Провадження № 11-кп/4820/427/21

Справа № 683/875/20 Головуючий в 1-й інстанції Завадська О.П.

Категорія : ч.2 ст.186КК України Доповідач Кулеша Л. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2021 року Колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді - доповідача Кулеші Л.М.,

суддів Костенка А.М., Грох Л.М.,

з участю секретаря с/з Цугель А.О.,

прокурорів Павлишина В.І., Баклана Г.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Гіппіуса О.Б.,

представника потерпілого Антонюка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Хмельницькому, спільну апеляційну скаргу обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Гіппіуса О.Б. на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2020 року,-

в с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницького, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні трьоє неповнолітніх дітей, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , судимого,

-20 березня 2019 року Хмельницьким міськрайонним судом за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 263 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки шість місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду від 20 березня 2019 року за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 263 КК України і остаточно призначено п`ять років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 07 квітня 2020 року, зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 07 квітня 2020 року по 03 серпня 2020 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один позбавлення волі.

Цивільний позов не пред`являвся.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати на залучення експертів в розмірі 1445 грн. 29 коп.

Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

За вироком суду, ОСОБА_1 , будучи 20 березня 2019 року судимим Хмельницький міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 263 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, на шлях виправлення не став, а повторно, під час іспитового терміну та під час судового розгляду відносно нього кримінальних справ Хмельницьким міськрайонним судом та Ярмолинецьким районним судом, вчинив новий умисний злочин проти власності.

Так, 21 березня 2020 року біля 18 год. 50 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », по АДРЕСА_2 , керуючись корисливим мотивом та переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи, що в приміщенні магазину облаштовано камери відеоспостереження та знаходяться продавці і покупці, у зв`язку з чим за його діями спостерігають, відкрито, повторно, без застосування насильства, шляхом вільного доступу з прилавку горілчаного відділу магазину викрав опечатане пластикове відро для благодійних пожертв, яке належить благодійному фонду «У нас чужих дітей немає», всередині якого знаходились грошові кошти в сумі 2129 грн. різними купюрами, з яким, через продуктовий відділ вказаного магазину, де в той час перебувала продавець ОСОБА_2 та троє невстановлених слідством покупців, вибіг з приміщення магазину на вулицю, чим спричинив благодійному фонду майнової шкоди на вказану суму.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2020 року залишено без зміни, а апеляційна скарга обвинуваченого та захисника - адвоката Гіппіуса О.Б. - без задоволення.

Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2021 року ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В спільній апеляційній скарзі обвинувачений та його захисник Гіппіус О.Б., як вбачається з її змісту, просять вирок суду скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вважають вирок суду незаконним та необґрунтованим. Зазначають, що ОСОБА_1 виключно у таємний спосіб протиправно заволодів пластиковим відром, де згодом були вилучені ним лише 78 гривень. При цьому обвинувачений зазначає, що у відрі було не більше 158 грн., з яких 100 грн. покладено ним особисто. Вказують, що в матеріалах справи немає жодних доказів, які б спростовували показання обвинуваченого. Крім того, стверджують, що у вироку суду не наведено достовірних доказів того, що власником пластикового відра з пожертвами є саме « Благодійним Фонд », керівником якого є представник потерпілого ОСОБА_3 та просять дослідити докази стосовно суми, яка знаходилася в зазначеній скриньці.

Звертають увагу суду на те, що в справі не була призначена судово -психіатрична експертиза, щодо встановлення факту осудності обвинуваченого. Слідчий експеримент, дані якого покладені в основу обвинувального вироку, проводився без участі сторони захисту. Зауважують, що судом не враховано особисті життєві труднощі обвинуваченого та душевні хвороби.

Крім того, апелянти просять переглянути міру покарання у відповідності до ст.65 КК України, оскільки вважають призначене покарання надто суворим.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, думку представника потерпілого Антонюка І.В., прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, вирок суду щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , в частині кваліфікації та призначеного покарання - зміні, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегією суддів встановлено, що 21 березня 2020 року біля 18 год. 50 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », по АДРЕСА_2 , керуючись корисливим мотивом та переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи, що в приміщенні магазину облаштовано камери відеоспостереження та знаходяться продавці та покупці, у зв`язку з чим за його діями спостерігають, відкрито, без застосування насильства, шляхом вільного доступу, з прилавку горілчаного відділу магазину викрав опечатане пластикове відро для благодійних пожертв, яке належить благодійному фонду «У нас чужих дітей немає», всередині якого знаходились грошові кошти в сумі 2129 грн. різними купюрами, з яким через продуктовий відділ вказаного магазину, де в той час перебувала продавець ОСОБА_2 та троє невстановлених слідством покупців, вибіг з приміщення магазину на вулицю, чим спричинив благодійному фонду майнової шкоди на вказану суму.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вказаних дій підтверджується дослідженими в суді першої та апеляційної інстанцій доказами.

Так, ОСОБА_1 , інкриміноване йому кримінальне правопорушення заперечив, визнав таємне викрадення з прилавку горілчаного відділу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» в м. Старокостянтинові прозорого відра із 178 грн. всередині. Вказав, що із викрадених коштів, 100 грн. були його, які після того як прочитав зухвалий напис на відрі про збір коштів для олігарха, попросив продавця повернути, на що вона відмовила, зіславшись на необхідність погодження із керівником. В ході даної суперечки продавець повідомила, що відеокамери в магазині не працюють. Підтвердив, що купляв слабоалкогольний напій, який там вже і випив. Оскільки щоб повернутися до м. Хмельницького, йому потрібні були кошти для заправлення машини пальним, у нього виник умисел на таємне викрадення даних грошей, що він і зробив. Кваліфікацію його дій за ст. 186 КК України вважає невірною, так як він, скориставшись відсутністю продавця та покупців в горілчаному відділі магазину, непомітно, викрав з прилавку відро з грошима, яке сховав під куртку зліва, обхвативши лівою рукою, після чого пройшов через м`ясний та молочний відділи, при цьому ніхто з присутніх не окликнув та не зупинив його, та вийшов з магазину.

Показання обвинуваченого колегією суддів не беруться до уваги, оскільки його виннуватість у вчиненні саме грабежу, а не крадіжки, підтверджується даними показань представника потерпілого ОСОБА_3 , який, як приватний підприємець, здійснює підприємницьку діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_2 , і є засновником та президентом благодійного фонду «У нас чужих дітей не буває» та займається допомогою онкохворим дітям, і з яких слідує, що на прилавках трьох відділів даного магазину розміщенні три опломбовані скриньки для збору грошових коштів на лікування онкохворих дітей, на яких розміщена інформація про дитину, її батьків, діагноз, банківські рахунки.

За чотири дні до викрадення проводилась інкасація коштів в скриньці, в горілчаному відділі, скринька була майже повністю заповнена грошовими купюрами різного номіналу, було нараховано 2129 грн. По записам 21 березня 2020 року з камер відеоспостеження в магазині було встановлено, що крадіжку вчинив обвинувачений, який тривалий час спостерігав за горілчаним відділом, жодних суперечок із продавцем горілчаного відділу не відбувалось. Під час перебування в магазині він купляв та тут же випивав алкогольні напої. Коли у відділі нікого не було, він викрав повністю заповнену грошима скриньку, сховавши її собі за пазуху лівої руки під куртку. Проте, на виході з магазину, він був помічений продавцем з молочного відділу, яка побачила під його курткою скриньку з благодійними коштами, зрозумівши це злочинець поспішив вийти з магазину. Через кілька хвилин продавці викликали поліцію і самі пішли на вулицю шукати злодія, однак його ніде не було.

В суді першої та апеляційної інстанції свідок ОСОБА_2 підтвердила, що ввечері 21 березня 2020 року помітила обвинуваченого, який досить підозріло себе поводив, то виходив з магазину, то заходив назад, то знімав, то вдягав куртку, був в масці, але періодично її знімав, постійно переміщався по приміщенню магазину. Коли він вийшов із горілчаного відділу та проходив повз її молочний відділ, вона побачила, що в правій руці він ніс пляшку із слабоалкогольним напоєм, а лівою рукою обхватив скриньку з благодійними внесками, яка виглядала з-під куртки. Вона не встигла його окрикнути, проте він побачив, що вона побачила скриньку, тому поспішив до виходу з магазину. Після цього вона одразу звернулась до продавця з горілчаного відділу ОСОБА_4 з приводу викрадення скриньки з грошима, вони викликали поліцію і пішли на вулицю його шукати, проте поруч магазину його не було. Вказала, що викрадена скринька була доверху наповнена грошовими купюрами різного номіналу, що камери спостереження в магазині постійно працювали, також повідомила про те, що не чула суперечки між обвинуваченим та продавцем горілчаного відділу ОСОБА_4 з приводу повернення грошей із скриньки.

Аналогічні показання свідок ОСОБА_2 надала під час слідчого експерименту, в присутності двох понятих, відеозапис якого відтворенний в судовому засіданні першої інстанції та досліджений протокол слідчого експерименту із свідком ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційної інстанції.

За показаннями свідка ОСОБА_4 , в судовому засіданні суду першої інстанції, вона працює продавцем в горілчаному відділі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», м. Старокостянтинова Хмельницької області. Ввечері 21 березня 2020 року обвинувачений, через незначний проміжок часу, два рази купляв 100 грамові пляшки горілки, які тут же хотів випити, однак вона йому заборонила, вказавши на карантинні заборони і на те, що працюють камери спостереження. Бачила, як він пив спиртне в кавовому відділі. Так як вона відпустила всіх покупців зі свого відділу, тому попросила продавця з кавового відділу ОСОБА_5 подивитись за відділом, оскільки їй необхідно було піти в склад за товаром. Повідомила, що обвинувачений власних коштів в скриньку з благодійними внесками не клав, суперечки щодо повернення йому 100 грн. з нею не було. Скринька являла собою 5-ти літрове відро з-під оселедців, яке було повністю заповнене грішми різного номіналу та копійками, загальної суми коштів вона не знала, оскільки завжди інкасацію грошей проводять батьки в бухгалтерії. Вказала, що скринька була опломбована паперовою стрічкою, на ній було фото хворого хлопчика, діагноз, контакти батьків, у відділі були копії медичних документів. Зазначила, що вона не бачила, як обвинувачений вкрав та виносив скриньку, про крадіжку грошей дізналась від продавця молочного відділу ОСОБА_2 , після чого одразу викликала поліцію та разом з іншими продавцями вибігла на вулицю шукати злодія та скриньку, однак його вже не було.

Такі показання представника потерпілого, свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , які засвідчили підозріле перебування обвинуваченого ОСОБА_1 в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », під час якого, останній, купував і вживав алкогольні напої, після чого жваво вийшов із приміщення даного магазину і було встановлено, а потім відеозаписом з камер магазин підтверджено, викрадення ним опломбованої скриньки для збору грошових коштів на лікування онкохворих дітей, з коштами.

Крім того, такі зазначені показання узгоджуються з дослідженими судом першої інстанції та частково судом апеляційної інстанції даними:

- рапорту чергового Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області 21 березня 2020 року, з яких вбачається, що о 18:53:00 надійшло повідомлення з мобільному телефону від ОСОБА_4 про те, що з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », м. Старокостянтинова Хмельницької області невідомий відкрито заволодів грошовими коштами, які були у скриньці для пожертв.

- виписки з ЄРДР, про те, що 21 березня 2020 року о 22:29:27 до ЄРДР були внесені відомості за ч. 1 ст. 186 КК України 21.03.2020 року о 18:50 год. невстановлена особа чоловічої статі, перебуваючи в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », по АДРЕСА_2 , без застосування фізичного насильства, відкрито заволоділа скринькою для пожертв, в якій знаходились грошові кошти.

- виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ № 599881 від 24 квітня 2014 року, з якого вбачається, що Благодійний фонд «У нас чужих дітей не буває» зареєстрований юридичною особою 22 квітня 2014 року, місцезнаходження його: АДРЕСА_2 , керівник - ОСОБА_3

- протоколу огляду місця події від 21 березня 2020 року (з фототаблицями здійсненими під час огляду та з камер відеоспостережень)

- зображень фото таблиць, на яких зафіксовані місце розташування камер спостережень, попереднє розміщення на стільниці торгівельного прилавку горілчаного відділу скриньки з грошовими коштами, факт перебування обвинуваченого в магазині, вживання ним алкогольного напою.

- протоколу огляду речі від 24 березня 2020 року з фототаблицями при огляді вмісту DVD-R диску з камер спостереження від 21 березня 2020 року в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та відеозаписів,

- слідчого експерименту з використанням відеозапису, з якого вбачається, що ОСОБА_1 в присутності двох понятих та адвоката розповів звідки, коли та у який спосіб він в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_2 викрав відро з благодійними коштами.

- висновку судової дактилоскопічної експертизи за № 4.6-0197:20 від 08 квітня 2020 року, якими підтверджуються сліди пальців рук розмірами 20х17 мм та 17х10 мм, вилучені 21 березня 2020 року при огляді місця події в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_2 , залишені відповідно середнім та вказівним пальцями руки ОСОБА_1

- висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 01 липня 2020 року, згідно з якими ОСОБА_1 , на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, розумів фактичний характер своїх дій та міг керувати ними, розуміє значення своїх дій та може керувати ними й на даний час. На теперішній час ОСОБА_1 виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок комбінованого вживання опіатів та алкоголю, синдром залежності, на даний час утримання. Проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи не потребує, також не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

З переглянутого у судовому засіданні апеляційної інстанції відеозапису, з камер магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », убачається, що ОСОБА_1 перебував у встановлений день та час в приміщенні магазину, купував та розпивав алкогольні напої, після чого підібравши зручний момент, взявши скриньку і заховавши під куртку, виніс із приміщення магазину. Одна з продавців пішла перевірити скриньку, побачивши, що та відсутня, одразу побігла на вулицю, але на вулиці, поряд з магазином, нікого не було.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту, що ОСОБА_1 , виключно, у таємний спосіб, протиправно заволодів пластиковим відром та що в матеріалах справи немає жодних доказів, які б спростовували показання обвинуваченого, на думку колегії суддів, є надуманими, оскільки приписами п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз`яснено, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення.

Розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

Колегія суддів вважає, що постійні та послідовні показання свідка ОСОБА_2 про те, що обвинувачений зрозумів, що він був нею викритий у викрадені благодійних коштів є правдивими, оскільки вони повністю узгоджуються з показаннями представника потерпілого, інших свідків, діями продавців, які через декілька хвилини після відкритого викрадення благодійних коштів викликали поліцію та самостійно пішли шукати злодія та викрадені грошові кошти.

Обвинувачений зрозумівши, що продавець ОСОБА_2 побачила скриньку під курткою, поспішив вийти з магазину, зник з місця події, утримуючи при собі викрадене майно, що свідчить про те, що він усвідомив, що його дії, розпочаті як крадіжка, були помічені іншою особою, відповідно продовжені як грабіж.

Переконання апелянтів, щодо відсутності достовірних доказів, що власником пластикової опломбованої скриньки з пожертвами є Благодійного Фонд «У нас чужих дітей не буває», керівником якого є ОСОБА_3 , необґрунтовані та спростовуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ № 599881 від 24 квітня 2014 року, яка міститься в матеріалах провадження.

Відповідно до зазначеної виписки Благодійний фонд «У нас чужих дітей не буває» зареєстрований юридичною особою 22 квітня 2014 року, місцезнаходження його: АДРЕСА_2 , керівник - ОСОБА_3 .

Спростовуються вказаними доказами і доводи апелянтів, що в скриньці не було такої суми коштів, які інкриміновані ОСОБА_1 .

Доводи апелянтів про те, що судом першої інстанції не враховано особисті життєві труднощі обвинуваченого та душевні хвороби, не заслуговують на увагу, оскільки в оскаржуваному вироку зазначено, що судом враховано часткове визнання вини, щире каяття в межах визнаної вини, сприяння розкриттю злочину і визнані судом обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , та, на думку колегії суддів, зазначені доводи апелянтів не можуть бути підставою для суттєвого пом`якшення призначеного йому покарання.

Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 01 липня 2020 року ОСОБА_1 , на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, розумів фактичний характер своїх дій та міг керувати ними, розуміє значення своїх дій та може керувати ними й на даний час. На теперішній час ОСОБА_1 виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок комбінованого вживання опіатів та алкоголю, синдром залежності, на даний час утримання. Проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи не потребує, також не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру, тому посилання в спільній апеляційній скарзі на те, що в справі не було проведено судово-психіатричної експертизи, щодо встановлення факту осудності обвинуваченого, є безпідставними.

Відповідно до даних слідчого експерименту з використанням відеозапису, про який зазначено в спільній апеляційній скарзі, колегія суддів оцінивши наведені докази у справі, у їх сукупності, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у відкритому викрадені чужого майна (грабежу).

Однак, мотивувальна частина оскаржуваного вироку відносно ОСОБА_1 містить посилання на наявність в діях, останнього, кваліфікуючої ознаки повторність. Колегія суддів не може погодитись з цим висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що обвинувальних вироків за вчинення злочинів проти власності відносно ОСОБА_1 , на час ухвалення оскаржуваного вироку, не має.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини вироку суду посилання на наявність кваліфікуючої ознаки - повторність та перекваліфікувати його дії з ч.2 на ч.1 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

При призначенні покарання за цією нормою закону, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є корисливим нетяжким злочином; обтяжуючими покарання обвинуваченого обставинами є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння; обставинами, що пом`якшують покарання, є наявність на утриманні малолітніх дітей.

З врахуванням викладеного, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який в період відбування покарання за попереднім вироком, вчинив новий, умисний, корисливий злочин, що свідчить про його схильність до девіантної поведінки та явне та свідоме небажання ставати на шлях виправлення, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, дружину - інваліда ІІ групи, батьків похилого віку, перебуває на обліку у нарколога з приводу комбінованого вживання опіатів та алкоголю, в 2017 році знятий з обліку психіатра, крім того, беручи до уваги вік обвинуваченого, стан здоров`я, думку представника потерпілого, а також те, що покарання має на меті не лише кару, а передусім виправлення особи, колегія суддів прийшла до висновку про достатнє призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, визначеному у санкції інкримінованого кримінального правопорушення.

Обґрунтованих підстав для призначення обвинуваченому іншого, більш м`якого виду покарання, з числа передбачених санкцією ч. 1 ст. 186 КК України, колегія суддів не знаходить.

Саме таке покарання, на переконання колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, сприяти попередженню вчинених ним нових злочинів.

Колегія суддів вважає необхідним на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду від 20 березня 2019 року за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 263 КК України.

Інші підстави для скасування чи зміни вироку відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Спільну апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Гіппіуса О.Б. задовольнити частково.

Вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2020 року стосовно ОСОБА_1 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України - повторність.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.186 КК України на ч.1 ст.186 КК України і призначити йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду від 20 березня 2019 року за ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 263 КК України і остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки і 3 (три) місяці.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

Костенко А.М. Кулеша Л.М. Грох Л.М.