Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-141/2010р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Водяхіної Л.М., Зотова В.С.,
при секретарі: Пономаренко О.О.,
за участю: заявника ОСОБА_3, заінтересованої особи ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя та ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 20 листопада 2009 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_3 про визнання громадянина недієздатним,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про визнання його матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, недієздатною та встановлення над нею опіки.
Вимоги заяви мотивовані тим, що ОСОБА_4, через тяжке психічне захворювання, на яке вона страдає, не може віддавати звіт своїм діям та керувати ними, потребує додаткового догляду та встановлення над нею опіки.
Не погодившись з рішенням суду, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя подало апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав невідповідності нормам матеріального та процесуального права. Вказує, що оскаржене рішення у порушення вимог ч.1 ст. 241 ЦПК України ухвалено за відсутністю представника органу опіки та піклування.
Також з рішенням суду не погодилась заінтересована особа ОСОБА_4, подала апеляційну, у якій ставить питання про його скасування з підстав невідповідності нормам процесуального права, та ухвалення нового про залишення заяви ОСОБА_3 без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення осіб, що з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційних скарг вважає, що останні підлягають відхиленню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_3 про визнання його матері ОСОБА_4, 1925 року народження, недієздатною та встановлення над нею опіки із призначенням заявника у якості опікуна, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 являється особою, яка через хронічні психічні захворювання потребує постійного стороннього догляду та встановлення над нею опіки.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
Відповідно до ч.1 ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до ч.1 ст.241 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3, якій являється сином ОСОБА_4, 1925 року народження, будучи її близьким родичем відповідно до ч.3 ст.237 ЦПК України звернувся до суду із заявою про визнання його матері недієздатною (а.с.5).
У обґрунтування своїх вимог заявником суду першої інстанції була надана довідка Диспансерного психоневрологічного відділення № 7 для дорослих КЗ „Севастопольська міська психіатрична лікарня” № 489 від 13.09.2008 року, відповідно до якої ОСОБА_4 знаходиться під диспансерним спостереженням у психіатрії з серпня 2008 року з приводу хронічного маревного розладу(а.с.6).
Також, ОСОБА_3 були надані заяви його матері, що адресовані різним державним посадовцям, зокрема голові Севастопольської міської державної адміністрації, Народному депутату України, зміст яких конкретизованим не являється, носить характер маревних переживань (а.с.25,27).
З урахуванням наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я матері заявника, судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.239 ЦПК України ухвалою суду від 29 квітня 2009 року, призначено проведення судово-психіатричної експертизи, за результатами якої у відповідності до вимог ст.147 ЦПК України складений Акт № 126 амбулаторної, судово-психіатричної експертизи № 126 від 21 липня 2009 року, висновки якого є об’єктивними, узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема із поясненнями заявника та із зазначеними вище листами ОСОБА_4.(а.с.16).
Відповідно до зазначених висновків ОСОБА_4 страдає хронічним психічним захворюванням у формі Хронічного маревного розладу, по своєму психічному стану не може розуміти значення своїх дій і керувати ними, потребує постійного стороннього утримання та догляду, встановлення опіки (а.с.18-20).
Крім того, з пояснень ОСОБА_3, наданих у засіданні колегії суддів, та довідки МСЕК серія 2-18 АЗ № 062964, встановлено, що мати заявника являється інвалідом другої групи, у зв’язку з чим вона позбавлена можливості самостійного обслуговування, постійно потребує сторонньої допомоги, яку останнім часом їй надавали зокрема і сторонні люди. Після загострювання хронічного розладу, який став причиною звернення заявника до суду із відповідною заявою, із квартири, у якій мешкає ОСОБА_4, стали пропадати речі, а сама ОСОБА_4 стала висловлювати бажання розпорядитися зазначеною квартирою на користь сторонніх осіб.
На підставі викладеного, а також враховуючи подання Ради опіки та піклування Ленінської районної державної адміністрації № 1739 від 09.04.2010 року, відповідно до якого дана установа вважає доцільним призначити заявника опікуном над недієздатною ОСОБА_4 та над всім її майном, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_4 недієздатною та призначення над нею опікуном - її сина ОСОБА_3
Доводи апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя про те, що розгляд питання про визнання ОСОБА_4 недієздатною відбувся без участі представника органу опіки та піклування не може бути прийнятий колегією суддів до уваги, оскільки це спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що орган опіки та піклування, будучи притягнутим до участі у справі, був належним чином сповіщений про час та місце судового засідання призначеного на 11 годин 00 хвилин 20 листопада 2009 року, початок якого відбувся своєчасно (а.с.31,32). Доказів поважності причин нез’явлення у судове засідання, представником органу опіки та піклування суду надано не було.
Інші доводи апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя, а також доводи апеляційної скарги заінтересованої особи, суттєвими не являються та висновків суду не спростовують.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому у відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА :
Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.Севастополя та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 20 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом 2-х місяців із дня набрання чинності.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: Л.М.Водяхіна
В.С.Зотов