ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
02.07.07 Справа № 14/184-13/42
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Р. Марко
суддів С. Бойко
Т. Бонк
При секретарі Ковалишин Ю.
розглянувши апеляційну скаргу п/п ОСОБА_1 від 14.05.07
на рішення господарського суду Івано- Франківської області від 03.05.07
у справі № 14/184-13/42
за позовом - п/п ОСОБА_1
до відповідача- ТзО»³ктор і К»
тр. особа на стороні відповідача- ПВКП»Іста»
про відшкодування майнової шкоди
за участю представників сторін:
від позивача- не з»явився
від відповідача- Леник Ю.
від тр. особи- не з»явився
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Івано- Франківської області від 03.05.07 по даній справі відмовлено у позові п/п ОСОБА_1 до ТзО»³ктор і К»за участю тр. особи на стороні відповідача ПВКП»Іста»про відшкодування майнової шкоди.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права, не повного з»ясування обставин справи. Зокрема, апелянт зазначає, що на підставі договору оренди не житлового приміщення НОМЕР_1 від 05.11.05 та акту прийому передачі, позивачу передано відповідачем приміщення загальною площею 192,6 кв.м.. Відповідно до мети укладеного договору оренди приміщення, в ньому розміщувався склад, де зберігалися належні позивачу на праві власності товари, а саме, іграшки, отримані згідно договору купівлі-продажу у П/П ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу, накладними на одержання товару.
02 серпня 2006 року у вказаному орендованому приміщенні мала місце пожежа, яка була локалізована та погашена працівниками пожежно-рятувальної служби МНС України в Івано-Франківській області.
Згідно договору оренди приміщення, апелянтом отримано в оренду тільки нежитлове приміщення площею 192,6 кв.м. Силова електрозбірка була у постійному використанні відповідача, незалежно від складу іграшок і згідно п. 5.1.38 Правил пожежної безпеки в Україні (ППБ) обов'язки щодо обслуговування електрозбірки покладені на власника приміщення - відповідача. Будь-яких електроприладів, увімкнених позивачем в електромережу, що могли призвести до струмових перевантажень, не було, що підтверджується технічним висновком дослідно-випробувальної лабораторії ГУ МНС України в Івано-Франківській області від 07.08.2006 року. Згідно укладеного договору, акту прийому- передачі, усі обов"язки щодо пожежної безпеки та обслуговування електрозбірки покладені на товариство з обмеженою відповідальністю „Віктор і К".
Згідно п. 5.1.38 Правил пожежної безпеки в Україні (ППБ), договору оренди, акту прийому передачі, відповідальність за забезпечення обслуговування та технічну експлуатацію електрощита несе власник підприємства. Тобто, власник електроустановок. В даному випадку ним є відповідач. Частина друга даного пункту ППБ, зобов'язує власника у разі неможливості технічного обслуговування електроустановок силами персоналу підприємства укласти договір на планове технічне обслуговування зі спеціалізованою організацією (із кваліфікованими фахівцями).
Апелянт зазначає, що відповідач технічне обслуговування своїх електроустановок самостійно не здійнював, а надана копія договору з ПВКП „ІСТА" підтверджує укладення його 03 жовтня 2006 року, тобто після пожежі. Відсутність у відповідача на момент пожежі даного договору підтверджується також технічним висновком дослідно-випробувальної лабораторії ГУ МНС України в Івано-Франківській області від 07.08.2006 року. Крім цього, копія договору з ВКП „ІСТА" свідчить про укладення його на здійснення технічного нагляду, а не на технічне обслуговування електроустановок.
В судовому засіданні, представник відповідача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.
При цьому колегія виходила з наступного.
Між п/п ОСОБА_1 та ТзО»³ктор і К»укладено договір НОМЕР_1 від 05 листопада 2005року оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 для використання з метою здійснення підприємницької діяльності щодо роздрібної та оптової торгівлі товарами промислової та продуктової групи.
У відповідності з п.2.1. договору оренди приміщення, право користування майном наступає з моменту підписання сторонами цього договору оренди та акту прийому-передачі. Згідно підписаного договору та акту прийому-передачі позивачу було передано в оренду відповідачем приміщення загальною площею 192,6кв.м.
Відповідно до мети укладеного договору оренди приміщення, в ньому розміщувався склад, де зберігалися належні позивачу на праві власності товари, а саме - іграшки, отримані згідно договору купівлі-продажу у П/П ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу, накладними на одержання товару.
02 серпня 2006року у вказаному орендованому позивачем складському приміщенні мала місце пожежа, яка була локалізована та погашена працівниками пожежно-рятувальної служби МНС України в Івано- Франківській області.
Під час виникнення пожежі дане складське приміщення знаходилося закритим на замок і в цей день не відчинялося. Склад був зачинений позивачем о 18год. 30хв. за день до пожежі.
Відповідно до договору на ценралізовану охорону №5/5-ОП від 31.03.05року, орендоване складське приміщення перебувало під охороною фірми "АРТЕ". Саме працівники цієї фірми з центрального пульта охорони повідомили керівництво орендодавця про спрацювання датчика руху на складі іграшок.
Згідно технічного висновку дослідно-випробувальної лабораторії, головного управління МНС України в Івано-Франківській області, від 07.08.2006 р. №41, найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі, яка мала місце 02.08.2006р. в складському приміщенні по АДРЕСА_1, стали порушення ППБ при влаштуванні та експлуатації; електроустановок; порушення правил технічної експлуатації електроустановок (код 11; Наказ МНС України № 289 від 15.05.06р.).
Висновком спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру вибухотехнічного відділення, управління МВС в Івано-Франківскій області від 24.11.2006р., встановлено, що ймовірною причиною пожежі, що мала місце 02.08.20067року в нежитлових приміщеннях по АДРЕСА_1 являється порушенням вимог, стандартів, норм і правил пожежної безпеки при монтажі, улаштуванні та експлуатації електроустановок.
Відповідальність за дотримання протипожежного режиму на об"єкті де виникла пожежа покладено на орендаря (п.п.4.3.1 договору).
Позивачем в порушення договору не отримано дозвіл на початок роботи в органах державного пожежного нагляду(ст.10 Закону України "Про пожежну безпеку" п.2.8 Правил пожежної безпеки в Україні), апарат підключення (вимикачі) не винесені поза межі (ззовні) вказаного приміщення (п.5.1.21 Правил пложежної безпеки України), складування горючих матеріалів проводилася менше 1 м від електроустаткування та під електрощитом (п.5.1.29 абц. 13 Правил пожежної безпеки в Україні).
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із письмових пояснень представника тр. особи- ПКВП "Іста", причиною пожежі за наслідками перевірок та експертиз, стало замикання в трансформаторах струму, які встановлені та опломбовані енергопостачальною організацією, а тому відповідач не мав доступу до проведення будь-яких робіт в даному електрообладнанні.
Позивач вважає, що уся відповідальність за пожежу лежить на відповідачу, однак із доводами апелянта не можна погодитися, зокрема не грунтуються на матеріалах справи твердження Позивача, що причиною виникнення пожежі, яка мала місце 02 серпня 2006року "є загорання електрообладнання у ящику із трансформаторами струму (електрощит, силова збірка)". Вказане твердження в силу ст.. 33,34 ГПК України, не грунтується на жодних письмових чи будь-яких інших доказах.
Безпідставним є твердження позивача, що саме відповідач несе відповідальність за забезпечення обслуговування та технічну експлуатацію електрощита відповідно до підпункт 5.1.38 ППБ, так як дана норма не встановлює відповідальність за забезпечення обслуговування та експлуатацію електрощита, а передбачає зобов'язання власника забезпечити обслуговування та технічну експлуатацію електроустановок. При цьому, вказаний підпункт передбачає, що "у разі неможливості забезпечення технічного обслуговування електроустановок силами персоналу підприємства власником повинен бути укладений договір на планове технічне обслуговування зі спеціалізованою організацією (із кваліфікованими фахівцями)".
Як встановлено судом, на виконання вказаної норми відповідачем укладено Договір від 03.10.2005 року з ПВКП "ІСТА" предметом якого є "здійснення нагляду за справним станом і безпечною експлуатацією електрообладнання" належних відповідачу нежитлових приміщення. Наказом № 24к від 03.10.2005 року, виконавцем за вказаним договором призначено відповідального (особу, що має відповідний допуск до роботи з електроустановками) за "справний стан та безпечну експлуатацію електрообладнання нежитлових приміщень". Відповідальними особами здійснювались регулярні перевірки справності та безпечності експлуатації електрообладнання, яке належить відповідачу.
Також, безпідставним є твердження позивача про те, що підпунктом 5.1.21 ППБ встановлено для відповідача обов'язок встановити поза межами належних йому нежитлових приміщень "апарати загального відключення (вимикачі) силових та освітлювальних мереж", так як вказаним підпунктом встановлено обов'язок встановлення зовнішніх вимикачів саме для "складських приміщень з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами будь-якого класу, архівів, книгосховищ та інших подібних приміщень". В той же час, позивачем не наведено жодного доказу, який б вказував про приналежність нежитлових приміщень, які були предметом Договору до "складських приміщень з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами". Вказані приміщення не мають статусу складських приміщень, а отже, посилання на приписи підпункту 5.1.21 ППБ є цілковито безпідставним. Слід зазначити, що статус орендованих приміщень як - "звичайних" нежитлових приміщень підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 18.08.2005 року Івано-Франківським ОБТІ.
Не відповідає фактичним обставинам справи і твердження позивача, що відповідачем порушено приписи підпункту 5.1.34 ППБ, щодо забезпечення проведення замірів опору ізоляції електричних мереж та електроустановок. Вказаним підпунктом передбачено обов'язкове проведення замірювання опору електричних мереж та електроустановок на рідше одного разу на рік в особливо вологих або жарких приміщеннях, а також в приміщеннях з хімічно активним середовищем, і не рідше одного разу на два роки в інших приміщеннях. Щодо орендованих приміщень, то перевірка ізоляції кабелів та електричної проводки проведена 08 липня 2006 року, про що складено відповідний протокол. Крім того, 08 липня 2006 року також проведено заміри опору ізоляції електричних мереж, про що складено Протокол вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей та устаткування від 08.07.20^^-року. Вказані роботи виявили відсутність недоліків щодо справності ізоляції чи безпечності експлуатації електромереж та електрообладнання.
Що до твердження позивача, що електрощит не мав розміщеної інформації щодо схеми підключення споживачів з пояснюючими написами і вказаним значенням номінального струму апарату захисту, слід зазначти, що вказані схеми, на момент передачі приміщення в користування орендарю, були розміщені на зовнішній поверхні електрощита та містили перелік інформації, яка повинна бути розміщена на електрощиті.
Щодо відповідальності за дотримання правил пожежної безпеки в орендованому приміщенні, то у відповідності до підпункту 4.3.1. Договору, Сторони домовились, що саме на Позивача покладається обов'язок забезпечити дотримання в приміщенні правил протипожежної безпеки відповідно до вимог чинного законодавства. Покладення на орендаря обов'язку забезпечення дотримання правил протипожежної безпеки відповідає вимогам частини 2 статті 5 Закону України "Про пожежну безпеку", якою передбачено, що "обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки повинні бути визначені в договорі оренди. Крім того, у відповідності до статті 5 Закону України "Про пожежну безпеку" орендарі приміщень "зобов'язані забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил". Тобто, на орендаря, в рівній мірі з власником приміщення Законом покладено зобов'язання забезпечити додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил. Зокрема, це стосується цільового використання приміщення.
Частина перша статті 5 Закону передбачає і для орендаря обов'язок утримувати у справному стані обладнання та інвентар. Крім того, Сторони домовились, що саме орендар зобов'язується забезпечити дотримання в приміщенні правил протипожежної безпеки.
Разом з тим, орендарем здійснювалась в орендованому приміщенні діяльність, яка не відповідає цільовому використанню приміщень та умовам, укладеного між сторонами Договору.
Частина 3 статті 10 Закону України "Про пожежну безпеку" передбачає, що "оренда будь-яких приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняються".
Відсутність звернення позивачем за дозволом до державних органів пожежного нагляду підтверджується довідкою від 09.11.2006 року, що видана за підписом в.о. начальника відділу ПНПЛ Івано-Франківського МУ ГУ МНС України Масляк О.М. якою підтверджено, що "в період з 01.04.2005 року по 02.08.2006 року дозвіл на початок роботи нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, приватному підприємцю ОСОБА_1 не надавався".
Крім того, сам електрощит виготовлений з негорючих матеріалів, а тому саме по собі "коротке замикання", що найбільш вірогідно, мало місце, не могло спричинити виникнення пожежі.
При гасінні пожежі, що мала місце 02.08.2006 року в орендованих позивачем нежитлових приміщеннях встановлено, що поширення пожежі та значне пошкодження нежитлових приміщень та майна, яке в ньому знаходилось сталось внаслідок розміщення дитячих іграшок та інших промислових товарів, які виготовлені з легкозаймистих матеріалів, на електрощиті та в безпосередній близькості від нього. Вказане може бути підтверджене поясненнями осіб, що брали участь в гасінні пожежі та фото-відеоматеріалами, які виготовлені працівниками органів державного пожежного захисту, що прибули на місце пожежі для гасіння. Саме це, спричинило швидке та широке поширення вогню у
Примішані, а тому завдало збитків майну, що знаходилося у приміщенні.
Відповідно до п.п 2.2.9.9.9 ДБН, розміщення будь-яких легкозаймистих речей щонайменше за два метри до електрощита, а тим більше безпосередньо на ньому, заборонено .
На думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно зазначив той факт, що той факт що з моменту виникнення пожежі і до 17.09.2006 року позивач вільно користувався орендованим приміщенням, неодноразово завозив та вивозив товари, не об»єктивно вплинуло на вирішення питання щодо визначення суми завданих збитків, крім того, як встановлено судом, відповідача не було залучено до проведення експертизи. Слід зазначити, що приміщення тривалий час перебувало без охорони, що також не дає можливість встановити приналежність пошкоджених товарів до тих, що зберігались в орендованому приміщенні.
Відповідно до. ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездія льністю, особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Для застосування деліктної відповідальності(позадоговірної) необхідною є наявність складу правопорушення , а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв"язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Враховуючи загальні правила щодо доведення відповідачем відсутності в його діях правопорушень, які є підставою для деліктної відповідальності та досліджені вище обставини, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відсутність вини відповідача, правомірним.
Відповідно до ст.. 33,34 ГПК України, позивач належними та допустимими доказами не довів наявності тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
А тому, керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Постановив:
Рішення господарського суду Івано- Франківської області від 03.05.07 у справі № 14/184-13/42 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано- Франківської області.
Головуючий Р. Марко
Суддя С. Бойко
Суддя Т. Бонк