Справа № 946/1028/21

Провадження № 2/946/1997/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Адамова А.С.,

при секретарі – Тюміній О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_1 , третя особа відділ державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття з під-арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2020 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - відділ державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття з під-арешту майна, а саме: 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 , накладеного на підставі постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Марінова Антона Антоновича про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 46946027 від 20.08.2015 року (номер запису про обтяження 10930021). Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08 квітня 2020 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (далі - ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ») та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» (надалі — ПАТ «КБ «НАДРА») було укладено Договір №GI3N016222 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу Мурською Н.В. зареєстрований в реєстрі за № 577, згідно якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та заставодавців (іпотекодавців), поручителів. ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набуло право Кредитора за Кредитним договором №ОД04/10/2007/840-К/032 від 19.10.2007, який був укладений між ПАТ «КБ НАДРА» та Позичальником, а також право Іпотекодержателя за Договором іпотеки № б/н, посвідченим приватним нотаріусом Ізмаїльського нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д. за реєстровим № 5138. З витягу державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, позивачу стало відомо про перебування вказаного майна під арештом, накладеним старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського МРУЮ Одеської області Маріновим Антоном Антоновичем ВП № 46946027 від 20.08.2015 (номер запису про обтяження 10930021). При цьому, виконавче провадження, в якому було накладено арешт на майно вже завершене, та знищене за термінами зберігання. Вказане обтяження унеможливлює в повній мірі реалізацію права іпотекодержателя на вказане майно, що є грубим порушенням законних прав останнього. З інформаційної довідки № 239418077 від 30.12.2020 року, яку отримав позивач щодо майна, а саме: 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 , вбачається, що іпотекодержателем вищезазначеного майна є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на підставі Договору №GL3N016222 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором № ОД04/10/2007/840-К/032 від 19.10.2007 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином засобами поштового зв`язку, про причину неявки суд не повідомила, тому суд відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв`язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.

Представник третьої особи державний виконавець Марінов А.А. в судове засідання не з`явився, 10.06.2021 надав пояснення по справі, якому зазначив про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 08 квітня 2020 року між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ПАТ «КБ «НАДРА» було укладено Договір №GI3N016222 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 577, згідно якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та заставодавців (іпотекодавців), поручителів, тобто ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» набуло право Кредитора за Кредитним договором №ОД04/10/2007/840-К/032 від 19.10.2007, який був укладений між ПАТ «КБ НАДРА» та позичальником ОСОБА_1 , а також право Іпотекодержателя за Договором іпотеки № б/н, посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д. за реєстровим № 5138.

Згідно витягу державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 , перебуває під арештом, накладеним старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського МРУЮ Одеської області Маріновим Антоном Антоновичем ВП №46946027 від 20.08.2015 (номер запису про обтяження 10930021).

Згідно інформації головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Марінова А.А. за №46946027 від 10.06.2021, в провадженні ВДВС знаходився виконавчий напис №1701 від 29.12.2014 року, що виданий приватним нотаріусом Київського МНО Кобелевою А.М. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , що є заставою ПАТ КБ «Надра». Боржником за вказаним провадженням є ОСОБА_1 . Зазначений виконавчий документ виконувався в рамках ВП № 46946027. Вказане виконавче провадження було відкрито 18.03.20215 року. 26.03.2015 року, у зв`язку із не оплатою боргу з боржника було стягнуто виконавчий збір у розмірі 87271,41 грн. 20.08.2015 року була винесена постанова про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на квартиру боржника. 30.11.2015        року виконавче провадження було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку із тим, що у іпотечному майні зареєстрована неповнолітня дитина. Матеріали виконавчого провадження знищені у зв`язку із спливом строку їх зберігання (3 роки після завершення провадження). Повторно на примусове виконання вказаний напис нотаріуса надійшов у жовтні 2016 року. 04.10.2016        року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52551906. 30.03.2017 року ВП №52551906 було завершено шляхом винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Підставою повернення виконавчого документа стягувачу є неможливість звернути стягнення на заставлене майно у зв`язку із дією ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Матеріали ВП №52551906 також знищені у зв`язку із спливом строків їх зберігання. Арешт на майно накладався лише в рамках ВП № 46946027.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави, кредитор (заставодержатель) має право, у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення- виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця. Гпотекодержатель має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. З Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов`язання, відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою’ іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання — звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до частини шостої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5)        відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання, рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8)        отримання виконавцем документального підтвердження наявності на. одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» звернувся до суду з цим позовом як іпотекодержатель нерухомого майна, з позовом у випадку, який регламентований Законом України «Про виконавче провадження», як «інший випадок», оскільки дане виконавче провадження завершено та матеріали знищені.

Інші засоби захисту своїх прав у позивача згідно положень чинного законодавства відсутні. Безпосередньо державний виконавець не наділений повноваженнями скасовувати арешт майна у виконавчому провадженні, яке завершене, а підстав для скасування арешту майна згідно приписів. ст..50 Закону України «Про виконавче провадження» не вбачалося.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016р. № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016р. № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

Так, на думку суду, іншого варіанта як скасування арешту з вказаного майна не існує. У зв`язку з чим, суд зазначає, що звернення до суду саме з позовом, а не зі скаргою є правильним та єдино можливим шляхом, так як позивач не є стороною виконавчого провадження та замінити сторону виконавчого провадження неможливо, оскільки виконавче провадження відкрито та здійснювалося за виконанням нотаріального напису, а не за рішенням суду, а відповідно до ст. 447 ЦПК України та ст. 287 КАС України правом на подання позову щодо рішень дій/бездіяльності наділені лише учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій. Тобто, окрім як подання позову про зняття майна з-під арешту за правилами цивільного процесуального кодексу, позивач позбавлений законної можливості захистити свої права.

Крім того, судом враховується, що скасування арешту є лише проміжним етапом у захисті прав позивача, та після скасування арешту для реалізації своїх прав позивачу необхідно виконати ще багато дій за вибором іпотеко держателя, у тому числі з огляду на те, що на даний момент накладено мораторій на реалізацію майна, що було заставлене на виконання договорів з надання валютних кредиті.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа відділ державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (юридична адреса: 68600, м. Ізмаїл, проспект Миру, б.23, оф.203) про стягнення заборгованості – задовольнити.

Зняти арешт з майна, а саме: 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 , накладеного на підставі постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Марінова Антона Антоновича про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 46946027 від 20.08.2015 року (номер запису про обтяження 10930021).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2021р.

Суддя:        А.С.Адамов