Справа № 161/12436/21

Провадження № 2/161/3361/21

У Х В А Л А

про забезпечення позову

15 липня 2021 року місто Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Олексюк А.В., вивчивши заяву  представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Ліпкевича Івана Володимировича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в :

13.07.2021 ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Ліпкевича І.В. звернувся в суд з позовом до АТ КБ «Приват Банк» про стягнення захист прав споживачів.

Ухвалою від 14.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Одночасно з позовом представник позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яку мотивував тим, що предметом позову до АТ КБ «ПриватБанк» є припинення правовідношення за кредитним договором №SAMDNWFC00021363553 від 26.10.2015, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», а також визнання незаконними дій банку щодо нарахування та списання відсотків за використання кредитних коштів (кредитного ліміту), коштів в якості комісії а також коштів в якості знижок за вищевказаним кредитним договором та зобов`язання банку припинити списання коштів з платіжних карток позивача, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором від 26.10.2015, закрити рахунки відкриті у зв`язку із укладенням даного кредитного договору.

Зважаючи на вищенаведене просив постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони АТ КБ «ПриватБанк» вчиняти дії з приводу списання коштів з відкритих на ім`я ОСОБА_1 рахунків на погашення заборгованості за кредитним договором №SAMDNWFC00021363553 від 26.10.2015 укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк».

Дослідивши заяву про забезпечення позову із додатками, вивчивши матеріали позовної заяви у межах вирішення заяви позивача про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також, відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення позову та оцінивши надані докази, а також враховуючи, що заява подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, а заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, є видами забезпечення позову, передбаченими ст. 150 ЦПК України і відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого слід дійти висновку за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову та заборонити АТ КБ «ПриватБанк» списувати кошти з рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості, яка виникла на підставі кредитних правовідносин між сторонами на підставі договору №SAMDNWFC00021363553 від 26.10.2015

При цьому, задовольняючи заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, суд виходить з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав позивача (який полягає не тільки у відновленні становища, яке існувало до порушення, але у запобіганні в подальшому порушенню прав заявника, у даному випадку - списанню коштів), за захистом яких він звернулася до суду, оскільки списання коштів здійснюється із доходів позивача для погашення спірної заборгованості за кредитним договором, який оспорюється в судовому порядку.

Так судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір щодо списання відповідачем коштів із відкритих на ім`я ОСОБА_1 рахунків на погашення кредитної заборгованості, яку позивач оспорює, що підтверджується зверненням позивача з позовом до суду за захистом своїх прав та долученими нею доказами.

В такому випадку, забезпечення позову шляхом заборони банку проводити списання грошових коштів із банківських рахунків позивача для погашення спірної простроченої заборгованості на строк до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили є цілком доречним, обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі, зважаючи на те, що списання здійснюється із доходів позивача.

Крім того, такий захід забезпечення жодним чином не перешкоджає господарській діяльності АТ КБ «ПриватБанк» і не порушує прав та інтересів банку, який після розгляду цього спору зможе, у випадку відмови в задоволенні позову, продовжити списання коштів для погашення заборгованості.

При цьому, Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.

За даних обставин доводи заяви про забезпечення позову є обґрунтованими, оскільки заборона відповідачу проводити списання грошових коштів із рахунків позивача є тимчасовим заходом і направлена на запобігання незаконного списання коштів з рахунків позивача. Ці заходи забезпечення позову застосовані для гарантування виконання можливого рішення суду.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Заяву задовольнити.

Заборонити Акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, адреса для листування: 49094, вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, місцезнаходження філії: 43000, м. Луцьк, пр. Відродження, буд. 1): вчиняти дії з приводу списання коштів з відкритих на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: м. Луцьк, адреса: АДРЕСА_1 ) рахунків на погашення заборгованості за кредитним договором № SAMDNWFC00021363553 від 26 жовтня 2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк».

Ухвалу направити позивачу для відому, Акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, адреса для листування: 49094, вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, місцезнаходження філії: 43000, м. Луцьк, пр. Відродження, буд. 1) та Печерському районному відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька,11-б) для виконання.

Про результати виконання ухвали повідомити Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Ухвала підлягає до негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                 А.В. Олексюк