Справа № 381/1743/19 Головуючий в суді 1-ої інст. - Зебелян Н.В.

Провадження № 11-кп/824/636/2021 Суддя-доповідач - Полосенко В.С.

Категорія ст.186 КК України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-А, м. Київ, 03110, тел./факс (044) 284-15-77

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Полосенка В.С.

суддів: Габрієля В.О., Дриги А.М.

при секретарі -Бондар А.В.,Рябушей О.Г.,

за участю:

прокурора - Заіки О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника -Сікана Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2019 року, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Долина, Долинського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,раніше неодноразово судимого,

визнано невинуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з вироку суду І-ї інстанції, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 25 березня 2019 року близько 22 години 20 хвилин, знаходячись у другому вагоні з хвоста електропоїзда № 6036 сполученням "Фастів-Київ", який знаходився на третій приміській платформі залізничної станції Фастів-1 за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка № 30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, побачив незнайомого чоловіка (в подальшому ОСОБА_3 ), який сидів на сидінні у вагоні та був одягнутий у темно-сині спортивні кросівки. Дане взуття сподобалось ОСОБА_1 і останній вирішив запропонувати ОСОБА_3 обмінятися взуттям.

З даною метою ОСОБА_1 пересів зі свого місця до ОСОБА_3 та запропонував обмін взуттям, на що останній категорично відмовив і між ними виник словесний конфлікт. У ході конфлікту у ОСОБА_1 несподівано виник умисел направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , які не є небезпечними для життя та здоров`я останнього, з метою відкритого викрадення чужого майна, а саме чоловічих кросівок марки «kellairend», 44 розміру, вартістю 400 грн., які належали ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій умисний злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я ОСОБА_3 , з корисливим мотивом, діючи повторно, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 один удар кулаком лівої руки в область обличчя, після чого останній впав на сидіння. Надалі, продовжуючи свої злочинні умисні дії, усвідомлюючи, що потерпілий помічає незаконні його дії, направлені на викрадення чужого майна, силоміць стягнув з ніг потерпілого кросівки та відразу одягнув їх, здійснивши тим самим відкрите викрадення чужого майна.

У подальшому, ОСОБА_3 після отримання ним тілесних ушкоджень, намагаючись самостійно повернути своє майно, почав вимагати від ОСОБА_1 повернення кросівок. В цей час до вагону електропоїзда № 6036 сполученням "Фастів-Київ", який знаходився на третій приміській платформі залізничної станції «Фастів-1» за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка № 30 зайшли пасажири і випадково стали свідками, як ОСОБА_3 вимагав від ОСОБА_1 повернення свого майна.

ОСОБА_1 , незважаючи на викриття своїх протиправних дій свідками та потерпілим ОСОБА_3 , які розуміли сутність його злочинних дій, а саме вчинення ним викрадення чужого майна, продовжив свої злочинні дії направлені на утримання викраденого майна шляхом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 у вигляді двох ударів кулаком правої руки та лівої руки (по черзі) в область голови, внаслідок чого останній впав та вдарився головою об тверду поверхню обшивки вагону.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними протиправними діями наніс ОСОБА_3 майнової шкоди на суму 400 грн.

Дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.186 Кк України як вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, повторно.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями до неї, в якій просив вирок суду скасувати таухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Окрім того, прокурор просить дослідити всі докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Вказує, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду І-ї інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Вважає, що виправдання ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки показання потерпілого ОСОБА_3 відкинуті судом, а в обґрунтування вироку взяті покази обвинуваченого, який перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Вказує, що висновки суду, відображені в вироку, суперечать фактичним обставинам кримінального провадження та дослідженим в ході судового розгляду доказам. При цьому суд у прийнятому рішення взагалі не зазначив, які саме докази обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 , є недопустимими та неналежними і чому їх недостатньо для доведення вини останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку поданої апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечують проти її задоволення, дослідивши докази, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до положення ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

За змістом ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, тобто в разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення або відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції провів розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 згідно з положеннями ч. 1 ст. 337 КПК України у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, перевірив надані докази, на підставі яких було пред`явлено обвинувачення, та, на переконання колегії суддів, дійшов правильного висновку про наявність підстав для виправдання ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Посилання в апеляційній скарзі прокурорана вибіркову оцінку доказів, наданих стороною обвинувачення, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи при розгляді даного провадження в суді першої інстанції, є безпідставними.

Так, суд першої інстанції за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у відповідності до вимог закону, провів оцінку доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, та дійшов обгрунтованого висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки як самі по собі, так і в сукупності прямо чи не прямо, не підтверджують існування обставин обвинувачення, про які зазначено в обвинувальному акті.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що 25.03.2019 їхав в електричці, увагоні навпроти нього сидів незнайомий, попросив цигарку, вони почали розмовляти, запитав чи є випити, на що обвинувачений відповів, що є. Вони випили по 50 грам горілки та між ними почалася сварка. Потерпілийпочав простягати до нього руки, після чого він його відпихнув від себе та вдарив 1 чи 2 рази та люди викликали поліцію. Він нікуди не тікав. Їх з вагона обох забрали працівники поліції у відділок. У відділок він прийшов у своїх кросівках та у стані сильного алкогольного сп`яніння, а тому у відділку він заснув. Близько 1 години ночі його розбудили працівники поліції, дали якісь кросівки взути та завели в лікарню на огляд на стан сп`яніння. По дорозі він зрозумів, що йому дали не його кросівки так як він носить 41 розмір взуття, а ті були здається 44 розміру та при ходьбі злітали з нього про що він повідомляв слідчому. До ранку він спав з потерпілиму поліції в одному кабінеті. Зранку коли він прокинувся останнього вже не було, слідча йому повідомила, що потерпілому скинула дружина кошти та вони його посадили на потяг додому. Протримали його 2 дні в поліції та 27.03.2019 його викликав слідчий та сказав йому, що якщо він хоче щоб усе було добре, то нехай все визнає та піде з ним до суду звідки піде під підписку про невиїзд додому. Приводили його на слідчий експеримент однак він відмовився від його проведення. Ніяких кросівок у ОСОБА_3 він не забирав та ніякого конфлікту через кросівки у них не було.

Допитаний в режимі відео конференції, потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що в той день він їхав електричкою з роботи з Києва додому. В електричці на нього набігло троє, він одного штовхнув, а потім вдарився головою. Хто до нього підходив він не пам`ятає. У нього була розбита голова, обвинувачений стягнув з нього його кросівки та натяг йому свої у вагоні електрички. У нього вкрали 300 доларів, 9000 грн., інструмент - болгарку, дрель, сумку, паспорт, обручку. З ОСОБА_1 він познайомився в метро перед тим як сісти в електричку. З ОСОБА_1 було ще двоє чоловіків. Його вдарив ОСОБА_1 , а інші допомагали ОСОБА_1 . ОСОБА_1 зняв кросівки і натяг йому свої.Потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що коли його вдарили, він знепритомнів, а коли прийшов до тями, то його кросівки були на ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 кросівки - на ньому. Його забрала поліція і йому наклали чотири шви. Також потерпілий ОСОБА_3 , що обвинувачений ОСОБА_1 не пропонував йому в електричці обмінятися кросівками. Того як знімав з нього ОСОБА_1 кросівки він не бачив, оскільки був непритомний. Кросівками обмінявся з обвинуваченим ОСОБА_1 в поліції. Кросівки, які належали ОСОБА_1 були коричневими в сіточку. Також потерпілий повідомив суду, що заяву про вчинений щодо нього злочин, а саме викрадення 300 доларів, 9000 гривень, інструменту, паспорта, обручки він писав у поліції в Івано-Франківську. Щодо заяви, яка міститься у справі у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, складеному 25.03.2019 о 23 год.00 хв., де вказано, що в електричці Фастів-Київ невідомий чоловік, застосувавши до потерпілого фізичне насилля, відкрито викрав кросівки пояснив, що те, що йому казали, те він і написав.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні надала наступні показання: 25.03.2019 приблизно о 22:30 год. вона знаходилася на станції Фастів, їхала у Київ. Побачила як двоє мужчин сперечалися і як один вдарив другого так, що той пробив головою фанеру. Вона з іншими пасажирками розборонила чоловіків, у потерпілого була розбита голова, потерпілий казав обвинуваченому, щоб той зняв його кросівки, а обвинувачений заперечував, що то кросівки потерпілого. Які саме кросівки були у обвинуваченого вона не пам`ятає. Обвинувачений заперечував, що то кросівки потерпілого і казав, що то його кросівки. Інші ж кросівки валялися під сидінням і вони були маленькі та брудні. Повідомила, що бійка була саме в електричці, їй передувала сварка. Інших осіб біля обвинуваченого та потерпілого не було. У обвинуваченого була велика чорна сумка, він казав, що у нього є ковдра, показував її, казав, що то його речі та його кросівки. Потерпілий також казав, що нема його телефона і гаманця. І потерпілий, і обвинувачений на вигляд були у хмільному стані. Особисто її працівники поліції не допитували. Коли вона приїхала додому, то прийшов їхній дільничний на прізвище ОСОБА_6 , сказав, що дзвонили з Фастова і потрібно дати пояснення. Вони з сестрою розказали йому як було, а він записав і вони підписали. Повідомила, що не бачила як обвинувачений забирав у потерпілого кросівки, а вирішила, що вони належать останньому через те, що кросівки були великими на обвинуваченого. І ці кросівки були охайними, а ті, що валялися - брудними, як і обвинувачений.

Свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що вона зайшла до електрички, яка мала відправлятися, та побачила обвинуваченого ОСОБА_1 , який бив потерпілого ОСОБА_3 . Вони їх розтягнули, викликали поліцію, прийшли з вокзалу і забрали їх. Потерпілий просив повернути йому кросівки,а обвинувачений заперечував. Кросівки були поміняні, маленькі кросівки валялися біля сидіння, а потерпілий був босий. Бачила як обвинувачений бив потерпілого об панель і у останнього текла кров. Чула як потерпілий казав обвинуваченому, щоб той віддав кросівки. Біля обвинуваченого і потерпілого не було більше нікого, вони були лише удвох. Бив потерпілого лише обвинувачений. У обвинуваченого з собою була сумка. Повідомила, що не бачила того, як обвинувачений знімав кросівки з потерпілого, але бачила те, що ті кросівки були великими, а потерпілий був босим. Коли потерпілий просив повернути кросівки, то обвинувачений бив його. Кросівки, які були малими, забрав обвинувачений і вони пішли з вагона. Вона нічого не підписувала, потім перебувала довгий час на заробітках в Польщі.

Судом першої інстанції досліджено також наступні письмові докази:

Рапорт працівників поліції від 25.03.2019, відповідно до якого 25.03.2019 о 23:31 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 25.03.2019 о 23:31 за адресою: район м. Фастів, вул. Невідома, годину тому в електропотязі Фастів-Київ заявника побив невідомий та забрав кросівки чорного кольору, одягнений в куртку та штани темного кольору, зріст 170 см., худорлявий, заявник кинув слухавку. Заявник ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_1 .

Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 25.03.2019, відповідно до якого в електричці «Фастів-Київ» невідомий чоловік, застосувавши до ОСОБА_3 фізичне насилля відкрито викрав чоловічі кросівки. Подія сталася 25.03.2019 о 22:30 год. Кросівки чоловічі вартістю 400 грн. Застосовувалося фізичне насильство, побої. Звертався до Фастівської ЦРЛ, на лікуванні не перебував. Особу, яка вчинила кримінальне правопорушення бачив. Невеликого зросту, худої статури, обличчя запам`ятав. Очевидцями були пасажири електрички Фастів-Київ.

Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.03.2019, відповідно до якого із застосуванням відеокамери марки PanasonicHC V260 у присутності захисника проведено затримання ОСОБА_1 , а також із дотриманням правил, передбачених ч.7 ст.223 та ст.236 КПК України у присутності захисника та двох понятих о/у СКП ВП на ст.Фастів Налімов Р.Ю. на підставі ст.208 КПК України здійснив обшук затриманої особи ОСОБА_1 , під час якого виявлено та вилучено тканинні чоловічі кросівки синього кольору з білими полосами марки «kellairend» 44 розміру.

Диск з відеозаписом, який оформлено як Додаток до протоколу затримання ОСОБА_1 відповідно до ст.208 КПК України від 13.04.На ньому зафіксовано процедуру затримання обвинуваченого ОСОБА_1 саме 26.03.2019 у присутності захисника та двох понятих. Під час затримання слідчим оголошено про необхідність особистого обшуку затриманої особи та вилучення для огляду кросівок, у які той взутий. На виконання вимог слідчого обвинувачений ОСОБА_1 дістав речі зі своїх кишень, які були оглянуті слідчою Шатило О.П. , і які були повернуті обвинуваченому, оскільки не складали ніякої цінності, а також запропоновано йому зняти кросівки. Після цього, слідча за допомогою лінійки заміряла довжину ступні ОСОБА_1 , яка становила 24 см. та підошви кросівка, в який той був узутий, та яка була більша за розміром, оскільки кросівок був 44 розміру.

Також прокурор надала постанову про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів від 26.03.2019, згідно з якою чоловічі кросівки марки «kellairend», 44 розміру виготовлені з тканини, синього кольору з білими та салатовими полосами - визнано і приєднано до кримінального провадження № 12019110330000043 від 26.03.2019, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, як речовий доказ. Чоловічі кросівки марки «kellairend», 44 розміру виготовлені з тканини, синього кольору з білими та салатовими полосами передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3 .

Згідно з розпискою від 26.03.2019 потерпілий ОСОБА_3 отримав від працівників поліції викрадені у нього чоловічі кросівки (kellairend) 44 розміру. З правилами зберігання речових доказів ознайомлений.

Крім того, прокурором було надано суду протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.03.2019, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 у присутності двох понятих на фото № 2 впізнав особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження і відкрито заволоділа чоловічими кросівками 25.03.2019 в вагоні електропоїзду сполученням «Фастів-Київ» о 22:10 год. Ознаки, за якими потерпілий впізнав особу, - худорляве обличчя, світлі очі, довгий ніс, тонкі вуста, погляд.

Згідно з додатком до протоколу пред`явлення особи для впізнання по фотознімках на фото № 1, № 3, № 4 зображені статисти, на Фото № 2 зображений ОСОБА_1 .

Також, прокурор надала суду протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.04.2019, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 у присутності двох понятих на фото № 3 впізнала чоловіка, який 25.03.2019 о 22:10 год. в електричці «Фастів-Київ» наніс невідомому чоловіку тілесні ушкодження і не повертав викрадені кросівки. Ознаки, за якими свідок впізнала особу, - худорляве обличчя, тонкі вуста, довгий ніс, світлі очі, погляд.

Згідно з додатком до протоколу пред`явлення особи для впізнання по фотознімках на фото № 1, № 2, № 4 зображені статисти, на Фото № 3 зображений ОСОБА_1 .

На підтвердження застосованого до потерпілого насильства прокурором було надано Довідку від 26.03.2019, видану Фастівською ЦРЛ, відповідно до якої ОСОБА_3 звернувся на приймальне відділення КНП ФРР «Фастівська ЦРЛ» в 00:50 год. 26.03.2019 з діагнозом забійна рана голови і йому була надана допомога: ПХО рани, шви на рану, рентгенографія черепа та вказано про необхідність явки до травматолога за місцем проживання 26.03.2019.

На підтвердження того, що інкримінований ОСОБА_1 злочин останній вчинив у стані алкогольного сп`яніння, прокурор надала протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 26.03.2019 № 64, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю чи іншої речовини у видихуваному повітрі - 1,28 % та складено висновок про наявність стану алкогольного сп`яніння.

На підтвердження вартості викраденого у потерпілого майна прокурор надала довідку вартості майна, складену товарознавцем ОСОБА_12 та скріпленої штампом ПП «СКК В.Качановського» Вечірній Ринок Фастів, відповідно до якої вартість чоловічих кросівок марки «kellairend», 44 розміру станом на 25.03.2019 складала 400 грн. Довідка не містить дати її складання та видачі, а також посилання на повноваження та підстави для її складання.

Крім того, судом були досліджені документи, що характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_1 .

Так, визначаючи завдання кримінального провадження, законодавець у ст.2 КПК України вказав, що одним з них, зокрема, є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений. Важливим є те, що законодавець акцентує увагу на швидкому, повному, неупередженому розслідуванні (оскільки на цьому етапі збираються докази), а також на тому, що притягнення особи до кримінальної відповідальності має бути здійсненим в міру своєї вини.

Згідно з ч.2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до пунктів 1-4 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

З огляду на наведені вище норми у даному кримінальному провадженні предметом доказування, по-перше, є те, що обвинувачений ОСОБА_1 у визначені в обвинувальному акті час, місце, спосіб та обстановці вчинив інкримінований йому злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України.

По-друге, предметом доказування також є винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, форма вини, мотив, мета.

По-третє, вид і розмір шкоди, завданої злочином.

Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ч.2 ст.91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Разом з тим, виходячи з наведених вище вимог кримінального процесуального законодавства, судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що надані стороною обвинувачення докази не є достатніми для того, щоб стверджувати поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, а саме вчинив грабіж, поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, повторно, за обставин, вказаних в обвинувальному акті, зважаючи, окрім наведеного вище, й на те, що як потерпілий, так і обвинувачений заперечували проти того, що обвинувачений запропонував обмінятися взуттям.

Так, під час судового розгляду потерпілий надавав суперечливі показання, які не були спростовані прокурором, він та свідки вказали, що не бачили як саме у потерпілого були зняті кросівки.

При цьому, судом також зазначено, що під час проведення досудового розслідування не було належним чином здобуто доказів, які б свідчили про наявність у обвинуваченого прямого умислу на відкрите викрадення із застосуванням насильства чужого майна і корисливого мотиву.

Крім того, відповідно до ст.23 КПК України, під час безпосереднього дослідження доказів і допиту обвинуваченого, ОСОБА_1 протягом досудового провадження (досліджений судом відеозапис затримання обвинуваченого) та в суді стверджував про те, що кросівки, які були в нього вилучені під час затримання належали його родичу, з яким він разом з іншою особою у м. Фастові в той день розпивали алкогольні напої. Водночас, органами досудового розслідування не було звернуто уваги на ці показання та всупереч вимог ч.2 ст.9 КПК України не було перевірено чи виправдовують вони обвинуваченого.

Також, судом встановлено, що в обвинувальному акті відсутнє посилання на відповідний висновок експерта, який би встановлював ступінь тяжкості спричиненого потерпілому тілесного ушкодження за критерієм його небезпеки для життя чи здоров`я. При цьому, в обвинувальному акті вказано, що обвинувачений наносив потерпілому удари кулаком в обличчя і від нанесення яких той впав і вдарився головою об тверду поверхню. Не зважаючи на це, та маючи дані про те, що потерпілому на рану були накладені шви у лікарні, орган досудового розслідування без належних для цього доказів робить висновок про те, що застосоване до потерпілого насильство не було небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого та не проводить експертизи для встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 6 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Таким чином, суд дійшов вмотивованого висновку, що під час досудового розслідування не було дотримано вимог, встановлених ст.ст. 2, 3 КПК України в частині повноти проведення розслідування з метою встановлення наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та доведення його вини поза розумним сумнівом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час розгляду даного кримінального провадження стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом того, що ОСОБА_1 вчинив злочин, який йому інкриміновано, враховуючи обставини, що були наведені вище і які були встановлені під час дослідження доказів.

Посилання прокурора на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не знайшло свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги, обставин та фактів, які могли б вплинути на обґрунтованість прийнятого судом рішення щодо визнання невинуватим та виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, і не були досліджені чи належним чином оцінені судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.

Порушень вимог кримінального матеріального та процесуального закону, які тягнуть за собою зміну чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів і вимог поданої апеляційної скарги і не знаходить підстав для скасування або зміни вироку, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення а вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Судупротягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: