КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Горб І.М.,

суддів Балацької Г.О.,

Худика М.П.,

при секретарі Веременко Т.В.,

з участю прокурора Кравчук Л.А.,

захисника Денисенка Ю.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконференцзв`язку між Київським апеляційним судом та ДУ «Київський слідчий ізолятор», матеріали з кримінального провадження №12020110040001789 за апеляційною скаргою захисника Денисенка Ю.О. на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 18 червня 2021 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18 червня 2021 року, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 16 серпня 2021 року включно.

Таке рішення суд, взявши до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_1 , характер та тяжкість діянь, які йому інкримінують, та які він вчинив перебуваючи на іспитовому строку, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе впливати на потерпілого та свідків, так як він обвинувачується у скоєнні насильницького корисливого злочину, а свідки ще судом не допитані, та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити незакінчений ним злочин, визнав необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою, оскільки інший, більш м`який, запобіжний захід, не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

В апеляційній скарзі захисник Денисенко Ю.О., вважаючи ухвалу суду ______________________________________________________________

Справа №11-кп/824/3188/2021 Головуючий у першій інстанції Линник В.Я.

Категорія: ч. 3 ст. 289 КК України Доповідач Горб І.М.

незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою його реєстрації та місця проживання: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд, не дивлячись на те, що строк запобіжного заходу закінчувався через три дні та стороною обвинувачення не подано у встановлений законом строк клопотання про продовження строку запобіжного заходу, поставив питання про необхідність розгляду доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, керуючись ч. 3 ст. 331 КПК України.

Разом з тим, беручи до уваги те, що сторона обвинувачення не подала клопотання про продовження строку тримання під вартою, є підстави вважати, що сторона обвинувачення на даний час не вбачає за доцільне та необхідне його продовжувати.

Крім того, стороною обвинувачення не було надано жодних доказів на підтвердження доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

Таким чином, невмотивована позиція суду щодо продовження строку тримання під вартою без відповідної ініціативи у формі письмового клопотання сторони обвинувачення з наданням доказів, які можуть бути спростовані стороною захисту, є ознакою упередженості суду, грубого порушення права на захист, права людини на свободу та особисту недоторканість, що гарантовано ст. 5, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому такі дії судді призводять до повного порушення прав ОСОБА_1 , передбачених ст. 7, 42 КПК України, ст. 6, 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Денисенка Ю.О. та обвинуваченого ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника Денисенка Ю.О. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020110040001789 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожного з них, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України.

Суд першої інстанції дійшовши висновку, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може завадити спробам обвинуваченого ОСОБА_1 вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, 18 червня 2021 року постановив ухвалу про продовження ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 16 серпня 2021 року включно.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, зважаючи на наступне.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Так, відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненніособою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме - повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ним під час іспитового строку тяжкого та особливо тяжкого злочинів, а також, приймаючи до уваги підвищену ступінь суспільної небезпечності злочинів, що ставляться ОСОБА_1 у вину, та які полягають у посяганні не лише на право власності, а й на життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, а тому таке посягання повинно оцінюватись як особливо небезпечне, та, з огляду на ці обставини, характер його протиправних дій і наслідки, відповідно до обвинувального акта, існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може впливати на потерпілого та свідків, так як він обвинувачується у скоєнні насильницького корисливого злочину, а свідки ще судом не допитані та він позбавлений можливості на цій стадії надати оцінку належності їх показань щодо висунутого обвинувачення, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити незакінчений ним злочин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник Денисенко Ю.О., а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, колегія суддів не встановила.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доводи захисника в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду на те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 жодного з більш м`яких запобіжних заходів, є безпідставними, оскільки суд прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Крім того, характер висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень в сукупності з конкретними обставинами кримінального провадження, на час винесення оскаржуваної ухвали, переконливо доводить, що суспільний інтерес, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважував вимоги забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Щодо доводів захисника про те, що вирішення питання про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою відбувалось за ініціативою суду, а не за поданим у встановлений законом строк письмовим клопотанням прокурора, що призвело до порушення прав обвинуваченого на захист, то вони є необґрунтованими, оскільки кримінальне провадження, яке є предметом розгляду місцевого суду перебуває вже на стадії судового розгляду і вирішення судом питання щодо запобіжного заходу регламентовано статтею 331 КПК України, положення якої не зобов`язують прокурора звертатися до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою під час судового розгляду кримінального провадження. При цьому сторона захисту не довела, що в такий спосіб було порушено право обвинуваченого на захист та судом не були дотримані вимоги ст. 22 КПК України.

Враховуючи наведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у виді цілодобового домашнього арешту, що є змістом апеляційної вимоги захисника, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.

За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 18 червня 2021 року є законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга захисника Денисенка Ю.О. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника Денисенка Ю.О. залишити без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 18 червня 2021 року, якою, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 16 серпня 2021 року включно, - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

_____________________ ___________________ ___________________

Горб І.М. Балацька Г.О. Худик М.П.