РІШЕННЯ

іменем України

06 липня 2021 рокуСправа №451/1456/20

Провадження № 2/451/336/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Ференс І.І.

з участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1456/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,-

                                                  в с т а н о в и в:

15 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

В позовній заяві зазначає, що ОСОБА_2 - відповідач у справі, у минулому його компаньйон і бізнес-партнер. У 2007 році, за особисті кошти позивача, було придбано деякі технічні засоби, зокрема: екскаватор Schaeff (шасі № НОМЕР_1 ), компресор KAESER, el*2007/46*0906*02, НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та Трамбовка Rammax, № НОМЕР_4 . Зазначені засоби використовувалися виключно позивачем і за результатом його особистої діяльності. Оскільки він не здійснює господарської діяльності, необхідність у використанні вказаних вище засобів, у нього з часом відпала і деякий час вони знаходилися у бездіяльності. На зазначеному зауважив ОСОБА_2 і запропонував позивачу надати їх у тимчасове користування, із відповідною сплатою амортизаційних відрахувань, на що позивач погодився. Використовував засоби відповідач не тривалий час і обіцяних відрахувань позивачу не компенсував, проте позивач не приділив цьому жодної уваги і не настоював на виплатах, оскільки майно було фактично йому повернуто. Лише нещодавно, маючи на меті привести свій документообіг у порядок, позивач виявив у себе відсутність правовстановлюючих документів на екскаватор Schaeff, компресор KAESER, та Трамбовку Rammax і після відновлення обставин пригадав, що такі надавав ОСОБА_2 разом із рухомим майном, однак які, той не повернув. Таким чином, позивач звернувся до відповідача із вимогою повернути йому документи на ці засоби, однак останній повідомив, що вважає дані засоби переданими йому для компенсації у понесених витратах під час здійснення спільної діяльності. Позивач заперечив і зазначив, що засоби надавалися йому у тимчасове користування, а не у погашення боргових зобов`язань і при цьому договори з цього приводу відсутні, а тому відсутні будь-які правові підстави для переходу права власності, на що ОСОБА_2 проігнорував. Вважає, що в даній ситуацій більш дієвого шляху, для вирішення майнових прав, як звернення до суду, немає. Просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на екскаватор Schaeff (шасі № НОМЕР_1 ). Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на компресор KAESER, el*2007/46*0906*02, WKAONO762F5404240, №W0415-GЕ12. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на Трамбовку Rammax, № НОМЕР_4 (а.с.3-5).

У підготовче судове засідання позивач з`явився, позов підтримує повністю та просить задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 скерував суду заяву, в якій позовні вимоги визнав повністю, просив розгляд справи проводити без його участі (а.с.27).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався сторони.

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що до матеріалів справи долучено фото транспортних засобів без ідентифікаційних даних (а саме: марка, модель, номер шасі, державний номерний знак та ін.), що не дає можливості ідентифікувати майно є предметом спору (а.с.11-13).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1 Протоколу №1 до ст.1 Європейської конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності.

За змістом ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності».

Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

При цьому, відповідачем за позовом про визнання права власності є особа, яка вважає себе власником майна. Така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження. Встановлення власника майна і його волі щодо передачі майна у володіння є обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору у справі про визнання права власності на нерухоме майно, і підлягає доведенню під час ухвалення судового рішення (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 924/925/17 та від 22.05.2018 у справі № 922/1574/17).

В судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що у 2007 році позивач за особисті кошти придбав екскаватор, компресор та Трамбовку, які передав ОСОБА_2 , останній майно повернув проте не повертає правовстановлюючих документів, а позивач не може їх переоформити на себе.

У даному випадку свідки суду підтвердили, що власником спірного майна є позивач, не довіряти показам яких у суду немає підстав.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними в судовому порядку та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200, 206, 258-259,263-265 ЦПК України, суд -

                                                            в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на екскаватор Schaeff (шасі № НОМЕР_1 ), компресор KAESER, el*2007/46*0906*02, НОМЕР_2 , №W0415-GЕ12 та на Трамбовку Rammax, № НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , жителя с.Дубини Радехівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , жителя АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 9 липня 2021 року.