Ухвала

08 липня 2021 року

місто Київ

справа № 463/3660/21

провадження № 61-10636ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Відділ «Служба у справах дітей» Личаківського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки, у якій просила видати обмежувальний припис строком на шість місяців стосовно ОСОБА_1 , яким заборонити йому:

- наближення ближче, ніж на 500 м, до неї та їх доньки ОСОБА_3 , до фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ;

- наближатися ближче, ніж на 100 м, до місць частого відвідування нею та ОСОБА_3 , у тому числі до «Центру позашкільної роботи № 156», за адресою: м. Львів, вул. Горького, 2а;

- особисто і через третіх осіб розшукувати її та ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, не відомому ОСОБА_1 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;

- вести листування, телефонні переговори, у тому числі надсилати

CMC-повідомлення чи повідомлення в месенджерах, з нею та з ОСОБА_3 або контактувати будь-яким чином та зв`язуватися через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Видано обмежувальний припис, яким протягом шести місяців ОСОБА_1 заборонено:

- наближатися на відстань меншу, ніж 500 м, до місця фактичного проживання ( АДРЕСА_1 ), та місця реєстрації проживання ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ;

- особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, не відомому ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- вести листування, телефонні переговори, в тому числі надсилати

СМС-повідомлення чи повідомлення в месенджерах, з ОСОБА_2 , контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб.

У задоволенні інших вимог поданої заяви відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2021 року залишено без змін.

ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 24 червня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник визначив те, що:

- судами першої та апеляційної інстанцій встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки, на думку заявника, суд не був вправі враховувати факт оголошеної йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У поданій касаційній скарзі заявник не навів передбачені пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстави касаційного оскарження судового рішення, що є невиконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення та аргументування у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд визнає, що зазначена заявником як підстава касаційного оскарження - ухвалення судового рішення на підставі недопустимих доказів, наведена формально, її мотивування не свідчить про те, що насправді заявником наведені та обґрунтовані доводи про те, що оскаржуване судове рішення ухвалене на підставі доказів, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а отже така підстава не викладена з огляду на таке.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, визначаючи підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій їхнє ухвалення на підставі недопустимих доказів, заявник має навести, які саме докази є недопустимими у розумінні статті 78 ЦПК України та яким чином це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частина третя статті 411 ЦПК України).

Наведення у касаційній скарзі доводів про те, що суд оцінив обставини, які будуть предметом розгляду у суду у кримінальному провадженні, а отже встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, не відповідає правилам статті 78 ЦПК України щодо недопустимості доказів, зокрема заявник не обґрунтував, які докази одержані з порушенням порядку, встановленого законом, або які обставини не могли бути доведені певними засобами доказування.

Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначені статтею 400 ЦПК України.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Відділ «Служба у справах дітей» Личаківського району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про видачу обмежувального припису,не прийняти до розгляду та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний