Справа № 2-3480/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем   України

2 червня  2010 року                                              

                           Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

                                                                                                         головуючої      Тихої І.М.

                                                                                                           при секретарі  Жулківській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “дітям війни”, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просять стягнути з відповідача належну їм згідно з ст. 6  ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», як особам, які набули соціально-правового статусу «дитина війни», щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року вимоги Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено спірні виплати, визнано неконституційними, а тому з часу винесення Конституційним судом вказаних рішень вони набули право  на одержання недоплаченої суми соціальної допомоги до пенсії за 2007-2009 роки. У зв’язку з чим просять суд зобов”язати відповідача  здійснити перерахунок та виплату їм спірної допомоги за період з  9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Крім того, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять суд зобов’язати відповідача здійснювати виплату пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову – довічно та виплатити спірну допомогу  в твердій грошовій сумі.

В судовому засіданні позивачі повністю підтримали заявлені ними  вимоги, посилаючись на викладені у позові мотиви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив повністю та пояснив, що згідно з  ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому твердження про те, що на виконання рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України було зобов'язане перерахувати та виплатити позивачам пенсію, суперечить чинному законодавству. Крім того, абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується. Отже,  законом не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону №1295. Крім того, із змісту ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій. З 01.01.2008 року дітям війни виплачується щомісячно державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» Відтак, відсутні підстави щодо зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області  провести перерахунки пенсії і забезпечити її виплату, а тому просить  відмовити у задоволенні позовних вимог.  

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності суд встановив такі факти.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4  відповідно до ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» набули соціально-правового статусу «дитина війни», що підтверджується відповідними посвідченнями, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, та згідно з ст.6 вказаного Закону мають право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними. У п.5 вказаного рішення суду також закріплено принцип преюдиціальності даного рішення для судів загальної юрисдикції при вирішенні ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.  

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти  або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.

Отже, виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач Головне управління пенсійного фонду України в Тернопільській області повинен був нараховувати та виплачувати позивачам підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

За таких обставин, суд вважає що позивачі згідно їх соціально-правового статусу «Дитина війни», мають право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи  з 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Досліджуючи вимоги позивачів про нарахування та виплату їм підвищення до пенсії за 2008 рік, суд виходив з наступного:

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції : "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та  Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

З 1 січня 2008 року позивачам було нараховане та виплачувалось зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №30-рп/2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повинно було нараховувати та сплачувати позивачам підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачам доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, з 1.01.2007 року до 9.07.2007 року та з  1.01.2008 року до 22.05.2008 року  відповідач проводив виплати пенсії позивачам на підставі та у відповідності з діючими на той час нормами законів.

Досліджуючи позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити  підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року, суд дійшов до висновку, що вони є підставними з точки зору норм матеріального права, оскільки дія статті 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” на 2009 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри мінімальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно з Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

При цьому, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус "Дітей війни" не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивачі, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ст. 28 ч.3 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів у пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань  рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”) .

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус "Дитини війни".

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачам, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на Головне правління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за місцем їх проживання .

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до  пенсії у визначеній позивачами грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їм нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

З урахуванням  наведеного, суд вважає, що вірним способом відновлення порушених прав позивачів є  покладення на відповідача обов’язку провести нарахування та виплату позивачам підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно з врахуванням ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених  сум.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 щодо зобов’язання здійснювати виплату пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову - довічно, суд виходив з того, що відповідно до вимог ст.3 ЦПК України захисту підлягають  порушені, невизнані  або оспорювані права та інтереси особи, закон не передбачає захисту прав особи на майбутнє, оскільки вони ще не порушені. Також не підлягають до задоволення їх позовні вимоги щодо здійснення виплати спірної допомоги в твердій грошовій сумі, оскільки нарахування цієї допомоги відноситься до компетенції відповідача, яку суд не може переймати на себе.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 213, 215, 224, 226 ЦПК України, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 року, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №30-рп/2008 року, Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік»,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з  9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 щодо зобов’язання здійснювати виплату пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову – довічно та здійснення виплати соціальної допомоги в твердій грошовій сумі відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. На рішення може бути подана апеляційна скарга до протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

головуюча-підпис

копія вірна:

Рішення не вступило в законну силу

Суддя                                                      Тиха І.М.