справа № 415/3737/21

провадження № 1-кп/415/805/21

ВИРОК

Іменем України

13 липня 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Кузьменко А.О.

номер кримінального провадження, внесеного 24.04.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12021131240000262

номер кримінального провадження, внесеного 13.05.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12021131240000326

номер кримінального провадження, внесеного 07.06.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12021131240000453

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, інвалідом не являється, судимого 05.03.2021 р. Лисичанським міським судом за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік; 21.04.2021 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Нескородової Г.А.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене об`єднане кримінальне провадження,

У С Т А Н О В И В

На початку березня 2021 року, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, діючи з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження запірного пристрою на вхідних дверях, проник до будинку АДРЕСА_3 , звідки повторно таємно викрав майно, яке належить потерпілій ОСОБА_2 , а саме 6 чавунних пічних плит, розміром 18х30 см, товщиною 1 см, вартістю 1440 гривень, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ - 19/113-21/5988-ТВ від 20.05.2021. Далі, обвинувачений ОСОБА_1 з викраденим майном залишив місце скоєння кримінального правопорушення та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди на суму 1440 гривень.

17 квітня 2021 в післяобідній час доби, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись заздалегідь виниклим корисливим мотивом, підійшов до будинку АДРЕСА_4 , де переліз через паркан на територію вказаного домоволодіння, після чого шляхом вільного доступу, через незачинені вхідні двері - незаконно проник до житлового будинку, звідки повторно таємно викрав мультиварку «Rotex» моделі « RMC-508- W», вартістю 513 гривень, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ - 19/113-21/6277-ТВ від 27.05.2021; срібне кільце 925 проби у вигляді корони, вагою 6,6 г; срібний браслет 9258 проби «Віночок», вагою 12,2 г; жіночі сережки зі срібла 925 проби, вагою 5 г і золота 375 проби, вагою 0,8 г, загальною вартістю 795 гривень 24 копійки, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ - 19/113-21/6650-ТВ від 08.06.2021. Після цього, обвинувачений ОСОБА_1 залишив місце скоєння кримінального правопорушення та у подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 майнової шкоди на загальну суму 1308 гривень 24 копійки.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними протиправними діями, скоїв таємні викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, поєднані з проникненням у житло, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 185 КК України.

20 квітня 2021 приблизно о 20 годині, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, разом з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, прийшли до будинку АДРЕСА_5 . Відповідно до спільної домовленості, інша особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, лишилася на вулиці біля зазначеного будинку спостерігати за обстановкою для забезпечення своєчасного попередження у разі появи небезпеки бути виявленими і надання іншої допомоги у скоєнні крадіжки. У цей час обвинувачений ОСОБА_1 переліз через паркан вказаного будинку та за допомогою металевого лому зірвав навісні замки, тим самим проник у приміщення будинку, звідки повторно таємно викрав 6 чавунних металевих плит, розміром 670х170х6 мм, вартістю 1324 гривні 02 копійки, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ - 19/113-21/5872-ТВ від 19.05.2021; 5 чавунних металевих плит, загальною вагою 35 кг, вартістю 185 гривень 50 копійок, згідно довідки про вартість лому чорного металу від 27.05.2021, які належать потерпілій ОСОБА_4 . Далі, обвинувачений ОСОБА_1 разом з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, залишили місце скоєння кримінального правопорушення та в подальшому розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 майнової шкоди на загальну суму 1509 гривень 70 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними протиправними діями, скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у житло, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст.185 КК України, визнав повністю. Користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовилася давати пояснення у суді. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце і спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальних актах, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та призначити не суворе покарання. Матеріальну шкоду потерпілим не відшкодував, але в подальшому зобов`язується відшкодувати в повному обсязі. У судовому засіданні виказував готовність нести покарання і пояснив, що вчинив зазначені злочини через скрутне матеріальне становище. Частину викраденого майна продав і придбав продукти харчування.

Судом встановлено, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і правильно розуміють зміст цих обставин, окрім того, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився відповідями обвинуваченого ОСОБА_1 на питання суду і дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу останнього, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

За таких обставин суд, вислухавши відповіді обвинуваченого ОСОБА_1 на питання суду та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні таємних викрадень чужого майна (крадіжок), вчинених повторно, поєднаних з проникненням у житло, повністю доведена та кваліфікує дії останнього за ч. 3 ст. 185 КК України. Також суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_1 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у житло та кваліфікує дії останнього за ч. 3 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, неодружений, у побуті за місцем реєстрації характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра на нарколога не перебуває, раніше судимий;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

У якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд приймає визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - повторність злочинів, оскільки відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року, якщо повторність передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України, суд не може ще раз враховувати повторність злочинів при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого та його репутацію, який не працює, вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, з урахуванням думки потерпілих, які у питанні щодо призначення покарання посилалися на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, у межах строків передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно статті 33 КК України, сукупністю кримінальних правопорушень є вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. Врахувавши викладене, а також те, що ОСОБА_1 вчинив 3 (три) тотожних злочинів, суд дійшов висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України за всіма епізодами крадіжок, а не за кожен із них окремо, оскільки вони підпадають під дію однієї і тієї ж частини статті закону України про кримінальну відповідальність і повторної кваліфікації не потребують. У зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для застосування ч. 1 ст. 70 КК України.

Проте, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбаченіч. 3 ст. 185 КК України, викладені у даному вироку, до ухвалення вироку Лисичанським міським судом Луганської області від 21 квітня 2021 року, яким останнього визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України, призначивши обвинуваченому остаточне покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання являється не тільки карою за вчинене кримінальне правопорушення, а також враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого - визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, який в судовому засіданні вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надавав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, має постійне місце проживання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України, та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Підстав для обрання запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили у відношенні ОСОБА_1 , суд не вбачає.

До початку судового розгляду, в порядку ч. 1 ст. 128 КПК України, потерпілою ОСОБА_3 , пред`явлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на її користь майнової шкоди заподіяною кримінальним правопорушенням у сумі 1308 гривень 24 копійки.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 визнав повністю.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілою позов, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково або відмовляє у ньому.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна особі або майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, що заподіяла шкоду в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зв`язку із вищевикладеним суд вважає, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 , про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 заподіяної майнової шкоди, підлягає повному задоволенню.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не пред`явлено, що не позбавляє права останніх, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідними позовами у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, згідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369 - 371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 21 квітня 2021 року, більш суворим покаранням, призначеним даним вироком, визначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили - не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - повністю задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , майнову шкоду в розмірі 1308 (одна тисяча триста вісім) гривень 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави процесуальні витрати у сумі 6006 (шість тисяч шість) гривень 70 копійок за проведення:

- судової товарознавчої експертизи № СЕ - 19/113-21/5988-ТВ від 19.05.2021, у розмірі 686 (шістсот вісімдесят шість) гривень 48 копійок;

- судової товарознавчої експертизи № СЕ - 19/113-21/6277-ТВ від 27.05.2021, у розмірі 686 (шістсот вісімдесят шість) гривень 48 копійок;

- судової товарознавчої експертизи № СЕ - 19/113-21/6650-ТВ від 08.06.2021, у розмірі 686 (шістсот вісімдесят шість) гривень 48 копійок;

- судової дактилоскопічної експертизи № СЕ - 19/113-21/5187-Д від 11.05.2021, у розмірі 1201 (одна тисяча двісті одна) гривня 34 копійки;

- судової трасологічної експертизи № СЕ - 19/113-21/5929-ТР від 24.05.2021, у розмірі 2059 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять) гривень 44 копійки;

- судової товарознавчої експертизи № СЕ - 19/113-21/5872-ТВ від 19.05.2021, у розмірі 686 (шістсот вісімдесят шість) гривень 48 копійок.

Речові докази відповідно до постанов слідчого ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області від 13.05.2021 та 28.05.2021, а саме:

- 7 ЛТ зі слідами папілярних ліній та дві дактилоскопічні карти, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження;

- навісний замок з ключем, які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 - повернути власнику ОСОБА_2 ;

- два замки; три ключі, які знаходяться у камері схову речових доказів ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Згідно ч. 2 ст. 394 КПК України, цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко