Дата документу 09.07.2021 Справа № 319/92/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

     Єдиний унікальний №319/92/21              Головуючий у 1 інстанції Валігурський Г.Ю.

Провадження № 22-ц/807/2273/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області  від 09 квітня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И ЛА:

У січні 2021 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 258/19-Тз/Зп11813 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Renault Duster», д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

19.09.2019 року на об`їзній дорозі Запоріжжя-Маріуполь сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Renault Duster», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2

ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «ВАЗ», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 18.10.2019 року по справі №319/1172/19.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Duster» склала 62397,96 грн.

ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування у вказаному розмірі.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_1 не була застрахована позивач має право зворотної вимоги до відповідача.

18.11.2019 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію про досудове врегулювання спору та відшкодування заборгованості. Проте відповідач не задовольнив вимог претензії та жодних виплат на користь позивача не здійснив.

Просило суд стягнути з відповідача на свою користь 62 397, 96 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 09 квітня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» заборгованість в сумі 62 397, 96 грн., а також 2 270 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, а всього 64 667, 96 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на законі та є обґрунтованими.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно постанови Куйбишевського районного суду Запорізької області від 18.10.2019 у справі №319/1172/19 встановлено, що 19.09.2019 об 11 год. 40 хв. на автодорозі Н-08 90 км+670 м в межах Пологівського району Запорізької області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21063, р/н НОМЕР_2 , не вибрав безпечну швидкість і не дотримуючись безпечної дистанції, скоїв наїзд на автомобіль «Renault Duster», р/н НОМЕР_1 , який стояв попереду на тій самій смузі, чим не виконав вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР України, в результаті чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП на накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Вказана постанова набрала законної сили 06.10.2020 року.

Згідно висновку оцінювача щодо визначення вартості матеріального збитку № 02-10/10/19 складеного 08.10.2019 оцінювачем ОСОБА_3 (сертифікат ФДМ України №1178/17 від 05.12.2017), вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ «Renault Duster», р/н НОМЕР_1 , внаслідок ДТП становить 68684, 00 грн.

Згідно рахунку ТОВ «Бриллиант Авто» № СБА-К-000000000008809 від 02.10.2019 року, ремонтної калькуляції № 5622 від 02.10.2019 року, Наряду-Замовлення № БА-К-000000000008809 від 02.10.2019 року, акту надання послуг № БА-К-000000000008809 від 29.11.2019 року вартість відновлювального ремонту фактично склала 62397,96 грн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля «Renault Duster», р/н НОМЕР_1 є ТОВ «Придонецьке».

Згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № 258/19-Тз/ЗП118 від 13.02.2019, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія» «Арсенал Страхування» (страховик), ТОВ «Придонецьке» (страхувальник) та ПАТ «Таскомбанк» (вигодонабувач) та додатком № 3 до вказаного договору, застраховано майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, легковим автомобілем марки «Renault Duster», р/н НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки № 20860/37 від 18.10.2019 АТ «Таскомбанк» надано дозвіл ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на спрямування страхового відшкодування за договором страхування № 258/19-Тз/ЗП118 від 13.02.2019 в сумі 62397,96 грн на поточний рахунок ТОВ «Бриллиант Авто» для відновлення предмету застави транспортного засобу, що належить ТОВ «Придонецьке», а саме: «Renault Duster», 2017 р.в., р/н НОМЕР_1 , у зв`язку з настанням страхового випадку.

ПрАТ «Страхова компанія» «Арсенал Страхування» сплатило страхове відшкодування ТОВ «Придонецьке», шляхом перерахування 62397,96 грн ТОВ «Бриллиант Авто», згідно рахунку № СБА-К-8809 від 02.10.2019, що підтверджено платіжним дорученням № 61721939 від 28.10.2019.

18 листопада 2019 ПрАТ «Страхова компанія» «Арсенал Страхування» надіслало ОСОБА_1 претензію № 181119-51497/к з проханням перерахувати суму страхового відшкодування в розмірі 62397,96 грн.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції вірно застосовані положення статей 979, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та Закон України «Про страхування» та встанволено, що предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 62397, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 автомобіль «Renault Duster», р/н НОМЕР_1 (який на праві власності належить ТОВ «Придонецьке») отримав механічні ушкодження, вартість відновлювального ремонту якого фактично склала 62397,96 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент зазначеної дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси ТОВ «Придонецьке», пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем «Renault Duster», р/н НОМЕР_1 , були застраховані позивачем – ПАТ «СК «Арсенал Страхування»  згідно  договору  добровільного  страхування  наземного  транспорту. 

ПАТ «СК «Арсенал Страхування» сплачено страхове відшкодування у розмірі 62397, 00 грн.

Вина водія ОСОБА_1 в ДТП підтверджується постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області 18.10.2019 року по справі №319/1172/19.

Цивільна відповідальність відповідача в порушення вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_1 не застрахована. В добровільному порядку відповідач не сплатив ПрАТ «Страхова компанія» «Арсенал Страхування» суму страхового відшкодування.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів проведення ремонту автомобіля є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копією Рахунку № СБА-К-000000000008809 від 02.10.2019р. ТОВ «Бриллиант Авто»; копією ремонтної калькуляції № 5622 (що є деталізацією Рахунку № СБА-К-000000000008809 від 02.10.2019р. ТОВ «Бриллиант Авто»); копією акту надання послуг від 29.11.2019р. БА-К-000000000008809; копією наряду замовлення №БА-К-000000000008809 від 02.10.2019р. (що є деталізацією акту надання послуг від 29.11.2019р. БА-К-000000000008809 та Рахунку № СБА-К-000000000008809 від 02.10.2019р. ТОВ «Бриллиант Авто») ТОВ «Бриллиант Авто»; копією платіжного доручення про виплату страхового відшкодування №61721939 у розмірі 62 397,96 грн.

Згідно правової позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, та від 03.07.2019 р. у справі №910/12722/18.

З матеріалів справи вбачається, що виплата здійснювалась на підставі Рахунку № СБА-К-000000000008809 від 02.10.2019р. наданого ТОВ «Бриллиант Авто», матеріали справи містять платіжне доручення, завірене банком як доказ того, що виплата була дійсно проведена саме в такому розмірі та акт виконаних робіт, який підтверджує факт проведення відновлювального ремонту.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що наряд замовлення було виготовлене 21.12.2020р. після оплати за виконані роботи, є помилковим, оскільки згідно копії наряду замовлення №БА-К-000000000008809 датою його виготовлення є 02.10.2019р., а датою акту надання послуг є 29.11.2019р.

Доводи скаржника про те, що рахунок № СБА-К-000000000008809 від 02.10.2019р. не має деталізації робіт та матеріалів, які підлягають ремонту є помилковими, оскільки при зверненні до суду з позовною заявою позивачем була надана копія ремонтної калькуляції № 5622, яка і є деталізацією Рахунку № СБА-К-000000000008809 від 02.10.2019р. ТОВ «Бриллиант Авто», а також копія наряду замовлення №БА-К-000000000008809 від 02.10.2019р., який містить повний перелік робіт та матеріалів.

Відповідачем доказів на спростування вартості завданої шкоди заявленої до стягнення не надано.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 09 квітня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09 липня 2021 року.

Головуючий

Судді: