Справа № 357/7683/20

2/357/1437/21

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А. Ю. ,

при секретарі Бутова Ю. В.,

за участю:

представник позивача – адвокат Капустін В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями, бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, в якому просив: 1) стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку, через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_1 321 980 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями, бездіяльністю Головного управління Національної поліції у м. Києві; 2) стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку, через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_1 321 980 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями, бездіяльністю Головного управління Національної поліції у м. Києві; 3) стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку, через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_1 28 700 грн. в рахунок відшкодування витрат, сплачених на правову (юридичну) допомогу, у зв`язку із неправомірними діями, бездіяльністю Головного управління Національної поліції у м. Києві. Судові витрати по справі покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в провадженні Голосіївського УП ГУНМ в м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12018100010009985 від 29.10.2018 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, розпочате за заявою ОСОБА_2 , відповідно до якої 18.08.2018 року ОСОБА_3 взяв у нього у користування та не повернув автомобіль марки «Хонда» моделі «СР-В» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2018 року. 26.12.2019 року співробітниками Голосіївського УП ГУНП у м. Києві було вилучено в останнього автомобіль марки «Хонда» моделі «СР-В» реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про його реєстрацію та ключі від нього на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2018 року у справі № 752/25136/18. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.03.2020 року у справі № 752/25136/18 ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2018 року скасовано в частині заборони користуватись належним ОСОБА_1 майном. 31.03.2020 року представник позивача звернувся до слідчого поліції з клопотанням про невідкладне повернення у володіння та користування транспортного засобу. 07.04.2020 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 1 направив на адресу начальника СВ Голосіївського УП ГУНП в м. Києві Шевченко Д.А. вказівку № 10.31-43-3573ВИХ-20 про виконання ухвали та усунення порушень законодавства. Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15.05.2020 року у справі № 752/25136/18 задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов`язано уповноваженого слідчого повернути позивачу в користування транспортний засіб, свідоцтво про його реєстрацію та ключі від нього, однак автомобіль не повернуто. Позивач зазначає, що на його численні звернення не відповідають та не вчиняють дій, спрямованих на виконання рішення суду, а спеціальний майданчик, на якому повинен зберігатися транспортний засіб порожній. Оскільки позивачу нанесено шкоду, останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

06.08.2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

12.08.2020 року ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відмовлено у відкритті провадження у вказаній цивільній справі.

24.09.2020 року постановою Київського апеляційного суду скасовано ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.08.2020 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказаною постановою підтверджено, що даний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

30.10.2020 року ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

02.12.2020 року на адресу суду надійшов відзив ГУ НП у м. Києві, мотивований тим, що ОСОБА_2 у своїй власності мав автомобіль марки «Хонда» моделі «СР-В» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який придбаний у 2009 році. 25.09.2018 року всупереч волі власника здійснено перереєстрацію транспортного засобу на ОСОБА_4 , видано нове свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 та встановлено такий же реєстраційний номер НОМЕР_1 . 02.10.2018 року знову здійснено перереєстрацію спірного автомобіля на ОСОБА_1 , видано нове свідоцтво ТЗ НОМЕР_4 та встановлено новий реєстраційний номер НОМЕР_2 . В ході досудового розслідування встановлено факт підробки доручення за підписом ОСОБА_2 на розпорядження вказаним ТЗ. Зазначено, що в провадженні Голосіївського районного суду перебуває справа № 752/5281/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та державного нотаріуса Восьмої Донецької державної нотаріальної контори Кучеренко О.Л., третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Костюк І.О. про визнання правочинів недійсними та витребування майна. Вказано про ухвалу судді Плахотнюк від 06.08.2020 року у справі № 752/5281/20 про накладення арешту на спірний автомобіль. Оскільки триває розгляд справи по встановленню законного власника ТЗ, відсутні підстави для відшкодування в рахунок матеріальної шкоди вартості автомобіля. Зазначено про відсутність повноважень у адвоката Капустіна В.В. та необґрунтовані витрати на правову допомогу, які не підлягають відшкодуванню. Вказано, що моральна шкода повинна визначатись шляхом проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи, якою визначається наявність такої шкоди та можливий розмір грошової компенсації за завдані збитки. Просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

03.12.2020 року на адресу суду надійшло пояснення ГУ ДКСУ у Київській області, яке мотивоване тим, що казначейство не в змозі використати права учасника судового процесу, оскільки не володіє будь-якими фактичними даними про обставини справи. Вказано, що держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така державна установа відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні. З посиланням на висновки Великої Палати Верховного суду у справах № 910/23967/16 та 242/4741/16-ц казначейство не повинно нести шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій державних органів, оскільки жодних прав позивача не порушувало. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 вказано про необхідність реальних витрат на правову допомогу та долучення до матеріалів справи розрахунку погодинної вартості правової допомоги.

16.03.2021 року представник позивача подав до суду пояснення по справі, які обґрунтовані тим, що на теперішній час і на момент коли транспортний засіб вилучено і передано іншій особі, власником автомобіля є ОСОБА_1 . До завдань органу досудового розслідування не належить вирішення питання про законність чи незаконність набуття права власності на майно, тому вказаний орган не мав права передавати його ОСОБА_2 . Кримінальне провадження № 12018100010009985 від 29.10.2018 року закрите у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, в ході якого так і не встановлено хто заволодів ТЗ. Наявність арешту на автомобілі, накладеного ухвалою від 06.08.2020 року у справі № 752/5281/20 не скасовує права власності, а є лише заходом забезпечення позову. З посиланням на постанову Верховного Суду від 24.03.2020 року у справі № 818/607/17 зазначив, що при визначенні моральної шкоди слід виходити з презумпції негативних емоцій внаслідок порушення прав людини суб`єктом владних повноважень. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з неведених веще підстав. Зазначив, що після придбання у 2018 році автомобіля позивач рік ним користувався. Колишній власник авто ОСОБА_8 звернувся із заявою, що він передав автомобіль на 1,5 місяці знайомому Бонецькому. 26.12.2019 року працівники вилучили вказаний автомобіль на підставі ухвали суду і відправили на штрафмайданчик. 17.03.2020 року транспортний засіб передано Гладченку, як потерпілому. Зазначив, що орган досудового слідства не міг самостійно визначати належного власника, а позивач втратив довіру до правоохоронних органів. Заявив про відшкодування витрат на правову допомогу. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про час та місце судових засідань були повідомлені.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Хонда» моделі «СРВ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 02.10.2018 року ТСЦ 3249.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12018100010009985 від 29.10.2018 року Голосіївським УП ГУНП в місті Києві, за заявою ОСОБА_2 розпочато провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, відповідно до якої 18.08.2018 року ОСОБА_3 взяв у користування автомобіль марки «Хонда» моделі «СР-В» реєстраційний номер НОМЕР_1 та по теперішній час не повертає, наразі встановлено, що вказаний автомобіль перереєстровано на нового власника.

10.12.2018 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/25136/18 задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції в м. Києві Кузьменка В.А., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №1 Кошовим І.О., в межах кримінального провадження № 12018100010009985 від 29.10.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України про накладення арешту, накладено арешт на транспортний засіб марки «Хонда» моделі «СР-В» реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузову – НОМЕР_5 , заборонено гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 користуватися та розпоряджатися зазначеним автомобілем,  свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , ключем від вказаного транспортного засобу.

Відповідно до висновку експерта від 29.05.2019 року № 17-3/771 підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Підпис» в довіреності із серійним номером ННІ 601567 від 20.09.2018 року на розпорядження транспортним засобом – виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

26.12.2019 року співробітниками Голосіївського УП ГУНП у м. Києві вилучено у ОСОБА_1 автомобіль марки «Хонда» моделі «СРВ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про його реєстрацію та ключі від нього.

04.03.2020 року ухвалою Київського апеляційного суду скасовано ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2018 року у справі № 752/25136/18 та постановлено нову, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції в м. Києві Кузьменка В.А., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №1 Кошовим І.О., в межах кримінального провадження № 12018100010009985 від 29.10.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України про накладення арешту та накладено арешт на транспортний засіб марки «Хонда» моделі «СР-В» реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузову – НОМЕР_5 , заборонивши гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розпоряджатися зазначеним автомобілем; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; ключем від транспортного засобу марки «Хонда» моделі «СР-В» реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузову - НОМЕР_5 .

Відповідно до копії постанови начальника відділення № 3 слідчого відділу Голосіївського УП ГУ Національної поліції в місті Києві майора поліції Комендант Маріанни Юріївни від 17.03.2020 року, автомобіль марки «Хонда» моделі «СРВ» реєстраційний номер НОМЕР_2 визнано речовим доказом у провадженні № 12018100010009985 та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2 .

Мотивами вказаної постанови є порушення Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998 року, наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них» № 379 від 11.08.2010 року. Зазначено, що набувачем спірного транспортного засобу є ОСОБА_1 , який незаконно керує та розпоряджається зазначеним транспортним засобом на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , всупереч волі законного власника – ОСОБА_2 .

31.03.2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до органу відповідача з клопотанням про виконання вказаної ухвали Київського апеляційного суду та повернення у володіння та користування ОСОБА_1 спірний транспортний засіб, свідоцтво про його реєстрацію та ключ.

07.04.2020 року Київська місцева прокуратура № 1 направила начальнику СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції в м. Києві вимогу № 10.31-43-3573ВИХ-20 про усунення порушень законодавства, проведення службової перевірки та виконання ухвали суду.

04.05.2020 року Голосіївське УП ГУ Національної поліції в м. Києві листом № 6398/125/48/2020 повідомило про відсутність підстав для повернення вилученого автомобіля та рекомендувало звернутися з клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна, або зі скаргою на бездіяльність слідчого, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна до органів суду та прокуратури.

04.05.2020 року Голосіївське УП ГУ Національної поліції в м. Києві листом № 6410/125/47/03-20 повідомило позивачу, що автомобіль марки «Хонда» моделі «СР-В» реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузову - НОМЕР_5 , ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 визнано речовими доказами та передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2

15.05.2020 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/25136/18 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві, яка полягала в неповерненні вилученого майна у кримінальному провадженні  № 12018100010009985 від 29.10.2018 року та зобов`язано уповноваженого слідчого СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві у межах кримінального провадження № 12018100010009985 від 29.10.2018 року повернути ОСОБА_1 у користування автомобіль марки «Хонда» моделі «СР-В» реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузову - НОМЕР_5 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; ключ від транспортного засобу марки «Хонда» моделі «СР-В» реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузову - НОМЕР_5 .

Вказана ухвала набрала законної сили 15.05.2020 року.

17.07.2020 року Голосіївське УП ГУ Національної поліції в м. Києві листом № 15921/125/23/1-20 повідомило, що в діях слідчого СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції Галушко В.В. та т.в.о. начальника СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції Шевченка Д.А. виявлено окремі порушення вимог кримінального процесуального законодавства України. З метою усунення виявлених порушень, 14.07.2020 року слідчим відділом вручено ОСОБА_2 копію ухвали від 15.05.2020 року та зобов`язано останнього повернути ОСОБА_1 транспортний засіб. 06.07.2020 року слідчим відділом прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12018100010009985 по строкам.

06.08.2020 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/5281/20 за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , державного нотаріуса Восьмої Донецької державної нотаріальної контори Кучеренко Ольги Леонідівни, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Костюк Ірина Олексіївна про визнання правочинів недійсними та витребування майна, накладено арешт на автомобіль марки «Хонда» моделі «СР-В», номер кузову - НОМЕР_5 , 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , та заборонено користуватися ним.

В матеріалах справи міститься лист Голосіївського УП ГУ Національної поліції в м. Києві № 16191/125/47/03-20 від 24.11.2020 року з детальною інформацією по кримінальному провадженню № 12018100010009985.

Згідно з листом судового експерта ОСОБА_9 від 06.07.2020 року № 12 орієнтовна (середня) вартість аналогічного автомобіля марки «Хонда» моделі «СР-В», 2008 року випуску станом на 06.07.2020 року становить 321 980 грн.

Відповідно до постанови КМУ від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено юридичну особу публічного права – Головне управління Національної поліції у м. Києві, до складу якого входить територіальний (відокремлений) підрозділ – Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві без статусу юридичної особи.

Постановою Верховного Суду від 02.06.2021 року у справі № 752/5281/20 скасовано ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 06.08.2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14.01.2021 року в частині будь-яким особам користуватися та розпоряджатися транспортним засобом, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заборону будь-яким особам користуватися та розпоряджатися транспортним засобом.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до положень статті 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями частини 2 статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу), що узгоджується з правовим висновком, зазначеним у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року у справі № 6-440цс16.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року № 266/94-ВР, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема: майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Статтею 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди.

Судом встановлено, що спірний автомобіль був вилучений у позивача на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2018 року у справі № 752/25136/18, однак ухвалою Київського апеляційного суду від 04.03.2020 року у справі № 752/25136/18 знято заборону гр. ОСОБА_1 у реалізації права користування спірним автомобілем, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та ключем.

17.03.2020 року начальник відділення № 3 слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП в місті Києві майор поліції Комендант М.Ю. визнала вказаний автомобіль речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018100010009985 від 29.10.2019 року та передала транспортний засіб на відповідальне зберігання попередньому власнику ОСОБА_2 , зазначивши в мотивувальній частині постанови, що ОСОБА_1 незаконно керує та розпоряджається зазначеним транспортним засобом всупереч волі законного власника ОСОБА_2 .

Згідно із частинами другою, четвертою статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов`язана відшкодувати володільцю витрати, пов`язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року № 1104 затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі – Порядок № 1104).

У пункті 20 Порядку № 1104 передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку).

15.05.2020 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/25136/18 підтверджено бездіяльність слідчого СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві, яка полягала в неповерненні вилученого майна у кримінальному провадженні  № 12018100010009985 від 29.10.2018 року та зобов`язано уповноваженого слідчого повернути ОСОБА_1 у користування автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключ.

Крім цього, постановою Верховного Суду від 02.06.2021 року у справі № 752/5281/20 скасовано ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 06.08.2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14.01.2021 року в частині заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися транспортним засобом.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 82, частиною 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У практиці Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо хоча б одного критерію не буде додержано (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на презумпцію правомірності набуття права власності та з урахуванням того, що автомобіль був вилучений у ОСОБА_1 працівниками поліції на законній підставі, проте 17.03.2020 року неправомірно переданий попередньому власнику, зважаючи на ухвалу суду від 15.05.2020 року у справі № 752/25136/18, якою підтверджено бездіяльність слідчого, що є втручанням держави, в особі органу поліції у мирне володіння позивачем власністю, враховуючи те, що позивач використав усі можливі способи повернення його майна, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази в сукупності, їх достатність і взаємний зв`язок, дійшов до переконання, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню.

Слід зазначити про відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили, що органи слідства вживали заходи для повернення транспортного засобу позивачу як законному власнику, враховуючи заперечення відповідача відносно позову.

При дослідженні розміру шкоди, суд бере до уваги відомості судового експерта ОСОБА_9 від 06.07.2020 року № 12 про орієнтовну (середню) вартість аналогічного автомобіля станом на 06.07.2020 року у розмірі 321 980 грн., а також відсутність будь-яких доказів на спростування визначеної експертом суми.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що у справі відсутні достатні докази на підтвердження такої глибини душевних страждань та немайнових втрат позивача, які заслуговують на відшкодування у розмірі 321 980 грн, а тому відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих позивачу, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи строки досудового розслідування кримінального провадження, дати вилучення транспортного засобу - 26.12.2019 року, а також повного відшкодування судом у даній справі матеріальної шкоди (вартості авто) позивачу, суд вважає доцільним розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн.

Також суд враховує висновки Верховного Суду у схожій за змістом справі № 665/1740/17, постанова від 09.06.2021 року. У даній справі стягнуто на користь позивача суму відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. При визначенні розміру моральної шкоди у 15 000 грн. було враховано, зокрема, тривалість порушення прав позивача, принципи розумності та справедливості, загальнолюдські принципи та суспільної моралі.  

При вирішенні питання щодо відшкодування витрат на юридичну допомогу суд виходить з наступного.

Як зазначалось, відповідно до ч. 2 ст. 1, п. 3 ст. 3 Закону № 266/94-ВР громадянинові в повному обсязі відшкодовуються (повертаються), в тому числі, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

На підтвердження понесених витрат на юридичну допомогу у зв`язку з порушенням органом держави прав позивача та необхідністю останнього звернутися за наданням правової допомоги до адвоката ОСОБА_10 , який вчиняв всі необхідні дії, направлені на повернення належного позивачу автомобіля, надано до суду наступні документи:

1) копія договору про надання правничої (правової) допомоги № 217 від 30.01.2020 року (а.с.91-92);

2) копія додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 217 від 30.01.2020 року, складений 30.01.2020 року, з зазначення вартості послуг адвоката (а.с.93);

3) оригінал детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 217 від 30.01.2020 року, складений 08.07.2020 року, на суму 28 700 грн. (а.с.98-101);

4) оригінал акта приймання-передачі виконаних послуг згідно з договором про надання правничої (правової) допомоги № 217 від 30.01.2020 року, складений 08.07.2020 року на суму 28 700 грн. (а.с.94-97);

5) оригінал квитанції № 9 від 08.07.2020 року про оплату послуг адвоката на суму 28 700 грн. відповідно до договору № 217 від 30.01.2020 року (а.с.102);

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правничої (правової) допомоги № 217 від 30.01.2020 року ОСОБА_1 та адвокат Капустін В.В. домовились про надання клієнту правової допомоги з питань захисту його прав та законних інтересів у всіх правовідносинах, що виникають з приводу володіння та користування автомобілем «Хонда» моделі «СР-В», д.н.з. НОМЕР_2 , 2008 року випуску, номер кузова - НОМЕР_5 .

З додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 217 від 30.01.2020 року, складеного 30.01.2020 року, з зазначення вартості послуг адвоката зрозуміло, що ОСОБА_1 та адвокат Капустін В.В. дійшли згоди, що вартість надання послуг адвоката буде визначатись з розрахунку за одну послугу (роботу).

З вказаного акта приймання-передачі виконаних робіт та детального опису вбачається, що кількість послуг (виконаних робіт) переданих адвокатом клієнту та прийнятих клієнтом за період з 30.01.2020 року по 07.07.2020 року становить 17 послуг на суму 28 700 грн., здійснених в рамках захисту прав та законних інтересів щодо володіння та користування спірним автомобілем.

Аргументи відповідача відносно того, що деякі процесуальні документи, зазначені в акті приймання-передачі підготовлені не для вирішення питань в даній справі або взагалі не стосуються справи – судом відхиляються, оскільки вказані документи були комплексом дій адвоката, які нерозривно пов`язані між собою та спрямовані на відновлення порушеного права позивача.

Отже, судом встановлено, що з боку позивача дійсно понесені витрати на юридичну допомогу у зв`язку з порушенням органом держави прав позивача, загальний розмір яких склав 28 700 грн., тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

При визначенні порядку відшкодування шкоди позивачу, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 09.06.2021 року (справа № 726/837/20) з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 року по справі № 910/23967/16. Вказаною постановою від 09.06.2021 року Верховним Судом стягнуто грошову суму з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.  

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями, бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 321 980 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 28 700 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.    

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Відповідач Держава Україна, в особі Головного управління Національної поліції у м. Києві, адреса: вул. Володимирська, буд. 15, м. Біла Церква, Київська область, 01601, код ЄДРПОУ: 40108583.

Третя особа Державна казначейська служба України, адреса: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 37567646.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.  

Повний текст рішення складено 09.07.2021 року.

СуддяА. Ю. Цуранов