Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #95289974

                                                                                                            Головуючий суду 1 інстанції - Москаленко  В..В.  

                             Доповідач - Луганська В.М.


Справа № 425/820/21

Провадження № 22-ц/810/441/21





ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ




08 липня 2021 року                                                м. Сєвєродонецьк


Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Карташова О.Ю., Стахової Н.В.,

за участю секретаря: Вовчанської С.В.

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1

заінтересована особа – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьк

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3

на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 березня 2021 року, ухвалене судом у складі судді Москаленко В.В., за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

в с т а н о в и в:

24 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису. В обґрунтування якої зазначила, що з кінця 2015 року заявниця перебувала у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 .

Приблизно з лютого місяця 2016 року фактичні шлюбні відносини були припинені у зв`язку з постійними конфліктами та сварками, які вчинялися з боку ОСОБА_2 , який після припинення стосунків, вдався до домашнього насильства, морально та психологічно принижував заявницю, фізично впливав та спричиняв їй тілесні ушкодження. Заявниця була змушена переїхати з м. Суми до м. Київ, де познайомилась з ОСОБА_4 , з яким почала мешкати разом, вести спільне господарство, а через деякий час вони зареєстрували шлюб. За час шлюбу з ОСОБА_4 у них народилася дитина – ОСОБА_5 .

Дізнавшись, що ОСОБА_1 одружилась, ОСОБА_2 почав дзвонити їй і висловлювати претензії, а також надсилати повідомлення з погрозами розправи щодо заявниці та її чоловіка. Сприйнявши вказані погрози реальними, заявниця звернулась до Рубіжанського відділу поліції із заявою (повідомленням) про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України. За даним фактом триває досудове розслідування, але до сьогодні ОСОБА_2 продовжує вчиняти щодо ОСОБА_1 протиправні дії, погрожує їй вбивством та знищенням її майна, переслідує за місцем проживання та за місцем мешкання її батьків, вчиняє психологічний тиск щодо неї та її родини.

Так, в період з часу з 02.07.2019 року по сьогоднішній день ОСОБА_2 разом з іншими особами переслідує ОСОБА_1 за місцем її проживання, за місцем мешкання її батьків, вчиняє психологічний тиск. В цей час мало місце вторгнення до житла її батьків.

В подальшому ОСОБА_2 разом з іншими особами почав розшукувати її з метою спричинення їй тілесних ушкоджень. Дзвонив та погрожував їй вбивством та її родині.

За ухвалою слідчого судді Рубіжанського міського суду Луганської області за даним фактом були внесені відомості до ЄРДР.

За клопотанням ОСОБА_1 про вжиття заходів, спрямованих на захист її життя, житла, здоров`я та майна від протиправних посягань відповідно ч. 1 ст. 56 КК України та Закону України Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 08.08.2019, слідчого СВ Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12019130330000452 від 10.06.2019, зобов`язано винести постанову про застосування заходів безпеки відносно ОСОБА_1 , шляхом забезпечення особистої охорони, а також охорони її житла і майна, у передбаченому Законом України Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також зобов`язано вжити таких заходів відносно членів її родини.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 23 вересня 2019 року, видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , яким визначені заходи тимчасового обмеження протягом 6-ти місяців його прав та покладено на нього обов`язки: заборонено наближатись на відстань меншу ніж 1000 метрів до місця реєстрації ОСОБА_1 ; особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через інших осіб.

Але після закінчення строку обмежувального припису, починаючи з квітня 2020 року і до сьогодні, ОСОБА_2 знов почав вчиняти щодо ОСОБА_1 та членів її сім`ї протиправні дії: постійно дзвонить їй на телефон з погрозами та повідомленнями різного характеру, які ображають гідність заявниці та членів її сім`ї. Таким чином, заходи які були застосовані судом при ухваленні рішення про видачу обмежувального припису вплинули на запобігання домашньому насильству зі сторони ОСОБА_2 , а тому у травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про продовження обмежувального припису відносно ОСОБА_2 строком на шість місяців визначивши аналогічні заборони, які були встановлені у рішенні Рубіжанського міського суду Луганської області від 23.09.2019.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 29.09.2020 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про продовження обмежувального припису з підстав недоведеності заяви. Постановою Луганського апеляційного суду від 25.01.2021 рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 29.09.2020 змінено; викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови апеляційного суду, в іншій частині залишено без змін.

Заявниця продовжує зазнавати негативний вплив психологічного насильства, який вчиняється ОСОБА_2 з травня 2020 року до сьогодні, у зв`язку з чим, просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , строком на шість місяців заходи тимчасового обмеження його прав, а саме: заборонити наближатись на відстань меншу ніж 1000 метрів до місця реєстрації ОСОБА_1 ; заборонити особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через інших осіб.


Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 березня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.


Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи та порушення судом норм матеріального права просить суд скасувати рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 березня 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги її повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, оцінюючи докази та обставини вчинення відносно неї психологічного насильства, як окремо так і в їх сукупності, дійшов помилкових висновків, що вина заінтересованої особи не доведена.

Як первинно так і на зараз, спосіб вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 є той самий –телефонні дзінки та смс-повідомлення з нецензурною лайкою, образами, погрозами, наклепом, шантажем, залякуванням відносно неї, її чоловіка та членів сім`ї.

Як тільки закінчився строк обмежувального припису, який було встановлено рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 23 вересня 2019 року, ОСОБА_2 вдався до нових протиправних дій повязаних з психологічним насиллям відносно неї та членів її сімї.

Суд першої інстанції не дослідив постанову Луганського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, якою вина ОСОБА_2 підтверджена та доведена, так само як і факт вчинення відносно ОСОБА_1 психологічного насильства.

Відсутність притягнення заінтересованої особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності або невжиття відносно нього термінових приписів, ніяким чином не може вплинути на уникнення ним цивільної відповідальності у формі обмежень за обмежувальним приписом, оскільки це не звільняє від цивільної відповідальності, як з однієї сторони, так і захищати свої права та законні інтереси незабороненим способом, з другої сторони.

Суд першої інстанції переоцінив докази, які встановлені в судових рішеннях, які набрали законної сили і ніким не оскаржувалися. Це порушило принцип обов`язковості рішення суду як складової принципу правової визначеності Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що попередні суди, досліджуючи наявність ризиків та фактів вчинення домашнього насильства, зокрема, графічні зображення та звукозаписи телефонних розмов, які надавалися на той час і були надані під час розгляду поточної справи, досліджував ті ж самі докази, що виключає висновок суду першої інстанції про те, що надані докази не містять інформації їх надсилання ОСОБА_2 .


У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на доводи, які викладені в апеляційній скарзі.


У судовому засіданні представник заінтересованої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнав, вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду.


Заслухавши доповідача, пояснення осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.


Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані суду докази не містять обставин та інформації щодо вини ОСОБА_2 у вчиненні ним домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 , а тому вважає не доведеним існування загрози вчинення домашнього насильства щодо заявника заінтересованою особою в майбутньому. Під час розгляду справи, судом першої інстанції не встановлено випадків насильства стосовно заявниці з боку заінтересованої особи, тому доводи заявника про існування загрози вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження, а отже суд першої інстанції не вбачав ризиків настання фізичного, психологічного, економічного чи іншого виду насильства в майбутньому стосовно заявниці.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 (провадження № 61-3848св19) та від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц (провадження № 61-3510св20).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження вимог заяви про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 надала суду витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно вказаного витягу 10.06.2019 зареєстровано кримінальне провадження № 12019130330000452 за ухвалою Рубіжанського міського суду № 1-кс/425/1133/19 від 06.06.2019 року про необхідність внесення відомостей до реєстру про те, що 17.05.2019 не встановлена особа, шляхом надіслання повідомлень на особистий номер заявниці ОСОБА_1 погрожувала їй фізичною розправою. Правова кваліфікація кримінального правопорушення частина 1 ст. 129 КК України.

Згідно талону –повідомлення єдиного обліку №3661 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, до ЧЧ Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області надійшла заява від ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_2 погрожує йому фізичною розправою.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, дата реєстрації провадження 04.05.2020 року, згідно якого 04.05.2020 року до Рубіжанського відділу поліції ГУНП в Луганській області надійшла заява від ОСОБА_4 про те, що не встановлена особа погрожує йому фізичним насильством та вбивством.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 23.09.2019 року, у справі № 425/2980/19, видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , яким визначені заходи тимчасового обмеження протягом шести місяців його прав та покладено на нього обов`язки: заборонено наближатись на відстань меншу ніж 1000 метрів до місця реєстрації ОСОБА_1 ; особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через інших осіб.

Після закінчення строку дії обмежувального припису, ОСОБА_1 зверталася до суду із заявою про продовження дії обмежувального припису.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 вересня 2020 року, у справі № 425/2980/19, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про продовження обмежувального припису. Постановою Луганського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 вересня 2020 року змінено; викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови апеляційного суду, в іншій частині залишено без змін.

На підтвердження вимог заяви, заявницею до заяви додано компакт-диск на якому містяться скріншоти мобільного телефону ОСОБА_1 , аудіо файли з диктофонними записами телефонних розмов, які були зафіксовано заявницею 05.07.2020, 18.07.2020 року, 04. 01.2021 року, 08.01.2021 року, 11.01.2021, 05.02.2021 року, 12.02.2021 року, 17.03.2021 року, 19.03.2021 року.

Колегія суддів вважає, що надані скріншоти смс повідомлень не є доказами психологічного насильства. Записи телефонних розмов підтверджують наявність конфлікту між заявницею та ОСОБА_2 стосовно проведення молекулярно-генетичної експертизи по встановленню батьківства. Судом встановлено, що у провадженні Рубіжанського міського суду Луганської області знаходиться цивільна справа №425/1118/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) про визнання батьківства стосовно дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявницею не надано суду доказів того, що після 23 вересня 2020 року ОСОБА_2 переслідує ОСОБА_1 за місцем її реєстрації чи мешкання її батьків та вчиняє психологічний тиск відносно неї та її близьких. Так само не надано суду доказів, що після ухвалення рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 29.09.2020 року, мотивувальна частина якого була змінена постановою Луганського апеляційного суду від 25.01.2021 року , ОСОБА_2 розшукував ОСОБА_1 з метою спричинення їй тілесних ушкоджень, систематично вчиняє протиправні дії відносно заявниці.

Встановивши, що у порушення вимог статей 1281 ЦПК України заявник не надала суду належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 фізичного, психологічного насильства відносно неї, а також ризиків настання насильства у майбутньому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення, за яким раніше було видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 не може бути безумовною підставою для задоволення нової заяви про видачу обмежувального припису.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив постанову Луганського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, якою підтверджена вина ОСОБА_2 та підтверджено факт вчинення відносно заявника психологічного насильства, оскільки постановою Луганського апеляційного суду від 25 січня 2021 року була надана оцінка та встановлені обставини, які мале місце на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про продовження обмежувального припису станом на 18 травня 2020 року.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не надано суду належних та переконливих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б привезли до неправильного вирішення спору, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 26 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 09 липня 2021 року.




Головуючий                                                        


Суддї:


  • Номер: 22-ц/810/441/21
  • Опис: про видачу обмежувального припису
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 425/820/21
  • Суд: Луганський апеляційний суд
  • Суддя: Луганська В.М.
  • Результати справи: в позові відмовлено; залишено судове рішення без змін, а скаргу без задоволення
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 05.05.2021
  • Дата етапу: 08.07.2021
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація