Судове рішення #95319813

Ухвала

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 761/28061/17

провадження № 61-4046св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінкстар»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкстар» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінкстар» (далі - ТОВ «Лінкстар») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 грудня 2015 року між ТОВ «Лінкстар» та товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 42 , за умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 та зобов`язувався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування. Залишок коштів на розрахунковому рахунку позивача на час введення тимчасової адміністрації банку в сумі 229 478,91 грн включені до реєстру кредиторів.

Відповідач як власник істотної участі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не вжив своєчасних та дійових заходів щодо відновлення платоспроможності банку, чим порушив вимоги статті 58 Закону України «Про Банки та банківську діяльність», а тому зазначені кошти мають бути стягнуті саме з нього.

Позивач вважав, що саме внаслідок дій відповідача було введено тимчасову адміністрацію в банківській установі, а тому є причинно-наслідковий зв`язок між його діями та невиплатою коштів позивачу

Позивач просив суд стягнути з відповідача кошти в сумі 229 478,91 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт заподіяння ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» шкоди саме через порушення ОСОБА_1 , як власника істотної участі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», вимог закону не підтверджені належними та допустимим доказами у справі, відтак позивачем не було доведено заподіяння йому шкоди саме внаслідок неправомірного рішення, дій чи бездіяльності відповідача. Процедура ліквідації банку не завершена, триває процес погашення заборгованості перед кредиторами банку, а тому заявлення позивачем своїх вимог є передчасними.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Лінкстар» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ТОВ «Лінкстар», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідальність за статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» настає незалежно від здійснення задоволення вимог кредиторів у порядку встановленому законом; Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не виключає можливість притягнення власника істотної участі банку до відповідальності; відповідач цілеспрямовано і свідомо не вживав жодних адекватних дієвих заходів до банку, передбачених чинним законодавством, тим самим допустивши порушення прав та законних інтересів кредиторів банку, в тому числі і позивача.

У квітні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року справа № 761/45721/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», про стягнення коштів передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що у справі, яка переглядається, предметом позову є стягнення з відповідача, як власника істотної участі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у порядку статті 58 Закону України Закону України «Про банки і банківську діяльність», заборгованості за вкладом та виникає питання, яким чином суд має встановити причинно-наслідковий зв`язок незаконних дій акціонера - власника істотної участі із завданими вкладнику або банку збитками. Ускладнюється вирішення цього питання в разі, якщо банк протягом певного періоду неодноразово перебував у проблемному стані і за цей період відбулася зміна акціонерного складу та менеджменту.

Не однаковою є й судова практика щодо визначення моменту, з якого у вкладника виникає право вимагати компенсації збитків від власника істотної участі: після включення до реєстру акцептованих вимог банку чи після здійснення Фондом усіх розрахунків з кредиторами і незадоволення вимоги вкладника-кредитора внаслідок недостатності коштів банку.

Крім того, відсутній єдиний підхід і щодо того, яким чином особа визнається такою, що є власником істотної участі чи контролером банку, чи має бути рішення НБУ або Фонду з цього питання і чи це питання належить до дискреції суду.

Вирішення цих питань тісно пов`язане з визначенням виду відповідальності власника істотної участі перед вкладниками банку: чи така відповідальність є солідарною або субсидіарною, або чи є самостійною відповідальністю за збитки, завдані вкладнику, тобто не пов`язаною з відповідальністю за зобов`язаннями банку. Від вирішення цього питання залежить і визначення предмета доказування: наявності збитків, противоправних дій, вини, причинно-наслідкового зв`язку між діями власника істотної участі та збитками.

При вирішенні цієї категорії спорів суди застосовують різні підходи щодо того, яка особа має право звертатися з вимогою про відшкодування шкоди, завданої власником істотної участі, - безпосередньо вкладник або тільки Фонд, а також стосовно того, чи можуть вони звертатися одночасно. Не вирішеним залишається й питання, чи не призведе звернення з відповідними вимогами і вкладника, і Фонду до подвійної відповідальності власника істотної участі за зобов`язаннями банку.

Окрім цього колегія суддів Верховний Суд зазначав, що на сьогодні, у Верховному Суді у складі Касаційного цивільного суду перебувають на розгляді справи № № 761/41925/17, 761/28061/17, 761/11792/16-ц, правильність вирішення яких, залежить від вирішення питання, яким саме чином вкладник може довести вину власника істотної участі: 1) таким доказом може слугувати виключно вирок суду, який набув законної сили; 2) таким доказом може бути постанова НБУ із зазначенням причин виведення банку з ринку (невирішеним залишається питання, чи може бути такою причиною, наприклад, відмова акціонера докапіталізовувати банк); 3) таким доказом може бути судове рішення, яке набуло законної сили в іншій справі, тощо; 4) будь-які інші докази, надані позивачем-вкладником.

Таким чином Верховний Суд зазначав, що виключною правовою проблемою є загальне визначення підстав, меж, принципів відповідальності власника істотної участі в банку, зокрема відповідальності за бездіяльність та її наслідки (частина четверта статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» або дії та їх наслідки (частина п`ята цієї статті Закону), тягар доведення вини тощо та зважаючи на кількість справ, які перебували та продовжують перебувати в суді касаційної інстанції, вирішення цієї справи має важливе значення для розвитку судової практики, пов`язаної з економічним розвитком держави, банківського сектору економіки, а також добробутом громадян України, які постраждали через масове виведення банків з ринку, що відбувалося протягом останніх років, та має значний суспільний інтерес.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 вересня 2020 року справу № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) прийнято до розгляду.

У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними з тим, що є предметом спору у справі № 761/45721/16-ц, оскільки вирішення спору залежить від визначення підстав, меж, принципів відповідальності власника істотної участі в банку, зокрема відповідальності за бездіяльність та її наслідки (частина четверта статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» або дії та їх наслідки (частина п`ята цієї статті Закону), тягар доведення вини.

За таких обставин, з огляду на пункт 10 частини першої статті 252 ЦПК України, Верховний Суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20).

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 761/28061/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкстар» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», про стягнення коштів, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація