Справа № 216/383/21

провадження 1-кп/216/633/21

УХВАЛА

іменем України

12 липня 2021 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Бутенко М.В.,

за участю: секретаря судового засідання Котенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

учасники кримінального провадження:

прокурор Велегура О.Ю.,

обвинувачений ОСОБА_2 ,

захисники Єлаєв Ю.Л., Кудрявцева А.Л., Сушка О.В., -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рога Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Судом встановлено, що ухвалою судді Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рога від 24.05.2021 року обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, тобто до 24.07.2021.

Прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на теперішній час ризики передбачені ст. 177 КПК України не відпали та продовжують існувати, обвинувачений перебуваючи на свободі може впливати на свідків, на підставі цього вважає що більш м`який запобіжний захід не може запобігти ризикам зазначеним вище, тому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на теперішній час не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_2 , його захисник Кудрявцев А.Л., кожен окремо в судовому засіданні щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили замінити на інший більш м`який запобіжний захід, а саме на цілодобовий домашній арешт за місцем його проживання в м. Кривому Розі.

Інші учасники судового процесу у вирішенні вказаного питання поклались на думку суду.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, судом встановлені наступні обставини.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для продовження запобіжного заходу в силу вимог ст. 199 КПК України, є обставини, які свідчать про те, що ризики які виправдовують тримання особи під вартою не зменшились та відсутня можливість завершення судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , належить відмовити з огляду на наступне.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м`яких запобіжних заходів.

ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов`язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, поперше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» та у справі «Харченко проти України»).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»).

Право на свободу є одним із основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.

Проголошуючи «право на свободу», стаття 5 Конвенції передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі.

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

ЄСПЛ відповідно до усталеної практики зазначив, що особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду - суворим винятком.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Як слідує із наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, однак враховуючи особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне реєстрації в АДРЕСА_1 , вказана нерухомість належить йому на праві приватної власності, крім того присутні у судовому засіданні батьки обвинуваченого зобов`язались забезпечувати ОСОБА_2 продуктами харчування ліками та іншими речами першої необхідності.

Тому ураховуючи вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає, що у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити, оскільки є всі підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, ніж тримання під вартою, а саме домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого, без застосування електронних засобів контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 193-196, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Клопотання захисника Кудрявцева Андрія Леонідовича про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт ОСОБА_2 - задовольнити.

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт щодо ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, без застосування електронних засобів контролю, за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, тобто до 15-30 годин 12.09.2021 року, включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_2 цілодобово залишати житло строком два місяці.

З покладенням на обвинуваченого ОСОБА_2 наступних обов`язків:

- прибувати за викликом суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та місця роботи;

- цілодобово не залишати квартиру АДРЕСА_1 .

Копію ухвали направити до Криворізького РУП ГУНП у Дніпропетровській області, - для контролю за поведінкою ОСОБА_2 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя М.В. Бутенко