ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

УХВАЛА

"06" липня 2021 р.Справа № 904/3214/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.                         

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

за участю сторін:

ліквідатор : не з`явився

представник заявника ГУ ДПС у Дніпропетровській області : не з`явився

представника ініціюючого кредитора : Гараєва О.С., дов. №18 від 12.01.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1908 від 27.01.2020 

розглянувши заяву ГУ ДПС у Дніпропетровській області з грошовими вимогами до банкрута

По справі за заявою Публічного АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця", м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш"  

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.

Постановою господарського суду Харківської області від 30.07.2020 ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; припинено повноваження розпорядника майна Кошовського С.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчан О.І.

До господарського суду 07.06.2021 надійшла заява ГУ ДПС у Дніпропетровській області з вимогами до банкрута на загальну суму 4 945 642,07 грн., яка ухвалою суду від 08.06.2021 була призначена до розгляду в судовому засіданні на 06.07.2021 року

15.06.2021 до суду надійшло повідомлення ліквідатора про розгляд заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області з грошовими вимогами до банкрута (вх. №14032), в якому ліквідатор визнає заявлені грошові вимоги у  розмірі 53,41 грн. - штрафні санкції по орендній платі, нараховані на підставі податкового повідомлення - рішення №0238461240 від 20.09.2018 року та 4540,00 судового збору, в решті заявлених вимог просить суд відмовити через сплив визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку для його стягнення.

06.07.2021 року до суду надійшли заперечення АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" щодо грошових вимог заявника (вх. № 15684), в яких кредитор зазначає, що лише конкурсні вимоги заявника у розмірі 53,41 грн. (штрафна санкція згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20.09.2018 року №0238461240), які заявлені ГУ ДПС у Харківській області після закінчення строку, встановленого для їх подання, згідно з ч.4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Інші конкурсні кредиторські вимоги підлягають відхиленню з підстав пропуску, встановленого пунктом 102.4 статті 102 Податкового Кодексу України строку на стягнення.

Представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали суду від 08.06.2021 року не виконав, про час та місце розгляду поданої заяви був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване  повідомлення про вручення поштового відправлення № 015320/3.

Ліквідатор в судове засідання не з`явився, втім на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області  без його участі ( вх. №4296).

Присутній в судовому засіданні представник АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" вважає, що грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області обґрунтовані лише у розмірі 53,41грн., інші вимоги  підлягають відхиленню з підстав пропуску, встановленого пунктом 102.4 статті 102 Податкового Кодексу України строку на стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлено, що всіх учасників даного судового засідання повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про розгляд вищезазначеної заяви по суті.

Розглянувши матеріали справи, заяву ГУ ДПС у Дніпропетровській області з грошовими вимогами до банкрута, надані суду додаткові пояснення і документи, вислухавши пояснення представника кредитора АТ "Українська залізниця", здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

НОРМИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ.

Згідно ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано ВРУ, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, з 21.10.2019 почав діяти новий Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Отже, тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства приводить до висновку, що законодавцем за темпоральним критерієм визначено пряму дію норм цього Кодексу та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

За приписами ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 наведеної статті судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2020 суд здійснив перехід до розгляду справи про банкрутство ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" за правилами нового Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, подальший розгляд справи про банкрутство ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" та заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області з грошовими вимогами до боржника, повинні відбуватись за нормами нового Кодексу України з процедур банкрутства.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ВИСНОВОК СУДУ.

В постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18 зроблено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутства проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

На підставі вищенаведеного суд зазначає, що кредитором, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, була подана заява про визнання грошових вимог до боржника ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" на загальну суму податкового боргу у розмірі 4 945 642,07 грн, яка складається з суми заборгованості з податку на додану вартість у розмірі  2 242 135,33 грн. та заборгованості по орендній платі у розмірі 16171,49 грн. Інших грошових вимог подана заява ГУ ДПС у Дніпропетровській області не містить.

Суд зазначає, що розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.

Положеннями п.1.1 ст.1 Податкового Кодексу України (далі - ПК) визначено, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до ст.78 ПК України.

Пунктом 102.1 ст.102 ПК України надано право контролюючому органу, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст.133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У п.102.4 ст.102 ПК України, зокрема, визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п.102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Пункт 101.1 ст.101 ПК України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в п.101.2.3 цієї статті, під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що ПК України встановлено універсальний граничний строк для стягнення  контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1096 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону).

Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Аналогічного правового висновку дійшов зокрема, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 06.02.2018 у справі № К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 19.09.2019 у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19, від 15.10.2020 у справі №910/8428/18).

Тому при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у п.102.4 ст.102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 № 43/75-15/7-б, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17 ).

У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Вищезазначений висновок викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у поставі від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16 (К/9901/99/17).

З аналізу змісту цих норм вбачається, що спеціальним законом встановлено граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону).

ЩОДО ЗАБОРГОВАНОСТІ З ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Із змісту заяви ГУ ДПС у Дніпропетровській області та доданих до документів вбачається, що заборгованість заявника із податку на додану вартість становить 2242135,33 грн., що виникла на підставі:

-  податкового повідомлення-рішення №0004462204 від 01.11.2013 на суму 1610577,83 грн.;

- уточнюючої декларації № 9013738796 (відповідно до наданих документів вірний номер № 9104967223) від 07.06.2017 року в сумі 458017,87 грн ( у тому числі основний платіж - 425110,00 грн., штрафна санкція - 12753,00 грн., пеня - 20154,87 грн);

- податкового повідомлення - рішення № 0011641201 від 29.05.2017 року на суму 5115,44 грн.;

-  податкового повідомлення - рішення № 0011991201 від 29.06.2017 року на суму  127 755,00 грн.;

- податкового повідомлення - рішення №0004462204 від 01.11.2013 року на суму  36743,20 грн.;

- податкового повідомлення - рішення №0063491209 від 28.11 2017 року на суму  36743,20 грн.

- пені у розмірі 3926,99 грн., яка нарахована відповідно до ст.129 ПКУ.

Суд зазначає, в межах справи про банкрутство ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" розглядалась заява ГУ ДПС у Харківській області із грошовими вимогами до банкрута, які виникли у тому числі підставі вищезазначених податкових повідомлень - рішень, а саме податкового повідомлення-рішення №0004462204 від 01.11.2013, податкового повідомлення - рішення № 0011641201, податкового повідомлення - рішення №0063491209 від 28.11 2017 та уточнюючої декларації від 07.06.2017 року за № 9104967223.

Під час розгляду вищезазначеної заяви судом було встановлено, що вимоги за зобов`язаннями з податку на додану вартість були заявлені після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку, внаслідок чого, ухвалою господарського суду від 04.02.2021 року вимоги ГУ ДПС у Харківській області відхилено.

Вищезазначена ухвала суду від 04.02.2021 року залишена без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2021 року.

Отже, ухвала суду від 04.02.2021 року набрала законної сили та є чинною на даний час.

Відповідно до п.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічна позиція викладена в постановах  Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №917/154/15, від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 та від 18.06.2021 у справі №910/16898/19.

Суд звертає увагу на те, що наразі ГУ ДПС у Дніпропетровській області має статус відокремленого підрозділу ДПС  України.

Відповідно до підпункту 15 п.5 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року №227, ДПС з метою організації своєї діяльності забезпечує само представництво ДПС та її територіальних органів у судах через голову ДПС, а також без окремого доручення Голови ДПС через його заступників та державних службовців самостійних структурних підрозділів апарату ДПС та її територіальних органів відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують самопредставництво інтересів ДПС та її територіальних органів в судах без окремого доручення Голови ДПС.

З наведеного слідує, що суб`єктний склад є ідентичним, оскільки кредиторські вимоги з податку на додану вартість фактично пред`явлені ДПС України.

Таким чином, в мотивувальній частині ухвали господарського суду від 04.02.2021 року було встановлено факт того, що вимоги ГУ ДПС у Харківській області, які виникли у тому числі на підставі  податкового повідомлення-рішення №0004462204 від 01.11.2013, уточнюючої декларації 9104967223 від 07.06.2017 року, податкового повідомлення - рішення № 0011641201 від 29.05.2017 року,  податкового повідомлення - рішення № 0011991201, податкового повідомлення - рішення №0004462204 від 01.11.2013 року, податкового повідомлення - рішення №0063491209 від 28.11.2017 року,  подані до суду із пропуском 1095-денного строку, визначеного статтею 102 ПК України.

З наведеного слідує, що факт того, що зобов`язання банкрута, які виникли на підставі вищевказаних повідомлень - рішень, заявлені податковою службою із пропуском  1095 - денного строку,  не потребує повторного доказування.

Враховуючи, що вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області з ПДВ на загальну суму 2238209,34 грн. подані до суду після спливу визначеного ст.102 ПК України 1095-денного строку, суд відхиляє вимоги заявника  в цій частині.

Крім того, з матеріалів заяви вбачається, що заявником заявлено пеню у розмірі 3925,99 грн, яка нарахована відповідно до ст.129 ПКУ України

Суд звертає увагу на те, що частиною 1 ст.74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд звертається до правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15, відповідно до якого обов`язок обґрунтованого доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Належність доказів по суті це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Саме такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі №922/4125/19.   

Дослідивши матеріали поданої заяви, судом встановлено, матеріали заяви не містять документів на підставі яких податковим органом були нарахована пеня у розмірі 3925,99 грн., також в матеріалах заяви відсутній обґрунтований розрахунок заявленої пені.  Таким чином, суд відхиляє в цій частині заявлені вимоги, у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

ЩОДО ЗАБОРГОВАНОСТІ ПО ОРЕНДНІЙ ПЛАТІ.

В  поданій заяві ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що за банкрутом обліковується податковий борг по орендній платі у розмірі 16171,49  грн., який виник на підставі :

- декларації № 9005693635 від  27.01.2017 року, відповідно до якої  30.07.2017 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 792,75 грн.;

- декларації № 9005693635 від  27.01.2017 року, відповідно до якої  30.08.2017 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69  грн.;

- декларації № 9005693635 від  27.01.2017 року, відповідно до якої  30.09.2017 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн.;

- декларації № 9005693635 від  27.01.2017 року, відповідно до якої  30.10.2017 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн.;

- декларації № 9005693635 від  27.01.2017 року, відповідно до якої  30.11.2017 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн.;

- декларації № 9005693635 від  27.01.2017 року, відповідно до якої  30.12.2017 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн.;

- декларації № 9005693635 від  27.01.2017 року, відповідно до якої  30.01.2018 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн.;

-  декларації № 9003784757 від  23.01.2018 року, відповідно до якої  02.03.2018 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69грн.;

-  декларації № 9003784757 від  23.01.2018 року, відповідно до якої  30.03.2018 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн.;

-  декларації № 9003784757 від  23.01.2018 року, відповідно до якої  30.04.2018 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн

-  декларації № 9003784757 від  23.01.2018 року, відповідно до якої  30.05.2018 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн;

- декларації № 9003784757 від  23.01.2018 року, відповідно до якої  30.06.2018 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн;

- декларації № 9003784757 від  23.01.2018 року, відповідно до якої  30.07.2018 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн;

- декларації № 9003784757 від  23.01.2018 року, відповідно до якої  30.08.2018 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн;

- декларації № 9003784757 від  23.01.2018 року, відповідно до якої  30.09.2018 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн;

- декларації № 9003784757 від  23.01.2018 року, відповідно до якої  30.10.2018 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн;

- декларації № 9003784757 від  23.01.2018 року, відповідно до якої  30.11.2018 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн;

- декларації № 9003784757 від  23.01.2018 року, відповідно до якої  30.12.2018 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн;

- декларації № 9003784757 від 23.01.2018 року, відповідно до якої  30.01.2019 року нараховано  грошове зобов`язання у розмірі 808,69 грн;

- податкового повідомлення - рішення  від 20.09.2018 року № 0238461240 на суму 53,41 грн.

Пунктом 54.1 ст 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та /або пені, які зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання  та/або пені вважається  узгодженою

Дослідивши матеріали справи та подану кредиторську заяву, судом встановлено, що заявлені вимоги із орендної плати за землю, за винятком вимоги, яка складається із суми штрафу у розмірі 53,41 грн., (що виникла на підставі податкового повідомлення - рішення № 0238461240), виникли ще 23.01.2018 та 27.01.2017, оскільки дата виникнення податкового боргу розраховується  із дати, коли сума податкового зобов`язання стала узгодженою, а саме з дати складення декларації.

Проте, з відповідною заявою до суду податковий орган звернувся лише 04.06.2021, тобто після спливу визначеного ст.102 ПК України 1095-денного строку. Доказів, які б вказували на адміністративне чи судове оскарження зазначених рішень чи наявність інших підстав визначених у ПК України, які б спростовували встановлені судом обставини, заявником та учасниками справи під час розгляду даних кредиторських вимог суду надано не було.

Отже, виходячи з встановлених судом обставин спливу строку давності для стягнення податкового боргу, у суду відсутні підстави для визнання кредиторських вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській  області з орендної плати  у загальному розмірі     грн, оскільки були заявлені після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку, внаслідок чого, заявлена кредиторська заборгованість в цій частині боргу є безнадійною та підлягає списанню.

Разом з тим, суд зазначає, що в межах визначеного ст.102 ПК України 1095-денного строку, кредитором заявлено вимогу зі штрафної санкції у розмірі 53,41 грн., яка виникли на підставі податкового повідомлення - рішення  від 20.09.2018 року № 0238461240 за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що заявлена вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 53,41 грн. виникла ще до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" (ухвала господарського суду  від 02.10.2018), отже за своїм змістом вищезазначена грошова вимога заявника є конкурсною, яка мала бути заявлена податковим органом у 30-денний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", а саме до 02.11.2018.

Натомість вищезазначену вимогу було заявлено ГУ ДПС у Дніпропетровській області лише 04.06.2021, тобто після проведення попереднього засідання та закінчення граничного строку, встановленого для подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, враховуючи, що грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до банкрута на суму 53,41 грн. підтверджені доданими до заяви кредитора документами, а також визнані ліквідатором, суд вважає за необхідне визнати вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області в цій частині та 4540,00 судового збору, в решті вимог суд відмовляє.

Керуючись ст. ст.1, 7,45, 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 1, 41, 101, 102 ПК України, ст. ст. 73, 74, 76-77, 86, 233-235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Визнати вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області частково в сумі боргу 53,41 грн. (штрафна санкція) та 4540,00 судового збору. В решті вимог відмовити.

2. Ухвалу направити заявнику, ліквідатору, банкруту, комітету кредиторів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття (оголошення) та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання суддею.

Ухвалу підписано 09.08.2021 року

Суддя                                   Міньковський С.В.