Справа № 643/4380/13-ц

Провадження № 4-с/643/35/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2021

Суддя Московський районний суд м. Харкова Олійник О.О., розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державних виконавців Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчих провадженнях № 51458446, № 58206395, № 51457913, № 49710995, № 50922644, № 51458306, № 49710660, № 51458180, № 58206679 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів, щодо невиконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2014 року у цивільній справі № 643/4380/13-ц, рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2015 року по цивільній справі № 643/8816/15-ц, рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2015 року по справі № 640/11271/15-ц, рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2018 року по справі № 643/7153/18.,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова зі скаргою на на неправомірну бездіяльність державних виконавців Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчих провадженнях № 51458446, № 58206395, № 51457913, № 49710995, № 50922644, № 51458306, № 49710660, № 51458180, № 58206679 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів, щодо невиконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2014 року у цивільній справі № 643/4380/13-ц, рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2015 року по цивільній справі № 643/8816/15-ц, рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2015 року по справі № 640/11271/15-ц, рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2018 року по справі № 643/7153/18.

Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (частина 9 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України).

Означене положення не конкретизує, про яку саме аналогію йдеться, матеріальну чи процесуальну. Однак, що судячи з використаного законодавцем формулювання, це положення закріплює застосування аналогії саме матеріально-правових норм і принципів права (регулювання є функцією матеріального права, яке надає правової форми суспільним відносинам, що складаються до встановлення правових норм, тоді як сама можливість процесуальних дій учасників процесу зумовлена існуванням процесуальної форми судочинства).

Разом з тим, суд вважає, що застосування такої аналогії є необхідним у цьому випадку, оскільки протилежне може спричинити наслідки, що несумісні із завданнями цивільного судочинства та забезпеченням, зокрема, верховенства права (що охоплює, на міркування Венеційської комісії, такі принципи як рівність перед законом, справедливе судочинство, доступ до правосуддя, право викладати в суді свою позицію та обґрунтованість судових рішень) та міжнародних зобов`язань (зокрема, за Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод й практикою Європейського суду з прав людини). Аналогія процесуального закону, таким чином, у цьому випадку покликана врегулювати відносини, що не врегульовані законом, усунути недоліки процесуального закону в інтересах правосуддя.

Оскільки положення розділу VII Цивільного процесуального кодексу України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» не містить положень щодо дій суду у разі заяви про залишення скарги без розгляду, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону.

Таким чином, скаржник, який звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, має такі ж права і обов`язки як і позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема - виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України - позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст. 447 ЦПК України - Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України - скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Як вбачається зі змісту вказаний положень ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Крім того, законодавцем вживаються терміни судове рішення та скарга в однині, а не множині, тому за відсутності рішення державного виконавця про об`єднання різних виконавчих проваджень в одне зведене виконавче провадження, стягувач позбавлений можливості в одній скарзі оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державних виконавців за різними виконавчими провадженнями.

Всупереч зазначеним вимогам, ОСОБА_1 в одній скарзі об`єднав 9 різних виконавчих проваджень, які не були об`єднані державним виконавцем в одне зведене виконавче провадження або не надав відповідну постанову державного виконавця.

Також треба зауважити, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Однак, стягувач в одній скарзі, крім виконавчих проваджень за рішеннями, які ухвалював Московський районний суд м. Харкова, оскаржує бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні за рішенням Київського районного суду м. Харкова, а тому Московський районний суд м. Харкова позбавлений можливості розглянути дану скаргу.

За таких обставин, зазначена скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху для надання пятиденного строку на усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 260, 447, суд

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державних виконавців Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчих провадженнях № 51458446, № 58206395, № 51457913, № 49710995, № 50922644, № 51458306, № 49710660, № 51458180, № 58206679 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів, щодо невиконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 08 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2014 року у цивільній справі № 643/4380/13-ц, рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2015 року по цивільній справі № 643/8816/15-ц, рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2015 року по справі № 640/11271/15-ц, рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2018 року по справі № 643/7153/18 - залишити без руху.

Надати стягувачу п`ятиденний строк на усунення зазначених недоліків з моменту отримання копії даної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -         О.О. Олійник