Справа № 2-1152/09

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року Першотравенський міський суд, Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Кривошеї С.С.

при секретарі Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний виконавець Куземченко Андрій Сергійович на дії приватного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду зі скаргою, заінтересована особа ОСОБА_2 на дії приватного виконавця.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12 лютого 2021 року він отримав постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка А.С. про відкриття виконавчого провадження № 62513167 від 08.07.2020 року.

Підставою звернення до приватного виконавця за отриманням вищезазначеної постанови було стягнення з його заробітної плати за січень 2021 року заборгованість за виконавчим листом №2-1152-2009 від 14.12.2009 року.

Він одразу ж зв`язався з приватним виконавцем з питань зняття арешту з рахунку для отримання заробітної плати та отримання оскаржуваної постанови. Приватний виконавець зазначив, що оскаржувана постанова була направлена за місцем його проживання, а також запропонував звернутись у відділення «Укрпошти» для встановлення місця знаходження кореспонденції. Після безрезультатних пошуків листа, він вдруге звернувся до приватного виконавця через електронну пошту для отримання оскаржуваної постанови.

12.02.2021 року ним на електронну пошту була отримана відповідь від приватного виконавця та сканована копія постанови про відкриття виконавчого провадження. З даної постанови він дізнався що у ній зазначена не його адреса проживання та відповідно вся кореспонденція направлялась на іншу адресу, оскільки він зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , а у оскаржуваній постанові місцем його проживання вказано АДРЕСА_2 .

Тому він не міг раніше бути обізнаним про існування оскаржуваної постанови.

Також зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 р.) встановлено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання протягом трьох років. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

На підставі статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред`явлення документів до виконання.

Вважає, що державний виконавець повинен був відмовити стягувачу у відкритті спірного виконавчого провадження у зв`язку з пропуском встановленого законом строку.

Крім того, просить суд поновити йому строк для звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, оскільки він був пропущений з поважних причини, так як для оскарження постанови приватного виконавця Куземченка А.С. про відкриття виконавчого провадження, він звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який своєю ухвалою від 11 березня 2021 року закрив провадження у справі за його позовом до приватного виконавця Куземченка Андрія Сергійовича про скасування постанови, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Копія вищезазначеної ухвали не була направлена судом за місцем його проживання, її копію його представник за дорученням отримала лише 14 квітня 2021 року безпосередньо у Дніпропетровському окружному адміністративному суді.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Приватний виконавець Куземченко Андрій Сергійович у судове засідання не з`явися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на скаргу не надав.

Суд вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності заявника та приватного виконавця, оскільки відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, у провадженні Першотравенського міського суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2009 року позовні вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» було задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11341446000 від 07.05.2008 року в розмірі 513 813 грн. 83 коп., судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 252 грн.

13 грудня 2009 року рішення набрало законної сили, у зв`язку з чим Першотравенським міським судом 14 грудня 2009 року було видано виконавчий лист №2-1152/09.

10 вересня 2021 року ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» про заміну сторони у виконавчому провадженні та замінено сторону виконавчого провадження по виконавчому листу №2-1152/09 від 02 грудня 2009 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» боргу в сумі 515 765 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн. 83 копійки, замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-колект».

01 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» звернулось до приватного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження, яка була отримана останнім 07 липня 2020 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області від 08 липня 2020 року було відкрито виконавче провадження №62513167 з примусового виконання виконавчого листа №2-1152-2009 від 14 грудня 2009 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11341446000 від 07.05.2008 року в розмірі 513 813 грн. 83 коп., судового збору в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 252 грн., а всього на суму 515 765 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) гривень.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (із змінами) роз`яснено, що при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.6 Інструкції з організації про примусове виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно ч.5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону № 606-XIV (в редакції на момент видачі виконавчого документу) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Крім того, відповідно до п.1 ч.4 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається із копії виконавчого листа від 02 грудня 2009 року, останній неодноразово пред`являвся до примусового виконання, та останнього разу був повернутий стягувачу 27.05.2020 року на підставі п.2 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Першотравенського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кайдаш Ю.Ю.

Відповідно до п.2 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином судом встановлено, що виконавчий лист № 2-1152/2009 від 02.12.2009 року перебував на виконанні у головного державного виконавця Першотравенського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Кайдаш Ю.Ю. та 27.05.2020 року був повернутий стягувачу.

Після чого стягувач 01.07.2020 року повторно пред`явив виконавчий документ до виконання приватному виконавцю Куземченку А.С., тобто на 35 день після повернення, що вказує на дотримання стягувачем строків пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до відміток на виконавчому листі, останній чотири рази пред`являвся до виконання та був повернутий стягувачу. Доказів того, що стягувач пред`являв виконавчий лист до виконання попередні рази із пропуском строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, матеріали справи не містять та до суду не надано.

Отже, дії приватного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження відповідають вимогам закону, є правомірними та такими, що здійснені у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом та відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» і Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Згідно ч.2 ст.449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців закріплено пункту 9 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Як встановлено судом, оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2020 року, заявник отримав лише 12 лютого 2021 року по електронній пошті після того, як звернувся до приватного виконавця Куземченка А.С., у встановлений десятиденний строк він звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для оскарження даної постанови, який ухвалою від 11 березня 2021 року закрив провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Зазначена ухвала не була направлена судом на його адресу, була отримана його представником за дорученням 14 квітня 2021 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Після чого, 26 квітня 2021 року він звернувся до суду з вищезазначеною скаргою, тому суд вважає, що строк на звернення зі скаргою до суду скаржником пропущено з поважних причин та поновлює його.

Відповідно до ст.452 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. 447-452 ЦПК України, - суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення зі скаргою на дії приватного виконавця.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний виконавець Куземченко Андрій Сергійович на дії приватного виконавця відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покласти на заявника.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя С.С.Кривошея