Номер провадження: 22-ц/813/7320/21

Номер справи місцевого суду: 520/12274/15-ц

Головуючий у першій інстанції Бескровний  Я. В.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2021 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року про заміну стягувача по цивільній справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про заміну стягувача,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» звернулося до суду із заявою, в якій просило замінити стягувача у цивільній справі №520/12274/15 з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» у зв`язку з переходом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» прав кредитора, відповідно до Договору про відступлення прав вимоги №2083/К від 15.11.2019 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року заяву задоволено.

Замінено стягувача у справі №520/12274/15 з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (ЄДРПОУ 43212924).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1  – ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про заміну сторони виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», посилаючись на її необґрунтованість, просить суд ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судове засідання, призначене на 24.06.2021 року, сторони не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).   Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 16.11.2016р. у справі №520/12274/15 стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №3-103/ФКВ-07 від 2.04.2007р. станом на 28.07.2015р. у розмірі 612333,01 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 571406,82 грн. та заборгованості за процентами 40926,19 грн. та судові витрати у сумі 3654 грн.

Рішення набрало законної сили.

15.11.2019р. між заявником та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір відступлення прав вимоги №2083/к за яким заявник отримав право вимоги, зокрема щодо виконання кредитного договору №3-103/ФКВ-07 від 2.04.2007р. укладеного між Банком та ОСОБА_1 .

Задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» суд першої інстанції виходив із наявності підстав для заміни стягувача (сторони виконавчого провадження).

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: заміна сторони , а не заміна сторони виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача , оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18).

В поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» в обгрунтування заявлених вимог. ОСОБА_1 посилається на те, що надана заявником виписка у простій письмові формі, яку складено представником ТОВ «Укрдебт Плюс» не є доказом переходу прав вимоги від АТ «Дельта Банк» до ТОВ «Укрдебт Плюс» за договором № 2083/к від 15.11.2019 року та за кредитним договором №3-103/ФКВ-07 від 02.04.2007 р., укладеного між Банком та ОСОБА_1 . Апелянт також зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які листи або заяви від АТ «Дельта Банк» на підтвердження факту відступлення права вимоги за кредитним договором 3-103/ФКВ-07 від 02.04.2007 р. на користь ТОВ «Укрдебт Плюс».

На вищевказані посилання апелянта, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, наступне.

Доказами правонаступництва, залежно від підстав виникнення, можуть бути: свідоцтво про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України), передавальний акт комісії з припинення юридичної особи ( статті 104, 106 ЦК України), правочин щодо заміни кредитора або боржника у зобов`язанні ( статті 512, 513, 520, 521 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що заявник на підтверження підстав для заміни сторони стягувача надав достатні та належні докази на підтвердження переходу прав вимоги від АТ «Дельта Банк» до ТОВ «Укрдебт Плюс» за кредитним договором №3-103/ФКВ-07 від 02.04.2007 р.

Крім того матеріали справи не містять жодних доказів того, що наданий договір про відступлення права вимоги оспорений або визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що по своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про заміну стягувача у справі №520/12274/15 з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (ЄДРПОУ 43212924).

       За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи нічим не обґрунтовані, висновків суду не спростовують, в зв`язку з чим рішення суду у відповідності до ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що член колегії суддів, а саме суддя Комлева О.С. у період з 05 по 09 липня 2021 року перебувала у відпустці, що підтверджується довідкою № 190д від 05 липня 2021 року відділу кадрової роботи та управління персоналом, тому повне судове рішення виготовлене 12 липня 2021 року.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року про заміну стягувача по цивільній справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про заміну стягувача – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення скалдено 12.07.2021 року.

Головуючий                                                                Т.В. Цюра

Судді:                                                                Л.А. Гірняк

О.С.Комлева