Справа № 308/8388/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 року                                                                 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дегтяренко К.С., ознайомившись з матеріалами позовної заяви керівника Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та витребування земельної ділянки -,

встановив:

01.07.2021 керівник Ужгородської окружної прокуратури звернувся до суду з позовною заявою до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Ужгородської міської ради №1302 від 30.10.2018 в частині затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:50:001:0359, площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з передачею її у власність.

- витребувати від ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків якої, НОМЕР_1 , земельні ділянки за кадастровими номерами 2110100000:50:001:0359, площею 0,0600 га на користь територіальної громади міста Ужгород.

- стягнути з відповідачів на користь Закарпатської обласної прокуратури витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Приписами ч.1 ст. 187 ЦПК України визначено, що суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Нормами статей 175 та 177 ЦПК України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.

Відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Суддя вважає, що позовна заява керівника Ужгородської окружної прокуратури підлягає залишенню без руху.

В обґрунтування підстав звернення до суду прокурор посилається на те, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та постанови КМУ № 15 від 14.01.2015 Державна службою України з питань геодезії, картографії та кадастру є центральним органом виконавчої влади, до повноважень якої належить здійснення контрою за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю. Разом з тим даний контролюючий орган не наділений повноваженнями звернутися до суду про скасування незаконних рішень ради.

Посилається на те, що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі. Ужгородська міська рада допустила порушення вимог земельного законодавства, повинна набути статус відповідача по даній справі, а тому зазначена обставина процесуально позбавляє її можливості звернутися до суду в якості позивача.

Керівник прокуратури вважає, що позивачем мала би бути Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, однак така служба не має відповідних повноважень.

Отже, підставою для звернення прокурора до суду стала відсутність повноважень у органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції.

Разом з тим, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:50:001:0359, площею 0,0600 га є «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) - це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до пункту 4 пп. 25- 1, пп.25-5 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль):

за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

-дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

-дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

-проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;

-вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо:приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

Отже, забезпечення законності (дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю) на відповідній території є завданням саме Держгеокадастру.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №802/207/17-а.

Правовий статус прокурора визначено Конституцією України та Законом України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями ч. 3, ч. 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Отже, під час звернення прокурора до суду суд повинен з`ясувати підстави представництва інтересів держави.

Зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Як зазначалось, порушення інтересів держави прокурор обґрунтовував тим, що органи Держгеокадастру не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про вжиття заходів реагування шляхом оскарження рішення Ужгородської міської ради.

Разом з цим, на думку суду, таке обґрунтування не є несумісним з інтересом держави та статусом прокурора як позивача з огляду на таке.

Пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Так, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У даній справі підставою для звернення прокурора до суду стала відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції.

Разом з тим, судом встановлено, що забезпечення законності, тобто дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю на відповідній території покладено саме на Держгеокадастр.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII “Про прокуратуру”, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Натомість, в даному випадку прокурор не звертався до відповідного органу, до сфери повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону, для вжиття відповідних заходів і помилкового зазначив у позові про відсутність повноважень у такого органу.

Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 807/784/17.

За таких обставин, суддя приходить до висновку, що орган, на який вказує керівник прокуратури як на належного позивача у даному спорі, є компетентним, здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи; однак матеріали справи не містять жодного доказу звернення керівника прокуратури до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (яку він сам вважав уповноваженим органом).

Враховуючи зазначені обставини, приходжу до переконання, що вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, а тому вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з врахуванням вимог ст.175 ЦПК Цкраїни.

Статтею 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України, суд вважає за необхідне встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у десять днів, з приводу неподання доказів щодо повідомлення органу, який вчиняє бездіяльність та не звертається до суду в інтересах держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 56, 175, 185, 187, 260 ЦПК України, суд,-

постановив:

Позовну заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та витребування земельної ділянки - залишити без руху.

Надати керівнику Ужгородської окружної прокуратури строк, для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, якщо ним відповідно до ухвали суду у встановлений строк буде виконано вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо не будуть усунуті недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя                                                                          К.С.Дегтяренко