Постанова

Іменем України

08 липня 2021 року

м. Київ

справа № 278/3238/19

провадження № 61-4226св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - садівниче товариство «Садове»,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просила встановити факт проживання її та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2011 року.

Заява обґрунтована тим, що з лютого 2011 року вона та ОСОБА_3 почали проживати однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.

Вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, однак не звернулись до органів ДРАЦС щодо реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

На даний час вона має намір належним чином оформити будинок, в якому вони спільно проживали із чоловіком ОСОБА_3 .

Враховуючи наведене просила суд встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та її без реєстрації шлюбу з лютого 2011 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2020 року у складі судді Зубчук С. В. заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з лютого 2015 року до дня його смерті по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи заяву, місцевий суду вважав доведеним факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2020 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишено без розгляду.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що вона вправі звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що місцевий суд не встановив, чи є інші особи, заінтересовані у вирішенні даної справи, та не перевірив, чи впливатиме встановлений факт на спадкові права та обов`язки цих осіб, а тому дійшов висновку про наявність підстав для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки задоволення такої заяви пов`язується із подальшим вирішенням спору про право.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, провадження № 61-48153св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд виходив із того, що її заява не підлягає задоволенню, оскільки встановлений факт може впливати на спадкові права та обов`язки інших осіб, тобто вбачається спір про право. Проте, судом так і не визначено, яким чином та які спадкові права були порушені, адже спору про спадщину зі спадкоємцями померлого вона не має.

Заявник вказує, що спір про право на спадщину не може виникнути, адже будинок, в якому вони проживали, не належав ОСОБА_3 на праві приватної власності, з чого випливає, що вказаний будинок не входить до спадкового майна.

Таким чином, враховуючи те, що спору про право не має, апеляційний суд помилкового скасував рішення місцевого суду.

Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2020 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19, зроблено висновок, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і встановлення апеляційним судом, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Отже, у разі якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не були залучені до участі у справі, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просила встановити факт проживання її та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Таким чином, якщо під час розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, однак вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки буде встановлено наявність спору про право між нею та заявником у справі, суд апеляційної інстанції скасовує рішення місцевого суду та залишає заяву без розгляду.

Під спором про право необхідно розуміти розбіжності, що існують між декількома особами, з приводу наявності у них суб`єктивних прав та обов`язків, їх змісту, юридичних фактів та інших обставин, які можуть впливати на реалізацію такими особами суб`єктивних прав та виконання обов`язків.

Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 мотивувала її тим, що встановлення такого факту їй необхідно, оскільки вона має намір в подальшому оформити будинок, у якому вона проживала із померлим ОСОБА_3 .

При цьому у заяві вона посилалась на положення статті 74 СК України, а саме, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2020 року, у якій вказувала, що рішенням місцевого суду порушено її права як спадкоємця першої черги після ОСОБА_3 за законом, оскільки до складу спадкового майна входять будинок та земельна ділянка, права на які ОСОБА_1 бажає оформити на підставі рішення суду.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що рішення місцевого суду, яким встановлено юридичний факт, впливатиме на спадкові права спадкоємців ОСОБА_3 й, відповідно, дійшов обґрунтованого висновку про залишення такої заяви без розгляду, оскільки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір щодо спадкового майна й прав на нього.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що будинок, у якому вона проживала із ОСОБА_3 , не належить останньому на праві приватної власності, а отже не входить до спадкового майна, не можуть бути прийняті судом, оскільки від встановлення юридичного факту проживання однієї сім`єю без реєстрації шлюбу буде залежати правовий статус вказаного майна, а саме, чи відноситься воно до спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , чи є особистою власністю лише ОСОБА_3 , й, відповідно, обсяг спадкового майна, що може належати іншим спадкоємцям, та їх спадкові права.

Крім того, подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 додала до апеляційної скарги копію довідки садівничого товариства «Садове», у якій вказано, що ОСОБА_3 придбав вказаний будинок у 2015 році.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц (провадження № 61-48153св18) не можуть бути прийняті судом, оскільки оскаржуване судове рішення не суперечить висновкам, викладеним у вказаній постанові.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян