Справа № 348/2090/17                         Головуючий у 1 інстанції: Міськеви ч О.Я.

Провадження № 11-кп/811/2/20         Доповідач: Партика І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

Головуючої-судді Партики І.В.,

суддів: Гончарук Л.Я., Гуцала І.П.,

        при секретарі Манишині О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Монастирецького Я.В. та прокурорів, що брали участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, Гриновецького І.Б., Іроденко О.С. на вирок Надвірнянського районного суду Івано - Франківської області від 08 жовтня 2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця с. Кандалакша, Мурманської області, Російської Федерації та жителя АДРЕСА_1 , працюючого вантажником дільниці робітничого постачання НГВУ "Надвірнанафтогаз" ПАТ "Укрнафта", з повною загальною середньою освітою, неодруженого, судимого вироком Надвірнянського районного суду від 18.03.2009 року за ч.2 ст.317, ч.2 ст.309 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, (звільнений 23.03.2012 р. у зв`язку з відбуттям покарання), громадянина України, за ч. 4 ст. 296 КК України,

за участю прокурора: Іроденко О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Надвірнянського районного суду від 08.10.2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України – один рік обмеження волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

У строк покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді обмеження волі зараховано строк затримання з 17.07.2017 р. по 20.07.2017р. у розрахунку один день арешту за два дні обмеження волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирався.

Вирішено питання речових доказів та судових витрат.

За вироком суду, 17 липня 2017 року біля о 18.00 год. обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, спільно із ОСОБА_2 йшли по парку ім. Івана Франка, що в м. Надвірна, де зустріли ОСОБА_3 . При цьому між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник словесний конфлікт. Бажаючи заступитися за неї, ОСОБА_3 зробив зауваження ОСОБА_1 . В свою чергу обвинувачений ОСОБА_1 , безпричинно розпочав конфлікт із ОСОБА_3 .

У ході конфлікту обвинувачений ОСОБА_1 , грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі та поведінки, діючи з особливою зухвалістю, безпричино схопив ОСОБА_3 за одяг та перекинув його через дерев`яну огорожу, від чого вони обоє впали на землю. Після цього обвинувачений ОСОБА_1 наніс декілька ударів руками по обличчю та тулубу потерпілого ОСОБА_3 та, діставши з кишені штанів розкладний ніж, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, наніс ним цілеспрямований удар в ділянку лівого плеча ОСОБА_3 ..

Внаслідок хуліганських дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці лівого плеча, садна тім`яно-скроневій ділянці справа, садна в лобній ділянці справа, садна в ділянці лівої гомілки. Згідно висновку експерта № 486 від 15.08.2017 виявлені садна відносяться до легких тілесних ушкоджень, а рана в ділянці лівого плеча - до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Не погоджуючись із даним вироком суду, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Монастирецький Я.В., прокурори Надвірнянської місцевої прокуратури Гриновецький І.Б., Іроденко О.С. подали на нього апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі захисник та обвинувачений ОСОБА_1 просять постановити рішення, яким змінити вирок Надвірнянського районного суду від 08.10.2018 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 перекваліфікувавши його дії з ч.4 ст.296 КК України на ч.2 ст.125 КК України і кримінальне провадження закрити за примиренням сторін на підставі ст.46 КК України.

В мотивах апеляційних скарг зазначають, що вирок суду є необґрунтованим і незаконним, через невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що являється однією із підстав скасування або зміни вироку, відповідно до вимог ч.2 ст.409 КПК України.

Вказують, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_1 та засудив обвинуваченого за ч.4 ст.296 КК України з явно надуманих підстав, які не ґрунтуються на фактичних обставинах кримінального провадження, що являється однією із підстав скасування або зміни вироку відповідно до ч.3 ст.409 КПК України.

В своїй апеляційній скарзі прокурори просять скасувати вирок Надвірнянського районного суду від 08.10.2018 року щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст.296 КК України з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину за ст. 296 ч.4 КК України та призначити покарання без застосування ст.69 КК України у виді позбавлення волі терміном на 4 роки.

В мотивах апеляційної скарги зазначають, що не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 вважають вирок Надвірнянського районного суду від 08.10.2018 року щодо нього таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Призначаючи покарання обвинуваченому, суд належним чином не врахував тяжкість вчиненого злочину, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, особу обвинуваченого, характеристику особи. Крім того суд повинен був врахувати те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, який становить підвищену суспільну небезпеку та у період непогашеної судимості за умисний тяжкий злочин вчинив новий умисний тяжкий злочин. Невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості полягає в тому, що призначаючи покарання обвинуваченому судом у повній мірі не враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його ставлення до вчиненого діяння, обставини, за яких вчинено злочин. Зокрема, судом не враховано, те що ОСОБА_1 вчинив даний злочин під час непогашеної судимості, часткове визнання вини, відповідно й відсутність щирого каяття, обтяжуючі обставини: вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочинів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в судове засідання не прибув, подав суду заяву слухати справу за його відсутності, про що не заперечив і сам обвинувачений ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь головуючого, думку прокурора, обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та сторони обвинувачення підлягають до задоволення частково, виходячи із наступного.

Згідно з вироком районний суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні хуліганства, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Як вбачається з пояснень засудженого, потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_2 , наданих ними у судовому засіданні та відображених у вироку, з жовтня 2016 року остання почала проживати із ОСОБА_1 , якому неодноразово розповідала про своє знайомство з ОСОБА_3 17 липня 2017 року, коли вони разом йшли через парк, між нею та засудженим йшла напружена розмова з приводу того, ким для неї є ОСОБА_3 . У цей час на лавочці у парку вона побачила останнього та підійшла до нього, щоб поговорити. ОСОБА_6 пройшов уперед на кілька метрів, а потім підійшов до них та став наполягати, щоб ОСОБА_2 пішла з ним і схопив її за руку. У цей час ОСОБА_3 втрутився у розмову між ними, та став перешкоджати ОСОБА_6 , що спричинило конфлікт між потерпілим та засудженим, який переріс у бійку.

Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні стверджував, що умислу на порушення громадського порядку не мав, а тілесні ушкодження спричинив потерпілому через ревнощі, якого під час події сприймав не як сторонню особу, а як особу, що раніше мала стосунки із ОСОБА_2 .

На думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції у вироку про те, що під час судового розгляду не було встановлено, що поштовхом для конфлікту між засудженим і потерпілим була поведінка останнього та про відсутність особистої неприязні між ними є сумнівним.

Саме громадське місце, де відбувалися події, на чому акцентував увагу суд у вироку, не є підставою для кваліфікації дій засудженого за ст. 296 КК.

При розгляді справи суд першої інстанції ретельного аналізу цих обставин не провів та належної оцінки їм не надав.

Отже, вирок районного суду постановлений без додержання вимог ст. 374 КПК, оскільки усупереч згаданої норми суд у своєму рішенні не навів доказів на підтвердження своїх висновків викладених у вироку.

Сторона захисту у своїй апеляційній скарзі, вказує, що дії ОСОБА_1 не були спрямовані на грубе порушення громадського порядку, не містили ознак особливої зухвалості, а конфлікт між засудженим та потерпілим був зумовлений особистою неприязню, яка виникла раптово через сварку на ґрунті ревнощів, а не бажанням протиставити себе суспільству та продемонструвати явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.

Проте цих доводів суд першої інстанції належним чином не перевірив, а у вироку формально зазначив, що висновок щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296 КК підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема показання засудженого, потерпілого ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та висновок судово-медичної експертизи № 486 від 15 серпня 2017 року.

Однак, зі змісту пояснень засудженого, потерпілого та свідка ОСОБА_2 , викладених у вироку, які наведені в апеляційних скаргах сторони захисту такі доводи потребували ретельної перевірки та аналізу для усунення обґрунтованих сумнівів і вирішення питання щодо правильності кваліфікації судом дій засудженого саме за ч. 4 ст. 296 КК, чого зроблено не було.

Відповідно до вимог ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, під час розгляду справи судом першої інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, що унеможливило прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, і що у свою чергу у відповідності до вимог ст. 415 КПК України є підставою для скасування такого рішення та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. За таких обставин подані апеляційні скарги підлягають до задоволення частково, а вирок скасуванню.

При новому судовому розгляді слід врахувати викладене вище та перевірити належним чином усі доводи, наведені в апеляційних скаргах, зокрема і той, на який посилається сторона захисту, щодо наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст.. 296 КК України. В подальшому необхідним буде співставити ці доводи із наявними у кримінальному провадженні доказами, яким дати належну юридичну оцінку з огляду на їх допустимість і достатність, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Монастирецького Я.В. та прокурорів, що брали участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_9 , Іроденко О.С. задоволити частково, вирок Надвірнянського районного суду Івано - Франківської області від 08 жовтня 2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 – скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і

Партика І.В. Гончарук Л.Я. Гуцал І.В.