ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.2021                               м. Ужгород                              Справа  № 907/275/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/275/21

за позовом приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006”, м. Пологи Запорізької області до товариства з обмеженою відповідальністю “ШАРЛОТОЧКА”, с. Холмець Ужгородського району про стягнення суми 765.987,56 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

  Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовом до     відповідача     про стягнення суми 765.987,56грн. заборгованості за Договором поставки №ЗК-68 від 14.03.2019, у тому числі 391.441,96грн. основного боргу, 28.575,26грн. інфляційних втрат, 267.681,95грн річних та 78.288,39грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по договору №ЗК-68 від 14.03.2019 року в частині своєчасної оплати за поставлений товар, чим порушино вимоги ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/275/21, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.04.2021 суд ухвалив відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 05.06.2021 р.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

 Вказана ухвала суду від 23.04.2021 була надіслана відповідачу 23.04.2021 рекомендованим листом, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Україна, 89444, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Холмець, УРОЧИЩЕ "КІШ-ТОГ", будинок 906-903, та як вбачається з відстеження поштового відправлення отримана ним 15.06.2021.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз`яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, надані сторонами, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2019 між приватним підприємством “БІЗОН-ТЕХ 2006” (далі - «Позивач»)  та  товариством з обмеженою відповідальністю “ШАРЛОТОЧКА” (далі - Відповідач)  укладено Договір поставки № 3К-68 (далі — договір).

Відповідно п.1.1 Договору у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором і Специфікаціями до нього, позивач (постачальник за Договором) зобов`язався поставляти та передавати у власність відповідача (покупець за Договором) насіння для сівби, пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин, мікродобрива і мінеральні добрива (далі — товар), а відповідач зобов`язався приймати цей товар й оплачувати його.

У Специфікаціях до Договору вказується: асортимент, кількість і ціна товару, що є невід`ємними його частинами (п. 2.1. Договору).

Строк поставки товару також вказується в Специфікації (п. 4.3. Договору); Сторонами може бути укладено як одну, так і білішу кількість Специфікацій до Договору. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору й не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній. Сторони в Специфікації можуть вказати про непоширення на неї певних умов Договору або застосування їх до певної Специфікації на умовах, вказаних у такій Специфікації. Тобто у випадку  розходжень між умовами Договору і умовами певної специфікації пріоритет мають умови такої Специфікації (п.2.2. Договору).

Позивач зобов`язався згідно із укладеними між ним та відповідачем Специфікаціями до Договору, поставити відповідачу товар на загальну суму 1 768181,58 грн, а саме:- за Специфікаціями № 1 від 14.03.2019 року на загальну суму 168 840,00 грн; № 2 в редакції від 14.06.2019 року на загальну суму 586 408,14 грн; № 3 від 18.03.2019 року на загальну суму 55 320,60 грн; № 4 від 18.03.2019 року на загальну суму 231 621,60 грн; № 5 від 04.04.2019 року на загальну суму 112 000,01 грн; № 6 від 08.04.2019 року на загальну суму 589 599,73 грн; № 7 від 17.04.2019 року на загальну суму 3 874,20 грн; № 8 від 10.09.2019 року на загальну суму 2 018,04 грн; № 9 від 08.10.2019 року на загальну суму 15 000,00 грн; № 10 від 10.10.2019 року на загальну суму 3 499,26 грн.

Відповідач у свою чергу зобов`язався згідно з п. 6.1.3. Договору  з`явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його та передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Позивач, за  договірними зобов`язаннями, по мірі з`явлення відповідача у місце  поставки товару, передав відповідачу весь товар на загальну суму 1 768 181,58 грн, що підтверджується Видатковими накладними на такі суми:- №5043 від 21.03.2019 року -               9 996,00 грн; № 7043 від 28.03.2019 року - 168 840,00 грн; № 7061 від 03.04.2019 року - 576 412,14 грн; № 8994 від 03.04.2019 року - 231 621,60 грн; № 8995 від 03.04.2019 року -55 320,60 грн; № 10038 від 05.04.2019 року - 112 000,01 грн; № 17702 від 19.04.2019 року - 589 599,73 грн; № 24685 від 15.05.2019 року -3 874,20 грн; № 43243 від 10.09.2019 року -2 018,04 грн; № 47219 від 10.10.2019 року -3  499,26 грн.; № 47221 від 10.10.2019 року - 15 000,00 грн.

Факт виконання поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем крім видаткових накладних підтверджується також Актом звірки взаєморозрахунків між сторонами від 22.01.2020 року.

За умовами Договору про строк і порядок оплати товару згідно з п. 5.2. - оплата товару здійснюється відповідачем у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок позивача.  

Згідно 5.1. та  п. 6.1.1. Договору відповідач зобов`язався оплатити позивачу товар у строки, що вказані в Специфікаціях. Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 Специфікацій, згідно з якими граничною датою повного та остаточного розрахунку за товар є 10.11.2019 року.

За доводами позивача які підтверджуються матеріалами справи у встановлені Договором поставки строки відповідач не повністю виконав свої грошові зобов`язання, оплативши товар частково, на загальну суму 1 154 831,24 грн.

Позивачем на прохання відповідача у вересні та жовтні 2019 року прийнято залишки невикористаного ним товару на загальну суму 221 908,38 грн, що підтверджується накладними на повернення: №957 від 27.09.2019 року на суму 7 269,12 грн, №958 від 27.09.2019 року на суму 145 887,48 грн, №1004 від 03.10.2019 року на суму 68 751,78 грн.

Станом на дату звернення позивача до суду, у зв`язку з частковою сплатою та частковим повернення товару заборгованість відповідача перед позивачем з оплати товару за Договором поставки становить 391 441,96 грн.

Договір є укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до кінця року в якому він був укладений. Усі поставки Постачальником Покупцю товару з моменту укладення цього Договору і до кінця року, в якому був укладений цей Договір, а також порядок їх оплати, регулюються цим Договором. Якщо в наступних роках Сторони не укладуть новий договір поставки товару, але фактично Постачальником будуть здійснюватись поставки товару Покупцю, то цей Договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між Сторонами і в наступних роках аж до дати укладення ними нового договору поставки товару. (пункт 9.1 Договору).

Розділом 7 Договору сторони також обумовили міру відповідальності за порушення умов договору. Зокрема, підпунктом 7.1.3 Договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором понад 40 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 календарних днів.

Крім того, підпунктом 7.2.4 Договору сторони передбачили, що в разі прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за цим Договором він замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, зобов`язується сплатити позивачу 48 процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору неодноразово звертався до відповідача з вимогами оплатити отриманий товар, однак вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало причиною звернення до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України  передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір поставки № 3К-68 від 14.03.2019, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та  параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неповним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем товар на підставі видаткових накладних  №5043 від 21.03.2019 року -  9 996,00 грн; № 7043 від 28.03.2019 року - 168 840,00 грн; № 7061 від 03.04.2019 року - 576 412,14 грн; № 8994 від 03.04.2019 року - 231 621,60 грн; № 8995 від 03.04.2019 року -55 320,60 грн; № 10038 від 05.04.2019 року - 112 000,01 грн; № 17702 від 19.04.2019 року - 589 599,73 грн; № 24685 від 15.05.2019 року -3 874,20 грн; № 43243 від 10.09.2019 року -2 018,04 грн; № 47219 від 10.10.2019 року -3  499,26 грн.; № 47221 від 10.10.2019 року - 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.

Відповідно до п. 2 Специфікацій, сторони визначили умови та місце поставки передачі товару: склад покупця.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно - розпорядчого документа на майно. Таким чином,  факт прийняття товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару підтверджується видатковими накладними та Актом звірки взаєморозрахунків між сторонами від 21.01.2020 року, що містяться в матеріалах справи.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 Специфікацій.

Договір є укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до кінця року в якому він був укладений. Усі поставки Постачальником Покупцю товару з моменту укладення цього Договору і до кінця року, в якому був укладений цей Договір, а також порядок їх оплати, регулюються цим Договором. Якщо в наступних роках Сторони не укладуть новий договір поставки товару, але фактично Постачальником будуть здійснюватись поставки товару Покупцю, то цей Договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між Сторонами і в наступних роках аж до дати укладення ними нового договору поставки товару. (пункт 9.1 Договору).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Однак, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений на підставі видаткових накладних позивачем товар, у товариства з обмеженою відповідальністю “ШАРЛОТОЧКА”, с. Холмець Ужгородського району виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 391 441,96  грн.

Станом на день розгляду даної справи у відповідача рахується заборгованість у вищезазначеному розмірі. Вказана сума боргу є непогашена, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована та не заперечена.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у Відповідача та ним не надано суду жодних доказів у спростування цієї  заборгованості перед Позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення вартості неоплаченого товару в сумі 391 441,96 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки. Порушення відповідачем свого зобов`язання, в частині проведення повної оплати за поставлений товар, надає позивачеві право на нарахування відповідачеві відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

З посиланням на приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України та з огляду на прострочення відповідачем строку оплати за товар, позивачем, в силу положень п.п. 7.1.3, 7.2.4 Договору заявлено також позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 28  575,26 грн., 48 процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення в сумі 267 681,95 грн. та 20 % штрафу за прострочення виконання зобов`язання в сумі 78 288,39 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене суд, здійснивши перевірку заявленої до стягнення суми 28  575,26 грн. - інфляційних втрат дійшов висновку, що така нарахована вірно та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пунктом. 7.2.4. Договору передбачено, що в разі прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за цим Договором він замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, зобов`язується сплатити позивачу 48 процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

Зважаючи, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, здійснивши перевірку заявлених до стягнення суми 48% річних, суд дійшов висновку, що така в розмірі 267 681,95 грн. нарахована вірно, відтак, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Підпунктом 7.1.3 Договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором понад 40 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 календарних днів.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми штрафу в розмірі 78 288,39 грн. суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача у цій частині в повному обсязі.

Крім того, Позивач у позові просить суд нарахувати 48% річних відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України до моменту виконання рішення.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено 48% річних за період з 11.11.2019 по 14.04.2021. При цьому, в матеріалах справи відсутні заяви або клопотання щодо збільшення позовних вимог та стягнення 48% річних за період з 14.04.2021

Відтак, позивач має право заявити окремий позов про стягнення 48% річних за період з 14.04.2021. При цьому, суд не наділений правом самостійно виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимогу позивача щодо нарахування 48% річних відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України з моменту винесення рішення до моменту його виконання.

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

За таких обставин, заявлені у справі позовні вимоги приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006», м. Пологи, Запорізької області підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, враховуючи положення  ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАРЛОТОЧКА», (89444, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Холмець, Урочище "КІШ-ТОГ", будинок 906-903, код ЄДРПОУ 39372256) на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» (70605, Запорізька обл., Пологівський район., м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, код ЄДРПОУ 34216986)   суму 765 987,56 грн. (сімсот шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень 56 коп.) в т. ч. 391 441,96 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару, суму 28 575,26 грн. інфляційних втрат, 48% річних в сумі 267 681,95 грн. та штраф в розмірі 78 288,39 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАРЛОТОЧКА», (89444, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Холмець, Урочище "КІШ-ТОГ", будинок 906-903, код ЄДРПОУ 39372256) на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» (70605, Запорізька обл., Пологівський район., м. Пологи, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, код ЄДРПОУ 34216986)   суму 11  489,82 грн. (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять гривень 82 коп.) - на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4.Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів де: СОБ - сума основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів із Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАРЛОТОЧКА» (ідентифікаційний код 39372256) на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (ідентифікаційний код 34216986) за період з моменту винесення рішення від 12.07.2021 у справі № 907/275/21 з 13.07.2021 до моменту виконання рішення від 12.07.2020 у справі № 907/275/21 за правилами, визначеними у рішенні від 12.07.2021 у справі № 907/275/21.

5. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 12.07.2021.

Суддя                                                                О.Ф. Ремецькі