-

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 371/534/20

Провадження № 11-кп/824/2385/2021

Головуючий в суді першої інстанції: Гаврищук А.В.

Доповідач: Трясун Ю.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Трясуна Ю.Р.,

суддів Мосьондза І.А.,

Новова С.О.,

секретарів судового засідання Мариняк Т.О., Чугай М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020110220000200 щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Маслівка Миронівського району Київської області,громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,

за участю прокурора Грушевської М.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Лисюк О.В.,

представника потерпілого Гресенко О.В.

В С Т А Н О В И Л А :

В апеляційній скарзі захисник Лисюк О.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 просить вирок Миронівського районного суду Київської області від 19 лютого 2021 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_1 та визнати невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

В апеляційній скарзі представник Гресенко О.В. в інтересах потерпілого Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» просить вирок Миронівського районного суду Київської області від 19 лютого 2021 року змінити в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 покарання та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 246 КК України, яке є співмірним його діянню та особі обвинуваченого.

Вироком Миронівського районного суду Київської області від 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України та призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку два роки не вчинить нового кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 76 КК України на нього покладені обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» 98378 гривень 11 копійок.

Вироком також скасований арешт на майно та вирішено питання щодо речових доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 квітня 2020 року у ранковий час ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу, як важливого елементу навколишнього природного середовища, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, прибув до полезахисного лісового насадження, розташованого поряд із с. Маслівка Миронівського району Київської області, між земельними ділянками з кадастровими номерами: 3222984300:02:007:0023 та 3222988400:04:001:0018, де самовільно, без спеціального на те дозволу, що посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом, за допомогою бензопили марки «Електросила» здійснив порубку, шляхом повного відокремлення від кореня у спосіб спилювання 10 сироростучих дерев породи ясен середніми діаметрами 36 см. - 2 шт.; 46 см. - 2 шт.; 40 см. - 1 шт.; 37 см. - 1 шт.; 38 см. - 1 шт.; 44 см. - 1 шт.; 21 см. - 1 шт.; 47 см. - 1 шт.; дуб діаметром 50 см. - 1 шт.

Своїми діями ОСОБА_1 спричинив тяжкі наслідки, а саме заподіяв шкоду Колективному сільськогосподарському підприємству «Маслівське» на загальну суму 82292 грн. 11 коп., що більш, ніж у 60 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

За доводами апеляційної скарги захисника Лисюк О.В. ухвалений щодо ОСОБА_1 вирок є незаконним, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує, що суд у вироку послався на докази, які є недопустимими, та які не спростовують доводи сторони захисту.

На думку захисника, докази, які викладені у вироку, у їх сукупності свідчать, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні ним злочину за ч. 4 ст. 246 КК України, є недоведеним.

Так, апелянт вважає, що суд першої інстанції у вироку не надав належної оцінки доказам в частині підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, а лише перерахував їх.

Крім того, захисник звертає увагу на те, що жоден із наведених у вироку доказів не доводить, що саме ОСОБА_1 здійснив інкримінований йому злочин, а навпаки доводять його невинуватість, і те, що слідством не було встановлено особу, яка дійсно здійснила незаконну порубку дерев.

Апелянт вказує, що жоден із допитаних судом свідків не бачив, що саме обвинувачений власноруч спилював дерева.

Також захисник звертає увагу на протоколи огляду місця події від 25 квітня 2020 року відповідно до яких під час проведених оглядів лісосмуги та місцевості біля домоволодіння ОСОБА_1 з метою проведення трасологічної експертизи були зроблені експериментальні зрізи стовбурів дерев, однак під час досудового розслідування жодної трасологічної експертизи проведено не було.

Крім того апелянт вказує, що із протоколів огляду вбачається, що було зрізано 11 стовбурів дерев великих порід, проте поза увагою суду залишено те, що не було встановлено місцезнаходження наведених 11 стовбурів, оскільки, як вбачається з протоколу огляду місця події від 25 квітня 2020 року, який було проведено біля місця проживання ОСОБА_1 кількість дров біля дворища ОСОБА_1 значно менша, ніж 11 розпиляних колод дерев великої породи. Також не було встановлено походження наведених дров, як і не було встановлено породи дерев, з яких їх напиляли.

Захисник зазначає, що суд належним чином не оцінив показання свідка ОСОБА_2 , якому, як сільському голові не відомі випадки продажу обвинуваченим дров, та підтвердив, що дійсно десь в тій місцевості де були зрізані дерева розташована земельна ділянка (пай), який належить тещі ОСОБА_1 .

Поза увагою суду, як вказує апелянт, залишилось те, що на відео з нагрудних камер поліцейських чітко чути розмову патрульних, в якій один з поліцейських каже, що це не ті «дядьки».

Крім того, захисник вказує на те, що не було встановлено давності зрізів кожного з 11 пеньків.

Щодо довідки, на підставі якої було проведено судову експертизу, то апелянт зазначає, що було перераховані всі пеньки, які були на цій місцевості, незалежно від давності зрізу, хоча лісничий ОСОБА_3 , який її складав, наголошував працівникам поліції, що ці пеньки давні, і зрізи на деревах не свіжі, але дані показання враховані судом не були.

В той же час, як зазначає апелянт, технічні записи судових засідань показань наведеного свідка не містять, як і немає їх оцінки у вироку суду першої інстанції, хоча під час судового розгляду ОСОБА_3 був допитаний як свідок.

Таким чином, захисник підсумовує, що вина ОСОБА_1 стороною обвинувачення не доведена, належних та допустимих доказів його винуватості у інкримінованому злочині надано не було, також не було забезпечено повного та об`єктивного дослідження обставин справи.

В доводах апеляційної скарги представник Гресенко О.В. в інтересах потерпілого Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське»,не спростовуючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Представник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Апелянт вказує, що суд залишив поза увагою те, що під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_1 свою вину не визнав, вказував недостовірні обставини щодо вчиненого ним кримінального правопорушення, неодноразово змінював показання.

Як зазначає представник, суд під час призначення покарання врахував те, що ОСОБА_1 має позитивну характеристику, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є раніше несудимим та являється особою похилого віку.

Проте,апелянт вважає, що обрана судом міра покарання не запобігатимевчиненню ОСОБА_1 нових аналогічних злочинів, оскільки обвинуваченийнезаконну порубку дерев взагалі не вважає злочином, що неодноразово було останнім сказано під час розгляду справи в суді. Свої дії ОСОБА_1 вважає законними,мотивуючи їх тим, що йому потрібно здійснювати заготівлю деревини, а також тим, що неподалік місця вирубки розташована земельна ділянка його тещі. Однак на думку апелянтанаведені обставини жодним чином не свідчать про відсутність в його діях ознак кримінального правопорушення.

Також представник вважає, що суд залишив поза увагою те, що обвинуваченийвисловив пропозицію надання працівникам поліції неправомірної вигоди під час його затримання на місці вчинення злочину, що свідчить про обізнаність ОСОБА_5 у незаконності йогодій та намагання уникнути кримінальної відповідальності будь-яким шляхом.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не сприяв розслідуванню, змінював показання та вигадував різні версій щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Окрім того, представник звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не вчинив дій щодо примирення з потерпілим, якою є юридична особа, а також не розпочав відшкодовувати спричинену ним майнову шкоду.

Наведене у своїй сукупності, як вважає представник, не можесвідчити про щире каяття та активне сприяння обвинуваченогов розкритті злочину.

Апелянт вказує, що дані про особу обвинуваченого та обставини, які визнані такими, що пом`якшують покарання, у цьому випадку не є такими, які б свідчили про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Лисюк О.В. підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити, щодо задоволення апеляційної скарги представника потерпілого заперечували, представник потерпілого Гресенко О.В. підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, щодо задоволення апеляційної скарги захисника заперечувала, прокурор заперечував щодо задоволення апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника Лисюк О.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та представника Гресенко О.В. в інтересах потерпілого Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, ухвалюючи вирок про винуватість ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 246 КК України, суд першої інстанції в повній мірі дотримався цих вимог закону.

Вирок суду містить формулювання обвинувачення, яке визнане доведеним на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, аналіз всіх доказів, наданих сторонами кримінального провадження та мотиви і підстави його ухвалення.

За доводами апеляційної скарги захисника суд наобґрунтування вини ОСОБА_1 посилається у вироку на докази, які не мають беззаперечної сили стосовно доведеності вини обвинуваченого.

Зокрема апелянт зазначає, що поза увагою суду залишилось те, що жоден із допитаних судом свідків не бачив, що саме ОСОБА_1 спилював дерева, однак колегія суддів не погоджується з такими доводами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Крім того, за приписами ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до їх показань в суді, жоден з них не був очевидцем спилювання ОСОБА_1 дерев.

Однак оцінивши показання свідків, окрім показань ОСОБА_3 , з точки зору дотримання вимог розумності, логічності, достовірності, повноти та взаємозв`язку, суд правильно визнав їх належними та допустимими доказами, оскільки в сукупності з іншими доказами вони підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Так, відповідно до показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , прибувши на місце злочину, вони виявили свідка ОСОБА_8 , який повідомив їм, що допомагає ОСОБА_1 заготовляти дрова на зиму. Згодом на тракторі з причепом приїхав останній, на якому порізані дерева перевозив до свого домоволодіння. Чоловіки пояснювали, що вони розпилювали вже зрізані дерева. На місці злочину свідки бачили на пеньках дерев свіжі зрізи.

Цими показаннями, які узгоджуються із записами з відеокамер поліцейських та протоколами огляду місця події спростовуються показання свідка ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_1 , що ними розпилювалися верхівки вже зрізаних раніше кимось дерев. На відеозаписі, який досліджувався судом апеляційної інстанції, та фотографіях ілюстрованої таблиці до протоколу огляду місця події чітко видно світлі зрізи на пеньках дерев, такі ж світлі зрізи видно на колодах, виявлених біля домоволодіння ОСОБА_1 , що зафіксовано на фотографіях ілюстрованої таблиці до протоколу місця огляду місця події. Останнім наведеним доказом спростовуються доводи обвинуваченого, що ним розпилювалися верхівки дерев, оскільки на вулиці біля будинку ОСОБА_1 виявлені колоди розпилених дерев, діаметр яких вочевидь не є верхівками.

За доводами апеляційної скарги, під час огляду лісосмуги здійснювалися експерементальні зрізи стовбурів дерев, однак трасологічна експертиза не проводилася.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази не тільки з точки зору належності, допустимості та достовірності, але й в сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість саме ОСОБА_1 у незаконній порубці дерев.

Колегія суддів вважає, що наданих стороною обвинувачення доказів достатньо для такого висновку, отже відсутність висновків трасологічної експертизи жодним чином не впливає на повноту судового розгляду та законність прийнятого судом рішення.

Щодо доводів апелянта про те, що суд залишив поза увагою показання свідка ОСОБА_2 , то апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки суд у вироку надав оцінку його показанням.

Оцінюючи показання наведеного свідка, колегія суддів зазначає, що окрім того, що ОСОБА_2 показав, що не видавав обвинуваченому дозволу на порубку дерев, його показання не підтверджують і не спростовують висунутого ОСОБА_1 обвинувачення.

Також жодним чином не підтверджують і не спростовують обвинувачення показання свідка ОСОБА_3 , який в суді показав, що деякі пеньки на місці порубки були давні, оскільки ОСОБА_1 висунуте обвинувачення у незаконній порубці лише десяти дерев, що відповідає кількості виявленим під час огляду місця події пенькам дерев зі свіжими спилами.

Тому, колегія суддів вважає, що відсутність у вироку посилання на показання свідка ОСОБА_3 жодним чином не впливає на обґрунтованість судового рішення.

Також є необґрунтованими доводи сторони захисту про відсутність аудіозапису показань наведеного свідка в суді.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що запис показань свідка ОСОБА_3 матеріали провадження містять.

Апеляційний суд зазначає, що кримінальна відповідальність за ст. 246 КК України настає за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, а за ч. 4 ст. 246 КК якщо такі дії спричинили тяжкі наслідки.

Предметом злочину є дерева і чагарники, які ростуть у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду.

При цьому, порубка є незаконною, якщо вона здійснюється без спеціального на те дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом; незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях визнається закінченим злочином з моменту заподіяння в результаті незаконної порубки лісу істотної шкоди.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 не мав відповідного дозволу на порубку дерев, однак здійснював такі дії, що вказує на спрямованість його умислу.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що всі докази, якими суд обґрунтовував свій висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочинує належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність та взаємозв`язок є достатнім для ухвалення обвинувального вироку з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 246 КК України, як незаконна порубка дерев у інших лісових насадженнях, що спричинило тяжкі наслідки.

Доводи представника потерпілого, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає таке.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який за класифікацією, визначеною ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують покарання.

Судом взято до уваги, що обвинувачений є особою похилого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин вчинив не з метою збагачення, а з метою забезпечити себе дровами на зимовий період, що правильно визнано судом обставинами, які пом`якшують покарання.

Судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено обставин, які обтяжують покарання.

На підставі цього суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, однак вважав за можливе застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України. Своє рішення суд мотивував з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, соціального становища, відсутність даних про перебування на профілактичному обліку у лікарів нарколога та психіатра, в цілому позитивну характеристику за місцем проживання, наявності у справі обставин, які пом`якшують покарання, відсутності обставин, що його обтяжують.

Суд мотивував, що наведені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності дає підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства.

Колегія суддів зазначає, що призначення покарання носить індивідуальний характер і його вид та розмір визначається з урахуванням положень ст. 65 КК України.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Отже рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі із одночасним звільненням від відбування покарання та встановленням іспитового строку, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових злочинів.

За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а тому апеляційні скарги захисника Лисюк О.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та представника потерпілого задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги захисника Лисюк О.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та представника Гресенко О.В. в інтересах потерпілого Колективного сільськогосподарського підприємства «Маслівське» залишити без задоволення.

Вирок Миронівського районного суду Київської області від 19 лютого 2021 року, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду впродовж трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

Ю.Р. Трясун І.А. Мосьондз С.О. Новов