ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи 766/10885/20 Головуючий у І інстанції Кузьміна О.І.

Номер провадженя 22-ц/819/1331/21 Доповідач Семиженко Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Семиженка Г.В.,

суддів: Вейтас І.В.,

Радченка С.В.,

розглянувши у місті Херсоні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу адвоката Бондарчук Інни Олексіївни від імені ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області, ухваленого 17 березня 2021 року під головуванням судді Кузьміної О.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позову

У позові від 16 липня 2020 року позивачка просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 140875 гривень, які складаються з 78346 гривень боргу за договорами позики, 48761 гривень пені, 4810 гривень 3% річних та 8958 гривень втрат інфляції на підставі ст. 625 ЦК України.

Підстави позову та обґрунтування позову

Посилалася на те, що 22 лютого 2018 року та 25 березня 2018 року між нею та відповідачем були укладені договори позики у формі письмових розписок, за якими відповідач взяв у борг грошові кошти у розмірі 32400 гривень та 1000 доларів США відповідно, що еквівалентно 27028,29 гривням, строком повернення до 01 липня 2018 року, також 27 квітня 2018 року відповідач додатково отримав від позивачки позику у розмірі 700 доларів США, що еквівалентно 18918 гривням, які зобов`язався повернути до 01 липня 2020 року, всього відповідач від позивачки отримав кошти у розмірі 78346 гривень, які зобов`язався повернути до 01 липня 2018 року, такого обов`язку не виконав.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 березня 2021 року позов задоволено, ухвалено:

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 140875 гривень, які складаються з суми заборгованості за розписками у розмірі 78346 гривень, 3% річних з простроченої суми за період прострочення у розмірі 4810 гривень, пені в розмірі 48761 гривень, інфляції в розмірі 8958 гривень.

Мотиви суду першої інстанції

Суд прийшов до висновку про те, що у виданих відповідачем позивачці розписках містяться дані про укладення договору позики, його умови, сума отриманих коштів, а також строк їх повернення, погодився з наданим позивачкою розрахунком та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання і своєчасно не повернув борг за договорами позики від 22 лютого 2018 року, від 25 березня 2018 року, від 27 квітня 2018 року.

Вимоги апеляційної скарги

У апеляційній сказі адвокат Бондарчук І.О. від імені ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підстави та обґрунтування апеляційної скарги

Посилання на незаконність та необґрунтованість рішення суду, оскільки справу було розглянуто без його належного повідомлення та участі, факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника, зміст наданих позивачкою до позову копій розписок від 22 лютого 2018 року, від 25 березня 2018 року та від 27 квітня 2018 року не відповідає вимогам чинного законодавства, у тексті розписок від 22 лютого 2018 року та від 25 березня 2018 року не вказано особу позикодавця, розписка від 25 березня 2018 року підписана в присутності позивачки, розписка від 22 лютого 2018 року в присутності третьої особи ОСОБА_3 , який не є учасником справи, тому не зрозуміло, хто є позикодавцем, кому необхідно повертати кошти та в якому розмірі, текст розписок від 22 лютого 2018 року та від 27 квітня 2018 року містить виправлення та суперечливі дані про дату та суму, яка отримана 600 чи сімсот доларів США, належним підтвердженням договору позики між сторонами мали б бути належним чином оформленні розписки, текст яких відповідав би нормам та вимогам чинного законодавства, вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, важливою умовою укладення договору позики є також валюта зобов`язання, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 у разі отримання в позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів в іноземній валюті, яка отримана в позику, тому як укладання, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству, у позові позивачка просила стягнути з відповідача витрати від інфляції, що складають 8958 гривень, проте відповідно до ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, іноземна валюта індексації не підлягає, норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях, вказане положення міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 03 березня 2021 року у справі № 130/2604/18, лише згідно розписки від 22 лютого 2018 року кошти в борг надавались у гривні в розмірі 32400 гривень, згідно розрахунку позивачки інфляція нараховувалась на всю суму бору у розмірі 78346 гривень, що суперечить чинному законодавству, суд першої інстанції неправильно застосував положення ч. 2 ст. 625 ЦК України та дійшов помилкового висновку про можливість стягнення інфляційних втрат у розмірі 8951,58 гривні, суд першої інстанції стягнув з відповідача 3% річних, які нараховуються відповідно до ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання, що складають 4810 гривень, відповідно до наданого позивачкою розрахунку дана сума була нарахована із суми боргу 78346 гривень за відповідний період з 01 липня 2018 року по 17 липня 2020 року, проте даний розрахунок не відповідає дійсності, так як за основну суму боргу бралася сума 78346 гривень, відповідно наданих розписок відповідач зобов`язувався повернути позивачці кошти відповідно розписки від 27 квітня 2018 року у сумі 600 доларів США (сімсот доларів США), судом першої інстанції не з`ясовано яка саме сума була отримана у позику, та відповідно розписки від 22 лютого 2018 року у сумі 32400 гривень, що відповідно до розрахунків позивачки складає лише 48212 гривень, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника, при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України, також судом першої інстанції стягнуто з відповідача пеню у розмірі 48761 гривень, стягнення якої не передбачалося умовами розписок та суперечить чинному законодавству, відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 вересня 2019 року у справі № 908/1501/18.

Відзив на апеляційну скаргу

Не надходив.

Правова позиція апеляційного суду

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви суду апеляційної інстанції

За положеннями ст. ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), договір позики є укладеним з моменту передання грошей, на підтвердження його укладення та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідачем не заперечується складення вказаних у позові розписок, за умовами яких:

-за розпискою від 22 лютого 2018 року відповідач взяв у борг 32400 гривень на ремонт квартири, які зобов`язався повернути позивачці 01 червня 2018 року;

-за розпискою від 25 березня 2018 року відповідач в присутності позивачки взяв у борг 1000 доларів США, які зобов`язався повернути 01 липня 2018 року, на розписці дійсно не зазначено особу, якій відповідач зобов`язався повернути борг, проте в продовження цієї ж розписки на цьому ж аркуші паперу 27 квітня 2018 року відповідачем зазначено про те, що він додатково взяв у борг у позивачки 700 доларів США, які зобов`язався повернути 01 липня 2018 року, при цьому останню суму боргу слід вважати саме 700 доларів США, яка вказана прописом, а не 600 доларів США, які вказані в цифровому виразі, оскільки зазначення суми боргу прописом має більшу вірогідність щодо її реальності.

Таким чином приведений зміст розписок має всі необхідні умови договору позики, за ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов`язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові, наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Таким чином наявність у позивачки боргових розписок свідчить не лише про укладення договорів та про передачу грошових сум позичальнику, а і про невиконання боргового зобов`язання відповідачем, яким на виконання приписів ст. ст. 12, 81 ЦПК України до суду не було надано доказів, які б спростовували приведений висновок.

Позивачкою заявлена вимога про стягнення гривневого еквіваленту боргу за розписками про отримання в борг доларів США, що є її правом кредитора, такий висновок не суперечить вказаній у скарзі правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, за якою саме у боржника існує обов`язок повернення боргу у валюті зобов`язання на вимогу кредитора, що не спростовує право кредитора вимагати повернення боргу за його розсудом у гривневому еквіваленті, яке не збільшує обсяг зобов`язань боржника та не порушує його прав у цих правовідносинах.

Разом з тим за положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, іноземна валюта індексації не підлягає, позивачкою визначено гривневий еквівалент валютного зобов`язання на момент звернення з позовом до суду, отже інфляційні втрати від прострочки виконання цього зобов`язання відсутні, як відсутні і передбачені законом підстави для задоволення позову в цій частині, протилежний висновок суду першої інстанції є неправильним, рішення в цій частині підлягає зміні, оскільки належними до стягнення є втрати від інфляції лише в частині зобов`язань за розпискою від 22 лютого 2018 року щодо позики в 32400 гривень.

Також умови договору між сторонами не містять обов`язку відповідача щодо сплати неустойки у вигляді пені, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення даної вимоги.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, її слід задовольнити частково, рішення суду у відповідних частинах скасувати та змінити з пропорційним відшкодуванням відповідачу витрат по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Бондарчук Інни Олексіївни від імені ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 березня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пені скасувати, у задоволенні даної позовної вимоги відмовити.

Це ж рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат змінити, зменшити суму стягнення з 8958 гривень до 3706,6 гривні, загальну суму стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 зменшити з 140875 гривень до 86860,6 гривні.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 818,7 гривні у відшкодування витрат по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2) ч. 3 ст. 389 ЦПК України, її повний текст буде виготовлено 09 липня 2021 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.В. Семиженко

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _  І.В. Вейтас

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ С.В. Радченко