Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 428/15646/18

провадження № 61-3826св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача -ОСОБА_2 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

представник відповідача -Гребенар Олексій Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області, у складі судді

Посохова І. С., від 09 листопада 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Назарової М. В.,

Кострицького В. В., Лозко Ю. П., від 02 лютого 2021 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк», (далі - АТ «Ощадбанк») про стягнення боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у липні 2013 року вона придбала у банку середньострокові казначейські зобов`язання України на пред`явника серії Б номінальною вартістю 500 доларів США з датою погашення

після 28 листопада 2014 року у кількості 89 одиниць за номерами

з 068290 по 068378 на загальну суму 44 500 доларів США. 25 липня

2013 року між нею та банком було укладено кредитний договір № 61_183, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 210 тис. грн зі сплатою

16% річних строком до 03 грудня 2014 року. 25 липня 2013 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між нею та банком було укладено договір застави цінних паперів, за умовами якого вона як заставодавець передала банку в заставу належні їй казначейські зобов`язання за номерами з 068290 по 068378 у кількості 89 одиниць на загальну суму 44 500 доларів США. У вересні 2013 року вона придбала у банку казначейські зобов`язання у кількості 35 одиниць за номерами з 068220 по 068254 на загальну суму 17 500 доларів США.

27 вересня 2013 року між нею та банком було укладено кредитний договір

№ 144_183, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 233 тис. грн зі сплатою 16 % річних строком по 03 грудня 2014 року. 27 вересня 2013 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між нею та банком було укладено договір застави цінних паперів, за умовами якого вона як заставодавець передала банку в заставу належні їй казначейські зобов`язання за номерами з 068220 по 068254 та з 068349 по 068378 у кількості 65 одиниць на загальну суму 32 500 доларів США.

26 вересня 2013 року у зв`язку з виведенням частини казначейських зобов`язань з номерами з 068349 по 068378 в кількості 30 одиниць в забезпечення по іншому кредитному договору між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 61_183 та додатковий договір до договору застави цінних паперів від 25 липня 2013 року, в якому зазначено, що виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечується заставою казначейських зобов`язань загальною кількістю

59 одиниць. Аналогічна за змістом додаткова угода від 26 вересня 2013 року була укладена до договору застави цінних паперів від 25 липня 2013 року. Крім того, між нею та ПАТ «Ощадбанк» було укладено договори купівлі-продажу казначейських зобов`язань від 25 липня 2013 року № 61_183 та від 27 вересня 2013 року №144_183. Постановою Апеляційного суду Луганської області від 22 березня 2018 по справі № 428/3631/17 визнано недійсними положення пункту 2.6 вищевказаних договорів купівлі-продажу в частині визначення в якості скасувальної обставини «закінчення строку обігу цінних паперів, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2012 року № 836 «Про випуск казначейських зобов`язань». Позивачка зазначала, що цим же судовим рішенням, яке є преюдиційним, встановлено, що правовідносини сторін врегульовані договорами купівлі-продажу цінних паперів, і підстави позову, на які посилалася позивачка у своєму позові, стосуються саме виконання умов цих договорів, а не завданих збитків. Загальна кількість казначейських зобов`язань за вищевказаними договорами купівлі-продажу цінних паперів складає 124 одиниці, вартість, зазначена в договорах купівлі-продажу, відповідає номінальній - 500 доларів США за 1 казначейське зобов`язання або 62 000 доларів США за усі 124 казначейські зобов`язання, які знаходилися у банку на зберіганні. Позивачка посилалась на те, що у зв`язку з початком здійснення антитерористичної операції на території Луганської області вона була вимушена тимчасово виїхати з зони бойових дій та, починаючи з липня 2014 року, не змогла своєчасно виконати свої зобов`язання в частині погашення кредитів та сплати відсотків. 13 листопада 2014 року вона звернулася до голови правління ПАТ «Ощадбанк» з пропозицією сплатити заборгованість за кредитними договорами за рахунок заставного майна, а залишок суми розмістити на депозитному рахунку в AT «Ощадбанк». Листом AT «Ощадбанк» від 15 грудня 2014 року № 11/5-22/163/2275 повідомлено про призупинення здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою та нагадано про обов`язок позичальника виконати кредитні зобов`язання. У зв`язку з втратою відповідачем казначейських зобов`язань (які виступали предметом застави і предметом договорів купівлі-продажу) позивачка у 2015 році змушена була здійснити заходи щодо отримання свого майна та спромоглася отримати в м. Луганську свої казначейські зобов`язання в кількості 124 одиниці. З урахуванням того, що 28 листопада 2015 року строк погашення казначейських зобов`язань сплив, 26 листопада 2015 року представник позивачки повторно звернувся до Луганського обласного управління «Ощадбанку», розташованого в м. Сєвєродонецьк, з вимогою про виконання обов`язків банку в частині перерахування коштів на валютний рахунок позивачки відповідно до договорів купівлі-продажу цінних паперів або погашення казначейських зобов`язань та сплати коштів, які залишаться після погашення кредитів (копія листа додається). Представники банку відмовилися прийняти казначейські зобов`язання та сплатити кошти.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 62 000 доларів США,

3% річних з вказаної суми за період з 26 листопада 2015 року

по 26 листопада 2018 року у сумі 5 580 доларів США, а загалом

67 580 доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області

від 09 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» про стягнення боргу задоволено.

Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 62 000 доларів США та 3 % річних за період з 26 листопада 2015 року

по 26 листопада 2018 року у сумі 5 580 доларів США, а загалом

67 580 доларів США.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за договорами купівлі-продажу цінних паперів відповідач зобов`язався прийняти цінні папери і сплатити за них грошову суму на умовах та в розмірі, встановлених у цих договорах. Районний суд зазначив, що позивачка неодноразово зверталась до відповідача з приводу сплати грошових коштів за цінні папери, зокрема з пропозицією сплатити її заборгованість за кредитними договорами за рахунок вартості цінних паперів з перерахуванням різниці на її валютний рахунок в банку, на що отримала від відповідача, який був зберігачем цінних паперів, відмову виконати умови договорів купівлі-продажу цінних паперів з посиланням на їх викрадення. З огляду на зазначене, суд першої інстанції вважав доведеним невиконання відповідачем перед позивачем зобов`язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів і неповернення суми боргу у передбачений договором строк, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості у сумі 62 тис. доларів США та трьох процентів річних.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» залишено без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 листопада 2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що казначейські зобов`язання є борговими цінними паперами, а обмеження прав на цінні папери або прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, що передбачені законом. Оскільки відповідачем не заперечується той факт, що саме ним як зберігачем цінних паперів їх втрачено, він мав звернутися до суду із заявою про визнання цінних паперів недійсними. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність вини відповідача у такій втраті з огляду на події на сході країни у серпні 2014 року жодним чином не впливає на звільнення відповідача від виконання обов`язку з метою дотримання виконання сторонами взятих на себе договірних зобов`язань. Суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності, оскільки позов подано в останній день трирічного строку - 27 листопада 2018 року з моменту, коли представник позивачки 26 листопада 2015 року звернувся до відповідача з вимогою прийняти оригінали казначейських зобов`язань у загальній кількості 122 одиниці та сплатити їх вартість згідно з договорами купівлі-продажу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі АТ «Ощадбанк» просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 листопада

2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 02 лютого

2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних

у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що спірні договори купівлі-продажу цінних паперів укладалися з відкладальною обставиною, яка є суттєвою умовою цих договорів. Сертифікати казначейських зобов`язань були втрачені. На думку заявника, суди не встановили правову природу договорів купівлі-продажу цінних паперів, дійсний порядок передачі товару покупцю та момент виникнення у покупця обов`язку за договорами зі сплати грошових коштів і не визначили момент, з якого повинен починатися перебіг позовної давності. Особа, яка подала касаційну скаргу, наголошує на тому, що банк не зміг виконати свій обов`язок щодо перерахування коштів за цінні папери з незалежних від нього об`єктивних обставин. Заявник стверджує, що договори застави цінних паперів, укладені між позивачкою та банком з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, є чинними, проте суди практично позбавили банк права звернути стягнення на вказаний предмет застави. Вважає, що судами неправильно встановлено початок перебігу позовної давності.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу АТ «Ощадбанк» без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У липні 2013 року ОСОБА_1 придбала у ПАТ «Ощадбанк» середньострокові казначейські зобов`язання України на пред`явника серії Б номінальною вартістю 500 доларів США з датою погашення

після 28 листопада 2014 року в кількості 89 одиниць за номерами з 068290 по 068378 на загальну суму 44 500 доларів США.

25 липня 2013 року між позивачем та банком було укладено кредитний договір № 61_183, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі

210 тис. грн зі сплатою 16% річних, строком по 03 грудня 2014 року. Також 25 липня 2013 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між нею та банком було укладено договір застави цінних паперів, за умовами якого вона як заставодавець передала банку в заставу належні їй казначейські зобов`язання за номерами з 068290 по 068378 у кількості 89 одиниць на загальну суму 44 500 доларів США.

У вересні 2013 року вона придбала у банку казначейські зобов`язання у кількості 35 одиниць за номерами з 0682220 по 068254 на загальну суму

17 500 доларів США.

27 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та банком було укладено кредитний договір № 144_183, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 233 тис. грн зі сплатою 16% річних строком по 03 грудня 2014 року. У цей же день з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між нею та банком було укладено договір застави цінних паперів, за умовами якого вона як заставодавець передала банку в заставу належні їй казначейські зобов`язання за номерами з 068220 по 068254 та з 068349 по 068378 у кількості 65 одиниць на загальну суму 32 500 доларів США.

Всі зазначені казначейські зобов`язання було передано до філії Луганського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» - ТВТБВ №10012/0183.

26 вересня 2013 року у зв`язку з виведенням частини казначейських зобов`язань з номерами з 068349 по 068378 в кількості 30 одиниць на забезпечення по іншому кредитному договору між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 61_183 та додатковий договір до договору застави цінних паперів від 25 липня

2013 року, в якому зазначено, що виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечується заставою казначейських зобов`язань загальною кількістю 59 одиниць. Аналогічна за змістом додаткова угода

від 26 вересня 2013 року була укладена до договору застави цінних паперів від 25 липня 2013 року.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 жовтня 2016 року у справі № 428/5127/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Ощадбанк» про визнання кредитних договорів від 25 липня 2013 року № 61_183 та від 27 вересня 2013 року № 144_83 припиненими, а обов`язків за вказаними кредитними договорами погашеними, стягнення грошових коштів відмовлено. Зустрічний позов ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами у загальній сумі 762 971,81 грн задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 07 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з інших правових підстав. В іншій частині рішення міського суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилено. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 жовтня 2016 року у нескасованій при апеляційному перегляді частині та рішення Апеляційного суду Луганської області від 07 лютого 2017 року залишено без змін.

Під час розгляду справи № 428/5127/16-ц суди виходили із того, що банк виконував функції за дорученням держави щодо продажу казначейських зобов`язань та видачі сертифікатів (тобто виступав розповсюджувачем цінних паперів), правовідносини між позивачем та відповідачем щодо казначейських зобов`язань закінчилися після їх продажу позивачеві, зобов`язань по викупу та погашенню цих цінних паперів відповідач на себе особисто, як сторона у зобов`язанні, не брав, також не покладалося такого обов`язку на нього і діючим законодавством; погашення казначейських зобов`язань та виплата доходу за ними здійснюється ПАТ «Ощадбанк» за рахунок коштів саме державного бюджету. Порядок розміщення та погашення казначейських зобов`язань затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2012 року № 836, пунктом 13 якого передбачено, що погашення казначейських зобов`язань та виплата доходу за ними здійснюються ПАТ Ощадбанк за рахунок коштів державного бюджету; та обставина, що відповідач виконував доручення держави з погашення казначейських зобов`язань у визначений державою строк, не є підставою вважати, що у відповідача виникли грошові зобов`язання перед ОСОБА_1 .

Відповідно до договорів купівлі-продажу казначейських зобов`язань

від 25 липня 2013 року № 61_183 та від 27 вересня 2013 року № 144_183 ОСОБА_1 та ПАТ «Ощадбанк» домовилися про те, що продавець зобов`язується передати у власність покупцеві цінні папери, що визначені у пункті 1.2 цих договорів, а покупець зобов`язується прийняти цінні папери і сплатити за них грошову суму на умовах та в розмірі, встановлених в цьому договорі, при цьому предметом купівлі-продажу за договорами є вищезазначені казначейські зобов`язання у кількості 89 та 65 штук відповідно.

Відповідно до пункту 2.1 вказаних договорів купівлі-продажу цінних паперів сторони домовилися, що обов`язок продавця передати цінні папери у власність покупця та обов`язок покупця оплатити цінні папери виникає за наступних обставин (в залежності від того, яка настане раніше):

2.1.1 - прострочення продавцем виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами від 25 липня 2013 року № 61_183 та від 27 вересня 2013 року № 144_183, укладеними між сторонами;

2.1.2 - пред`явлення продавцем вимоги про повернення цінних паперів зі зберігання.

Пунктом 2.6 вищезазначених договорів купівлі-продажу визначено, що керуючись положеннями частини другої статті 212 ЦК України сторони дійшли взаємної згоди, що їх права та обов`язки, передбачені умовами цього договору, припиняються в момент настання однієї з перелічених скасувальних обставин, що настане раніше:

повне та своєчасне виконання продавцем грошових зобов`язань за кредитним договорами від 25 липня 2013 року № 61_183 та від 27 вересня 2013 року № 144_183, укладеними між сторонами, або

закінчення строку обігу цінних паперів, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2012 року № 836 «Про випуск казначейських зобов`язань».

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 22 березня 2018 року у справі № 428/3631/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 грудня 2017 року скасовано у частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними положення пунктів 2.6 договорів купівлі-продажу казначейських зобов`язань. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними положення пунктів 2.6 договорів купівлі-продажу казначейських зобов`язань від 25 липня 2013 року № 61_183 та від 27 вересня 2013 року № 144_183, укладених між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк», про припинення прав і обов`язків за вказаними договорами з моменту настання наступної скасувальної обставини: «закінчення строку обігу цінних паперів, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2012 року № 836 «Про випуск казначейських зобов`язань». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Починаючи з 13 листопада 2014 року представники позивачки звертались до банку з пропозицією про звернення стягнення на заставлене майно - цінні папери у вигляді сертифікатів казначейських зобов`язань в рахунок погашення заборгованості за укладеними кредитними договорами, на що відповідачем було наголошено на необхідності виконання умов кредитних договорів зі сплати платежів за кредитом.

26 листопада 2015 року представник позивачки звернувся до відповідача з вимогою прийняти відшукані ним оригінали казначейських зобов`язань у загальній кількості 122 одиниці та сплатити їх вартість згідно з договорами купівлі-продажу, що підтверджується змістом листа-вимоги з відміткою банку про отримання, проте банк відмовив у прийнятті казначейських зобов`язань та сплаті їх вартості відповідно до умов договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої

статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

(стаття 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша, друга статті 5 ЦПК України).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У частині першій статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини другої статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до частини третьої статті 5 Закону України «Про заставу» застава цінних паперів може здійснюватись шляхом передачі їх заставодержателю або у депозит нотаріальної контори, приватного нотаріуса чи банку.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частин першої-четвертої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

У відповідності до пункту 2 частини п`ятої статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» казначейські зобов`язання України є борговими цінними паперами, які посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов`язання.

Статтею 11 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що казначейське зобов`язання України - це державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов`язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов`язань України. Номінальна вартість казначейських зобов`язань України може бути визначена у національній або іноземній валюті.

У разі розміщення казначейських зобов`язань України у документарній формі видається сертифікат.

У сертифікаті казначейського зобов`язання України зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження емітента, сума платежу, дата виплати грошового доходу, дата погашення, зазначення місця, в якому повинно бути здійснено погашення, дата і місце видачі казначейського зобов`язання України, серія та номер сертифіката казначейського зобов`язання України, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи. У сертифікаті іменного казначейського зобов`язання України також зазначається ім`я власника.

Згідно частини першої статті 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» обмеження правна цінні папери або прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, що передбачені законом.

Відповідно до пункту 15 Умов розміщення та погашення казначейських зобов`язань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України

від 05 вересня 2012 року № 836, погашення казначейських зобов`язань та виплата доходу за ними припиняються 01 липня 2016 року. Після зазначеної дати казначейські зобов`язання, що не були пред`явлені до погашення, вважаються погашеними.

Погашення казначейських зобов`язань та виплата доходу за ними здійснюються ПАТ «Ощадбанк» за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів у зв`язку із втратою сертифікатів казначейських зобов`язань, які перебували на зберіганні у ПАТ «Ощадбанк», та трьох процентів річних, оскільки відповідач не здійснив виплату за казначейськими зобов`язаннями (не погасив казначейські зобов`язання у передбаченому порядку) та визнав, що втратив сертифікати казначейських зобов`язань, які були передані позивачкою у заставу банку.

Судами попередніх інстанцій враховано, що позивачка неодноразово зверталась до відповідача з приводу сплати грошових коштів за цінні папери, а саме з пропозицією погасити заборгованість за кредитними договорами шляхом погашення казначейських зобов`язань,а різницю перерахувати на її валютний рахунок в банку, однак відповідач відмовився виконати умови договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Також колегією суддів враховано, що строк погашення казначейських зобов`язань та виплата доходу за ними припинилися 01 липня 2016 року

у відповідності до пункту 15 Умов розміщення та погашення казначейських зобов`язань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України

від 05 вересня 2012 року № 836, отже позивачка позбавлена права пред`явити вимоги про погашення казначейських зобов`язань, враховуючи їх втрату відповідачем.

Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності слід визнати обґрунтованим.

Колегією суддів взято до уваги, що банком в повному обсязі добровільно було виконано рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області

від 09 листопада 2020 року у цій справі та 11 лютого 2021 року перераховано на рахунок позивачки грошові кошти у розмірі 67 580 доларів США, що визнається представником позивачки у поданому відзиві на касаційну скаргу. Вказані обставини також можуть свідчити про те, що виконання судового рішення у справі № 428/5127/16-ц можливо провести за рахунок грошових коштів, які перебувають на рахунках ОСОБА_5 .

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судами попередніх інстанцій зроблена належна правова оцінка доказів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області

від 09 листопада 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду

від 02 лютого 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 листопада 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович