П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  120/7708/20-а

                                                              Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна   

Суддя-доповідач -  Сушко О.О.   

08 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:  Сушка О.О.

суддів:  Мацького Є.М.  Залімського І. Г. ,

розглянувши  в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення за №416 від 19 жовтня 2020 року 62 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області та зобов`язати Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,25 га, яка розташована в межах села Агрономічне Вінницького району Вінницької області.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На  обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що знайшла відображення у рішенні сільської ради №416 від 19.10.2020 року, не відповідає приписам частини 7 статті 118 ЗК України, якою встановлено вичерпні підстави для відмови у наданні відповідного дозволу.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 10.08.2020 року позивач звернулась до відповідача з письмовим клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,25 га, комунальної форми власності, на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (в межах с. Агрономічне).

До вказаного клопотання позивачем додано копію паспорта громадянина України, документ про присвоєння ідентифікаційного номера та графічні матеріали із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (викопіювання із публічної кадастрової карти України).

За наслідком розгляду даного клопотання, 19.10.2020 року Агрономічна сільська рада на 62 сесії 7 скликання прийняла рішення № 416, яким відмовила у наданні такого дозволу. Відмову мотивовано тим, що бажана земельна ділянка входить до 474,6783 га земель, що знаходяться під забороною ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17, якою заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії, щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам зазначених державних земель сільськогосподарського призначення.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 40 цього Кодексу громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (стаття 116 ЗК України). 

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

За правилами частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених  статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених  статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7  статті 118 ЗК України  встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених  статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Разом із тим, слід звернути увагу, що порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований  Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

В силу частини 1 статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом  пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Статтею 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до  Закону України "Про доступ до публічної інформації"  (частина 17).

Згідно з частиною 1 статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету з числа депутатів ради обираються постійні комісії ради.

У відповідності до частин 4, 10  вказаної статі  постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до  Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Як передбачено частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За правилами частини 3  статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті  26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до  Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Приписами частини 11 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Разом з тим, відповідно до пунктів 2, 12 частини 1 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності, а також іншу інформацію про діяльність суб`єктів владних повноважень, порядок обов`язкового оприлюднення якої встановлений законом.

Тобто, положеннями Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про доступ до публічної інформації" визначено обов`язок розпорядників інформації, до яких належить і Агрономічна сільська рада, оприлюднювати інформацію про свою діяльність, а саме: результати поіменного голосування; висновки і рекомендації постійних комісій, протоколи засідань постійних комісій; акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також проекти актів органів місцевого самоврядування (крім деяких виключень).

Як свідчить інформація, розміщена на офіційному веб-порталі Агрономічної сільської ради, у розділі "Рішення сесії 7-ого скликання" підрозділі "62 сесія" оприлюднена інформація про порядок денний сесії сільської ради, що проходила 19.10.2020 року, у якому під номером 44 зазначено про розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області позивачу; результати поіменного голосування.

Водночас, Агрономічною сільською радою всупереч приписів Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про доступ до публічної інформації" не опубліковано рішення від 19.10.2020 року № 416 та проект рішення від 19.10.2020 року № 416 Агрономічної сільської ради 62 сесії 7 скликання, що підтверджується відсутністю інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі Агрономічної сільської ради.

При цьому, як уже встановлено, підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою стало те, що бажана нею земельна ділянка входить до складу земель, що знаходяться під забороною ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17, якою  заборонено  відповідачу приймати рішення та вчиняти  будь-які інші можливі юридичні дії, щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам.

Оцінюючи мотиви відмови, викладені у рішенні відповідача, встановлено, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17 Агрономічній сільській раді встановлено заборону до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам 474,6783 га земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, які передані Вінницькому національному аграрному університету від ДП "Агрономічне" як правонаступнику державного підприємства "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України".

В силу частини 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За змістом частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, метою забезпечення позову є, хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового акта, а уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною 3 статті 156 КАС України встановлено, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

При цьому, бажана позивачем земельна ділянка входить до земель, які передані Вінницькому національному аграрному університету від ДП "Агрономічне", як правонаступнику державного підприємства "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України" та щодо яких відповідачу заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які можливі юридичні дії, щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам.

У свою чергу, слід вказати, що юридичні дії - це конкретні обставини, які породжують, змінюють або припиняють правовідносини на основі волевиявлення особи.

Так, порядок отримання земельних ділянок державної та комунальної власності в приватну власність зацікавленим особам визначений статтею 118 ЗК України.

Положення зазначеної статті визначають процедуру та етапи отримання земельної ділянки у власність, зокрема:

- звернення особи, зацікавленої в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності із клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування;

- рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- розробка та погодження проекту землеустрою;

- рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, оскільки рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із визначених етапів, що передує переходу права власності на земельну ділянку, породжує подальші правовідносини щодо можливості зацікавленої особи отримати земельну ділянку у власність, а відтак правомірні очікування на передачу її у власність, таке рішення, охоплюється визначенням та поняттям "юридичної дії, пов`язаної із розпорядженням, відчуженням та передачею земельної ділянки у власність".

Незважаючи на те, що отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки само по собі не означає позитивного рішення про надання її у власність, однак таке рішення свідчить про вчинення відповідним органом, який надає дозвіл та передає земельні ділянки у власність, юридичної дії, яка є передумовою передання земельної ділянки у власність, тому таке рішення охоплюється заходами забезпечення позову, вжитих ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17.

Більше того, об`єкт забезпечення позову зазнає змін та перетворень при виконанні рішення у випадку задоволення даного позову (на етапі реалізації отриманого дозволу на розроблення документації із землеустрою), що в силу мети забезпечення позову є неприпустимим.

Відповідно до  статті 129-1 Конституції України  суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 14  КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість судового рішення є також однією з основних засад судочинства в Україні.

Беручи до уваги обов`язковість виконання судового рішення, що набрало законної сили, зважаючи на судовий розгляд справи № 128/2833/17 та вжиття відповідних заходів забезпечення позову на момент розгляду клопотання позивача, суд вважає рішення відповідача правомірним та таким, що повністю узгоджується з положеннями  статті 129-1 Конституції України.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року по справі № 240/6035/18.

У той же час, об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. При цьому, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту.

Тобто, обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи викладене, слід звернути увагу на те, що до моменту вирішення справи № 128/2833/17 по суті, навіть після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивач буде позбавлена можливості безпосередньо отримати у власність цю земельну ділянку, тобто очікування та затрати останньої будуть невиправданими, так як ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17 Агрономічній сільській раді заборонено вчиняти юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність 474,6783 га земель сільськогосподарського призначення, тим самим відповідач буде також позбавлений можливості затвердити розроблену документацію в порядку статті 186-1 ЗК України.

Що стосується посилань позивача на не оприлюднення на офіційному веб-сайті рішення та проекту рішення, слід зазначити, що у сукупності з іншими дослідженими доказами по справі вказана обставина не є такою, яка тягне за собою безумовне скасування оскаржуваного рішення.

Разом із тим, необхідно зазначити, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його не дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Окремі дефекти процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Однак, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, або у певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.08.2019 року по справі № 810/1354/18.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, як така, що розглянута за правилами спрощеного провадження, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Мацький Є.М.  Залімський І. Г.