Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 463/7771/19

провадження № 61-18572св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович,

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2020 року у складі судді Мармаша В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 листопада

2020 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. (далі - приватний виконавець Пиць А. А.) звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), ОСОБА_1 .

На обґрунтування подання зазначав, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 квітня 2011 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк», банк) заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2006 року № СМ-600/061/2006 у розмірі

454 343,00 доларів США, що еквівалентно 3 625 663,05 грн, та судових витрат у розмірі 1 791,83 грн, а разом 3 627 454,88 грн.

Виконання зобов'язання позичальниказа вказаним кредитним договором забезпечено іпотекою, зокрема договором іпотеки від 16 червня 2006 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку комплекс приміщень подорожнього сервісу, загальною площею 299,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, на якій такий комплекс розташований, площею 0,06 га, кадастровий номер 4623683700:03:000:0002, що знаходиться за адресою: село Холодновідка, Пустомитівський район, Львівська область.

З 22 листопада 2018 року у нього (приватного виконавця) на виконанні перебуває виконавче провадження № 57703396 з примусового виконання виконавчого листа № 2-з1684, виданого 17 травня 2011 року Личаківським районним судом м. Львова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором

від 16 червня 2006 року № СМ-600/061/2006у розмірі 454 343,00 доларів США, що еквівалентно 3 625 663,05 грн, та судових витрат у розмірі 1 791,83 грн, а разом 3 627 454,88 грн.

22 листопада 2018 року приватним виконавцем з метою забезпечення виконання рішення суду, винесено постанову про арешт майна від 22 листопада 2018 року № 57703396.

Згідно з інформаційною довідкою від 26 листопада 2018 року № 146762034, право вимоги за кредитним договором від 16 червня 2006 року № СМ-600/061/2006 перейшло до ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

На час відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 , постійно проживала (була зареєстрована) дружина ОСОБА_1 , що підтверджується ксерокопіями паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З огляду на те, що дружина спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 постійно проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, і у встановлений законом шестимісячний строк не відмовилися від прийняття спадщини, вона вважається такою, що прийняла спадщину після померлого ОСОБА_2 , до складу якої, відповідно, увійшов і комплекс приміщень подорожнього сервісу, загальною площею 299,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,06 га, кадастровий номер 4623683700:03:000:0002, що знаходиться за адресою: село Холодновідка, Пустомитівський район, Львівська область.

Однак, з відповіді Пустомитівської державної нотаріальної контори від 29 грудня 2018 року №1096/01-16, убачається, що спадкова справа після померлого

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилася, а отже ОСОБА_1 не зверталася до нотаріуса з приводу видачі їй свідоцтва про право на спадщину та у встановленому законом порядку не зареєструвала право власності на майно, що увійшло до складу спадщини.

Посилаючись на те, що боржник ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину, однак не отримала свідоцтво про право власності на спадкове майно і не зареєструвала його у встановленому законом порядку, приватний виконавець Пиць А. А. просив в порядку виконання судового рішення, надати дозвіл на реалізацію комплексу приміщень подорожнього сервісу, загальною площею 299,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 4623683700:03:000:0002, що знаходиться за адресою: село Холодновідка, Пустомитівський район, Львівська область, право власності боржника на які не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанції

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2019 року у задоволенні подання приватного виконавця Пиця А. А. про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована недоведеністю приватним виконавцем Пиць А. А. того, що станом на дату відкриття спадщини після померлого

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 перебувала зі спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі та проживала з ним, а тому є його спадкоємцем. Матеріали справи не містять відомостей про місце відкриття спадщини. Згідно з відповіддю Пустомитівської державної нотаріальної контори, спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилася, однак з огляду на той факт, що місцем зареєстрованого проживання ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини було: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Личаківського району м. Львова, який обслуговує Четверта львівська державна нотаріальна контора, до якої приватний виконавець не звертався з приводу отримання інформації про відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у суду відсутні достовірні відомості про те, що чи є ОСОБА_1 спадкоємцем ОСОБА_2 , оскільки наявність лише штампу про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у 1980 році, такого факту не підтверджує.

Зауважив, що крім того, приватний виконавець не надав доказів на підтвердження того, що стягувач не пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання з урахуванням того, що рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий лист, набрало законної сили 19 квітня 2011 року.

Посилаючись на відсутність доказів на підтвердження факту проживання

ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, відсутність відомостей про наявність чи відсутність відмови від спадщини, а також відсутність доказів дотримання строків пред`явлення до виконання виконавчого документа, суд дійшов висновку про необґрунтованість подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна»залишено без задоволення, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2019 рокузалишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Мотивуючи підстави відмови у задоволенні подання приватного виконавця, апеляційний суд додатково зазначив, що приватний виконавець обґрунтовував таке посиланням на частину четверту статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», абзацом другим якої кваліфікаційною ознакою її застосування визначено саме факт того, що право власності на нерухоме майно боржника не зареєстроване у встановленому законом порядку. У той же час, наявними у матеріалах справи: свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 08 червня 2005 року Лапаївською сільською радою на підставі рішення виконкому від 26 травня 2005 року № 044, державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 421659 від 16 квітня 2005 року, а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 листопада 2018 року № 146762034, підтверджується, що право власності на комплекс приміщень подорожнього сервісу, загальною площею 299,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 4623683700:03:000:0002, що знаходиться за адресою: село Холодновідка, Пустомитівський район, Львівська область, є зареєстрованим в установленому законом порядку, а тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Зауважив, що оскільки наведені вище об`єкти нерухомості є предметом іпотеки, у даному випадку їх реалізація в порядку виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, регламентується положеннями Закону України «Про іпотеку».

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «ОТП Факторинг Україна», у якій заявник просив скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2020 року і постанову Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення подання приватного виконавця, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця, суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема, суд першої інстанції помилково виходив з відсутності доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем

ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, оскільки не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи ксерокопіям паспортів ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 , що містять відмітки про реєстрацію їх проживання за однією адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 не повідомляв ні ПАТ «ОТП Банк», ні ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про зміну фактичної адреси його проживання, хоча такий обов`язок був покладений на нього згідно з пунктом 6.1. кредитного договору.

Вказував на те, що висновок суду першої інстанції про недопустимість як доказу інформації наданої Пустомитівською державною нотаріальною конторою про те, що спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилася, з посиланням на те, що приватному виконавцю належало звернутися до Четвертої львівської державної нотаріальної контори за місцем розташування спадкового майна є помилковим, оскільки згідно з пунктом 1.3.1. Положення про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року № 1810/5, державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, мають доступ до Спадкового реєстру через інформаційну мережу Мін`юсту щодо посвідчених заповітів, спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів, заведених спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину, а тому будь-який нотаріус має доступ до відомостей Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ і може надавати актуальну на момент звернення інформацію про наявність чи відсутність заведеної спадкової справи після смерті конкретної особи.

Зазначаючи про те, що приватний виконавець не надав доказів на підтвердження того, що стягувачем не пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанціївийшов за межі визначених процесуальним законом повноважень при розглядіподання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. Крім того, строки пред'явлення виконавчого документа не є пропущеними, оскільки виконавчий лист перебуваючи на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби повертався 15 червня 2012 року, 14 лютого 2015 року,

28 грудня 2017 року, та був пред`явлений до виконання у межах трьох років.

У свою чергу, апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а ухвалу суду першої інстанції - без змін, дійшов помилкового висновку, що якщо майно колись було зареєстроване на праві власності, то воно не підпадає під дію частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Саме той факт, що об`єкти нерухомості: комплекс приміщень подорожнього сервісу, загальною площею 299,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянкаплощею 0,06 га, кадастровий номер 4623683700:03:000:0002, що знаходиться за адресою: село Холодновідка, Пустомитівський район, Львівська область, зареєстровані на праві власності за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , тоді як боржник-спадкоємець ОСОБА_1 прийнявши спадщину, свідомо ухиляється від оформлення права власності на спадкове майно належне спадкодавцеві, чим чинить перешкоди у виконанні судового рішення, що дає визначені законом підстави для задоволення подання приватного виконавця.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 2, 3 частини першої цієї статті 389 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , у якому він просив поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги ОСОБА_1 отримала 15 січня

2021 року, а тому вона не мала змоги надати відзив у встановлений судом строк, до 18 січня 2021 року.

Наведені представником боржника обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити представнику ОСОБА_1 -

ОСОБА_4 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та приєднати його до матеріалів справи.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця Пиця А. А. Наведені приватним виконавцем у поданні, а також ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у касаційній скарзі твердження на прийняття ОСОБА_1 спадщини, що відкрилася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з посиланням на її проживання разом зі спадкодавцем, не відповідають дійсності. Відповідно до копії паспорта ОСОБА_2 з 10 лютого 2009 року він був зареєстрований у селі Циркуни Харківського району Харківської області. Інші відмітки про реєстрацію місця проживання

ОСОБА_2 після вказаної дати в його паспорті відсутні, тоді як на на момент відкриття спадщини ОСОБА_1 є зареєстрованою та проживала за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відміткою у її паспорті. Зазначене підтверджує, що на день відкриття спадщини ОСОБА_1 не проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , а тому не може вважатися такою, що в силу частини третьої статті 1268 ЦК України, прийняла спадщину після його смерті. Крім того, ОСОБА_1 не зверталася із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, а тому спадщину після смерті ОСОБА_2 не прийняла, не є власником, не володіє і не користується спірним нерухомим майном, на яке просить звернути стягнення приватний виконавець. За таких умов відсутні будь-які правові підстави для застосування частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та задоволення подання приватного виконавця Пиця А. А. про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку у межах виконавчого провадження № 57703396. Зауважив, що в такому випадку звернення стягнення на предмет іпотеки має відбуватися не у порядку частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», а відповідно до положень ЦК України та Закону України «Про іпотеку».

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 квітня 2011 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2006 року № СМ-600/061/2006 у розмірі

454 343,00 доларів США, що еквівалентно 3 625 663,05 грн, та судових витрат у розмірі 1 791,83 грн, а разом 3 627 454,88 грн.

Виконання зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором від 16 червня 2006 року № СМ-600/061/2006 забезпечено:

- порукою ОСОБА_1 , згідно з укладеним між нею та банком договору поруки від 16 червня 2006 року № SR-600/036/2006;

- іпотекою, згідно з укладеним між ОСОБА_2 та банком договором іпотеки (другої черги) № РМ-600/049/2006, посвідченим приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Шараварою О. Р., зареєстрованим у реєстрі за № 844. Предметом іпотеки за цим договором: комплекс приміщень подорожнього сервісу літ.: А-1, И-1, Б-1 - 33,7 кв. м, Г-1, Д-1, Ж-1, З-1, Е-1 - 55,9 кв. м, В-1 - 26,6 кв. м, 1-1 - 4,4 кв. м, загальною площею 299,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належав іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 08 червня 2005 року, виданим Лапаївською сільською радою на підставі рішення виконкому від 26 травня 2005 року № 044. Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки 08 червня 2006 року зареєстроване Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 11027593, про що Львівським обласним державним комунальним бюро інвентаризації та експертної оцінки 08 червня 2005 року видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7467775. Також за вказаним договором в іпотеку передано земельну ділянку, на якій розташовані зазначені вище будівлі та споруди, площею 0,0600 га, що знаходиться за адресою: село Холодновідка, Пустомитівський район, Львівська область.

17 травня 2011 року Личаківським районним судом м. Львова виданий виконавчий лист № 2-з1684 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2006 року № СМ-600/061/2006 у розмірі

454 343,00 доларів США, що еквівалентно 3 625 663,05 грн, та судових витрат у розмірі 1 791,83 грн, а всього 3 627 454,88 грн.

12 липня 2011 року виконавчий лист № 2-з1684 пред`явлено до примусового виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Львівській області та відкрито виконавче провадження № 27541266.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 10 лютого 2012 року замінено стягувача у виконавчому провадженні № 27541266, з ПАТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_2 помер. З відповіді Пустомитівської державної нотаріальної контори, наданої на запит приватного виконавця

Пиця А. А. від 29 грудня 2018 року вих. № 1095/01-06 убачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася.

З 22 лютого 2018 року виконавчий лист № 2-з1684 перебуває на примусовому виконанні приватного виконавця Пиця А. А.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстровано у встановленому законом порядку, вирішується судом в порядку передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_2 , помер, після його смерті відкрилася спадщина, у тому числі на комплекс приміщень подорожнього сервісу, загальною площею 299,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,06 га, кадастровий номер 4623683700:03:000:0002, що знаходиться за адресою: село Холодновідка, Пустомитівський район, Львівська область.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною другою статті 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження зазначеним нерухомим майном виникає з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).

Спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Установивши відсутність у матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження постійного проживання солідарного боржника - дружини позичальника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що свідчило б про прийняття нею спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, та доказів на підтвердження прийняття нею спадщини шляхом звернення до нотаріуса з відповідною заявою, суд першої інстанції, з висновками якого у цілому погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про необґрунтованість подання приватного виконавця Пиця А. А. про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано за боржником ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.

Посилання заявника на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доданим приватним виконавцем до подання ксерокопіям паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з яких убачається, що на момент відкриття спадщини вони були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_2 , не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки з наявних у матеріалах справи копій сторінок паспорта померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а. с. 82-84, 114-115 т. 1) убачається, що спадкодавець з 10 грудня 2009 року був зареєстрований у селі Циркуни Харківського району Харківської області, що є відмінним від місця реєстрації та проживання ОСОБА_1 , а отже ОСОБА_1 не може вважатися такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України.

Висновок суду першої інстанції про те, що приватним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що станом на час смерті боржника ОСОБА_2 , ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем, не ґрунтуються на матеріалах справи. Обґрунтованими є і твердження ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про те, що факт витребування приватним виконавцем відомостей зі Спадкового реєстру у Пустомитівській державній нотаріальній конторі, замість Четвертої львівської державної нотаріальної контори (за місцем знаходження спадкового майна), не впливає на достовірність інформації наданої Пустомитівською державною нотаріальною конторою про відсутність відомостей про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 оскільки відповідно до Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 № 1810/5, зазначений реєстр є єдиним і поширюється на всю територію країни, а тому повнота наданої інформації не залежить від того якою нотаріальною конторою надано інформацію про наявність чи відсутність спадкової справи після смерті

ОСОБА_2 .

Необґрунтованим є також зауваження суду першої інстанції про ненадання приватним виконавцем Пицем А. А. доказів на підтвердження того, що стягувач не пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, оскільки у рамках розгляду подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку,не розглядається питання про визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, і ніхто з учасників виконавчого провадження такого питання не піднімав.

Погоджуючись у цілому з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця Пиця А. А. у зв`язку з недоведеністю приватним виконавцем Пицем А. А. того, що станом на дату відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1 перебувала зі спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі та проживала з ним, а тому відповідно до частини третьої статі 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину, апеляційний помилково вказав на неможливість застосування до спірних правовідносин частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» з тих підстав, що право власності на спірне спадкове майно зареєстровано у встановленому законом порядку та, що реалізація спірних об`єктів нерухомості, які є предметом іпотеки, можлива лише у порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку».

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про недоведеність приватним виконавцем факту прийняття ОСОБА_1 спадщини, що відкрилася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а отже відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця Пиця А. А. про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, однак оскільки суд першої інстанції помилково зазначив про недоведеність перебування ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, та недопустимість як доказу відповіді Пустомитівської державної нотаріальної контори на запит приватного виконавця Пиця А. А. від 29 грудня 2018 року вих. № 1095/01-06, а апеляційний суд додатково вказав, що реалізація об`єктів нерухомості, які є предметом іпотеки, регламентується виключно Законом України «Про іпотеку», а не частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року необхідно змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко