КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№22-ц/824/9095/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 357/8030/19

08 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Мостової Г.І.

при секретарі - Спеней О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Цукурова В.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дитини,-

в с т а н о в и в:

23 липня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дитини.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 21.05.2016 року по 22.02.2018 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 . Протягом шести місяців з дня народження дитини вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання відповідача ).

Шлюб між нею та відповідачем було розірвано на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2018 року.

Починаючи з кінця травня 2017 року і по часу звернення з вказаним позовом до суду, дитина фактично проживає з нею в належній їй на праві власності 2-х кімнатній квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про місце проживання № 7053 від 19.10.2018 року, виданою Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради. Зазначає, що квартира належить їй на праві особистої власності, в цій квартирі є спеціально облаштована кімната для відпочинку та занять дитини. Квартира умебльована, забезпечена сучасною побутовою технікою.

Відповідач сплачує на дитину аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку та проживає окремо від дитини. Вона перебуває у тимчасовій відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною 3-х річного віку і її доходом, окрім аліментів, є також допомога по догляду за дитиною.

Зазначає, що 11.04.2018 року під час засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради відповідач ОСОБА_1 заявив що спір з питання визначення місця проживання дитини відсутній, однак систематично влаштовує скандали, під час яких намагається без її дозволу забрати дитину. Останній такий скандал мав місце 17.07.2019 року, під час якого вона викликала працівників Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області.

11.04.2018 року виконавчий комітет Білоцерківської міської ради (як орган опіки та піклування) у своєму рішенні № 190 зазначив, що ОСОБА_1 не заперечував проти того, щоб дитина проживала разом із матір`ю, однак відповідач не дотримується своїх слів та ігнорує вище вказане рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, тому виникла потреба вирішити спір в судовому порядку.

Зазначає, що дитині виповнилось 2 роки і 10 місяці, донька поки що не відвідує дошкільний дитячий заклад, однак вона подала заяву щоб доньку зарахували в ДНЗ №19 «Кобзарик», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Відвідування дитсадка розпочнеться з 01.09.2019 року. Дитина фізично здорова, на свій вік гарно розвинута. Вонапроводить з донькою програмовані заняття за різними методиками. Наприклад, методика «Монтессорі», «Домана» - це заняття,направлені на розвиток моторики, а також пам`яті, уваги, уяви і креативності. Дитина любить коли їй читають казки, або ж розповідають різні історії перед сном.

Звертає увагу, що протягом 2-х останніх років дитиною займається виключно вона, без участі відповідача. Тому, відповідно, дитина більше прихильна до неї.

З огляду на вище викладене, просила суд визначити місце проживання малолітної доньки ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дитини задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір`ю - ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої інстанції, 26 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Зазначає, що мотивами позивачки, які викладені у позовній заяві, для задоволення вимоги про визначення місця проживання дитини саме з матір`ю, стало її припущення про те, що «батько може забрати дитину». Задовольняючи позов, суд першої інстанції в оскаржуваному рішення можливість самовільної зміни ОСОБА_1 місця проживання доньки, яка фактично з 2017 року проживає зі своєю матір`ю у м. Біла Церква, не обгрунтував. Отже, основний довід позивачки про намагання чи створення відповідачем реальних умов для зміни місця проживання дитини є недоведеним .

На обгрунтування своїх доводів щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_2 посилається на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 року № 756/2109/16-ц , відповідно до якої, при вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед суд має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан, тощо.

Вважає, що жодна із цих обставин не була досліджена судом першої інстанції при розгляді вказаного спору, а тому для нього залишається незрозумілим, які переваги має мати дитини перед батьком при визначенні місця проживання дитини.

Звертає увагу, що дитина з народження проживала разом зі своїми батьками у с. Пилипча Білоцерківського району і була зареєстрована за місцем реєстрації батька. Зауважує, що позивачка без погодження з ним змінила місце проживання дитини, вивізши її у червні 2017 року у місто Біла Церква та саме з 2017 року він позбавлений можливості бути з донькою, брати участь у її вихованні, вирішувати будь- які питання, пов`язані з її життям. Він не володіє інформацією про життя дитини, про її стан здоров`я, соціальне життя та її потреби.

Зазначає, що виключно в дитячому садочку може бачитись з дитиною та отримувати інформацію про її стан здоров`я, розвиток та потреби.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував ці обставини про вирішення спору.

Посилається також на те, що суд першої інстанції протокольною ухвалою від 30.03.2021 року неправомірно відмовив йому у задоволені клопотання про зупинення розгляду даної справи до закінчення судового розгляду справи № 357/1563/20, яка слухається у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області за його позовом про встановлення порядку спілкування його з донькою і по якій 23.09.2020 року призначена судова психологічна експертиза. З урахуванням вимог ст. 353 ЦПК України включає заперечення на протокольну ухвалу суду від 30.03.2021 року до вказаної апеляційної скарги.

30 червня 2021 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу,поданий представником позивачки ОСОБА_2 адвокатом Кухаренко Ольгою Володимирівною, в якому вона просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.

Посилається на те, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив дійсні обставини справи, надані на їх підтвердження докази, ухвалив рішення з дотримання норм процесуального права, вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Зазначає про безпідставність доводів сторони відповідача про те, що між батьками не існує спору щодо визначення місця проживання дитини. Необхідність звернення ОСОБА_2 з позовом до суду обумовлена тим, що існує правова невизначеність місця проживання малолітньої дитини, що порушує права та законні інтереси матері, а також право малолітньої дитини на гармонійний розвиток в спокійному та стійкому середовищі.

Вказує на те, що домовленість сторін щодо визначення місця проживання малолітньої доньки з матір`ю має бути підтверджена нотаріальним договором про визначення місця проживання дитини або рішенням суду. Сторони не дійшли згоди у вирішення вказаного питання у договірному порядку, а тому воно має бути вирішене судом.

Зазначає, що позивачка веде здоровий спосіб життя, схильності до негативних звичок не має, має дві вищі освіти: психологічну та педагогічну, що надає їй можливість кваліфіковано дбати про дитину. За місцем проживання та за місцем роботи позивачка характеризується позитивно, має тісний емоційний зв`язок з донькою, а тому суд прийшов до вірного висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Каракой Тетяна Вікторівна повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Кухаренко Ольга Володимирівна проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, серія НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_4 . (а.с. 8 т. 1)

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, серія НОМЕР_2 . (а.с. 7 т.1)

16.11.2017 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду з ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання доньки у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.09.2017 року і до досягнення дитиною повноліття та кошти на особисте утримання ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи з 14.09.2017 року і до 28.09.2019 року , що підтверджується копіями виконавчих листів наявних в матеріалах справи (а.с.18, 19 т. 1).

22 лютого 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Після розірвання шлюбу прізвище позивачки- ОСОБА_6 . (а.с.11 т.1)

З Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 05.07.2018 року, вбачається, що місце проживання позивачки зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.6 т. 1).

Відповідно до довідки №8 від 18.07.2017 року, виданої Житлово- будівельним кооперативом «Світанок», ОСОБА_5 з 15.09.2016 року проживає разом з дитиною ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.9 т. 1).

Згідно з довідкою №7053 від 19.10.2018 року, виданою Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 19.10.2018 року по теперішній час (а.с.10 т. 1).

12 вересня 2019 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 2172. Згідно якого, ОСОБА_7 подарував ОСОБА_5 у власність квартиру АДРЕСА_2 .(а.с. 13-14 т. 1)

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про вирішення спору щодо участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 її батька ОСОБА_1 №190 від 24.04.2018 року визначений графік зустрічей та спілкування відповідача з дитиною. Зазначено, що 11 квітня 2018 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчому комітету Білоцерківської міської ради, в присутності обох батьків розглядали питання про визначення участі батька у вихованні дитини та визначення її місця проживання. ОСОБА_5 погодилась із запропонованим батьком графіком його зустрічі з дочкою, внісши незнані поправки. ОСОБА_1 не заперечував, щоб дитина проживала разом із матір`ю. Спір між батьками з питання визначення місця проживання дитини відсутній. Батьки були попереджені про обов`язковість виконання ними батьківських обов`язків в інтересах дитини та правову відповідальність за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків. Повідомлено батьків про право кожного з них, у разі невиконання однією із сторін даного рішення, звернутися для вирішення спору до суду (а.с.12 т. 1).

Листом служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області № 1253 від 12.11.2018 року ОСОБА_2 було надано відповідь на її заяву від 01 листопада 2018 року щодо виконання рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 24 квітня 2018 року № 190 ОСОБА_1 , в якій повідомляють, що ОСОБА_1 надав письмове пояснення, в якому повідомив про те, що він не порушує вищевказане рішення. Таким чином, прохання ОСОБА_2 про вжиття заходів щодо припинення дій з боку ОСОБА_1 можливо задовольнити лише в судовому порядку. (а.с. 21 т. 1)

Відповідно до листа центру соціально- психологічної реабілітації «Злагода», ОСОБА_5 студентка 6 курсу ОС «Магістр» спеціалізація «Психологія» проходила практику в якості психолога молодшої дошкільної групи з 04.09.2017 року по 10.10.2017 рок та показала хороші знання з педагогіки, психології, володіння методикою проведенні різних заходів, а також зарекомендувала себе як відповідальна і сумлінналюдина, активна, дисциплінована, старанна, відповідально відноситься до виконання поставлених задач, постійно підвищує свій інтелектуальний рівень. (а. с. 22 т. 1)

Відповідно до висновку від 15.08.2019 року, затвердженого керівником служби у справах дітей в.о. начальника служби у справах дітей Білоцеркіської міської ради Г.В. Махаринським за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину ОСОБА_3 встановлено, що дитина забезпечена харчуванням відповідно до її віку, у дитини є необхідний одяг та взуття відповідно до сезону, наявні іграшки, книжки для розвитку. В двокімнатній квартирі у дитини окреме спальне місце та місце для ігор. Надано для ознайомлення чеки на суму 11 812, 00 грн.- іграшки та інше для розвитку дитини, 38 927, 00 грн. для забезпечення основних життєвих потреб. Зазначено, що дитина не досягла такого віку та рівня розвитку, щоб висловити свою думку. (а.с.48-49).

В матеріалах справи містяться висновки за результатами розгляду звернень позивачки до начальника відділення поліції №2 Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області щодо вчинення відповідачем ОСОБА_1 морального тиску на неї та дитину, застосування фізичної сили відносно неї, за результатами яких було проведено профілактичну бесіду з ОСОБА_1 про недопущення порушень громадського порядку та вчинення будь-яких протиправних дій відносно інших осіб (а.с.50, 51).

З довідки, виданої дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) комбінованого типу № 19 «Кобзарик» Білоцерківської міської ради Київської області № 57 від 23.10.2019 року вбачається, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідує ДНЗ №19 «Кобзарик» з 02.09.2019 року. Дівчинка вихована, розумна, охайна, активна на заняттях, самостійна при виконанні завдань. Добре спілкується з дітьми, чуйна, ввічлива. Мама, ОСОБА_2 дуже відповідально ставиться до виховання дитини. Забезпечує різнобічний розвиток, відвідування гуртків та тісно співпрацює з вихователями та батьками в групі, завжди допомагає у вирішенні проблем. Батько ОСОБА_8 , ОСОБА_1 у вихованні дитини участі не приймав. В дитячому садку жодного разу не з`являвся. (а.с. 68 т. 1)

У відповідь на запит адвоката Кухаренко О.В. Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №4» від 11 жовтня 2019 року № 1813, повідомляє, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за медичною допомогою до лікаря- нарколога та лікаря- психіатра не зверталась. (а.с. 70 т. 1)

Згідно з рішенням №811 від 12.11.2019 року Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про надання до суду висновку щодо вирішення судового спору про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 спір про місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 між батьками дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відсутній. Проживання малолітньої разом з її матір`ю є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини (а.с.84).

Задовольняючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції посилався на те, що на даний час проживання дитини з матір`ю буде відповідати інтересам дитини, так як мати характеризується позитивно і за місцем проживання і за місцем роботи, займається вихованням дитини, створила для неї всі необхідні умови, а дитина прихильна до матері. Батько дитини при цьому не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, вияву турботи відносно дитини та участі у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального права, з наступних підстав.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, у справі «М. С. проти України» та у рішенні ЄСПЛ від 16 липня 2015 року № 10383/09, § 100 «Мамчур проти України», ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Суд першої інстанції проаналізувавши вказані норми права та практику Європейського суду з прав людини, дійшов обґрунтованого висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України" (Згідно Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» п. 24 залишений в силі), вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Отже, законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважала, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» роз`яснено, що при розгляді вимог про визначення порядку участі у вихованні дітей і спілкуванні з ними того з батьків, який проживає окремо від них, порядку спілкування діда й баби з онуками, якщо батьки не підкоряються рішенню органів опіки і піклування з цих питань, спорів між батьками про місце проживання дітей, вимог про відібрання батьками дітей в інших осіб, про позбавлення або поновлення батьківських прав та інших спорів, пов`язаних із вихованням дітей, обов`язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм законодавства, при розгляді позовних вимог про визначення місця проживання дітей обов`язковим є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.

Відповідно до рішення №811 від 12.11.2019 року Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про надання до суду висновку щодо вирішення судового спору про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 в ході проведення співбесіди з батьками малолітньої встановлено, що стосунки між ними неприязні, конфліктні. Мати малолітньої ОСОБА_2 зареєстрована та постійно проживає із дочкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно акту обстеження умов проживання, складеного Службою у справах дітей Білоцерківської міської ради, за вищевказаною адресою матір`ю створені належні умови для проживання дитини. ОСОБА_9 стверджує, що між нею та батьком дитини часто виникають непорозуміння та сварки, в ході яких батько погрожує забрати дитину, тому вона вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з нею й подала відповідний позов до суду.

Батько малолітньої ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Надав відзив на позов, в якому повідомив, що він не оспорює місце проживання його дочки разом з матір`ю, але вважає, що мати малолітньої не дотримується виконання рішення органу опіки та піклування щодо його участі у вихованні дитини.

В ході розгляду справи встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , якій виповнилось три роки, не досягла такого віку та рівня розвитку, щоб могла висловити свою думку з предмету спору.

09 жовтня 2019 року дане питання розглядалося комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради у присутності обох батьків малолітньої. Заслухавши обох батьків та врахувавши, що батьки малолітньої ОСОБА_3 дійшли згоди про визначення місця проживання разом з матір`ю, комісія дійшла висновку, що в порядку визначеному ст. 160 Сімейного кодексу України, спір про місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 між батьками дитини ОСОБА_10 та ОСОБА_1 відсутній. Проживання малолітньої разом з її матір`ю є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини (а.с.84).

Аналізуючи встановлені дійсні обставини справи, надані сторонами та досліджені в судовому засіданні докази з урахуванням вимог норм матеріального права - ст.ст. 141, 160,161 СК України, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та наявність підстав для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 за місце її поживання: АДРЕСА_4 . Задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував, що дитина з червня 2017 року проживає з матір`ю, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дитини, її прихильність саме до матері, майновий стан батьків.

Визначаючи місце проживання дитини, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд при вирішенні спору надав першочергове значення саме інтересам дитини. При винесенні даного рішення судом врахованомалолітній вік дитини, її фактичне проживання на даний час із матір`ю, а також участь матері у житті дитини.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визначення місця проживання дитини з матір`ю й оскаржуване рішення в даній справі ухвалене на забезпечення найкращих інтересів дітей.

Доводи апеляційної скарги про необгрунтованість висновків суду першої інстанції та безпідставність позовних вимог ОСОБА_11 про наявність між батьками спору щодо визначення місця проживання доньки, колегія суддів відхиляє, так як суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив надані сторонами письмові докази, заслухав покази свідків та надав оцінку вказаним доказав в їх сукупності, з урахуванням вимог ст.ст. 160,161 СК України, які регулюють спірні правовідносини.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні вказаного спору по суті судом не дослідив ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, майновий стан батьків, що має істотне значення, і насамперед, інтереси самої дитини з урахуванням її віку, сталих соціальних зв`язків, місце навчання, психологічного стану, тощо, з огляду на те що вказані обставини були досліджені на перевірені судом відповідно до наданих сторонами доказів. При вирішенні спору суд не вирішував хто з батьків має перевагу на визначення місця проживання дитини саме ним, а виходив виключно із необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Доводи відповідача про те, що з 2017 року він позбавлений можливості бути з донькою, брати участь у її вихованні, вирішувати будь - які питання, пов`язані з її життям. Він не володіє інформацією про життя дитини, про її стан здоров`я, соціальне життя та її потреби, не підтверджені належними та допустимими доказами. Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про вирішення спору щодо участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 її батька ОСОБА_1 №190 від 24.04.2018 року визначений графік зустрічей та спілкування відповідача з дитиною.

Доводи апеляційної скарги про незаконність протокольної ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2021 року про відмовив у задоволені клопотання ОСОБА_12 про зупинення розгляду даної справи до закінчення судового розгляду справи № 357/1563/20, яка слухається у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області за його позовом про встановлення порядку спілкування його з донькою і по якій 23.09.2020 року призначена судова психологічна експертиза, колегія суддів відхиляє, вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи , що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства,- до набрання законної сили судовим рішенням у іншій справі, суд не може посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини ( факти), які є предметом судового розгляду.

Судом першої інстанції не встановлено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до закінчення судового розгляду справи № 357/1563/20, яка слухається у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку спілкування його з донькою, так як у даній справі розглядається спір про визначення місця проживання дитини, а у справі № 357/1563/20 спір щодо встановлення порядку спілкування батька з дитиною, які не є взаємопов`язаними, а тому підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2021 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 липня 2021 року.

Головуючий: Судді: