Справа № 201/1807/21

Провадження № 2/201/1656/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про зобов`язання виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість попередніх власників квартири,

В С Т А Н О В И В:

18.02.2021р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про зобов`язання виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість попередніх власників квартири (а.с. № 2-6).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 16.03.2021р. позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до положень ч.3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України (а.с.№37).

В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що 04.06.2020р. вона на підставі договору купівлі-продажу 63/100 частки квартири, придбала частину квартири АДРЕСА_1 . У серпні 2020р. після придбання квартири позивачка у поштовій скриньці виявила лист від відповідача, а саме досудову вимогу від 26.08.2020р. щодо сплати заборгованості за послуги з теплопостачання у розмірі 10 872грн.10коп. З огляду на те, що позивачка за 2,5 місяці володіння квартирою не отримувала послуг від відповідача на вищевказану суму, остання звернулась до КП «Теплоенерго» ДМР з заявою щодо виключення з обліку по її особовому рахунку заборгованості попередніх власників квартири за період до 04.06.2020р. Листом КП «Теплоенерго» ДМР № 2219 від 20.10.2020р. позивачку було повідомлено про неможливість списання боргів за спожиті житлові-комунальні послуги відповідно до роз`яснювального листа Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 12-1-64 від 17.05.2007р. та повідомлено про те, що споживач зобов`язаний інформувати виконавця комунальних послуг про зміну власника житла. Крім того, даним листом відповідач підтвердив, що заборгованість у розмірі 10 872грн.10коп. виникла з вини попереднього власника. Позивачка зазначила, що у договорі купівлі-продажу частки квартири від 04.06.2020р. вона не брала на себе зобов`язань сплачувати за попередніх власників їх боргу. Таким чином, до придбання квартири 04.06.2020р. позивачка не була споживачем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно і не отримувала будь-яких послуг від відповідача, а тому вважала дії відповідача щодо переведення на позивачку заборгованості, яка виникла до 04.06.2020р., неправомірними та такими, що порушують її інтереси, як споживача.

Зазначила, що власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх плати, про що зазначено в постанові ВС від 01.09.2020р. по справі № 686/6276/19, яку позивачка просила врахувати при розгляді справи.

Враховуючи викладене, посилаючись на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України просила суд зобов`язати відповідача виключити з обліку по її особовому рахунку за квартирою АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 04.06.2020р.

Відповідач позовні вимоги не визнав. 29.04.2021р. представник відповідача - Циба О.І. (діє на підставі довіреності від 17.08.2020р. - а.с. № 46) надала відзив на позовну заяву (а.с. № 41-45), в якому не погодилася із доводами позивачки, посилаючись на те, що згідно листа Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 12/1-64 від 17.05.2007р. списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги чинним законодавством не передбачено. Для ведення обліку розміру наданих послуг з постачання теплової енергії та розміру оплати за надані послуги саме за приміщенням, до якого подаються послуги із централізованого теплопостачання, закріплюється особовий рахунок. Зміна власника приміщення, за яким обліковується послуга, не є підставою припинення ведення обліку на особовому рахунку, який закріплено за певною адресою до якого надаються послуги. Крім того, у листі від 20.10.2020р. № 2219 позивачці надано відповідь, щодо заборгованості на особовому рахунку № НОМЕР_1 , закріпленого за адресою: АДРЕСА_2 , де зазначено, що заборгованість, яка виникла з вини попереднього власника, відповідно і продавця, буде стягнуто саме з нього та на позивачку не покладено обов`язків сплатити борги попереднього власника. Оскільки особовий рахунок закріплений за адресою позивачки та на ньому обліковується заборгованість, тому претензія щодо заборгованості, була направлена саме за адресою позивачки. Представник відповідача зауважила, що відповідачем подано заяву про видачу судового наказу про стягнення з колишнього власника заборгованості за спожиті послуги централізованого опалення. Вважала, що діями відповідача не порушені права позивача, як споживача та зобов`язання відповідача припинити обліковувати заборгованість за особовим рахунком, закріпленим за адресою: АДРЕСА_2 , без зазначення конкретних порушень при обліку такої заборгованості не передбачено діючим законодавством.

На підставі вищевикладеного, просила в задоволенні позову відмовити.

13.05.2021р. позивачка скористалася правом на надання відповіді на відзив, в якій додатково зазначила, що відповідач, стверджуючи, що не має до позивачки жодних претензій по сплаті боргу, що утворився при попередньому власнику квартири , продовжує обліковувати цей борг за нею, оскільки з 04.06.2020р. саме позивачка є власницею вищевказаної квартири та саме їй відповідач виставляє рахунки по згаданій квартирі на сплату боргів за попередніх власників. Вважала, що облік не може вестись за її рахунком, оскільки в період утворення заборгованості попередніх власників, послуги, що надавав відповідач, не отримувала. Відзначила, що наявність обліку боргів за комунальні послуги по її квартирі, які виникли не з її вини, позбавляють позивачку права на отримання субсидії, а відомості про наявність у позивачки боргів, які вивішені на дошці оголошень в під`їзді принижує її честь та гідність. Також вважала, що відповідачем порушено вимоги ч.8 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідачем надаються розрахункові документи по сплаті за спожиті комунальні послуги, які не відповідають наданих позивачці послуг в частині оплати, оскільки в цих документах зазначено і борги за послуги, які вона не отримувала. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі ( а.с.№ 53-59).

27.05.2021р. представник відповідача - Циба О.І. надала заперечення на відповідь на відзив (а.с. № 62-65), в яких додатково зазначила, що будь-яких прав позивачки не було порушено, заборгованість колишніх власників з неї не стягується, але списати її неможливо. Сама по собі вказівка по особовому рахунку про наявність заборгованості не тягне для позивачки негативних наслідків, як споживача послуги з централізованого опалення, адже чинним законодавством не передбачено припинення надання відповідачем зазначених послуг. Зауважила, що ведення обліку обсягу наданих послуг з централізованого опалення та сплати за вказані послуги є правом підприємства. Враховуючи, що КП «Теплоенерго» ДМР подано заяву про стягнення виниклої заборгованості, підстав для списання або виключення такої заборгованості з бухгалтерського обліку у підприємства відсутні. Представник відповідача також не погодилась із твердженням позивачки щодо того, що наявність заборгованості колишнього власника позбавляє можливості позивачки отримати субсидію, оскільки позивачкою за період з червня по серпень 2020р. придбано дві квартири, загальна вартість яких перевищує 50 тис. грн. та в даному випадку, житлова субсидія не призначається. Крім того, позивачка не зверталась до відповідача за наданням довідки про стан особового рахунку, закріпленого за адресою: АДРЕСА_2 . Представник відповідача вважала позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи категорію спору (малозначна справа), справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для розгляду малозначних справ відповідно до положень ст. 274 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, надавши оцінку змісту заперечень відповідача, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

При розгляді справи встановлено, що 04.06.2020р. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу 63/100 частки квартири, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Кононенко С.А., зареєстровано в реєстрі за № 402, придбала у ОСОБА_3 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.№ 7-12).

Як зазначає позивачка та що не спростовано відповідачем, особовий рахунок № НОМЕР_1 закріплено за адресою: АДРЕСА_2 на сьогоднішній день оформлено за ОСОБА_1 .

Як вбачається з рахунку за теплову енергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 01.10.2020р. наявна заборгованість у розмірі 10 872грн.10коп. (а.с.№ 21).

Згідно відповіді КП «Теплоенерго» ДМР від 20.10.2020р. № 2219 на заяву щодо заборгованості за надані послуги централізованого теплопостачання, яка обліковується на особовому рахунку № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було повідомлено, що заборгованість у розмірі 10 872 грн.10коп. виникла з вини попереднього власника ОСОБА_3 (а.с. №19-20).

Станом на сьогоднішній день відповідачем подано заяву до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь КП «Теплоенерго» ДМР заборгованості по платі за теплопостачання станом на 04.06.2020р. (а.с.№47-49).

Отже, як вбачається з наданих сторонами документів, відповідачем не покладено на позивачку обов`язку зі сплати боргу попереднього власника.

Між тим, позивачка вважає, що вона, як новий власник, не зобов`язана повертати борги попереднього власника, а наявність заборгованості колишніх власників квартири на особовому рахунку порушує її права як споживача, оскільки саме їй виставляються рахунки із зазначенням заборгованості колишніх власників та позбавляють її права на отримання субсидії.

Відповідно до наказу Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва № 170 від 23.10.2013р. «Про затвердження порядку відкриття, закриття та ведення особових рахунків для обліку абонентів - споживачів послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» та житлового законодавства України, особовий рахунок є номерним, що дозволяє ідентифікувати його відповідно до конкретного житлового приміщення та являє собою сукупність даних про житлове приміщення.

Отже, особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу. Відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже відкритого номерного особового рахунку із наявною на ньому заборгованістю, якщо така є, на іншого квартиронаймача або власника.

Саме тому позивачці направлено претензії щодо заборгованості, оскільки особовий рахунок закріплений за адресою позивачки. Водночас листом від 20.10.2020р. № 2219 повідомлено, що заборгованість у розмірі 10 872грн.10коп. виникла з вини попереднього власника та питання про її стягнення саме з позивачки не ставиться.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч.5 зазначеної статті Закону, підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, особовий рахунок, відкритий за адресою міста проживання позивачки, є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача.

Виходячи з вимог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999р. № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості є господарською діяльністю підприємства.

Як видно з наданого відзиву, КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради не вимагає від позивачки, як нового власника, провести сплату заборгованості за попереднього власника, напроти, надано докази звернення із вимогою до продавця про сплату боргу, тому жодним чином права позивачки не порушено.

Отже наявність заборгованості по особовому рахунку на квартиру, що утворилась з вини попереднього власника, не порушує законних прав та інтересів нового власника.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту у цивільному судочинстві являється порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Суд зазначає, що порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою.

Таким чином, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом права з відсутністю його порушення іншою стороною, що свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для захисту цивільного права позивачки, яке в даному випадку не порушене, а отже в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Суд не може покласти в основу рішення висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 01.09.2020р.по справі № 686/6276/19, на який посилається позивачка та де зазначено, що новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати, з тих підстав, що в даній справі відповідач не вимагає від позивачки, як нового власника, провести сплату заборгованості за попереднього власника, а напроти, надав докази звернення із вимогою до продавця про сплату такого боргу.

Суд не може прийняти до уваги і посилання позивачки на те, що наявність обліку боргів за комунальні послуги по її квартирі, позбавляє її права на отримання субсидії, оскільки будь-яких доказів звернення позивачки до відповідача за наданням довідки про стан особового рахунку, закріпленого за адресою позивачки, задля подальшого звернення для отримання субсидії, позивачкою не надано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» ДМР про зобов`язання виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість попередніх власників квартири задоволенню не підлягають.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, а позивачка у цій справі була звільнена від сплати судового збору на підставі ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати по цій справі відносяться на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ст.ст 4, 5,10, 12, 13,15, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про зобов`язання виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість попередніх власників квартири- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.