Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 127/18777/18

провадження № 61-3059св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (за первісним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Градо Строй»,

позивач (за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Градо Строй»,

відповідач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

третя особа (за зустрічним позовом) - приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Лілія Андріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Матківської М. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Градо Строй» про стягнення грошових коштів та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Градо Строй» до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Лілія Андріївна, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Градо Строй»(далі - ТОВ «Градо Строй») про стягнення грошових коштів. Просив стягнути з відповідача на його користь основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 330 502,77 грн, три відсотка річних в сумі 6 946,89 грн, а всього - 337 449,66 грн, а також судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 20 лютого 2016 року між ТОВ «Градо Строй» та ОСОБА_2 (померлим батьком позивача) було укладено попередній договір на будівництво житла АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору ТОВ «Градо Строй» зобов`язалось у термін до 25 грудня 2016 року збудувати та передати у власність ОСОБА_2 житлову квартиру загальною проектною площею 66,33 кв. м в будинку АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 зобов`язався забезпечити попередню оплату вартості вказаної квартири на умовах, в обсягах та в строки, що передбачені цим попереднім договором.

Відповідно до пункту 3.3 попереднього договору на будівництво житла від 20 лютого 2016 року № 61 розрахунок за квартиру мав здійснюватися шляхом внесення ОСОБА_2 коштів в касу відповідача до 20 лютого 2016 року в розмірі 581 575,00 грн та до 01 травня 2016 року в розмірі 148 055,00 грн.

На виконання вимог попереднього договору на будівництво житла від 20 лютого 2016 року № 61 ОСОБА_2 було внесено грошові кошти в касу ТОВ «Градо Строй»: 20 лютого 2016 року - в сумі 581 575,00 грн, 16 березня 2016 року - в сумі 39 900,00 грн, а всього - в сумі 621 475,00 грн.

Будівництво будинку АДРЕСА_3 не завершене, будинок в експлуатацію не введений.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що ТОВ «Градо Строй» було офіційно повідомлено.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області, ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/2 частини грошових коштів, що знаходяться у ТОВ «Градо Строй» на підставі попереднього договору на будівництво житла від 20 лютого 2016 року № 61, що становить 310 737,50 грн.

20 жовтня 2017 року позивач вручив відповідачу заяву від 20 жовтня 2017 року за вх. № 1561 про повернення грошових коштів, що знаходяться у ТОВ «Градо Строй» на підставі попереднього договору на будівництво житла від 20 лютого 2016 року № 61, однак відповіді позивач не отримав.

03 квітня 2018 року ОСОБА_1 повторно направив відповідачу вимогу про повернення грошових коштів в розмірі 310 737,50 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем 05 квітня 2018 року і залишена без задоволення та відповіді.

Оскільки відповідач обов`язок із повернення позивачу грошових коштів не виконав, то відповідно до вимог статті 625 ЦК України він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.

У травні 2019 року представник ТОВ «Градо Строй» подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л. А., про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину.

Просив визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2017 року, зареєстроване в реєстрі за № 1418 (спадкова справа № 77/2016), видане приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л. А., ОСОБА_1 після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого спадщина складається з 1/2 частки грошових коштів (581 575,00 грн та 39 900,00 грн).

Зустрічний позов мотивний тим, що ТОВ «Градо Строй» вважає, що приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л. А. видала свідоцтво про право на спадщину за законом з порушенням норм чинного законодавства України та неправильно визначила обсяг спадкового майна, оскільки у свідоцтві вказано 1/2 частку грошових коштів, що знаходяться в ТОВ «Градо Строй» на підставі попереднього договору на будівництво житла від 20 лютого 2016 року № 61, однак вказаний договір передбачає набуття права на майно, а не на вкладені грошові кошти.

За життя ОСОБА_2 , укладаючи попередній договір на будівництво житла від 20 лютого 2016 року № 61, вніс кошти у будівництво житла, а саме відповідно до пункту 1.1.2 попереднього договору - житлової квартири в будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_2 , загальна проектна площа 66,33 кв. м.

Внесені кошти згідно попереднього договору забудовником на виконання зобов`язань, передбачених пунктом 2.1 договору, були використані для закупівлі матеріалів та здійснення самого будівництва, в тому числі і зазначеної квартири, тим самим забудовник використав кошти за призначенням і в наявності їх фактично не має.

Крім того, ОСОБА_2 вносив грошові кошти не в ТОВ «Градо Строй», а в будівництво будинку, забудовником якого є ТОВ «Градо Строй». Тобто, ОСОБА_2 інвестував кошти у будівництво житла, а не передавав їх як грошовий вклад. Відповідач за первісним позовом є забудовником, який здійснює будівництво житла за інвестиційні кошти замовників, які вносяться особами, котрі мають бажання придбати це житло. З замовниками житла укладаються попередні договори, які в подальшому після введення будинку в експлуатацію є підставою для реєстрації права власності.

За внесені замовниками грошові кошти здійснюється будівництво, а замовник (не вкладник коштів) у даному випадку набуває (шляхом придбання) майнові права на житло, яке буде введено в експлуатацію. Померлому ОСОБА_2 за попереднім договором № 61 належать лише майнові права, а не внесені кошти.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2019 року у складі судді Сичука М. М. в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Градо Строй» про стягнення грошових коштів відмовлено повністю.

Зустрічний позов ТОВ «Градо Строй» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л. А., про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину задоволено повністю.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2017 року, зареєстроване в реєстрі за № 1418 (спадкова справа № 77/2016), видане приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л. А., ОСОБА_1 після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого спадщина складається з 1/2 частки грошових коштів (581 575,00 грн та 39 900,00 грн).

Скасовано арешт, накладений згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року, а саме на грошові кошти та рухоме/нерухоме майно, що належить ТОВ «Градо Строй», в межах ціни позову, а саме 337 449,66 грн.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 інвестував кошти у будівництво житла, а не передавав їх як грошовий вклад. ТОВ «Градо Строй» є забудовником, який здійснює будівництво житла за інвестиційні кошти замовників, які вносяться особами, котрі мають бажання придбати це житло.

Із замовниками житла укладаються попередні договори, які в подальшому після введення будинку в експлуатацію є підставою для реєстрації права власності. За внесені замовниками грошові кошти здійснюється будівництво, а замовник (не вкладник коштів) у даному випадку набуває (шляхом придбання) майнові права на житло, яке буде введено в експлуатацію. Тому, померлому ОСОБА_2 належали лише майнові права, а не внесені кошти.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Градо Строй» про стягнення грошових коштів відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Градо Строй» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л. А., про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину відмовлено.

Скасовано арешт, накладений згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2019 року, а саме на грошові кошти та рухоме/нерухоме майно, що належить ТОВ «Градо Строй», в межах ціни позову, а саме 337 449,66 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 інвестував кошти у будівництво житла, а не передавав їх як грошовий вклад. За внесені замовниками грошові кошти здійснюється будівництво, а замовник набуває майнові права на житло.

Проте суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що оскільки права на недобудований будинок не зареєстровані, спадкоємці мають право успадкувати лише будівельні матеріали та право бути забудовником замість померлого спадкодавця.

Відповідно до попереднього договору від 20 лютого 2016 року № 61 ОСОБА_2 інвестував кошти у будівництво житла в сумі 621 475,00 грн, сторони домовилися, що вартість об`єкта будівництва становить 729 630,00 грн, попередній договір від 20 лютого 2016 року № 61 є дійсним, а зміна правового режиму вкладених коштів і правової природи правовідносин, що виникли між сторонами, не належить до повноважень нотаріуса.

Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л. А правильно визначила у свідоцтві про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2017 року, що ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/2 частини грошових коштів, що знаходяться у ТОВ «Градо Строй» на підставі попереднього договору на будівництво житла від 20 лютого 2016 року № 61, що становить 310 737,50 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Вінницького міського суду Вінницької області.

18 січня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 12 квітня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 14 квітня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Оскільки, основний договір купівлі-продажу квартири не було укладено в термін до 25 грудня 2016 року, а сторони лише домовились укласти такий договір в майбутньому, передана ОСОБА_2 ТОВ «Градо Строй» грошова сума в розмірі 621 475,00 грн є авансом. Спадкодавець ОСОБА_2 не міг набути майнові права на квартиру, а також не набув у власність вказану квартиру.

У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 (брат ОСОБА_1 ) також звертався до суду з аналогічним позовом до ТОВ «Градо Строй» про стягнення грошових коштів (справа № 127/18660/18). Вказаний позов був задоволений в повному обсязі, рішення суду набрало законної сили. Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного суду містить різні висновки з одного й того ж правового питання.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 20 лютого 2016 року між ТОВ «Градо Строй» та ОСОБА_2 було укладено попередній договір на будівництво житла АДРЕСА_1 , відповідно до якого ТОВ «Градо Строй» зобов`язалось у термін до 25 грудня 2016 року збудувати та передати у власність ОСОБА_2 житлову квартиру загальною проектною площею 66,33 кв. м в будинку АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 зобов`язався забезпечити попередню оплату вартості вказаної квартири на умовах, в обсягах та в строки, що передбачені цим попереднім договором.

Відповідно до пункту 3.3 попереднього договору на будівництво житла № 61 від 20 лютого 2016 року розрахунок за квартиру мав здійснюватися шляхом внесення ОСОБА_2 коштів в касу відповідача до 20 лютого 2016 року в розмірі 581 575,00 грн та до 01 травня 2016 року в розмірі 148 055,00 грн.

На виконання вимог попереднього договору на будівництво житла від 20 лютого 2016 року № 61 ОСОБА_2 вніс грошові кошти в касу ТОВ «Градо Строй» 20 лютого 2016 року в сумі 581 575,00 грн та 16 березня 2016 року в сумі 39 900,00 грн, а всього в сумі 621 475,00 грн, що підтверджується довідками про розрахунок від 20 лютого 2016 року та від 16 березня 2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23 травня 2016 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 жовтня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л. А., ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/2 частини грошових коштів, що знаходяться у ТОВ «Градо Строй» на підставі попереднього договору на будівництво житла від 20 лютого 2016 року № 61, що становить 310 737,50 грн.

20 жовтня 2017 року позивач вручив відповідачу заяву від 20 жовтня 2017 року № 1561 про повернення грошових коштів, що знаходяться у ТОВ «Градо Строй» на підставі попереднього договору на будівництво житла від 20 лютого 2016 року № 61, однак відповіді позивач не отримав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що заявник не оскаржує постанову апеляційного суду у частині відмови в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Градо Строй» до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л. А., про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості закріплений у статті 627 ЦК України.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 ЦК України.

Частиною другою статті 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною другою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора.

Частиною першою статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до частин першої, третьої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому, для попереднього договору, наряду з іншими його умовами повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку невиконання зобов`язання.

Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12,

а також висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 (провадження

№ 61-22682св19, від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14-ц (провадження № 61-6475св20) та від 08 квітня 2021 року у справі № 640/19696/17 (провадження № 61-2624св20).

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що між сторонами був укладений попередній договір на будівництво житла № 61. У рахунок оплати вартості житла ОСОБА_2 передав відповідачу 621 475,00 грн.

Отже, основного договору купівлі-продажу нерухомого майна між сторонами у справі не було укладено, внаслідок чого передані грошові кошти є авансом, а оскільки чинним законодавством не передбачено залишення авансу у сторони попереднього договору у випадку неукладення основного договору, то ці кошти підлягають поверненню позивачу як спадкоємцю в тому розмірі, в якому вони передавалися.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року у справі № 127/18660/18 позов ОСОБА_3 до ТОВ «Градо Строй» про стягнення грошових коштів задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Градо Строй» на користь ОСОБА_3 338 088,17 грн, з яких: 330 502,77 грн - основний борг з урахуванням індексу інфляції, 7 585,40 грн - три відсотки річних, витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги в розмірі 3 000,00 грн, 3 380,89 грн судового збору.

Вказане рішення набрало законної сили, а стягнення проведено на підставі того ж свідоцтва про право на спадщину, що й у цій справі.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач обов`язок із повернення позивачу грошових коштів не виконав, то відповідно до вимог статті 625 ЦК України він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та часткове скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції скасовано судом апеляційної інстанції повністю, проте в частині такого скасування позивач цю постанову не оскаржує, тому для задоволення вимог первісного позову у Верховного Суду не має підстав додатково робити висновок про скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

За вимогами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив 3 374,49 грн судового збору, за подання апеляційної скарги - 5 062,50 грн та 2 881,50 грн судового збору, а за подання касаційної скарги - 6 749,00 грн, всього 18 067,49 грн. Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, тому з ТОВ «Градо Строй» потрібно стягнути на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 18 067,49 грн.

Разом з тим, на відповідача слід покласти понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, про що позивач просить у касаційній скарзі, оскільки такі витрати належним чином документально підтверджені (а. с. 18-21).

Керуючись статтями 141, 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Градо Строй» про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Градо Строй» на користьОСОБА_1 330 502,77 грн основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 6 946,89 грн - три відсотка річних, а всього 337 449 (триста тридцять сім тисяч чотириста сорок дев`ять) грн 66 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Градо Строй» на користь ОСОБА_1 18 067 (вісімнадцять тисяч шістдесят сім) грн 49 коп. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук