08.07.2021 Справа № 362/1637/20

Номер справи 362/1637/20

Номер провадження 2/756/979/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участі секретаря - Мушкетик І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, третя особа Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

позивач у березні 2020 року звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області, в якому з урахуванням уточнення та зміни предмету позову просивстягнути з Державного бюджету України на його користь грошові кошти у сумі 3 240 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що 27 вересня 2004 року заступником прокурора Обухівського району Київської області щодо позивача ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України. А саме про те, що позивач, як арбітражний керуючий ВАТ «Григорівський цукровий завод» всупереч ст. 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», перевищуючи свої службові повноваження, без згоди комітету кредиторів вказаного товариства 09 липня 2004 року перерахував суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 35 000,00 грн, а 20 липня 2004 року - приватному підприємству «Апстрім-Експерт» 20 000,00 грн за оцінку майна ВАТ «Григорівський цукровий завод».

26 жовтня 2004 року слідчим прокуратури Обухівського району Київської області щодо ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

31 грудня 2004 року у цій кримінальній справі прокурором Київської області винесено постанову про порушення кримінальної справи щодо адвоката ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, і про об`єднання цієї справи з кримінальною справою № 66-732.

13 червня 2005 року прокурором Київської області у кримінальній справі № 66-732 винесено постанову про порушення кримінальної справи щодо адвоката ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, згідно якої арбітражний керуючий ВАТ «Григорівський цукровий завод» Шкабрій М.П., використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, на підставі звіту суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про визначення вартості промислового обладнання банкрута, реалізував його за 55 000,00 грн як металобрухт Приватному підприємству фірмі «Бізнес-Інвест» за ціною 220,00 грн за тонну (у тому числі ПДВ), у той час як ОСОБА_3 була визначена ціна металобрухту у розмірі 220,00 грн за тонну без урахування ПДВ.

16 червня 2005 року слідчим прокуратури Обухівського району кримінальну справу щодо ОСОБА_1 в частині пред`явленого обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України було закрито з формулюванням: «керуючись ст. 130, 141 КПК України». При цьому в постанові про закриття справи в частині пред`явленого обвинувачення відсутні посилання на підстави закриття справи, встановлені ст. 213 КПК України в редакції 1960 року.

20 липня 2005 року слідчим прокуратури Обухівського району винесено постанову про перекваліфікацію діяння обвинуваченого. Згідно з вказаною постановою слідчий, керуючись ст. 94, 97, 98, 111, 112, 113 та 130 КПК України (1960 року) постановив перекваліфікувати діяння обвинуваченого ОСОБА_1 , із зловживання службовим становищем, тобто злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України на зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, тобто на злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України.

Того ж дня пред`явлено обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а 22 липня 2005 року обвинуваченому ОСОБА_1 оголошено про закінчення досудового слідства. 15 серпня 2005 року ОСОБА_1 підписав протокол пред`явлення йому матеріалів кримінальної справи, при цьому обвинувальний висновок у справі на цю дату був відсутній.

21 липня 2005 року слідчим прокуратури Обухівського району накладено арешт на належний позивачу автомобіль «Фольксваген Пассат», 2003 року випуску.

26 липня 2007 року виконуючим обов`язки прокурора Обухівського району Київської області порушено кримінальну справу щодо посадових осіб ВАТ «Григорівський цукровий завод», тобто щодо позивача, за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

30 липня 2008 року прокурором Київської області щодо ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, а саме за те, що позивач, як арбітражний керуючий, ліквідатор ВАТ «Григорівський цукровий завод», будучи службовою особою, перевищив службові повноваження ліквідатора при відчуженні об`єкту незавершеного будівництва - 12-ти квартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 , який перебував у державній власності та знаходився на балансі ВАТ «Григорівський цукровий завод».

08 серпня 2008 року постановою старшого слідчого прокуратури Обухівського району Київської області позивачу вручено постанову про притягнення як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

15 січня 2009 року державний обвинувач, старший помічник прокурора Обухівського району Київської області оголосив в судовому засіданні постанову про зміну обвинувачення в суді, за змістом якої позивач, ліквідатор ВАТ «Григорівський цукровий завод» «своїми умисними діями, що виразились у використанні службового становища всупереч інтересам служби в інтересах третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки, вчинив зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України. Державний обвинувач просив змінити пред`явлене позивачу обвинувачення, Пред`явити ОСОБА_1 обвинувачення у тому, що своїми необережними діями, що виразились в неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків, ОСОБА_1 вчинив службову недбалість, що спричинило тяжкі наслідки, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України».

24 лютого 2009 року Обухівським районним судом Київської області позивача засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатись діяльністю арбітражного керуючого строком на 2 роки, без сплати штрафу. На підставі ст. 75 КК України позивача звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік 6 місяців і покладено обов`язки, передбачені п. 2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 червня 2009 року вирок Обухівського районного суду Київської області від 24 лютого 2009 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

26 листопада 2010 року Обухівським районним судом Київської області позивача було визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 365 та ч. 2 ст. 367 КК України та призначено покарання: за ч. 3 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права обіймати посади чи займатись діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків на 3 роки; за ч. 2 ст. 367 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади чи займатись діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків на 2 роки без сплати штрафу.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2011 року вирок Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2010 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

25 квітня 2012 року Обухівським районним судом Київської області позивача виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2. ст. 367 КК України, за відсутністю події злочину та визнано винуватим і засуджено за ч. 3. ст. 365 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади чи займатись діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських обов`язків, на 3роки.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2012 року вирок Обухівського районного суду Київської області від 25 квітня 2012 року в частині виправдання ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України на підставі п. 1 ст. 6 КПК України - змінено. Постановлено вважати ОСОБА_1 виправданим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України - за відсутності складу злочину.

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 25 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 - скасовано в частині визнання засудженого винним за ч. 3. ст. 365 КК України, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2013 року вирок Обухівського районного суду Київської області від 25 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 в частині виправдання його за ч. 2. ст. 367 КК України залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Позивач наголошує, що через 9 років та 11 днів від дати порушення щодо ліквідатора ВАТ «Григорівський цукровий завод» ОСОБА_1 кримінальної справи за обвинуваченням у злочині, пов`язаному з продажем майна в ліквідаційній процедурі, її завершено виправдувальним вироком. Проте запобіжний захід ОСОБА_1 було залишено у виді підписки про невиїзд.

Справу було повернуто до Обухівського районного суду Київської області.

19 червня 2014 року у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття кримінальної справи на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції». Клопотання вмотивоване тим, що в діянні ОСОБА_1 міститься склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, однак у зв`язку з декриміналізацією вказаної статті провадження у справі слід закрити, оскільки підстав для відмови від державного обвинувачення немає. Суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінальної справи та задовольнив клопотання підсудного та його захисника про колегіальний розгляд справи.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 серпня 2014 року постанову Обухівського районного суду Київської області від 19 червня 2014 року в частині задоволення клопотання підсудного ОСОБА_1 та його захисника про колегіальний розгляд справи скасовано, а кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд.

02 жовтня 2014 року Обухівський районний суд Київської області кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (1960 року) та ст. 5 КК України за відсутністю в діянні складу злочину у зв`язку з декриміналізацією діяння.

11 грудня 2014 року ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області постанову Обухівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду.

Відповідно до листа Апеляційного суду Київської області від 24 грудня 2014 року підсудність кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, визначена Васильківському міськрайонному суду Київської області.

22 липня 2015 року Васильківський міськрайонний суд Київської області проголосив вирок, яким ОСОБА_1 в пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 3 ст. 365 КК України визнано невинуватим.

17 листопада 2015 року ухвалою Апеляційного суду Київської області постанову Васильківського районного суду Київської області від 22 липня 2015 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

11 липня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, визнано невинуватим і виправдано.

Цим вироком запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд скасовано. Речові докази зобов`язано повернути, постанову слідчого прокуратури Обухівського району Київської області про накладення арешту на майно ОСОБА_1 скасовано.

Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2018 року, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у зв`язку з відсутністю в діях складу злочину та виправдано, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року залишено в силі.

Відтак позивач зазначає, що через 14 років та 11 місяців та 30 днів від дати порушення щодо ліквідатора ВАТ «Григорівський цукровий завод» ОСОБА_1 кримінальної справи за обвинуваченням у злочині, пов`язаному з продажем майна ВАТ «Григорівський цукровий завод» в ліквідаційній процедурі, завершено та поставлено остаточну крапку в кримінальній справі, порушеній всупереч вимогам кримінально-процесуального закону заступником прокурора прокуратури Обухівського району Київської області 27 вересня 2004 року.

Під час розслідування кримінальної справи правоохоронними органами та судом вживалися процесуальні дії, які обмежували права позивача.

Через його тривале перебування під слідством та судом ОСОБА_1 було завдано тривалих тяжких моральних страждань, були порушені нормальні життєві зв`язки, ускладнились сімейні стосунки та відносини з партнерами та друзями.

Позивач стверджує, що порушення кримінальної справи та пред`явлення обвинувачення, безпідставне притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, яких він не вчиняв, втрата ділової репутації арбітражного керуючого, відсутність можливості належним чином здійснювати професійну діяльність як адвоката, вимушена участь у допитах в прокуратурі та судових засіданнях з метою доведення невинуватості, обмеження у праві вільно пересуватись по країні через підписку про невиїзд та необхідність безперервно протягом п`ятнадцяти років докладати постійних зусиль для поновлення своїх порушених прав перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із спричиненням йому моральної шкоди і, на думку останнього, мають бути враховані під час визначення її розміру.

ОСОБА_1 вважає, що мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню, становить 1 079 917,80 грн (6 000,00 грн х 179 місяців ) + (6 000,00 грн х 12 місяців : 365 днів) х 30 днів), проте враховуючи особливі обставини кримінальної справи, зокрема тривалий час спричинення йому моральних страждань та загальний негативний вплив на усе життя та професійну діяльність протягом 15 років, наполягає на відшкодуванні моральної шкоди у розмірі 3 240 000,00 грн.

УхвалоюВасильківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2020 року вказаний вище позов передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.

29 квітня 2020 року за позовом ОСОБА_1 Оболонським районним судом м. Києва відкрито позовне провадження.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги з урахуванням зміни предмета позову та уточнення підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у позові відмовити у повному обсязі з тих підстав, що стягнення коштів з Державного бюджету є необґрунтованим і таким, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права. Представник відповідача зазначає, що позивач повинен був обґрунтувати, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Вказані вимоги, на думку відповідача, позивачем не виконані, а розмір морального відшкодування необґрунтовано завищено.

Представник третьої особи подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому вказав, що його довіритель не порушував прав та законних інтересів позивача, не завдав йому жодної шкоди, а тому не може нести відповідальності за шкоду, завдану іншими суб`єктами. У зв`язку з цим представник третьої особи просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та проводити розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

27 вересня 2004 року заступником прокурора Обухівського району Київської області Манелюком І.М. щодо позивача ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу № 66-732.

Органом досудового слідства (прокуратура Обухівського району Київської області) позивач обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, в тому, що, як арбітражний керуючий ВАТ «Григорівський цукровий завод» всупереч ст. 29 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», перевищуючи свої службові повноваження, без згоди комітету кредиторів вказаного товариства 09 липня 2004 року перерахував суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 35 000,00 грн, а 20 липня 2004 року - приватному підприємству «Апстрім-Експерт» 20 000,00 грн за оцінку майна ВАТ «Григорівський цукровий завод».

26 жовтня 2004 року слідчим прокуратури Обухівського району Київської області Сотченко М.М. щодо ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

31 грудня 2004 року у цій кримінальній справі прокурором Київської області Стеценком В.А. винесено постанову про порушення кримінальної справи щодо адвоката ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, і про об`єднання цієї справи з кримінальною справою № 66-732.

13 червня 2005 року прокурором Київської області Стеценком В.А. у кримінальній справі № 66-732 винесено постанову про порушення кримінальної справи щодо адвоката ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Згідно з вказаною постановою арбітражний керуючий ВАТ «Григорівський цукровий завод» Шкабрій М.П., використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, на підставі звіту суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про визначення вартості промислового обладнання банкрута, реалізував його за 55 000,00 грн як металобрухт Приватному підприємству фірмі «Бізнес-Інвест» за ціною 220,00 грн за тонну (у тому числі ПДВ), у той час як ОСОБА_3 була визначена ціна металобрухту у розмірі 220,00 грн за тонну без урахування ПДВ.

16 червня 2005 року слідчим прокуратури Обухівського району Калужинським A.B. кримінальну справу щодо ОСОБА_1 в частині пред`явленого обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України було закрито з формулюванням: «керуючись ст. 130, 141 КПК України». У постанові про закриття справи в частині пред`явленого обвинувачення відсутні посилання на підстави закриття справи, встановлені ст. 213 КПК України в редакції 1960 року.

20 липня 2005 року слідчим прокуратури Обухівського району Калужинським A.B. винесено постанову про перекваліфікацію діяння обвинуваченого. Згідно з вказаною постановою слідчий, керуючись ст. 94, 97, 98, 111, 112, 113 та 130 КПК України (1960 року) постановив перекваліфікувати діяння обвинуваченого ОСОБА_1 із зловживання службовим становищем, тобто злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України на зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, тобто на злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України.

20 липня 2005 року слідчим прокуратури Обухівського району Калужинським A.B. пред`явлено обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, 22 липня 2005 року обвинуваченому ОСОБА_1 оголошено про закінчення досудового слідства. 15 серпня 2005 року ОСОБА_1 підписав протокол пред`явлення йому матеріалів кримінальної справи.

21 липня 2005 року слідчим прокуратури Обухівського району Калужинським A.B. накладено арешт на належний позивачу автомобіль «Фольксваген Пассат», 2003 року випуску, державні номерні знаки НОМЕР_1 .

26 липня 2007 року виконуючим обов`язки прокурора Обухівського району Київської області Манелюком І.М. порушено кримінальну справу щодо посадових осіб ВАТ «Григорівський цукровий завод», зокрема щодо позивача.

30 липня 2008 року прокурором Київської області Гардецьким О.С. щодо позивача порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

Органом досудового слідства (прокуратура Обухівського району Київської області) ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, а саме в тому, що як арбітражний керуючий, ліквідатор ВАТ «Григорівський цукровий завод», будучи службовою особою, перевищив службові повноваження ліквідатора при відчуженні об`єкту незавершеного будівництва - 12-ти квартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 , який перебував у державній власності та знаходився на балансі ВАТ «Григорівський цукровий завод».

08 серпня 2008 року постановою старшого слідчого прокуратури Обухівського району Київської області Бозовуляк М.І. позивачу вручено постанову про притягнення як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

15 січня 2009 року державний обвинувач, старший помічник прокурора Обухівського району Київської області Паєнко С.В. оголосив в судовому засіданні постанову про зміну обвинувачення в суді, за змістом якої ОСОБА_1 , ліквідатор ВАТ «Григорівський цукровий завод» «своїми умисними діями, що виразились у використанні службового становища всупереч інтересам служби в інтересах третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки, вчинив зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України. Враховуючи викладене, керуючись ст. 277 КПК України: змінити пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення, пред`явити ОСОБА_1 обвинувачення у тому, що своїми необережними діями, що виразились в неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків, ОСОБА_1 вчинив службову недбалість, що спричинило тяжкі наслідки, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України».

24 лютого 2009 року Обухівським районним судом Київської області позивача ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатись діяльністю арбітражного керуючого строком на 2 роки, без сплати штрафу. На підставі ст. 75 КК України позивача звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік 6 місяців і покладено обов`язки, передбачені п. 2,3,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 червня 2009 року вирок Обухівського районного суду Київської області від 24 лютого 2009 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

26 листопада 2010 року Обухівським районним судом Київської області позивача було визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 365 та ч. 2 ст. 367 КК України та призначено покарання: за ч. 3 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права обіймати посади чи займатись діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків на 3 роки; за ч. 2 ст. 367 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади чи займатись діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків на 2 роки без сплати штрафу.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів позивачу призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із позбавленням права обіймати посади чи займатись діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських обов`язків, на 3 роки без сплати штрафу. Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2011 року вирок Обухівського районного суду Київської області від 26 листопада 2010 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

25 квітня 2012 року Обухівським районним судом Київської області позивача виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2. ст. 367 КК України, за відсутністю події злочину та визнано винуватим і засуджено за ч. 3. ст. 365 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади чи займатись діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України позивача звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком на 3 роки і покладено обов`язки, передбачені п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2012 року вирок Обухівського районного суду Київської області від 25 квітня 2012 року в частині виправдання ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України на підставі п. 1 ст. 6 КПК України - змінено. Постановлено вважати ОСОБА_1 виправданим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України - за відсутності складу злочину.

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 25 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 - скасовано в частині визнання засудженого винним за ч. 3. ст. 365 КК України, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2013 року вирок Обухівського районного суду Київської області від 25 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 в частині виправдання його за ч. 2. ст. 367 КК України залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Справу повернуто до Обухівського районного суду Київської області.

19 червня 2014 року у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття кримінальної справи на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції». Клопотання вмотивоване тим, що в діянні ОСОБА_1 міститься склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, однак у зв`язку з декриміналізацією вказаної статті провадження у справі слід закрити, оскільки підстав для відмови від державного обвинувачення немає.

Також у вказаному судовому засіданні підсудним заявлено клопотання про колегіальний розгляд справи, та закриття справи у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

Суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінальної справи та задовольнив клопотання підсудного та його захисника про колегіальний розгляд справи.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 серпня 2014 року постанову Обухівського районного суду Київської області від 19 червня 2014 року в частині задоволення клопотання підсудного ОСОБА_1 та його захисника про колегіальний розгляд справи скасовано, а кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд.

02 жовтня 2014 року Обухівський районний суд Київської області кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (1960 року) та ст. 5 КК України за відсутністю в діянні складу злочину у зв`язку з декриміналізацією діяння.

11 грудня 2014 року ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області постанову Обухівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду.

Відповідно до листа Апеляційного суду Київської області № 28813/08-14/14 від 24 грудня 2014 року підсудність кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, визначена Васильківському міськрайонному суду Київської області.

22 липня 2015 року Васильківський міськрайонний суд Київської області проголосив вирок, яким ОСОБА_1 в пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 3 ст. 365 КК України визнано невинуватим і по суду виправдано.

17 листопада 2015 року ухвалою Апеляційного суду Київської області постанову Васильківського районного суду Київської області від 22 липня 2015 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

11 липня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, визнано невинуватим і виправдано.

Цим вироком запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд скасовано. Речові докази у кримінальній справі: системний блок та принтер, які передані на зберігання до речових доказів прокуратури Обухівського району Київської області, зобов`язано повернути ОСОБА_1 . Постанову слідчого прокуратури Обухівського району Київської області Бозовуляка М.І. від 11 серпня 2008 року про накладення арешту на майно ОСОБА_1 скасовано.

Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2018 року, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у зв`язку з відсутністю в діях складу злочину та виправдано, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, яка набрала законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року залишено в силі.

Отже ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 26 жовтня 2004 року (дата обрання запобіжного заходу) до набрання сили ухвалою Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, тобто 174 місяці.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 130 КПК України передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Положеннями ч. 1, 2, 6 ст. 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у випадках, зазначених у ч. 1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Нормою п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 зазначила, що право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає в особи у випадку повної реабілітації.

Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 599/593/18 зазначено, що реабілітуючі підстави закриття кримінального провадження мають місце у випадку, коли особа не вчинила протиправного діяння, передбаченого кримінальним законом, i, як результат, має право на реабілітацію.

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, було закрито з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року), яка є реабілітуючою.

Згідно з п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в ст. 1 випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Касаційний цивільний суд у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 308/13083/15-ц дійшов висновку, що аналіз наведених законодавчих положень свідчить про те, що Закон не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Незаконним притягненням позивача до кримінальної відповідальності йому завдано моральну шкоду.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 6 000,00 грн, і саме з цієї суми позивач просив розраховувати розмір моральної шкоди.

Визначаючи розмір компенсації на відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань ОСОБА_1 , перебування позивача протягом тривалого часу під слідством і судом (174 місяці), що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків. Враховуючи засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав присудити позивачу мінімальний розмір компенсації на відшкодування моральної шкоди, виходячи з розміру одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, який становить 1 044 000,00 грн (174 місяці х 6 000,00 грн (мінімальна заробітна плата у 2021 році ) = 1 044 000,00 грн).

Компенсація ОСОБА_1 моральної шкоди підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Враховуючи викладене вище, ст. 56 Конституції України, ст. 23, 1176 ЦК України, ст. 1-4, 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та керуючись ст. 10-13, 76-81, 89, 263-265 ЦПК України,

суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію моральної шкоди у сумі 1 044 000 (один мільйон сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок

У частині інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 08 липня 2021 року.

Суддя: І.В. Белоконна