Справа № 298/412/21

Номер провадження 1-кс/298/183/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Лютянської М.С.

при секретарі Брітовій Е.А.

за участю прокурора Химинець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний заяву прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури Свистак В.І. про відвід слідчого судді Великоберезнянського районного суду Зизич В.В. у провадженні за клопотанням захисника - адвоката Цебрика Л.В. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2021 року до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури Свистак В.І. надійшла заява про відвід слідчого судді Зизич В.В. у вказаному вище провадженні.

Заяву про відвід слідчого судді Зизич В.В. прокурор мотивує тим, що на розгляді у судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В. перебуває цивільна справа №298/389/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. І саме по собі, розгляд однією і тією ж суддею вищевказаних справ на його думку, не забезпечує принцип «безсторонності». А тому заявляє відвід слідчому судді Зизич В.В.

Прокурор Химинець О.О. в судовому засіданні заяву про відвід слідчому судді Зизич В.В. підтримав та просили її задовольнити.

Заслухавши думку прокурора, суд приходить до таких висновків.

Відповідно ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно зі ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Положення Конвенції щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст.21 КПК, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Однак, наведені обставини, на думку суду, у розумінні п.4 ч.1 ст.75 КПК України, не є такими, що можуть викликати у сторонньої особи сумнів в неупередженості судді, який здійснює розгляд справи, суд вважає, що подана заява про відвід є необґрунтованою.

Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді, під час судового провадження, є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

З огляду на викладене, та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. ст. 21, 75, 80, 81 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури Свистак В.І. про відвід слідчого судді Великоберезнянського районного суду Зизич В.В. у провадженні за клопотанням захисника - адвоката Цебрика Л.В. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.332 КК України

Ухвала остаточна і окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: Лютянська М.С.