П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2021 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 757/26284/14-ц

Номер провадження 22-ц/824/343/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А.,

вивчивши апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 березня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Остапчук Т. В., у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції в місті Києві про визнання батьківства та внесення змін до актового запису,

в с т а н о в и в :

У вересні 2014 року ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом, з урахуванням подальших уточнень, до ОСОБА_4 , відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції в місті Києві, ОСОБА_2 про визнання позивача, громадянина Ізраїлю, батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язання відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції: виключити відомості про ОСОБА_4 як батька дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1369 від 19 червня 2014 року, зроблений відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції; внести зміни до актового запису № 1369 від 19 червня 2014 року, зазначивши позивача, громадянина Ізраїлю, батьком дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису № 1369 від 19 червня 2014 року шляхом зміни прізвища дитини з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 , а по-батькові з ОСОБА_10 на ОСОБА_11 та зазначити прізвище, ім`я, по батькові дитини у наступному вигляді - ОСОБА_12 ; стягнення з відповідачів судового збіру пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у липні 2013 року в аеропорту Стамбулу позивач познайомився з ОСОБА_2 . У період з липня по жовтень 2013 року позивач декілька разів приїздив до Києва на запрошення останньої та проживали разом.

В середині вересня 2013 року ОСОБА_2 повідомила позивачу про те, що вона вагітна від нього.

Позивач зазначає, що був закоханий у ОСОБА_2 у зв`язку з чим, зробив останній пропозицію щодо одруження на яку вона відповіла згодою.

Так, з 30 вересня 2013 року по 03 жовтня 2013 року позивач разом з ОСОБА_2 та її матір`ю подорожували до міста Дубай, з метою проходження медичного обстеження та організації весілля.

01 жовтня 2013 року сторони звернулися до медичного центру Saudi Germen Hospitals Grup в якому було діагностовано п`яти тижневу вагітність.

Позивач зазначає, що після повернення з Дубаю ОСОБА_2 повідомила йому про те, що її батько категорично заперечує проти їх відносин, після чого відключила відомі йому засоби зв`язку з нею та перестала відповідати на листи та повідомлення. Спроби позивача налагодити з ОСОБА_2 стосунки, не принесла результатів.

Так, наприкінці лютого 2014 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 вступила в шлюб із ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила сина.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що він є батьком дитини.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 березня 2017 року (т. ІІІ а.с. 117 - 121) задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції в місті Києві про визнання батьківства та внесення змін до актового запису, визнано ОСОБА_5 батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключено відомості з актового запису № 1369 від 19 червня 2014 року, зробленого відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції про ОСОБА_4 як батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язано відділ реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції внести зміни до актового запису № 1369 від 19 червня 2014 року, зробленого відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції, зазначивши ОСОБА_5 батьком ОСОБА_7 , зобов`язано відділ реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції внести зміни до актового запису № 1369 від 19 червня 2014 року, зробленого відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції, змінивши прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », по батькові « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 ».

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, 03 квітня 2017 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення законних прав та інтересів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та їх малолітнього сина, просив скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 березня 2017 року та увалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 26 лютого 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_7 . Реєстрація народження дитини проведена відповідно до вимог чинного законодавства України за спільною заявою батьків.

Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у позивача місця проживання в Україні, а саме посвідки на тимчасове чи постійне проживання в Україні, або ж відмітки у паспорті про видачу такої посвідки, у зв`язку з чим, суд першої інстанції не мав права приймати до свого провадження та розглядати будь-які справи, у яких ОСОБА_5 виступав би позивачем.

Позивачем не було надано доказів на підтвердження факту його спільного проживання з ОСОБА_2 та ведення спільного господарства. Оскаржуване рішення ґрунтується виключно на показах позивача, який був допитаний в якості свідка, натомість судом проігноровано пояснення та заперечення надані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Крім того, надані позивачем фотографії скаржник вважає неналежними та недопустимими доказами у межах розгляду даної справи, оскільки жодна фотографія не містить прив`язки до місцевості та дати її створення, невідомо, на якому носії знаходять оригінали фотографій, що роздруковані за допомогою невстановленого приладу.

Судом не враховано, що батьки дитини з 2010 року зустрічались та планували майбутнє, а у 2013 році остаточно зрозуміли, що мають створити міцну сім`ю.

Скаржник зазначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 познайомились у березні 2013 року під час подорожі останньої з сім`єю до Туреччини. Протягом літа 2013 року ОСОБА_2 разом з чоловіком постійно подорожувала та займалась підготовкою до весілля, що виключає можливість її спільного проживання разом з позивачем під час візитів останнього до Києва у липні 2013 року.

Скаржник також спростовує спільну подорож ОСОБА_2 з позивачем до міста Дубаї, оскільки відповідач-3 перебувала в цьому місті по туристичній путівці разом з матір`ю.

Висновок суду щодо того, що ОСОБА_2 ухиляється від проходження судової експертизи є помилковим, оскільки остання медичними довідками, наявними в матеріалах справи, підтверджено факт перебування останньої на лікарняному.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, 18 квітні 2017 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 направив апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 березня 2017 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема, тим, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували існування сталих близьких інтимних стосунків між позивачем та ОСОБА_2 , їх спільне проживання чи ведення спільного господарства, виявлення турботи щодо дитини з боку позивача або ж документи, зі змісту яких би вбачалось, що ОСОБА_2 визнає факт батьківства будь-якої іншої людини окрім свого чоловіка, а доводи позивача базуються виключно на припущеннях та копіях фотографій.

У порушення норм процесуального закону, судом безпідставно було долучено фотографії, надані позивачем. Скаржник зазначає, що сторона відповідача була позбавлена можливості заявити клопотання про проведення експертизи вказаних фотографій, які є відвертою підробкою.

Позивач, який перебуває в зареєстрованому шлюбі і безпідставно намагається оспорити батьківство, не довів, що діє в інтересах дитини.

Крім того, висновки суду, щодо того, що ОСОБА_2 ухиляється від проведення генетичної експертизи спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року (том ІV а.с. 154 - 161) апеляційні скарги ОСОБА_1 , подану в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_4 , залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року (том V а.с. 90 - 93) касаційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року дану справу прийнято до розгляду та призначено у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Скаржник ОСОБА_4 та його представник до суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представником ОСОБА_4 - адвокатом Левківським Б. К. до суду апеляційної інстанції направлено клопотання про відкладення розгляду справи посилаючись на зайнятість в іншій справі.

Разом з тим, як вбачається із зазначеного клопотання, адвокат Левківський Б. К. бере участь у судовому засіданні призначеному у Голосіївському районному суді міста Києва на 12 год. 00 хв. Разом з тим, розгляд даної справи призначено на 09 год. 30 хв. Таким чином, враховуючи значний проміжок часу між зазначеними судовими засіданнями, а також те, що відстань між Голосіївським районним судом міста Києва та Київським апеляційним судом є незначною, колегія суддів вважає, що обставина на яку посилається адвокат у клопотання про відкладення судового засідання, не є поважною.

Крім того, визнаючи зазначені адвокатом Левківським Б. К. у клопотанні про відкладення судового засідання обставини неповажними, колегія суддів враховує, тривалість розгляду даної справи, а також те, що минуле судове засідання (призначене на 09 червня 2021 року) судом апеляційної інстанції було відкладено за клопотанням ОСОБА_3 у зв`язку із його зайнятістю у розгляді іншої справи.

Позивач та його представник до суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представником позивача - адвокатом Ільяшенком П. В. до суду апеляційної інстанції направлено клопотання про відкладення розгляду справи посилаючись на гострий зубний біль та необхідність його лікування. Разом з тим, доказів на підтвердження зазначеного адвокатом не надано, а відтак, зазначені адвокатом обставини колегія суддів вважає необґрунтованими, неповажними та такими, що не можуть бути підставою для відкладення судового засідання.

Скаржник ОСОБА_2 та її представник - адвокат Шкалаберда В. М., а також представник відповідача-3 (відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції в місті Києві) до суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення судових повісток-повідомлень на їх електронні адреси у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наявності факту ухилення відповідачем ОСОБА_2 від участі у проведенні судово-біологічної експертизи у даній справі, шляхом неодноразової неявки до Відділенням судово-медичної генетичної ідентифікації для відбору зразків крові, що унеможливило проведення вказаної експертизи, про наслідки ухилення від участі в якій сторонам було роз`яснено.

Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом встановлено, 26 лютого 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб (т. І а.с. 77).

Згідно актового запису про народження № 1369, вчиненого 19.06.2014 Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_7 , його батьком записаний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показів свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року по справі № 303/2609/17 (провадження № 61-19140 св 19), від 25 серпня 2020 року по справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19), від 14 квітня 2020 року по справі № 644/9720/16-ц (провадження № 61-3950 св 20) зазначив, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Так, звертаючись до суду з позовом про визнання батьківства та внесення змін до актового запису, ОСОБА_5 просив суд призначити судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої постановити, зокрема, наступне питання: Чи є він біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року призначено по даній справі судово-медичну експертизу методом ДНК, на вирішення якої поставлено наступне питання: Чи є ОСОБА_5 біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_2 (т. І а.с. 91).

23 грудня 2014 року на адресу Печерського районного суду міста Києва надійшло електронне повідомлення у якому Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про те, що згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року, відбір зразків крові осіб у справі відбудеться 29 січня 2015 року о 10 год. 30 хв. (т. І а.с. 97-98). Вказане повідомлення 24 грудня 2014 року було направлено ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на їх поштові адреси, наявні в матеріалах справи (т. І а.с. 99).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року призначено по даній справі судово-біологічну експертизу методом ДНК, на вирішення якої поставлено наступне питання: Чи є ОСОБА_5 біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_2 (т. І а.с. 209).

14 грудня 2015 року на адресу Печерського районного суду міста Києва надійшло електронне повідомлення у якому Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про те, що згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року, відбір зразків крові осіб у справі відбудеться 28 січня 2016 року о 12 год. 30 хв. (т. ІІ а.с. 89-90). Вказаний лист було направлено для виконання представнику позивача - ОСОБА_6 та відповідачу ОСОБА_2 на їх поштові адреси, наявні в матеріалах справи (т. ІІ а.с. 91).

09 лютого 2016 року на адресу Печерського районного суду міста Києва надійшло електронне повідомлення у якому Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про те, що 28 січня 2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з`явились та просило забезпечити явку осіб у справі на 04 березня 2016 року о 12 год. 00 хв. (т. ІІ а.с. 92-93). 15 лютого 2016 року казаний лист було направлено для виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на їх поштові адреси, наявні в матеріалах справи (т. ІІ а.с. 97, 98, 99).

Листом № 11/435 від 15 березня 2016 року Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про те, що проведення експертизи методом ДНК-аналізу, згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року по даній справі не можливо тому, що 04 березня 2016 року ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з`явилась (т. ІІ а.с. 105).

21 червня 2016 року на адресу Печерського районного суду міста Києва надійшло електронне повідомлення у якому Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про те, що відбір зразків крові осіб у справі відбудеться 30 червня 2016 року о 13 год. 00 хв. (т. ІІ а.с. 132-133). Копію вказаного клопотання (повідомлення) було отримано сторонами 22 червня 2016 року (т. ІІ а.с. 134).

Як вбачається з листа Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, проведення експертизи методом ДНК-аналізу, згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року по даній справі не можливо тому, що 30 червня 2016 року ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з`явилась (т. ІІ а.с. 156).

15 серпня 2016 року на адресу Печерського районного суду міста Києва надійшло електронне повідомлення у якому Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про те, що відбір зразків крові осіб у справі відбудеться 02 вересня 2016 року о 12 год. 30 хв. (т. ІІ а.с. 186-186а).

Листом № 1513 від 06 вересня 2016 року Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про те, що проведення експертизи методом ДНК-аналізу, згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року по даній справі не можливо тому, що 02 вересня 2016 року ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з`явилась (т. ІІ а.с. 187).

06 жовтня 2016 року на адресу Печерського районного суду міста Києва надійшло електронне повідомлення у якому Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про те, що відбір зразків крові осіб у справі відбудеться 11 листопада 2016 року о 10 год. 30 хв. (т. ІІ а.с. 201-202). 10 жовтня 2016 року казаний лист було направлено для виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 на їх поштові адреси, наявні в матеріалах справи (т. ІІ а.с. 203).

Листом № 11/1924 від 16 листопада 2016 року Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про те, що проведення експертизи методом ДНК-аналізу, згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року по даній справі не можливо тому, що 11 листопада 2016 року ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з`явилась (т. ІІІ а.с. 06).

11 січня 2017 року на адресу Печерського районного суду міста Києва надійшло електронне повідомлення у якому Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про те, що відбір зразків крові осіб у справі відбудеться 17 лютого 2017 року о 10 год. 30 хв. (т. ІІІ а.с. 94-95). Про зміст вказаного листа було повідомлено ОСОБА_6 , ОСОБА_15 (96,97) в телефонному режимі. Крім того, 13 січня 2017 року вказане клопотання (лист) направлено для виконання ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_2 (т. ІІІ а.с. 48).

Листом № 11/314 від 20 лютого 2017 року Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про те, що проведення експертизи методом ДНК-аналізу, згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року по даній справі не можливо тому, що 17 лютого 2017 року ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з`явилась (т. ІІІ а.с. 102).

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року за клопотанням ОСОБА_2 призначено по справі судово-генетичну експертизу методом ДНК на вирішення якої поставлено наступне питання: Чи є ОСОБА_5 батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. ІІІ а.с. 206-207).

04 жовтня 2017 року на адресу Апеляційного суду міста Києва надійшло електронне повідомлення у якому Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи просило забезпечити явку ОСОБА_5 та ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_7 для відбору зразків крові, який відбудеться 27 жовтня 2017 року о 12 год. 00 хв. (т. ІІІ а.с. 209-210). Копію вказаного повідомлення 06 жовтня 2017 року було направлено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до відома та виконання (т. ІІІ а.с. 211).

02 листопада 2017 року на адресу Апеляційного суду міста Києва надійшло електронне повідомлення у якому Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про те, що 27 жовтня 2017 року ОСОБА_5 з`явився для відбору зразків крові; ОСОБА_2 з дитиною на відбір зразків крові не з`явились, просило забезпечити явку ОСОБА_5 та ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_7 для відбору зразків крові, який відбудеться 24 листопада 2017 року о 13 год. 00 хв. (т. ІІІ а.с. 213-214). Копію вказаного повідомлення 07 листопада 2017 року було направлено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до відома та виконання (т. ІІІ а.с. 215).

Листом № 11/1940 від 05 грудня 2017 року Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про те, що проведення експертизи методом ДНК-аналізу, згідно ухвали Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року по даній справі не можливо тому, що незважаючи на неодноразові призначення дати відбору, ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з`явилась (т. ІІІ а.с. 227).

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2018 року призначено по справі судово-генетичну експертизу методом ДНК, на вирішення якої поставлено наступне питання: Чи є ОСОБА_5 батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. ІV а.с. 18-20).

03 квітня 2018 року на адресу Апеляційного суду міста Києва надійшло електронне повідомлення у якому Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи у якому просило забезпечити явку ОСОБА_5 та ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_7 для відбору зразків крові, який відбудеться 18 травня 2018 року о 13 год. 00 хв. (т. ІV а.с. 23-24). Копію вказаного повідомлення 04 квітня 2018 року було направлено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (т. ІV а.с. 25).

Листом № 11/920 від 23 травня 2018 року Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про те, що проведення судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації згідно ухвали Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2018 року по даній справі не можливо тому, що 18 травня 2018 року ОСОБА_2 на відбір зразків крові не з`явилась (т. ІV а.с. 33).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: Яка вірогідність батьківства ОСОБА_5 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано позивача ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_7 з`явитися до експертної установи у визначений час для збору необхідного матеріалу. Розяснено сторонам наслідки ухилення від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі (т. V а.с. 150-154).

25 травня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов лист № 100-438/1360 від 14 травня 2020 року у якому Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи просило забезпечити явку ОСОБА_5 та ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_7 для відбору зразків крові, який відбудеться 19 червня 2020 року о 12 год. 30 хв. (т. V а.с. 169). Так, 29 травня 2020 року копію вказаного листа було направлено до відома та виконання ОСОБА_2 , її представнику ОСОБА_1 та представнику позивача - ОСОБА_6 на поштові адреси, наявні в матеріалах справи (т. V а.с. 175). Крім того, про виклик сторін до експертної установи для відбору зразків крові представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_18 повідомлялись в телефонному режимі (т. V а.с. 173-174).

08 липня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов лист № 100-550/1741 від 03 липня 2020 року з якого вбачається, що 19 червня 2020 року особи у справі на відбір зразків крові не з`явилися. Крім того, Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи просило забезпечити явку ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 для відбору зразків крові, який відбудеться 31 липня 2020 року о 10 год. 30 хв. (т. V а.с. 176). Так, 09 липня 2020 року копію вказаного листа було направлено до відома та виконання ОСОБА_2 , її представнику ОСОБА_1 та представнику позивача - ОСОБА_6 на поштові адреси, наявні в матеріалах справи (т. V а.с. 180).

12 серпня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов лист № 100-621/2046 від 03 серпня 2020 року у якому Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про неможливість проведення по даній справі експертизи, у зв`язку з неодноразовою неявкою до експертної установи осіб, які викликались для її проведення (т. V а.с. 185)

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року за клопотанням ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: Яка вірогідність батьківства ОСОБА_5 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано позивача ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_7 з`явитися до експертної установи у визначений час для збору необхідного матеріалу. Розяснено сторонам наслідки ухилення від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі (т. VІ а.с. 28-31).

09 лютого 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов лист № 100-62/233 від 02 лютого 2021 року у якому Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи просило забезпечити явку ОСОБА_5 та ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_7 для відбору зразків крові, який відбудеться 12 березня 2021 року о 11 год. 30 хв. (т. VІ а.с. 38). Так, 10 лютого 2021 року копію вказаного листа було направлено до відома та виконання ОСОБА_2 , її представнику ОСОБА_1 , позивачу ОСОБА_19 та представнику позивача - ОСОБА_6 на їх поштові та електронні адреси, наявні в матеріалах справи (т. VІ а.с. 40, 41).

23 березня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов лист № 100-152/537 від 15 березня 2021 року з якого вбачається, що 12 березня 2021 року ОСОБА_5 з`явився для відбору зразка крові; ОСОБА_2 разом із дитиною для відбору зразків крові не з`явилися. Крім того, Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи просило забезпечити явку ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 для відбору зразків крові, який відбудеться 23 квітня 2021 року о 13 год. 00 хв. (т. VІ а.с. 45). Так, 25 березня 2021 року копію вказаного листа було направлено до відома та виконання ОСОБА_2 , її представнику ОСОБА_1 , позивачу ОСОБА_19 та представнику позивача - ОСОБА_6 на їх поштові та електронні адреси, наявні в матеріалах справи (т. VІ а.с. 47-48).

13 травня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов лист № 100-256/918 від 05 травня 2021 року у якому Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про неможливість проведення по даній справі експертизи, у зв`язку з неодноразовою неявкою до експертної установи ОСОБА_2 (т. VІ а.с. 54).

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій по даній справі неодноразово призначались експертизи для підтвердження кровного споріднення між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . В свою чергу, експертною установою неодноразово направлялись повідомлення з проханням забезпечити явку ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 для відібрання зразків крові для можливості проведення експертизи. Так, судами першої та апеляційної інстанції копії вищевказаних повідомлень направлялись не лише вищевказаним особам, а й їх представникам. Крім того, зміст повідомлень експертів, неодноразово повідомлявся сторонам та їх представникам в телефонному режимі. Разом з тим, ОСОБА_2 з дитиною для можливості відібрання зразків крові до експертної установи жодного разу не з`явилися, про місце, дату та час відбору зразків крові повідомлялися всіма можливими способами, як направленням копій повідомлень експерта на поштові та електронні адреси ОСОБА_20 та її представників, так і в телефонному режимі.

Так, неодноразова неявка ОСОБА_2 з дитиною до експертної установи для можливості відібрання зразків крові, з врахуванням того, що для відібрання таких зразків сторони викликались більше десяти разів, свідчить про ухилення ОСОБА_2 від подання експертам необхідних матеріалів для проведення експертизи, яка має суттєве значення для розгляду даної справи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного суду від 09 вересня 2020 року № 277/836/16-ц та від 25 серпня 2020 року № 478/690/18.

Разом з тим, з ухвал про призначення експертизи судів першої та апеляційної інстанції вбачається, що сторонам було роз`яснено про наслідки ухилення від участі в експертизі передбачені ст. 109 ЦПК України.

Таким чином, системне та неодноразове нез`явлення ОСОБА_2 разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення експертизи, ухилення від її проведення, свідчить про небажання останньої отримати точні висновки щодо походження дитини, спростувати доводи позивача про його батьківство щодо дитини. Судами першої та апеляційної інстанцій вжито належних процесуальних заходів з метою проведення експертизи та забезпечення участі ОСОБА_2 разом із дитиною у її проведенні.

ОСОБА_2 не довела, що підстави, на які вона посилалась як на причину своєї неявки разом із дитиною до експертної установи, є поважними.

Вказані дії та бездіяльність відповідача ОСОБА_2 , що призвели до неможливості проведення експертизи, надали суду можливість визнати факт, який останньою заперечується, та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на виконання постанови Верховного Суду від 06 листопада 2019 року, Київським апеляційним судом двічі призначалась судова молекулярно-генетична експертиза, ухвалами суду від 11 березня 2020 року та 20 січня 2021 року. Зазначеними ухвалами судом апеляційної інстанції зобов`язано позивача ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_7 з`явитися до експертної установи у визначений час для збору необхідного матеріалу. Роз`яснено сторонам наслідки ухилення від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі. Відповідача ОСОБА_2 та її представника було належним чином повідомлено про необхідність з`явитися до експертної установи для можливості відбору зразків крові. Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 жодного разу до експертної установи не з`явилася.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання батьківства.

Відповідно до частин 1, 3 статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частиною першою статті 147 СК України встановлено, що по батькові дитини визначається за іменем батька.

Так, враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання батьківства та враховуючи норми чинного законодавства України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині внесення змін до актового запису.

Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника ОСОБА_2 на те, що дана справа не підсудна судам України з огляду на положення ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» та не надання позивачем доказів існування у нього в Україні місця проживання, виходячи з наступного.

Відповідно ч.1 ст. 496 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно ст. 65 Закону України «Про міжнародне приватне право», встановлення та оскарження батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження.

Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Згідно ст. 7 Закону України «Про громадянство» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Так, на момент народження ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його мати ОСОБА_2 була громадянкою України. Державна реєстрація народження дитини була здійснена Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві. Отже, дитина є громадянином України, та її особистим законом є право України, тому, в даному випадку, підлягає застосуванню правило, закріплене в ст. 65 Закону України «Про міжнародне приватне право», яким визначено, що встановлення та оскарження батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження, тобто в даному випадку законодавством України та спір підсудний саме судам України.

Посилання в апеляційній скарзі на п. 4 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом, якщо у справі про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні, як на підставу для скасування рішення, є необґрунтованими, оскільки дана правова норма розширює коло справ з іноземним елементом, підсудних судам України, а не звужує його.

За загальним правилом внутрішньої територіальної підсудності, в редакції, яка діяла на час звернення до суду з даним позовом, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування (ч.1 ст. 109 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Печерського району м. Києва.

Крім того, колегія суддів враховує також висновки ухвали Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2016 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року про відмову у закритті провадження в справі з підстав порушення правил підсудності, відхилено.

Посилання скаржників, зокрема, на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту спільного проживання позивача з ОСОБА_2 , існування сталих близьких інтимних стосунків між ними, ведення ними спільного господарства, виявлення турботи щодо дитини з боку позивача або ж документи, зі змісту яких би вбачалось, що ОСОБА_2 визнає факт батьківства будь-якої іншої людини окрім свого чоловіка, не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини є ДНК-тест. Так, судами першої та апеляційної інстанції неодноразово призначалась судова молекулярно-генетична експертиза з метою вирішення питання, чи є позивач батьком дитини ОСОБА_7 у якій, сторонам було роз`яснено наслідки ухилення від участі в експертизі. Разом з тим, на неодноразові виклики експерта з метою відібрання біологічного матеріалу для можливості проведення експертизи, ОСОБА_2 з дитиною жодного разу не з`явилась.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Шкалаберди Віталія Миколайовича в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 березня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 08 липня 2021 року.

Суддя-доповідач: І.М. Вербова

Судді: Я. В. Головачов

О. В. Шахова