ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/223/20Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О.

Провадження № 22-ц/817/647/21 Доповідач - Дикун С.І.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Боднар Р.В.

учасників справи - позивачки ОСОБА_1 ;

адвоката Рукавця О.В., який представляє інтереси відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №601/1473/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 9 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої злочином, ухваленого суддею Содоморою Р.О., -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином. В обгрунтування вимог посилалась на те, що вироком Бучацького районного суду від 12 липня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі; визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України, і призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. У відповідності до ч. 5 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання за ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України на підставах, передбачених ст. 49 КК України. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України, і призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. У відповідності до ч. 5 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України. Вона є потерпілою особою у даній кримінальній справі, оскільки потерпілий ОСОБА_4 , який загинув внаслідок вчинення відповідачами злочину, є її сином. На підставі вищевказаного просить стягнути матеріальні витрати, які складаються із витрат на поховання та участь її у засіданнях Касаційного кримінального суду, в розмірі 3323,50 грн., а також стягнути моральну шкоду: із ОСОБА_2 - у розмірі 400000 грн., з ОСОБА_3 - у розмірі 100000 грн.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 9 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди завданої злочином - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 3323 (три тисячі триста двадцять три) грн. 50 коп. та моральну шкоду в розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Додатковим рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 9 квітня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 , 4918 ( чотири тисячі дев`ятсот вісімнадцять) грн. 68 коп. витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 546 (п`ятсот сорок шість ) грн. 52 коп. витрат на правову допомогу.

Стягнуто із ОСОБА_2 3090 (три тисячі дев`яносто ) грн. 80 коп. судового збору в дохід держави.

Стягнуто із ОСОБА_3 150 (сто п`ятдесят) грн. судового збору в дохід держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду від 09 березня 2021 року та постановити нове, яким стягнути на її користь з ОСОБА_2 400000 грн. моральної шкоди та з ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 100000 грн. В обґрунтування вимог посилається на те, що суд неправомірно стягнув лише 150000 грн. моральної шкоди з ОСОБА_2 та 10000 грн із ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 позбавив її найціннішого - життя її сина, який перед смертю терпів надзвичайні фізичні та моральні страждання. У відповідачів відсутні почуття людяності, оскільки ніхто з них не викликав швидку медичну допомогу, коли її син втратив свідомість. На час скоєння злочинів відповідачами відносно її сина їй було 59 років і вона могла б ще була працювати та заробити собі пенсійний стаж і отримувати достойну пенсію, однак у зв`язку судовими справами змушена була протягом тривалого періоду приймати участь у численних судових засіданнях з 2011 року, втратила здоров`я та витратила тисячі гривень на лікування.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Бучацького районного суду від 9 березня 2021 року - без змін. Вказує на те, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними, оскільки судом було враховано, що вироком Бучацького районного суду від 12 липня 2018 року встановлено винуватість його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України. Суд врахував обсяг та глибину спричинених фізичних та душевних страждань позивачки та врахував роль та ступінь кожного відповідача, обґрунтовано прийшов до висновку, що справедливим може бути визначено розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн.

Відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 не надходило.

У судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_5 підтримала вимоги апеляційної скарги, зіславшись на викладені у ній доводи.

Адвокат Рукавець О.В. апеляційної скарги не визнав, посилаючись, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. А тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, та з врахуванням думки учасників справи, колегія суддів не вбачає перешкод щодо розгляду справи за його відсутності.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 9 березня 2021 року оскаржується позивачкою ОСОБА_1 виключно в межах розміру стягнутої судом моральної шкоди, а тому в іншій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону.

Вирішуючи спір та визначаючи розмір моральної шкоди 150000 грн. на користь позивачки із відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачка у зв`язку зі смертю свого єдиного сина внаслідок злочинних дій відповідача зазнала моральних страждань, які підлягають відшкодуванню з винного на користь потерпілої.

Проте, колегія суддів не погоджується з розміром стягнутої із відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди 150000 грн, виходячи з наступного.

Судом установлено, що вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 12 липня 2018 року, ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, виправдано та визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі; визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України, і призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. У відповідності до ч. 5 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання за ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України на підставах, передбачених ст.49 КК України. ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, виправдано; визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України, і призначено йому покарання у виді 2 років позбавлення волі. У відповідності до ч. 5 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України.

Вироком встановлено, що 13.06.2011 року близько 5 год., ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , знаходились на території АЗС «ОККО», що в м. Бучач по вул.Галицькій, 157. В цей час на територію АЗС підійшов ОСОБА_4 і між ним та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ще однією особою (кримінальна справа стосовно якої зупинена) розпочався конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 реалізуючи свій злочинний намір, з мотивів помсти з метою направленою на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, діючи спільно із ОСОБА_3 , та ще однією особою, усвідомлював протиправність їх спільних дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, без попередньої змови між собою, почав умисно спільно із ОСОБА_3 та іншим чоловіком наносити ОСОБА_4 , удари руками та ногами в різні частини його тіла, внаслідок чого спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді перелому альвеолярного відростка нижньої щелепи і травматичну втрату 3-го і 4-го лівих нижніх зубів згідно висновку експерта №111 від 19.09.2011 року, та які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого, більше 21 доби, розладу здоров`я.

Крім цього, 13.06.2011 року близько 6 год., водій ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, сів за кермо автомобіля «Меrcedes-Benz-609 D», р.н. НОМЕР_1 та керуючи ним рухався вулицею Галицька в м.Бучач, чим порушив вимоги п. 2.9. (а) ПДР України, який забороняє водієві керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Виїхавши з території АЗС «ОККО» на проїзну частину вул. Галицька, до автомобіля «Mercedes-Benz-609 D» зі сторони водійської дверки підбіг ОСОБА_4 , який схопився руками за його виступаючі частини, тобто створив небезпеку для руху водієві ОСОБА_2 .

Водій ОСОБА_2 , з моменту виникнення для його руху небезпеки, не вживав заходів до зупинки керованого ним транспортного засобу, а продовжував рухатись транспортним засобом зі швидкістю 35-40 км/год, чим порушив вимоги п. 12.3. ПДР України. Проїхавши за межами салону автомобіля відстань понад 1200 м, навпроти буд. №132 вул. Галицька в м. Бучач, потерпілий ОСОБА_4 упав на проїзну частину і через його тіло був вчинений переїзд заднім лівим колесом автомобіля «Mercedes-Benz- 609D».

Внаслідок переїзду через тіло колесом автомобіля, потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудей з численними двосторонніми переломами ребер та грудини, розривами легень, серця та грудного відділу аорти, що призвела до виникнення масивної внутрішньогрудної кровотечі, масивної крововтрати та спричинила його смерть на місці пригоди.

Ухвалами Тернопільського апеляційного суду від 13.02.2019 року та Верховного Суду від 14.11.2019 року вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 12 липня 2018 року залишено без змін.

Потерпілою у даному кримінальному провадженні була визнана мати ОСОБА_4 - позивачка по справі ОСОБА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 , є пенсіонеркою за віком, що підтверджується довідкою про доходи № НОМЕР_2 , виданою 13.02.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Відповідно до вимог статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до роз`яснень, наданих в п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Згідно п. 7 зазначеної постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Задовольняючи частково вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 150000 грн. з ОСОБА_2 суд виходив з того, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Однак, судом першої інстанції в повному обсязі не враховано характер та обсяг страждань - фізичних, душевних, психічних, яких зазнала мати внаслідок втрати єдиного сина, її емоційні переживання з приводу вчиненого злочину, які полягають у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини, порушено нормальний спосіб її життя, у зв`язку з чим докладаються неймовірні зусилля для його налагодження та організації, оскільки позивачка втратила єдиного сина - підтримку і допомогу у житті.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка зазнала значних моральних втрат і душевних страждань, відчувала тривалі моральні переживання у зв`язку зі смертю єдиного сина, що спричинило порушення її нормальних життєвих зв`язків, і, відповідно, порушення сталих стосунків з оточуючими людьми.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції неповно враховані всі обставини справи, зокрема, ступінь родинних зв`язків, характер та обсяг страждань матері у зв`язку зі смертю єдиного сина, їх глибину та тяжкість; непоправність втрати; вимушені зміни у житті матері; ступінь вини відповідача ОСОБА_2 ; характер правопорушення. При цьому судом недотримано принцип розумності та справедливості. У зв`язку із чим визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди 150000 грн. з відповідача ОСОБА_2 визначений судом без повного врахування вищезазначених обставин, та є несправедливим. За таких обставин, рішення суду в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних позивачці моральних страждань та їх негативних наслідків, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, розмір стягнення моральної шкоди на користь позивачки із відповідача ОСОБА_2 слід визначити у розмірі 250000 грн.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги щодо збільшення розміру стягнутої моральної шкоди із відповідача ОСОБА_3 .

Переглядаючи рішення суду в цій частині виключно в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , як того вимагає ч.1 ст.367 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав до скасування чи зміни судового рішення щодо збільшення розміру моральної шкоди з ОСОБА_3 . При цьому апеляційний суд враховує ті обставини, що рішення суду в цій частині відповідачем ОСОБА_3 не оскаржується, більше того, зазначений відповідач погодився із рішенням суду, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

За вимогами ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору по даній категорії справ про відшкодування шкоди, завданої злочином, то із відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 4000 грн., пропорційно до задоволених вимог, а саме: 250 грн. слід достягнути за розгляд справи в суді першої інстанції, з урахуванням стягнутої із ОСОБА_2 на користь держави суми судового збору 2250 грн. (3090,80 грн. - 840,80 грн.) за позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за додатковим рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 квітня 2021 року та 3750 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді. В іншій частині судові витрати у вигляді судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 9 березня 2021 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином.

Постановити у цій частині нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 , прож. АДРЕСА_1 .) 250000 грн. моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 6250 грн. судового збору.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 липня 2021 року.

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Парандюк Т.С.

Храпак Н.М..