ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 липня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/5864/20

Головуючий у першій інстанції – Требух Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/505/21

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Губар В.С., Онищенко О.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

третя особа: ОСОБА_3

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова у складі судді Требух Н.В. від 05 січня 2021 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, дата складання повного тексту рішення 11 січня 2021 року,  у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, третя особа: ОСОБА_3 ,

                             В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, в якому, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.155), просила: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 43 400 грн. вартості ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких є необхідним для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь ОСОБА_1 20 000 грн. відшкодування моральної шкоди. Також позивач просила відшкодувати на її користь за рахунок відповідача судові витрати, в тому числі, і витрати за проведення експертного дослідження. Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона, відповідно до особового рахунку, є наймачем квартири АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку, яка знаходиться поверхом вище від квартири позивача. Позивач вказувала, що 15.04.2020 року сталося залиття квартири АДРЕСА_3 з вини відповідача, внаслідок чого ОСОБА_1 було завдано матеріальну шкоду. Згідно висновку експертного дослідження №4 від 09.07.2020 року, вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких є необхідним для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , становить 43 400 грн. Позивач зазначає, що залиттям її квартири відповідач спричинила їй моральну шкоду, в рахунок відшкодування якої позивач просить стягнути  на її користь з відповідача 20 000 грн. В обґрунтування заподіяння моральної шкоди позивач стверджувала, що внаслідок залиття квартири вона отримала емоційний стрес, душевні страждання, негативні емоції, переживання, було порушено звичайний та розмірений спосіб життя позивача та її сім`ї, при цьому, у позивача виникла необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації та витрачання власного часу для вирішення проблем, пов`язаних з усуненням наслідків залиття квартири, яка стала непридатною для використання без проведення ремонту та відновлення меблів. Оскільки в добровільному порядку відповідач відмовилась відшкодувати завдані збитки, позивач була змушена звернутись до суду з даним позовом, в якому вона просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь: 43 400 грн. вартості ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких є необхідним для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , а також 20 000 грн. відшкодування моральної шкоди. Позивач просила відшкодувати на її користь за рахунок відповідача судові витрати, в тому числі, і витрати за проведення експертного дослідження.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 05.01.2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції від 05.01.2021 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що висновки суду першої інстанції про недоведеність права вимоги та розміру шкоди, є необґрунтованими, такими, що не відповідають обставинам справи та доказам, і тому, рішення суду першої інстанції від 05.01.2021 року є неправомірним. Доводи апеляційної скарги зазначають, що факт залиття квартири позивача та розмір спричиненої цим шкоди підтверджено в ході судового розгляду даної справи, а саме, актом про залиття від 15.04.2020 року, відеозаписом події залиття, показаннями свідків, висновком експертного дослідження. При цьому, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір, згідно постанови Верховного Суду від 12.03.2020 року по справі №757/37285/14-ц. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідач не надала суду жодного доказу відсутності її вини у заподіянні шкоди, при цьому, не заявлено клопотання про проведення експертиз, і відповідачем не доведено, що залиття квартири сталося з вини інших осіб. Доводи апеляційної скарги вказують на помилковість висновку суду першої інстанції щодо неналежності та допустимості такого доказу, як акт про залиття від 15.04.2020 року. У даному акті вказано, ким він складався, які квартири було обстежено, причини залиття квартири позивача. Недотримання форми даного акту не спростовує факт залиття квартири позивача. Апелянт стверджує, що вказані в даному акті обставини підтверджені показаннями свідків в судовому засіданні, а саме, показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Апелянт вказує, що суду було надано відеозйомку з місця події, на якій було зафіксовано квартиру позивача в момент залиття, та повністю мокру зовнішню стіну будинку. Доводи апеляційної скарги зазначають, що матеріали справи містять в собі достатньо доказів факту залиття квартири позивача з вини відповідача. Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції безпідставно послався, як на одну із підстав відмови у задоволенні позову, на ті обставини, що позивачем не доведено, чому саме на її користь необхідно стягнути шкоду, завдану внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , оскільки позивач є лише наймачем квартири АДРЕСА_4 загальною площею 29,6 кв.м. Апелянт вказує, що такий висновок суду першої інстанції суперечить нормам чинного законодавства України та матеріалам справи. Оскільки в матеріалах справи міститься копія ордеру №365 від 12.02.1986 року, виданого ОСОБА_3 на право зайняття квартири АДРЕСА_1 . В ордері зазначено склад сім`ї - 9 осіб, в тому числі, дочка ОСОБА_1 , яка є позивачем по справі. Апелянт зазначає, що за спільною згодою членів сім`ї наймача квартири АДРЕСА_3 було розділено особові рахунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 було виділено ізольоване приміщення - кімната №8 площею 16,4 кв.м та коридор до кімнати №6-2. Інші приміщення залишились у спільному користуванні (кухня, туалет, ванна, коридор, інше, балкон). Висновком експертного дослідження №4 від 09.07.2020 року встановлено приміщення квартири АДРЕСА_3 , які зазнали пошкоджень внаслідок залиття квартири, зокрема: кімната АДРЕСА_5 , коридор до кімнати №6-2 (виділені у користування ОСОБА_1 ), коридор №1 та №6-1, кухня №16 (знаходяться у спільному користуванні мешканців квартири). Апелянт стверджує, що звертаючись з позовною заявою про відшкодування шкоди, ОСОБА_1 діяла, як наймач окремих ізольованих приміщень (№8 та №6-2), та як співкористувач приміщень №1, №6-1, №16, за згодою іншого наймача - ОСОБА_3 , яка була залучена до участі у розгляді справи в якості третьої особи, і не заперечувала проти задоволення позову. За даних обставин, доводи апеляційної скарги вказують, що твердження суду першої інстанції про недоведеність права вимоги та розміру шкоди, є необґрунтованим.

У рішенні Деснянського районного суду м.Чернігова від 05.01.2021 року суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача понесених судових витрат. Як зазначив у рішенні від 05.01.2021 року суд першої інстанції, наданий розрахунок судових витрат сторонами договору про надання правової допомоги не підписаний, а отже, не може бути належним доказом щодо обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості. 

У вказаній частині рішення суду першої інстанції від 05.01.2021 року не оскаржується, і відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, апеляційним судом не переглядається.         

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 05.01.2021 року, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 всі понесені документально підтверджені витрати по справі.

Відповідно до приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова у складі судді Требух Н.В. від 05.01.2021 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, дата складання повного тексту рішення 11.01.2021 року,  у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, третя особа: ОСОБА_3 , без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається з повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.213,244-247), учасники справи отримали копії ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що квартира АДРЕСА_3 є п`ятикімнатною квартирою, яка знаходиться на першому поверсі дев`ятиповерхового будинку (а.с.10). Позивач ОСОБА_1 , згідно особового рахунку (а.с.9) є наймачем квартири АДРЕСА_6 . Розмір площі становить 26,9 кв.м, і складається із: кімнати - 16,40 кв.м, кухні - 2,70 кв.м, туалету - 0,40 кв.м, ванної - 1,20 кв.м, коридору - 4,80 кв.м, балкону - 1,20 кв.м, інше - 0,20 кв.м. Наймачем квартири АДРЕСА_7 , є ОСОБА_3 , яка залучена до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи (а.с.150).

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_8 , яка знаходиться поверхом вище від квартири позивача ОСОБА_1 (а.с.66).

Як вбачається із позову ОСОБА_1 , звертаючись до відповідача з вимогами про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, позивач вказувала, що залиття її квартири сталось 15.04.2020 року, з вини відповідача ОСОБА_2 .

На підтвердження факту залиття своєї квартири відповідачем ОСОБА_1 суду було надано акт про залиття квартири у житловому будинку по АДРЕСА_9 , складений 15.04.2020 року представником ЖЕК-13, майстром дільниці Руденко О.І. та мешканцями будинку ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с.11). В даному акті зазначено, що комісією було обстежено квартиру АДРЕСА_2 , і виявлено розрив шлангу підводки до кухонного змішувача. Відповідальні за внутрішню підводку мешканці квартири АДРЕСА_2 . Після обстеження квартири АДРЕСА_3 було виявлено пошкодження стелі, стін, підлоги та кухонних меблів, які не підлягають ремонту, а потребують повної заміни.

Відповідно до висновку експертного дослідження №4 від 09.07.2020 року, складеного судовим експертом Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за заявою ОСОБА_1 про проведення будівельно-технічного дослідження об`єкту нерухомості, були виявлені пошкодження опорядження конструктивних елементів квартири АДРЕСА_1 , а саме коридору №1 та №6-1, коридору до кімнати №6-2, кімнати №8, кухні № НОМЕР_1 . У даному висновку експертного дослідження №4 від 09.07.2020 року вказано, що матеріальна шкода в межах будівельно-технічного дослідження, завдана залиттям, визначається, як вартість відновлювального ремонту. Вартість відновлювального ремонту визначається, як вартість ремонтно-будівельних робіт на підставі чинних державних будівельних норм та стандартів по визначенню вартості будівництва. Згідно висновків експертного дослідження №4 від 09.07.2020 року: 1.Вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , станом на дату проведення експертного дослідження, становить 43 400 грн. 2. Розмір завданої матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , станом на дату проведення експертного дослідження, становить 40 370 грн. (а.с.13-30).

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.01.2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, відмовлено. При цьому, у рішенні суду першої інстанції від 05.01.20201 року зазначено, що акт про залиття квартири в житловому будинку по АДРЕСА_9 , складений 15.04.2020 року, не відповідає вимогам, викладеним у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року №927/11207, до складання акту не залучені особи з боку винної сторони, в акті не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, відсутній висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття, інші необхідні для такого документа реквізити. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди. Крім того, на думку суду першої інстанції, позивачем не доведено, чому саме на її користь необхідно стягнути шкоду, завдану внаслідок залиття квартири АДРЕСА_3 , враховуючи, що вона є лише наймачем квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 29,6 кв.м. Таким чином, суд першої інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної і моральної шкоди, завданої залиттям квартири позивача, задоволенню не підлягають, оскільки не доведено розміру заподіяної шкоди позивачу, не встановлено винність дій відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та діями відповідача.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє часткове підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 05.01.2021 року про відмову у задоволенні вимог заявленого ОСОБА_1 позову не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини.         

Доводи апеляційної скарги зазначають, що факт залиття квартири позивача та розмір спричиненої цим шкоди підтверджено в ході судового розгляду даної справи, а саме, актом про залиття від 15.04.2020 року, відеозаписом події залиття, показаннями свідків, висновком експертного дослідження. При цьому, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір, згідно постанови Верховного Суду від 12.03.2020 року по справі №757/37285/14-ц. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідач не надала суду жодного доказу відсутності її вини у заподіянні шкоди, при цьому, не заявлено клопотання про проведення експертиз, і відповідачем не доведено, що залиття квартири сталося з вини інших осіб. Доводи апеляційної скарги вказують на помилковість висновку суду першої інстанції щодо неналежності та допустимості такого доказу, як акт про залиття від 15.04.2020 року. У даному акті вказано, ким він складався, які квартири було обстежено, причини залиття квартири позивача. Недотримання форми даного акту не спростовує факт залиття квартири позивача. Апелянт стверджує, що вказані в даному акті обставини підтверджені показаннями свідків в судовому засіданні, а саме, показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Апелянт вказує, що суду було надано відеозйомку з місця події, на якій було зафіксовано квартиру позивача в момент залиття, та повністю мокру зовнішню стіну будинку. Доводи апеляційної скарги зазначають, що матеріали справи містять в собі достатньо доказів факту залиття квартири позивача з вини відповідача. Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції безпідставно послався, як на одну із підстав відмови у задоволенні позову, на ті обставини, що позивачем не доведено, чому саме на її користь необхідно стягнути шкоду, завдану внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , оскільки позивач є лише наймачем квартири АДРЕСА_4 загальною площею 29,6 кв.м. Апелянт вказує, що такий висновок суду першої інстанції суперечить нормам чинного законодавства України та матеріалам справи. Оскільки в матеріалах справи міститься копія ордеру №365 від 12.02.1986 року, виданого ОСОБА_3 на право зайняття квартири АДРЕСА_1 . В ордері зазначено склад сім`ї - 9 осіб, в тому числі, дочка ОСОБА_1 , яка є позивачем по справі. Апелянт зазначає, що за спільною згодою членів сім`ї наймача квартири АДРЕСА_3 було розділено особові рахунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 було виділено ізольоване приміщення - кімната №8 площею 16,4 кв.м та коридор до кімнати №6-2. Інші приміщення залишились у спільному користуванні (кухня, туалет, ванна, коридор, інше, балкон). Висновком експертного дослідження №4 від 09.07.2020 року встановлено приміщення квартири АДРЕСА_3 , які зазнали пошкоджень внаслідок залиття квартири, зокрема: кімната АДРЕСА_5 , коридор до кімнати №6-2 (виділені у користування ОСОБА_1 ), коридор №1 та №6-1, кухня №16 (знаходяться у спільному користуванні мешканців квартири). Апелянт стверджує, що звертаючись з позовною заявою про відшкодування шкоди, ОСОБА_1 діяла, як наймач окремих ізольованих приміщень (№8 та №6-2), та як співкористувач приміщень №1, №6-1, №16, за згодою іншого наймача - ОСОБА_3 , яка була залучена до участі у розгляді справи в якості третьої особи, і не заперечувала проти задоволення позову. За даних обставин, доводи апеляційної скарги вказують, що твердження суду першої інстанції про недоведеність права вимоги та розміру шкоди, є необґрунтованим.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно п.1 ч.2 статті 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням порушеного права, тобто, з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення особою свого порушеного права. Необхідно зазначити, що стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно ч.1,ч.2 статті 1166 ЦК України, яка регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Відповідно до приписів статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При вирішенні даного спору по суті апеляційний суд, відповідно до ч.4 статті 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 року у справі №761/12945/19, провадження №61-15575св20.

Як вбачається з матеріалів справи, факт залиття квартири позивача підтверджується актом про залиття квартири в житловому будинку по АДРЕСА_9 , складеним 15.04.2020 року представником ЖЕК-13, майстром дільниці ОСОБА_5 та мешканцями будинку ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с.11). В даному акті зазначено, що комісією було обстежено квартиру АДРЕСА_2 , і виявлено розрив шлангу підводки до кухонного змішувача. Відповідальні за внутрішню підводку мешканці квартири АДРЕСА_2 . Після обстеження квартири АДРЕСА_3 було виявлено пошкодження стелі, стін, підлоги та кухонних меблів, які не підлягають ремонту, а потребують повної заміни.

Згідно даного акту, складеного 15.04.2021 року (а.с.11), причиною затоплення квартири позивача став розрив шлангу підводки до кухонного змішувача в квартирі АДРЕСА_8 , при цьому, відповідальними за внутрішню підводку є мешканці квартири АДРЕСА_2 .

Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що є помилковим висновок суду першої інстанції відносно того, що вказаний акт, складений 15.04.2021 року, є неналежним доказом наявності вини відповідача у залитті квартири позивача. Оскільки акт, складений 15.04.2021 року про залиття квартири у житловому будинку по АДРЕСА_9 (а.с.11), узгоджується із Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76. А саме, у зазначеному  акті, складеному 15.04.2021 року, наведено: дата та місце його складання; члени комісії, що складають акт; місце, де відбулось залиття; подія, що трапилась; наслідки залиття, а також причини залиття. За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що наданий позивачем акт про залиття квартири в житловому будинку по АДРЕСА_9 , складений 15.04.2020 року, відповідає встановленій формі, та відомості, які в ньому відображені, узгоджуються із іншими доказами по справі, а саме, із показаннями в судовому засіданні суду першої інстанції свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_5 .

Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.         

При цьому, необхідно зазначити, що відповідачем, всупереч приписам статті 81 ЦПК України, не надано суду належних та достатніх, у розумінні статей: 77,80 ЦПК України доказів, на спростування викладених обставин та відомостей у вказаному акті про залиття квартири в житловому будинку по АДРЕСА_9 , складеному 15.04.2020 року.      

Відповідно до висновку експертного дослідження №4 від 09.07.2020 року, складеного судовим експертом Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за заявою ОСОБА_1 про проведення будівельно-технічного дослідження об`єкту нерухомості, були виявлені пошкодження опорядження конструктивних елементів квартири АДРЕСА_1 , а саме коридору №1 та №6-1, коридору до кімнати №6-2, кімнати №8, кухні № НОМЕР_1 . У даному висновку експертного дослідження №4 від 09.07.2020 року вказано, що матеріальна шкода в межах будівельно-технічного дослідження, завдана залиттям, визначається, як вартість відновлювального ремонту. Вартість відновлювального ремонту визначається, як вартість ремонтно-будівельних робіт на підставі чинних державних будівельних норм та стандартів по визначенню вартості будівництва. Згідно висновків експертного дослідження №4 від 09.07.2020 року: 1.Вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , станом на дату проведення експертного дослідження, становить 43 400 грн. 2.Розмір завданої матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , станом на дату проведення експертного дослідження, становить 40 370 грн. (а.с.13-30).

В ході судового розгляду даної справи відповідачем, всупереч приписам статті 81 ЦПК України, не надано суду належних та достатніх, у розумінні статей: 77,80 ЦПК України доказів, на спростування вказаного висновку експертного дослідження №4 від 09.07.2020 року, складеного судовим експертом Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за заявою ОСОБА_1 . Необхідно зазначити, що в ході судового розгляду даної справи клопотання про призначення судом експертизи відповідачем не заявлялось, також відповідачем не надано суду інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття квартири позивача, та розміру спричиненої позивачу матеріальної шкоди. Посилання відповідача на недоведеність її вини у заподіянні позивачу шкоди внаслідок залиття квартири, є необґрунтованими, оскільки в ході розгляду даної справи відповідач не довела свою невинуватість у залитті квартири позивача.    

Відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні від 05.01.2021 року, що позивачем також не доведено, чому саме на її користь необхідно стягнути шкоду, завдану внаслідок залиття квартири АДРЕСА_3 , враховуючи, що вона є лише наймачем квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 29,6 кв.м.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості вказаного висновку суду першої інстанції, виходячи із наступного.     

В матеріалах справи міститься копія ордеру №365 від 12.02.1986 року, виданого ОСОБА_3 на право зайняття квартири АДРЕСА_1 (а.с.8). В ордері зазначено склад сім`ї - 9 осіб, у тому числі, і дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_1 . По справі встановлено, що в подальшому, за спільною згодою членів сім`ї наймача квартири АДРЕСА_3 було розділено особові рахунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 було виділено ізольоване приміщення - кімната №8 площею 16,4 кв.м та коридор до кімнати №6-2. Інші приміщення залишились у спільному користуванні (кухня, туалет, ванна, коридор, інше, балкон) (а.с.9). Висновком експертного дослідження №4 від 09.07.2020 року, складеним судовим експертом Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, встановлено приміщення квартири АДРЕСА_3 за вказаною адресою, які зазнали пошкоджень внаслідок залиття квартири, зокрема: кімната АДРЕСА_5 , коридор до кімнати №6-2 (виділені у користування ОСОБА_1 ), коридор №1 та №6-1, кухня №16 (знаходяться у спільному користуванні мешканців квартири). Таким чином, звертаючись з даним позовом про відшкодування шкоди, ОСОБА_1 діяла, як наймач окремих ізольованих приміщень (№8 та №6-2), та як співкористувач приміщень №1, №6-1, №16.

При цьому необхідно зазначити, що інший наймач житла - ОСОБА_3 , матір позивача), була залучена судом першої інстанції до участі у справі в якості третьої особи, і не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору. В матеріалах справи міститься заява від третьої особи ОСОБА_3     (а.с.157),    в    якій    третя   особа   ОСОБА_3    вважає обґрунтованою   позовну    заяву    ОСОБА_1 ,   і   не   заперечує   проти стягнення вартості ремонтно-відновлювальних робіт та стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_3 у даній заяві зазначає, що в силу свого віку вона не буде займатись відновленням квартири, всім буде займатись дочка ОСОБА_8 . 

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду даної справи встановлено наявність спричинення позивачу матеріальної шкоди у розмірі 43 400 грн. залиттям відповідачем квартири позивача, при цьому, встановлено протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між спричиненою позивачу шкодою та поведінкою заподіювача, також встановлено наявність вини відповідача. В ході судового розгляду даної справи знайшли своє часткове підтвердження доводи позивача про спричинення їй моральної шкоди винними діями відповідача, які виразились у залитті квартири позивача. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку у оскаржуваному рішенні від 05.01.2021 року про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття відповідачем квартири позивача.

З приводу вимог заявленого ОСОБА_1 позову про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. 

Згідно з частиною першою, пунктом 3 частини другої, частиною третьою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1167 ЦК України регламентовано, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3,9 постанови від 31.03.1995 року №4 ”Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається із позову, на обґрунтування вимог про відшкодування спричиненої залиттям квартири моральної шкоди, позивач вказувала, що внаслідок залиття квартири вона отримала емоційний стрес, душевні страждання, негативні емоції, переживання з приводу залиття та пошкодження квартири, яка стала непридатною для проживання без проведення ремонту та відновлення меблів, було порушено звичайний спосіб життя позивача та її сім`ї, у позивача виникла необхідність докладання додаткових зусиль для нормалізації життя та витрачання свого часу для вирішення проблем, пов`язаних з усуненням наслідків залиття квартири. В добровільному порядку відповідач не має намірів відшкодовувати спричинену залиттям квартири позивача шкоду, внаслідок чого позивач звернулась до суду з даним позовом. В рахунок відшкодування спричиненої відповідачем моральної шкоди позивач просила стягнути на свою користь 20 000 грн.

З врахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), та з врахуванням тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках позивача, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 3 000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05.01.2021 року, - скасуванню. За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 43 400 грн. в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, 3 000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог апеляційний суд вважає за необхідне відмовити.

Апеляційний суд також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 164 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат, відповідно до квитанції №140 від 25.06.2020 року (а.с.31), понесених по оплаті висновку експертного дослідження №4 від 09.07.2020 року, складеного судовим експертом Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. 

Відповідно до вимог ч.1; п.3 ч.2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційним судом задоволено на 73%, то за даних обставин, позивачу ОСОБА_1 необхідно відшкодувати 1 533 грн. 88 коп. в рахунок часткового відшкодування сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної  скарги  судового  збору,  виходячи  із  розрахунку:  (840 грн. (а.с.2) + 1 261 грн. 20 коп. (а.с.201) = 2 101 грн. 20 коп. х 73% = 1 533 грн. 88 коп.).

При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідач ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, відповідно до п.8 ч.1 статті 5 Закону України ”Про судовий збір” (а.с.65). За даних обставин, понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3 067 грн. 75 коп. необхідно компенсувати, відповідно до ч.6 статті 141 ЦПК України, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч.1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно ч.4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.5, ч.6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина 8 статті 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанцій представляла адвокат Кудрявцева О.О. на підставі договору про надання правової допомоги від 02.10.2020 року (а.с.175-176), а також на підставі ордеру на надання правової допомоги серії ЧН №112723 від 27.10.2020 року (а.с.149).

На підтвердження розміру понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції до матеріалів справи надано калькуляцію гонорару адвоката за договором про надання правової допомоги ОСОБА_1 у цивільній справі №750/5864/20 від 22.12.2020  року,  відповідно  до  якої  розмір гонорару адвоката становить 4 000 грн. (а.с.178), а також квитанцію до прибуткового касового ордеру №07/12 від 22.12.2020  року  про  оплату  послуг  за  надання  правової  допомоги в сумі 4 000 грн. (а.с.177).

Приймаючи до уваги приписи вищезазначених норм права, які регламентують дані правовідносини, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 2 920 грн. в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених (а.с.177) понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, виходячи із наступного розрахунку: 4 000 грн. х 73% (задоволено позовні вимоги апеляційним судом) = 2 920 грн.   

Керуючись статтями: 137, 141, 367, 369, 374; п.1, п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

                             П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 січня 2021 року, скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 43 400 грн. в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, 3 000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 164 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування витрат, понесених по оплаті висновку експертного дослідження №4 від 09.07.2020 року, складеного судовим експертом Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. 

Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 533 грн. 88 коп. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. 

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 920 грн. в рахунок часткового відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. 

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.   

Дата складення повної постанови - 09.07.2021 року.

Головуючий:                                                  Судді: