ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«13» липня 2021 року

м. Харків

справа № 636/81/20

провадження № 22ц/818/3228/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -         Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів -         Котелевець А.В., Хорошевського О.М.

за участю секретаря – Дмитренко А.Ю.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , представник позивача – ОСОБА_2 ,

відповідачі – Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, представниця відповідача – Максименко М. О., Військова частина А0501, Міністерство оборони України, представниця відповідача -Мазур Л. Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 лютого 2021 року в складі судді Гуменного З.І.

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, Військової частини А0501, Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити певні дії, який в подальшому уточнив.

Позовна заява мотивована тим, що він разом з сім`єю з трьох осіб постійно проживають та зареєстровані в службовій квартирі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова № 57 будинку АДРЕСА_1 на підставі службового ордера № 015322 від 13 серпня 2009 року, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради у зв`язку з проходженням військової служби. Площа квартири збільшена шляхом перебудови комори, що не належить до самочинного будівництва.

Вказав, що він перебуває на військовій службі, є ветераном війни - учасником бойових дій, перебуває на квартирному обліку для отримання постійного житла, має календарну вислугу на військовій службі більше 25 повних календарних років.

Зважаючи на те, що службовий статус наданої його сім`ї квартири значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав, та з метою набуття права на отримання постійного житла шляхом зняття статусу «службове» з вказаної квартири, він звертався до військової частини з проханням погодити виключення вказаної квартири з числа службових та до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова з проханням щодо організації оформлення і подання відповідних документів для виключення займаної його сім`єю квартири з числа службових.

Проте, на обидва звернення отримав відмови, які мотивовані посиланням на розпорядження вищих посадових осіб органів військового управління, що видані на виконання розпорядження заступника Міністра оборони України О. Марценюка № 19360/з від 12 грудня 2019 року у вигляді окремого доручення про зупинення подання пропозицій щодо розгляду питань виключення квартир з числа службових. Крім того, військова частина в особі її житлової комісії додатково посилалась на недостатність (менше 25 років) його вислуги на військовій службі. Тобто, на даний час Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова не визнає його права на виключення займаного ним житла з числа службових.

Зазначив, що відмова військової частини та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова не узгоджується з чинним законодавством та порушує його права.

Просив:

визнати неправомірним та скасувати розпорядження – окреме доручення заступника Міністра оборони України № 19360/з від 12 грудня 2019 року щодо зупинення подання до розгляду пропозицій (погодження) до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) щодо виключення житла з числа службового;

зобов`язати військову частину А 0501 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири АДРЕСА_2 для забезпечення його та членів його сім`ї постійним житлом;

визнати за ним право на виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова квартири АДРЕСА_2 для забезпечення його сім`ї постійним житлом;

зобов`язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова квартири АДРЕСА_2 .

У подальшому заявою від 21 квітня 2021 року представник позивача відмовився від першої позовної вимоги до Міністерства оборони України у зв`язку з її підсудністю адміністративному суду.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 23 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 – задоволено;

зобов`язано військову частину А 0501 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири АДРЕСА_3 для забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім`ї постійним житлом;

визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, квартири АДРЕСА_3 для забезпечення його сім`ї постійним житлом;

зобов`язано квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова квартири АДРЕСА_3 ;

стягнуто з квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,00 грн;

стягнуто з військової частини А0501 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,00 грн;

стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду – скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з`ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що вимога позивача щодо оскарження розпорядження – окремого доручення заступника Міністра оборони України № 19360/з від 12 грудня 2019 року може бути вирішена лише в порядку адміністративного судочинства, однак суд першої інстанції вказав про відсутність зв`язку між вказаним актом та питанням, яке стало предметом розгляду у справі. Черга позивача на житло не є першочерговою. Законодавством чітко регламентована процедура зняття з житла статусу службового та пакет документів, що є підставою для видачі ордеру на постійне проживання у житловому приміщенні, що судом першої інстанції проігноровано. Суд помилково визнав, що вирішення питання про зняття з житла статусу службового можливе лише шляхом подання Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова клопотання до Чугуївської міської ради. Крім того, пакет документів має бути поданий не до місцевого органу влади, а до виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради. Наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання та протоколу засідання житлової комісії військової частини немає, тому квартирно-експлуатаційний відділ не має жодних правових підстав для подання клопотання про виключення з числа службових квартир. Судом застосовано положення Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, яка втратила чинність. Права позивача на житло не порушені. Суд першої інстанції не застосував практику Верховного Суду з вирішення аналогічних питань, зокрема, позицію, викладену у постанові від 21 вересня 2020 року по справі № 953/18314/19. Питання приватизації житла не є предметом розгляду у цій справі.

27 травня 2021 року до суду апеляційної інстанції від  ОСОБА_1  надійшов відзив на апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, у якому він просив залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін. Вказав, що від позовної вимоги щодо визнання неправомірним та скасування розпорядження – окремого доручення заступника Міністра оборони України № 19360/з від 12 грудня 2019 року він відмовився, та судом першої інстанції вона не розглядалась. Черговість отримання житла не має значення у спірних правовідносинах. Він обрав ефективний спосіб захисту своїх прав шляхом зобов`язання військової частини А 0501 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова - подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартири, що відповідає вимогам чинного законодавства. Оскільки житлова комісія військової частини відмовилась погодити виключення його житла з числа службового, ним заявлено відповідну позовну вимогу. Помилкове посилання суду на попередню Інструкцію не змінює правильності вирішення спору. Суперечлива судова практика відсутня. Справа № 636/1514/19 в аналогічному спорі визнана зразковою. Зазначена судом першої інстанції практика Європейського суду з прав людини щодо захисту правомірних очікувань особи має пряме відношення до спору у цій справі.

03 червня 2021 року до суду апеляційної інстанції від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова надійшла відповідь на відзив, у якій він вдруге акцентував увагу на позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 вересня 2020 року по справі № 953/18314/19.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова необхідно задовольнити частково, рішення суду – змінити.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок бездіяльності відповідачів позивач обмежений в праві на забезпечення житлом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України у військовій частині А0501, що підтверджується довідкою від 23 грудня 2019 року № 4/6435 (а. с. 13).

Як вбачається з витягу з послужного списку ОСОБА_1 , він перебуває на військовій службі з 01 червня 1994 року, тобто його вислуга складає більше 20 років (а. с. 10-11).

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, серія НОМЕР_1 від 24 листопада 2015 року (а. с. 12).

ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою командира військової частини А0501 від 23 грудня 2019 року № 4/6431, а також брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, що підтверджується довідкою командира військової частини А0501 від 23 грудня 2019 року № 4/6430 (а. с. 14, 15).

ОСОБА_1 зареєстрований та мешкає у квартирі АДРЕСА_3 .

До зазначеної квартири ОСОБА_1 з дружиною та дочкою вселився на підставі ордера № 015322 від 13 серпня 2009 року, який видано виконавчим комітетом Чугуївської міської ради (а. с. 9).

З технічного паспорту на вказану квартиру від 24 грудня 2019 року вбачається, що вона складається з 1 кімнати житловою площею 25,9 кв м; загальна площа – 40,3 кв м (а. с. 16).

Як вбачається з довідки Комунального підприємства «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 24 грудня 2019 року, у квартирі АДРЕСА_3 здійснено внутрішнє перепланування, чим збільшена житлова площа, що до самочинного не належить (а. с. 17).

З довідки тимчасово виконуючого обов`язки начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків від 20 березня 2020 року № 1365 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні в загальній черзі з 13 червня 2006 року зі складом родини 3 особи за № 234 (а. с. 41).

ОСОБА_1 звертався до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова щодо надання йому житла для постійного проживання, однак отримав відповідь від 27 грудня 2019 року № 8100 про те, що на виконання розпорядження заступника Міністра оборони України від 12 грудня 2019 року № 19360/з матеріали щодо виключення житлових приміщень з числа службових Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України не приймаються. Також, виключення із числа службової житлової площі не відповідатиме встановленій для даного населеного пункту нормі забезпечення постійним житлом – 8,3 кв м на особу, що буде підставою для зняття з квартирного обліку (а. с. 19).

Також, ОСОБА_1 звертався до військової частини А0501 з рапортом від 11 березня 2020 року щодо виключення житлового приміщення, яке він займає, з числа службового, на що отримав відмову з посиланням на те, що згідно листів та розпоряджень вищого командування та з метою збереження службового житлового фонду Міністерства оборони України прийнято рішення виключення квартир з числа службових призупинити. Також повідомлено, що оскільки у нього вислуга проходження військової служби менше 25 років, підстави для розгляду питання виключення житлового приміщення з числа службових відсутні (а. с. 54).

Окремим дорученням заступник міністра оборони України О. Марценюк вимагав надати відповідні розпорядження стосовно не подавання командирами військових частин, керівниками установ та організацій Збройних Сил України до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) пропозицій щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження, в зв`язку з реформуванням шляхів забезпечення військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку житлом в межах чинного законодавства (а. с. 56).

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Як вбачається з пункту 2 статті 2  Закону України  «Про приватизацію  державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

Статтею 118  Житлового кодексу  України (далі - ЖК України) передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 5 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів ЗСУ, як в воєнний, так і в мирний час. Учасникам бойових дій надаються зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення житлом осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до статті 12  Закону України  «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК України та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Статтею 125 ЖК України передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання Квартирно-експлуатаційного управління, Квартирно-експлуатаційного відділу (Квартирно-експлуатаційної частини) району за встановленим порядком.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, є учасником бойових дій, має календарну вислугу більше 20 років, перебуває на квартирному обліку, але постійного житла до цього часу не отримав, а отже має право на забезпечення житлом, зокрема, право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Відповідачі в свою чергу як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не надали доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у розгляді питання щодо виключення житла з числа службового.

Посилання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на розпорядження заступника Міністра оборони України від 12 грудня 2019 року № 19360/з, згідно якого матеріали щодо виключення житлових приміщень з числа службових Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України не приймаються, є безпідставними, оскільки воно не скасовує дію нормативних актів, які мають вищу юридичну силу, зокрема, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку забезпечення військовослужбовців та їх сімей житловими приміщеннями, Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, якими передбачено порядок вирішення спірного питання.

Доводи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова щодо  невідповідності квартири, яку займає позивач з родиною, нормам законодавства щодо житлової площі на одну особу, встановлену для населеного пункту, є безпідставними, оскільки таке питання вирішується під час розгляду клопотання про виключення квартири з числа службового житла.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 636/2211/19, провадження № 61-18123св19.

Внаслідок бездіяльності відповідачів позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, посилання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на те, що права ОСОБА_1 на житло та право власності не порушуються, є необґрунтованими.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», яке набуло статусу остаточного 02 березня 2011 року визнано, що в цій справі мало місце порушення прав заявників, гарантованих статтею 8 Конвенції. Зокрема, Європейський суд з прав людини констатував, що заявників позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло. Пунктом 51 вказаного Рішення встановлено, що з огляду на ненадання державними органами належного обґрунтування для відхилення доводів заявників ... Суд вважає, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло.

Таким чином, бездіяльність житлової комісії військової частини щодо не розгляду рапорту позивача та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова щодо неподання відповідного клопотання є позбавленням адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо права на житло.

Немотивована бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а посилання відповідача на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки позивач вже забезпечений службовим житлом у порядку черговості.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19, провадження № 61-19985св19, від 15 липня 2020 року у справі № 636/1527/19, провадження № 61-4425св20, від 12 листопада 2020 року у справі № 640/10473/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 636/1480/19, від 18 лютого 2021 року у справі № 636/3680/19, провадження № 61-9428св20, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Крім того, клопотання про виключення квартири з числа службових лише створить правові умови для реалізації позивачем його права на житло.

Посилання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова в апеляційній скарзі на те, що вимога позивача щодо оскарження розпорядження – окремого доручення заступника Міністра оборони України № 19360/з від 12 грудня 2019 року може бути вирішена лише в порядку адміністративного судочинства, однак суд першої інстанції вказав про відсутність зв`язку між вказаним актом та питанням, яке стало предметом розгляду у справі, судова колегія відхиляє, оскільки від зазначеної позовної вимоги позивач відмовився, та судом вона не розглядалась, а вказане вище окреме доручення дійсно не може бути підставою для відмови позивачу у вирішенні питання щодо зняття з його житла статусу службового.

Доводи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова щодо того, що наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання та протоколу засідання житлової комісії військової частини немає, тому він не має жодних правових підстав для подання клопотання про виключення квартири з числа службових, не можуть бути взяті до уваги, оскільки позивачем також заявлено вимогу щодо покладення на військову частину в особі її житлової комісії обов`язку погодити зняття статусу «службове житло» з квартири, займаної ним та його родиною, яку судом задоволено.

При цьому, військова частина А0501 та Міністерство оборони України рішення суду першої інстанції не оскаржували.

Доводи апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, що суд першої інстанції не застосував практику Верховного Суду з вирішення аналогічних питань, зокрема, позицію, викладену у постанові від 21 вересня 2020 року по справі № 953/18314/19, судова колегія відхиляє, оскільки вказана справа не є аналогічною, адже у ній заявлено інші вимоги, а саме позивач просила суд зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова здійснити відповідне клопотання перед виконавчим комітетом Харківської міської ради за встановленим порядком для виключення квартири з числа службової для забезпечення позивача та її дочки постійним житлом; підготувати список, на підставі отриманих документів, надання житлової площі для постійного проживання, який затверджується Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями; подати до виконавчого комітету Харківської міської ради відповідні документи для видачі їй ордеру на постійну житлову площу квартири.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково послався у рішенні на Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей приміщеннями, затверджену наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, яка втратила чинність 16 жовтня 2018 року. Проте, вказана помилка суду не вплинула на правильність вирішення спору по суті, оскільки чинна Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, містить фактично аналогічні норми, які стосуються вирішення спірного питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання суду на Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену Наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, в решті судове рішення - залишити без змін, оскільки доводи скарги висновків суду по суті спору не спростовують, на їх законність не впливають.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 636/1527/19, провадження № 61-4425св20; від 16 червня 2021 року у справі № 636/5008/19, провадження № 61-13559св20.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу по суті вимог залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків – задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 лютого 2021 року - змінити, виключивши з мотивувальної частини оскаржуваного рішення посилання на Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737.

В іншій частині рішення суду – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий                                                        І.В. Бурлака

Судді                                                                А.В. Котелевець

О.М. Хорошевський

Повний текст постанови складено 15 липня 2021 року.