Дата документу 06.07.2021 Справа № 334/963/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/963/19        Головуючий у 1 інстанції: Турбіна Т.Ф.

Провадження № 22-ц/807/2060/21        Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» липня 2021 року        м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого:        Дашковської А.В.,

суддів:        Кримської О.М.,

       Кочеткової І.В.,

секретар:        Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про визнання будівництва лінії електропередачі незаконним, усунення порушення права власності шляхом демонтажу лінії електропередачі, стягнення моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», про встановлення сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнював, до ОСОБА_2 , ПАТ «Запоріжжяобленерго» про визнання будівництва лінії електропередачі незаконним, усунення порушення права власності шляхом демонтажу лінії електропередачі, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310100000:04:027:0520, та є співвласником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

06 серпня 2018 року він дізнався, що без його дозволу на території його земельних ділянок працювали інженери-проектанти ПАТ «Запоріжжяобленерго», що видані технічні умови на розроблення проекту електропостачання частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , або проект електропостачання сусідньої земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:027:0523, яка належить ОСОБА_2 .

На належну йому земельну ділянку встановлено новий стовп електропередачі та прокладено у повітряному просторі належної йому земельної ділянки лінію електропередач (далі - ЛЕП).

Відповідно до Правил охорони електричних мереж проходження ЛЕП над житловим будинком не допускається, за винятком підходів відгалужень від ПЛ до вводів до житлових будинків.

Прокладанням ЛЕП без його згоди як власника земельних ділянок обмежує його право власності – використання земельних ділянок або їх частини за їх цільовим призначенням, що порушує ст. 321 ЦК України, ст. 41 Конституції України.

Надання технічних умов ПАТ «Запоріжжяобленерго» на приєднання до електромережі будинку, співвласником якого він є, та прокладання ЛЕП через його земельну ділянку є неможливим без його згоди як співвласника будинку та власника суміжної земельної ділянки, через яку проходить ЛЕП.

Неправомірними діями відповідачів йому спричинено моральну шкоду, оскільки порушені його права як власника нерухомого майна. Він працює за межами України, змушений приїжджати в Україну для підготовки матеріалів справи, участі у судових засіданнях, що призводить до матеріальних витрат та моральних страждань. Він змушений витрачати свій час на перебування в суді, на звернення до різних інстанцій, звертатися за правовою допомогою.

На підставі зазначеного просив визнати будівництво ЛЕП в межах земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:027:0520, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , незаконним та зобов`язати відповідачів усунути порушення права власності шляхом демонтажу ЛЕП, прокладеної у повітряному просторі, стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн., судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, витрати на експертизу та правову допомогу.

В листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ПАТ «Запоріжжяобленерго», про встановлення сервітуту.

В обґрунтування вимог зазначила, що є власником 27/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,0188 га, кадастровий номер 2310100000:04:027:0523, для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку.

Вказану частину житлового будинку та земельну ділянку вона придбала 19 травня 2017 року у ОСОБА_1 .

Згідно Акту про розрахунок часток, для відчуження частини житлового будинку відчуженню підлягає: житловий будинок літ.А, який складається з кухні 1-1 площею 10,1 кв.м., котельної 1-2 площею 5,4 кв.м, кімнати 1-3 площею 1 .6 кв.м., загальною площею 37,1 кв.м., що складає 27/100 часток житлового будинку. 19 травня 2017 року одночасно з укладенням вищезазначених договорів купівлі-продажу нерухомості ОСОБА_1 також склав нотаріально посвідчену заяву, згідно якої надав згоду їй як співвласнику житлового будинку АДРЕСА_1 , на виділення часток сумісного майна в окремі одиниці у разі дотримання певних умов, серед яких є умова «забезпечення всіх новостворених будівель усіма комунікаціями, які були у житловому будинку АДРЕСА_1 до розподілу», ОСОБА_1 запевняв, що на земельній ділянці, по якій здійснюється проїзд до придбаного будинку, буде побудована дорога.

Спірна залізобетонна опора лінії електропередачі (стовп ЛЕП) була встановлена на ділянці, по якій здійснюється проїзд до будинку, з метою забезпечення придбаного у позивача нерухомого майна електричною енергією, спірний стовп ЛЕП та прокладена у повітряному просторі лінія електропередач є зовнішніми інженерними комунікаціями, які забезпечують подачу ресурсів в її будинок, а тому вважала, що ОСОБА_1 своєю заявою від 19 травня 2017 року фактично надав згоду на їх встановлення.

ОСОБА_1 перекрив проїзд до будинку по дорозі, яка проходить через земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:027:0520.

На підставі зазначеного просила встановити безкоштовний безтерміновий сервітут на право розташування залізобетонної опори лінії електропередачі (стовпа ЛЕП) в місці фактичного встановлення на земельній ділянці, належній ОСОБА_1 , кадастровий номер 2310100000:04:027:0520, площею 0,0117 га, та прокладеним у повітряному просторі лініям електропередач, які забезпечують подачу електропостачання до належної їй частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , а також на право проходу, проїзду транспортним засобом через належну ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:04:027:0520, площею 0,0117 га, - від центральної дороги по АДРЕСА_1 до належної ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:027:0523, площею 0,0188 га, та частини житлового будинку на цій земельній ділянці, розташованих за адресою АДРЕСА_1 ., вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови у визнанні будівництва ЛЕП незаконним та зобов`язанні відповідачів усунути порушення права власності, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на перебування нерухомого майна у спільній частковій власності, наявність підведеної лінії ЛЕП, незаконність надання ПАТ «Запоріжжяобленерго» технічних умов на приєднання до електромережі будинку та прокладання ЛЕП через його земельну ділянку без його згоди, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні вказаних позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог, стягнути з відповідачів судові витрати.

ПАТ «Запоріжжяобленерго» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що оскільки ОСОБА_1 не є співвласником земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:027:0523, та житлового будинку літ. А, а тому згода позивача на прокладення спірної ЛЕП не потрібна, посилання позивача на обмеження його прав є необґрунтованими.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що ОСОБА_1 надав своєю заявою від 19 травня 2017 року фактичну згоду на встановлення стовпу ЛЕП та лінії електропередач, обіцяв побудувати дорогу, стовп ЛЕП встановлений на її земельній ділянці, ОСОБА_1 не є співвласником земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:027:0523, та житлового будинку літ. А, а тому згода позивача на прокладення спірної ЛЕП не потрібна.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на надання ОСОБА_1 своєю заявою від 19 травня 2017 року фактичної згоди на встановлення стовпу ЛЕП та лінії електропередач, неможливість іншого проїзду до будинку, понесення витрат на правничу допомогу, просила скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення про задоволення її зустрічного позову, вирішити питання про судові витрати.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що будинок перебуває у спільній частковій власності, ним надавалась згода на забезпечення всіх новостворених будівель усіма комунікаціями, новостворені будівні не були побудовані, до будинку проведена ЛЕП, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що частина будинку відповідача є окремим будинком, відсутня можливість пере підключення об`єкту без отримання його згоди, не заперечує проти укладення безстрокового договору про надання земельного сервітуту на платні основі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову та зустрічного позову, суд першої інстанції виходів з недоведеності вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:04:027:0520, площею 0,0117 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно з додатком до кадастрового плану розділення ділянки, кадастрового плану земельної ділянки номер 2310100000:04:027:0520, вказана земельна ділянка утворилася внаслідок поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 на п`ять окремих земельних ділянок, і згідно опису межує з однієї сторони - від А до Б з присадибною ділянкою по АДРЕСА_2 , від Б до В з присадибною ділянкою по АДРЕСА_3 , з другої сторони – від В до Г з присадибною ділянкою по АДРЕСА_1 , з третьої сторони – від Г до ОСОБА_4 з присадибною ділянкою по АДРЕСА_1 , від Д до Е з присадибною ділянкою по АДРЕСА_1 , від Е до Є з присадибною ділянкою по АДРЕСА_1 , з четвертої сторони – від Є до А – вулиця Прогресивна.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.05.2017 року ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:04:027:0523 (т.1, а.с.84-86).

ОСОБА_2 є власницею 27/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , які складаються з житлового будинку літ. А загальною площею 37,1 кв.м, на підставі договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 19.05.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1, а.с.80-82).

Згідно з вказаним договором та Актом про розрахунок часток відчуженню підлягає житловий будинок літ. А загальною площею 37,1 кв.м, який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 2310100000:04:027:0523, а саме: житловий будинок літ.А, який складається з кухні 1-1 площею 10,1 кв.м, котельної 1-2 площею 5,4 кв.м, кімнати 1-3 площею 1.6 кв.м, загальною площею 37,1 кв.м, що складає 27/100 часток житлового будинку.

26.05.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписали акт прийому-передачі частки житлового будинку, де зазначили додаткову домовленість, що ОСОБА_1 зобов`язується в строк до 01.07.2017 року відсипати дорогу під провулок і встановити огородження на його земельних ділянках.

Сторони погодили схему розділу зон обслуговування мереж водопостачання і каналізації.

Судом також встановлено, що 19.05.2017 року ОСОБА_1 склав нотаріально посвідчену заяву, якою надав згоду ОСОБА_2 , як співвласнику житлового будинку АДРЕСА_1 , на виділення часток сумісного майна в окремі одиниці у разі дотримання певних умов, серед яких є умова «забезпечення всіх новостворених будівель усіма комунікаціями, які були у житловому будинку АДРЕСА_1 до розподілу».

За приписами п. 1.2 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 17.01.2013 року №32 (далі - Правила), договір про приєднання до електричних мереж - письмова домовленість сторін, що є документом встановленої форми, який визначає зміст та регулює правовідносини між сторонами щодо приєднання електроустановок замовника до електричних мереж власника електромереж (далі – договір про приєднання).

Технічні умови на приєднання до мереж (об`єктів) електроенергетики - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта замовника електричною енергією, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо електропостачання, та є невід`ємним додатком до договору про приєднання (далі - технічні умови).

Стандартне приєднання - приєднання електроустановки (крім електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії) замовника до діючих мереж електропередавальної організації на відстань, що не перевищує 300 метрів по прямій лінії від місця забезпечення потужності до місця приєднання, яке диференціюється за ступенями потужності об`єкта замовника: перший ступінь - до 16 кВт включно; другий ступінь - від 16 кВт до 50 кВт включно; третій ступінь - від 50 кВт до 160 кВт включно.

Згідно з п. 1.3 Правил електропередавальна організація не має права відмовити в приєднанні до її електричних мереж електроустановки замовника за умови дотримання ним вимог цих Правил. Послуга з приєднання надається на підставі договору про приєднання, що укладається за типовою формою (додаток 1). У разі коли об`єкт (земельна ділянка) замовника перебуває у власності (користуванні) декількох осіб, електропередавальна організація укладає договір про приєднання з одним із співвласників (користувачів) за умови наявності письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відповідна відмітка в договорі.

Для отримання проекту договору про приєднання замовник звертається до електропередавальної організації за місцем розташування його електроустановок із заявою про приєднання електроустановки певної потужності (додаток 2).

У разі коли об`єкт (земельна ділянка) замовника перебуває у власності (користуванні) декількох осіб, електропередавальна організація укладає договір про приєднання з одним із співвласників (користувачів) за умови наявності письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відповідна відмітка в договорі.

З 14.03.2018 року взаємовідносини операторів систем розподілу (далі - ОСР), оператора системи передачі (далі - ОСП), користувачів системи розподілу (далі - Користувачі) та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок, визначається Кодексом систем розподілу, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року №310.

18.08.2017 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «Запоріжжяобленерго» із заявою про приєднання електроустановки певної потужності та 07.09.2017 року між ОСОБА_2 і ПАТ «Запоріжжяобленерго» укладено договір №1710-1832 про приєднання до електричних мереж електроустановки 27/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , за умовами якого до електричних мереж виконавця послуг (ПАТ «Запоріжжяобленерго») згідно технічних умов від 23.08.2017 №1710-1832-Бородинська, що є додатком №1 до Договору, приєднується 27/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 .

На підставі технічних умов стандартного приєднання та завдання на проектування до Договору, а також паспортної схеми КТП-859 було розроблено робочий проект «Реконструкція ПЛ 0,4кв ТП-859 та РП -0,4кв тп – 859 у зв`язку з приєднанням електроустановок до житлового будинку по АДРЕСА_1 », відповідно до п. 1.3 якого передбачено улаштування відгалуження 0,4 кВ від опори №45 ПЛ-0,4 кВ ВА (проект) ТП-859 сіп до ВШО-0,4 кВ (проект) об`єкту, з встановленням додаткової З/Б опори (т.1, а.с.105-108). Додатковою угодою від 06.11.2018 року до Договору від 07.09.2017 року між ОСОБА_2 і ПАТ «Запоріжжяобленерго» продовжено строк виконання зобов`язання за договором до 16.11.2018 року.

07.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Запоріжжяобленерго» з заявою-повідомленням про те, що ОСОБА_2 здійснює незаконне прокладання лінії електропостачання у повітряному просторі його земельної ділянки, при тому що він не давав згоди на розробку проектів, вхід, прохід, проїзд та перебування на території належних йому земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310100000:04:027:0520, кадастровий номер 2310100000:04:027:0521, кадастровий номер 2310100000:04:027:0522, кадастровий номер 2310100000:04:027:0524 (т.1, а.с.42).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, після відкриття провадження у цій справі залізобетонну опору лінії електропередачі (стовп ЛЕП) було демонтовано із земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:027:0520 і встановлено за її межами.

Відповідно до листа ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 31.10.2019 року №006-37/18215, оскільки земельна ділянка, на якій розташований належний  ОСОБА_2  об`єкт нерухомості, знаходиться в середині земельних ділянок, які належать  ОСОБА_1 , повітряна або кабельна лінії електропередачі будуть перетинати земельну ділянку (ділянки), власником яких є ОСОБА_1 .

Згідно з висновком експерта №2664 від 23.06.2020 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи за клопотанням позивача ОСОБА_1 , дослідженням земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310100000:04:027:0520, встановлено, що на момент проведення дослідження на зазначеній земельній ділянці відсутні будь-які будівлі, споруди та опори передаючих устроїв. Електричні опори розташовані за межами земельної ділянки. В повітряному просторі земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:027:0520 знаходиться лінія електропередачі між електричними бетонними опорами, які розташовані за межами зазначеної земельної ділянки. Проведеним дослідженням також встановлено, що згідно витягу з містобудівного кадастру м. Запоріжжя на зазначеній земельній ділянці станом на 07.08.2017 відсутні будь-які будівлі, споруди або передаючі устрої (лінії електропередач) (т.1, а.с.141-147).

Отже, судом правильно встановлено, що на момент розгляду справи будь-які споруди та опори передаючих устроїв на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:04:027:0520, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , відсутні, електричні опори розташовані за межами земельної ділянки. Лінія електропередачі між електричними бетонними опорами, які розташовані за межами зазначеної земельної ділянки, знаходиться виключно в повітряному просторі земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:027:0520.

Спірна повітряна лінія 0,4 кіловольт збудована у зв`язку з приєднанням належної ОСОБА_2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з житлового будинку літ. А загальною площею 37,1 кв.м., розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:04:027:0523, яка на праві власності належить ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_1 не надано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій доказів, що він є співвласником земельної ділянки, кадастровий номер 2310100000:04:027:0523, та житлового будинку літ. А загальною площею 37,1 кв.м, на час розгляду справи, згода ОСОБА_1 на прокладання спірної ЛЕП не потрібна.

Посилання ОСОБА_1 на те, що прокладання у повітряному просторі ЛЕП над його земельною ділянкою без його згоди, у повітряному просторі обмежує його право користування земельними ділянками або їх частинами за їх цільовим призначенням, не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

За приписами п. «є» ч. 1 ст.91 Земельного Кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» об`єкти передачі електричної енергії можуть розміщуватися на земельних ділянках усіх категорій земель без зміни їх цільового призначення.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об`єктів і об`єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об`єктів енергетики, зокрема охоронні зони об`єктів енергетики.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» земельні ділянки в межах спеціальних зон об`єктів енергетики не вилучаються (викупляються) у власників чи користувачів земельних ділянок, а використовуються з обмеженнями (крім випадків, коли встановлення спеціальних зон призводить до неможливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням).

Спеціальні зони об`єктів енергетики встановлюються на землях всіх категорій.

Згідно з актом прийому-передачі частки житлового будинку від 19.05.2017 pоку ОСОБА_1 зобов`язався в строк до 01.07.2019 року відсипати дорогу під провулок по належній йому ділянці з кадастровим номером №2310100000:04:027:0520.

В суді першої інстанції ОСОБА_1 зазначено про здійснення відсипання частини його ділянки №2310100000:04:027:0520 під провулок, що підтверджується актом прийому передачі частки житлового будинку від 26.05.2017 року.

Отже, вказані доводи ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Пункти 8, 9 Правил охорони електричних мереж, ст. 32 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» не містить обмежень, на які посилається позивач, зокрема, обмеження права для проїзду, проходу, місця для паркування автомобілів, тримання свійської худоби, вирощування овочів, фруктів.

Будівництво лінії електропередачі в повітряному просторі земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:027:0520 було виконано ПАТ «Запоріжжяобленерго» згідно договору №1710-1832 про приєднання до електричних мереж електроустановки 27/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , на підставі технічних умов стандартного приєднання та у відповідності до робочого проекту «Реконструкція ПЛ 0,4кв ТП-859 та РП -0,4кв тп – 859 у зв`язку з приєднанням електроустановок до житлового будинку по АДРЕСА_1 ».

В матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи позивача на право власності на земельну ділянку, які містять дані про те, що належна йому земельна ділянка є об`єктом, який використовується в установленому законом порядку з обмеженнями.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 .

Крім того, посилаючись на порушення його права на користування земельною ділянкою для насадження дерев та здійснення будівництва лінією електропередачі, ОСОБА_1 не зазначає, яким саме чином лінія електропередачі, яка знаходиться  в повітряному просторі, порушує його право та не надає суду доказів на підтвердження цих обставин.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ПАТ «Запоріжжяобленерго», про встановлення сервітуту колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом. Крім того, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити іншим способом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 133/305/17-ц, від 08 лютого 2021 року у справі № 338/158/19, від 02 квітня 2021 року у справі № 707/1022/17.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що, придбаваючи майно, ОСОБА_2 знала, що прохід та проїзд до земельної ділянки і житлового будинку може здійснюватися лише через земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:04:027:0520, яка належить ОСОБА_1 , однак сторони уклали та нотаріально посвідчили договір купівлі-продажу земельної ділянки та частини будинку без встановлення особистого сервітуту, а лише склали нотаріально посвідчену заяву, згідно якої ОСОБА_1 надав згоду ОСОБА_2 , як співвласнику житлового будинку АДРЕСА_1 , на виділення часток сумісного майна в окремі одиниці у разі дотримання певних умов, серед яких є умова «забезпечення всіх новостворених будівель усіма комунікаціями, які були у житловому будинку АДРЕСА_1 до розподілу», та погодили у Акті прийому-передачі частки житлового будинку, що ОСОБА_1 облаштує дорогу під провулок на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:04:027:0520, що фактично було виконано.

Суд правомірно вказав в рішенні про безпідставність вимог ОСОБА_2 про встановлення безкоштовного та безтермінового встановлення сервітуту на право розташування залізобетонної опори лінії електропередачі (стовпа ЛЕП) в місці на земельній ділянці, належній ОСОБА_1 , оскільки в ході розгляду справи встановлено, що опора лінії електропередачі розташована за межами вказаної земельної ділянки.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Заявляючи зустрічні вимоги про встановлення безкоштовного безтермінового сервітуту на право проходу, проїзду транспортним засобом через належну ОСОБА_1 земельну ділянку від центральної дороги по АДРЕСА_3 до належної ОСОБА_2 земельної ділянки та частини житлового будинку на цій земельній ділянці, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , позивач за зустрічним позовом не надала доказів на підтвердження наявності технічної можливості встановлення їй земельного сервітуту, не визначила конкретний спосіб, який повинен бути найменш обтяжливим для ОСОБА_1 .

Частина 1 ст. 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій.

ОСОБА_2 ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не реалізувала своє право на подання клопотання про проведення відповідної судової експертизи.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційні скарги не містять.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Інші приведені в апеляційних скаргах доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 липня 2021 року.

Головуючий        А.В. Дашковська

Судді:        О.М. Кримська

       І.В. Кочеткова