Справа № 344/2320/13-ц

Провадження № 22-ц/4808/684/21

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача                Василишин Л.В.

суддів:                                Горейко М.Д., Максюти І.О.

секретаря                        Мельник О.М.

за участю                        представника апелянта

адвоката Баландіної Ю.Ю.

представника відповідача адвоката Широких Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 25 квітня 2013 року, ухвалене у складі судді Хоростіля Р.В. в м. Івано-Франківську, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В лютому 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що 27.04.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 101/ФКВ-07, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти в розмірі 70 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13% річних на строк до 20.04.2032 року. В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, 27.04.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 101/П-07.

30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України був укладений договір про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, у відповідності до якого ТОВ «Український промисловий банк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право грошової вимоги до відповідачів.

ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, станом на 28.01.2013 року її заборгованість за кредитним договором становить 848 803,32 грн, з яких: 533 324,93 грн - заборгованість за тілом кредиту; 288 908,98 грн - заборгованість за відсотками; 26 569,40 грн - заборгованість за комісією.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів вказану суму заборгованості та судовий збір у розмірі 3 441 грн.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 25.04.2013 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 848 803,32 грн, сплачений судовий збір в розмірі 3 441 грн та витрати, пов`язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів в розмірі 810 грн.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення суду подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта зазначає, що вимоги ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 101/ФКВ-07 від 27.04.2007 року є безпідставними, оскільки з 2010 року цей договір припинено. Так, в матеріалах справи наявне рішення Івано-Франківського міського суду від 19.03.2010 року у справі № 2-837/2010 (т. 2 а.с. 62-63), яке набрало законної сили та яким розірвано договір про участь у Фонді фінансування будівництва №84 від 27.04.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Український промисловий банк», та здійснено зарахування вимог ТОВ «Український промисловий банк» до ОСОБА_3 по кредитному договору № 101/ФКВ-07 від 27.04.2007 року на суму 558 541,12 грн та вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Український промисловий банк» про повернення коштів, внесених до Фонду фінансування будівництва виду «А» малоповерхового житлового комплексу «Західний» в урочищі «Чобіт» с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області на суму 558 541,12 грн. Відмовляючи у скасуванні заочного рішення, суд першої інстанції не вказав з яких мотивів з посиланням на норми закону, він вважає, що припинення кредитних правовідносин на підставі рішення суду, що набрало законної сили, не є підставою для відмови в позові. Вказаний висновок суду суперечить положенням ч. 1 ст. 601 ЦК України.

Також, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують сам факт видачі кредиту (первинні касові документи), суму виданого кредиту, виписки банку щодо стану заборгованості, якщо така мала місце, та детальний розрахунок такої заборгованості. Фактично суд взяв до уваги довідку ПАТ «Дельта Банк» від 28.01.2013 року про стан заборгованості відповідача ОСОБА_3 , складену банківською установою, яка кредит не видавала. Таким чином, судом не з`ясовано обставини, що які мають значення для справи, що потягло за собою ухвалення незаконного судового рішення.

Крім того, представник апелянта вказує, що відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи, оскільки повістки про виклик в суд направлялися йому за адресою: АДРЕСА_1 , хоча з 21.02.2006 року місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . Судом був здійснений запит в Адресно-довідковий сектор ВГІРФО м. Івано-Франківська щодо надання інформації про місце проживання ОСОБА_1 . ОСОБА_4 інформацію про те, що відповідач виписаний з Івано-Франківської області, суд не звернувся за інформацією до відповідного Адресно-довідкового сектору ВГІРФО м. Чернівці, чим допустив порушення ч. 3 ст. 122 ЦПК України, чинної на момент відкриття провадження у справі.

Представник апелянта вважає, що ухвалення заочного рішення у справі за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи є порушенням принципу рівності сторін, передбаченого ст. 6 ЦПК України, та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

З наведених підставпросить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовити.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечив.

Зазначив, що посилання апелянта на рішення Івано-Франківського міського суду від 19.03.2010 року у справі №2-837/2010, яким розірвано договір про участь у Фонді фінансування будівництва №84 від 27.04.2007 року, здійснено зарахування вимог ТОВ «Український промисловий банк» по кредитному договору № 101/ФКВ-07 від 27.04.2007 року на суму 558 541,12 грн та вимог ОСОБА_3 про повернення коштів, внесених до Фонду фінансування будівництва, є недоречним, оскільки в даному випадку кредитний договір № 101/ФКВ-07 від 27.04.2007 року не був припинений, як стверджує апелянт.

Також безпідставним є твердження ОСОБА_1 про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки відповідач був обізнаний про наявність судової справи, ухвалення рішення, заміну стягувача та відкриття виконавчого провадження. Ще в травні 2020 року відповідач звертався до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, що в свою чергу свідчить про обізнаність відповідача про наявність рішення про стягнення боргу. При цьому, відповідач не здійснював дій щодо ознайомлення із оскаржуваним заочним рішенням. Відтак підстави для скасування заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 25.04.2013 року відсутні.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України не скористалися.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги скарги підтримала, просила її задоволити.

Представник ОСОБА_3 вимоги скарги підтримала, не заперечує щодо її задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Вислухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Задовольняючи позов ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 неналежно виконувала умови кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з неї та відповідача ОСОБА_1 , як поручителя за договором поруки №101/П-07 від 27.04.2007 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Встановлено, що 27.04.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №101/ФКВ-07 та додатковий договір до нього, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 70 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13% річних та кінцевим терміном погашення кредиту 20.04.2032 року (т. 1 а.с. 6-12, 13).

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_3 зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, 27.04.2007 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №101/П-07, згідно якого поручитель ОСОБА_1 зобов`язався перед кредитором відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 в тому ж обсязі, що і боржник, відповідальність поручителя та боржника є солідарною. (т. 1 а.с. 14-15).

30.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, у відповідності до якого ТОВ «Український промисловий банк» відступило позивачу ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі право грошової вимоги до відповідача (т. 1 а.с. 26-30).

Також встановлено, що ОСОБА_3 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 28.01.2013 року у неї виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 848 803,32 грн, з яких: 533 324,93 грн (що в еквіваленті складає 66 724 долари США) - заборгованість за кредитом; 288 908,98 грн (що в еквіваленті складає 36 145,25 доларів США) - заборгованість за відсотками; 26 569,40 грн - заборгованість за комісією.

Наведене підтверджується довідкою ПАТ «Дельта Банк» від 28.01.2013 року про розмір заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №101/ФКВ-07 від 27.04.2007 року та розрахунком заборгованості, що відповідачами не спростовано (т. 1 а.с. 21, 120-121).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи встановлені обставини та наведені норми матеріального права, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» та стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №101/ФКВ-07 від 27.04.2007 року в розмірі 848 803,32 грн.

Посилання представника апелянта на безпідставність позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 101/ФКВ-07 від 27.04.2007 року у зв`язку з тим, що з 2010 року цей договір припинено внаслідок рішення Івано-Франківського міського суду від 19.03.2010 року у справі № 2-837/2010, яким розірвано договір про участь у Фонді фінансування будівництва №84 від 27.04.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Український промисловий банк», та здійснено зарахування вимог ТОВ «Український промисловий банк» до ОСОБА_3 по кредитному договору №101/ФКВ-07 від 27.04.2007 року на суму 558 541,12 грн та вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Український промисловий банк» про повернення коштів, внесених до Фонду фінансування будівництва на суму 558 541,12 грн, колегія суддів вважає помилковими, оскільки під час розгляду справи № 2-837/2010 питання про припинення кредитного договору №101/ФКВ-07 від 27.04.2007 року не вирішувалось і рішення Івано-Франківського міського суду від 19.03.2010 року, на яке посилається представник апелянта, відповідних висновків про припинення кредитного договору не містить.

Не приймаються до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують сам факт видачі кредиту (первинні касові документи), суму виданого кредиту, виписки банку щодо стану заборгованості, якщо така мала місце, та детальний розрахунок такої заборгованості, а суд взяв до уваги довідку ПАТ «Дельта Банк» від 28.01.2013 року про стан заборгованості відповідача ОСОБА_3 , складену банківською установою, яка кредит не видавала, оскільки позичальник ОСОБА_3 факт отримання кредитних коштів та суму виданого кредиту не оспорювала, наявність заборгованості за кредитним договором №101/ФКВ-07 від 27.04.2007 року підтверджується не тільки довідкою ПАТ «Дельта Банк» від 28.01.2013 року, але й розрахунком заборгованості (т. 1 а.с. 120-121), який відповідачами не спростовано.

Колегія суддів не приймає до уваги і доводи представника апелянта про те, що відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи, так як з 21.02.2006 року місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , а не за адресою: АДРЕСА_1 , куди направлялися судові повістки, оскільки такі доводи не узгоджуються з матеріалами справи. Так, в матеріалах справи на а.с. 127 в т. 1 наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого відповідачу вручено судову повістку про виклик його в судове засідання, призначене на 01.04.2013 року на 13-30 год.

Як вбачається з даних апеляційної скарги, ОСОБА_1 фактично проживає за іншою адресою: АДРЕСА_3 , однак, знаючи про наявність судового провадження, останній про таку зміну суд не повідомив, що було його процесуальним обов`язком, передбаченим ст. 77 ЦПК України в попередній редакції, чинній на час розгляду справи.

Таким чином, за наведених обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 25 квітня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 липня 2021 року.

Суддя-доповідач:                                                        Василишин Л.В.

Судді:                                                                        Горейко М.Д.

                                                                               Максюта І.О.