Дата документу 05.07.2021 Справа № 315/952/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 315/952/21                                 Головуючий в 1 інст. Окладнікова О.І.

Провадження № 11-сс/807/697/21                                 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

Категорія ст. 183 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 липня 2021 року                                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого Рассуждай В.Я.,

суддів Дадашевої С.В., Гончара О.С.,

при секретарі Змитраковій А.Д.,

за участі прокурора Нєфьодова В.С. (в режимі відеоконференції),

підозрюваного ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

захисника – адвоката Яковенка О.С. (в режимі відеоконференції),

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою прокурора Гуляйпільського відділу Пологівської окружної прокуратури Нєфьодова В.С. на ухвалу слідчого судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 19 червня 2021 року, якою частково задоволено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Полтавка Гуляйпільського району Запорізької області, громадянина України, не одруженого, маючого середню освіту, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, -

В С Т А Н О В И Л А:

Заступник начальника СВ ВП №1 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області Степаненко А.Т., за погодженням з прокурором Гуляйпільського відділу Пологівської окружної прокуратури Іванченком І.О. звернувся до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

За матеріалами провадження ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_1 раніше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та скоїв корисливий злочин проти власності.

Так, 18 червня 2021 близько 07 год., ОСОБА_1 , знаходячись в етані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2 , знаходячись на околиці м. Гуляйполе, Запорізької області, в кінці вул. Велика, в напрямку с. Марфопіль, на узбіччі проїзної частини дороги, маючи злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою реалізації злочинного наміру, достовірно розуміючи, що за їхніми діями спостерігає потерпілий та інші особи, продовжуючи свої злочинні дії із застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, відкрито викрали брухті чорного металу загальною вагою 79,5 кг., вартість якою згідно висновку експерта №/21 від 18.06.2021, складає 504,82 гри.

Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покинули місце злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні грабежу, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

18 червня 2021 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082220000082 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (а.с. 6).

18 червня 2021 року о 7 год. 30 хв.  ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України (а.с. 48-50).

18 червня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (а.с. 51-52).

Задовольняючи частково клопотання слідчого, слідчий суддя зазначив про доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та враховуючи дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, не працює, прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання слідчого та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу суду незаконною, невмотивованою та необґрунтованою внаслідок незастосування судом закону, який підлягав застосуванню та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

В обґрунтування своєї скарги зазначає, що підозрюваний ОСОБА_1 офіційно не одружений, має слабкі соціальні зв`язки, веде аморальний спосіб життя, офіційно не працевлаштований, в зв`язку з чим матиме змогу вільно покинути місце мешкання, тому є достатні підстави вважати, що з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, він буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Вказує, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих та свідків, здійснюючи на останніх психологічний або фізичний тиск, так як йому достеменно відомо, де мешкають потерпілі і свідки, крім того, він з ними особисто знайомий та раніше вчиняв кримінальні правопорушення проти здоров`я особи.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 раніше вчиняв кримінальні правопорушення, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, знову скоїв корисливий злочин із застосуванням насильства, офіційно не працює та грошей на існування немає, що може спонукати його до вчинення інших злочинів – вказана позиція підтверджується у справі «Ілійков проти Болгарії» від 25 липня 2001 року.

Зазначає, що слідчим суддею взято до уваги в основу застосування більш м`якого запобіжного заходу – відсутність негативних характеристик, проте, в ході проведення досудового розслідування було встановлено та підтверджено те, що підозрюваний вчиняючи злочин перебував у стані алкогольного сп`яніння, а тому вказані характеристики не відображають його поведінку в суспільстві та суспільну небезпеку підозрюваного як на момент вчинення злочину так і після його вчинення.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, на підставі якої обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, разом з тим зазначив, що докази порушення підозрюваним умов перебування під домашнім арештом та перешкоджання кримінальному провадженню у сторони обвинувачення наразі відсутні.

Захисник підозрюваного – адвокат Яковенко О.С. у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказав, що рішення суду першої інстанції законне, підозрюваний з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту порушень не допускав, з`являється до слідчого та суду, має міцні соціальні зв`язки.

У судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що не порушує умов перебування під домашнім арештом, всі покладені на нього обов`язки виконує.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, підозрюваного, його захисника, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Згідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У справі "Маккей проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

Так, як вбачається з наданих матеріалів та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, зроблено з посиланням на матеріали провадження, що їх підтверджують, і в апеляційній скарзі не оспорюються.

Разом з тим, врахувавши зазначені вище вимоги закону, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність даних, які б давали йому підстави обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Задовольняючи частково клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу, належним чином мотивував своє рішення, встановивши обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та вірно зазначив про відсутність обставин для застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Так, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 злочину, який відноситься до категорії умисних корисливих тяжких злочинів проти власності, а також суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 6 років, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним, факт перебування на розгляді в суді іншого кримінального провадження у відношенні нього за ч. 1 ст. 125 КК України, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.

Проте, заявлені п. 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, стороною обвинувачення є недоведеними, оскільки носять не конкретний характер та жодних доказів на підтвердження факту їх існування на теперішній час ані слідчим, ані прокурором не надано.

Отже, стороною обвинувачення доведено тільки існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

Колегія суддів вважає, що твердження прокурора з приводу того, що запобігти ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України можливо тільки шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є необґрунтованими.

Так, підозрюваний ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації.

Крім того, слід зазначити, що в судовому засіданні апеляційної інстанції не надано даних на підтвердження порушення підозрюваним умов перебування під цілодобовим домашнім арештом.

Колегія суддів також враховує фактичну поведінку підозрюваного після застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який від органу досудового розслідування не переховувався, на виклики слідчого з`являвся, не чинив перешкод кримінальному провадженню, за викликом апеляційного суду самостійно з`явився до судового засідання для розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставилось питання про застосування у відношенні нього найсуворішого запобіжного заходу.

З огляду на зазначене, фактична поведінка підозрюваного на час розгляду апеляційної скарги свідчить, що заявлений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України попереджений застосованим відносно підозрюваного запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).

Всі інші доводи апеляційної скарги були досліджені судом при обранні запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що підстави для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні в судовому засіданні свого об`єктивного підтвердження не знайшли, а прокурором не доведено неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177-178, 181, 407, 422, 492 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Гуляйпільського відділу Пологівської окружної прокуратури Нєфьодова В.С. залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 19 червня 2021 року, якою частково задоволено клопотання про застосування запобіжного заходу та у відношенні ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, залишити без змін.

Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Судді:

В.Я. Рассуждай                 С.В. Дадашева О.С. Гончар