КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/10182/20 Провадження № 11-кп/824/3262/2021 Головуючий в суді першої інстанції: Криворот О.О. Доповідач: Трясун Ю.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Трясуна Ю.Р.,

суддів Мосьондза І.А.,

Новова С.О.,

секретаря судового засідання Чугай М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року, -

за участю прокурора Гапон О.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 змінити застосований щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби або на особисте зобов`язання.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, а саме до 20 серпня 2021року включно.

Таке рішення суд мотивував з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, а також того, що ОСОБА_1 тривалий час переховувався від слідства, суду та перебував у розшуку, судове слідство ще не закінчено, не допитаний потерпілий та свідки, не досліджені докази, обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, що свідчить про те, що ОСОБА_1 може знову переховуватися від суду, що буде негативно впливати на хід судового розгляду у кримінальному провадженні. Крім того судом першої інстанції враховано, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним у справі ризикам.

В доводах апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується із ухвалою суду першої інстанції та звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження існування ризиків, на які посилається суд в ухвалі.

Також обвинувачений ОСОБА_1 звертає увагу на те, що та обставина, що він переховувався від суду, впливав на свідків чи намагався знищити чи приховати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення документально не підтверджено, як вважає апелянт, а є лише припущенням прокурора.

Крім того апелянт вважає, що в справі наявні всі підстави для зміни йому запобіжного заходу на більш м`який, оскільки він має зареєстроване місце проживання в Києві, місце роботи у будівельній компанії «Альфабуд Комплект», на його утриманні перебуває вагітна цивільна дружина та бабуся, яка має інвалідність.

При цьому, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що він має позитивні характеристики, має засоби для існування, міцні соціальні зв`язки.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Під час розгляду клопотання суд встановив, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які за класифікацією, визначеною ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, тривалий час переховувався від слідства та суду та перебував у розшуку, не має міцних соціальних зв`язків, що у своїй сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 може знову переховуватися від суду, що буде негативно впливати на хід судового розгляду у кримінальному провадженні, а також впливати на свідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 . Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Отже, колегія суддів погоджується з тим, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо продовження строків тримання під вартою розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строків тримання під вартою ОСОБА_1 суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Колегія суддів вважає, що твердження апелянта про те, що він має зареєстроване місце проживання, місце роботи, стійкі соціальні зв`язки, має на утриманні вагітну цивільну дружину та бабусю, яка має інвалідність, не можуть слугувати обставинами, які б спростовували ризики, на які посилається суд в ухвалі.

Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та навів в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.

Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409, 419, 422-1КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року, якою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, а саме до 20 серпня 2021року включно, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Ю.Р. Трясун І.А. Мосьондз С.О. Новов