Справа № 127/1547/14-ц

Провадження № 22-ц/801/1381/2021

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 рокуСправа № 127/1547/14-цм. Вінниця

       Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О.С., Якименко М.М.

за участю секретаря судового засідання Михайленко А.В.,

учасники справи:

заявник (боржник): ОСОБА_1 ,

заінтересована особа (стягувач): публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

заінтересована особа: ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження: староміський відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),

розглянув цивільну справу за скаргою ОСОБА_1  на дії та рішення Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,  ОСОБА_2 за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року, постановлену місцевим судом під головуванням судді Жмудя О.О.,

встановив:

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), за участю заінтересованих осіб: акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_2 .

Вимоги скарги мотивовані тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором. На підставі вказаного рішення видано виконавчі листи, які пред`явлено до виконання до Староміського ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області. В подальшому між ОСОБА_2 та АТ «ОТП Банк» була досягнута домовленість про прощення банком боргу, яка закріплена 13 червня 2019 року Договором про внесення змін та доповнень № 6 до кредитного договору №CNL-B00/003/2006 від 20 січня 2006 року. У зв`язку з викладеним, всі зобов`язання за кредитним договором та договором поруки вважаються припиненими, оскільки ОСОБА_2 виконала їх належним чином відповідно до змінених умов.

У зв`язку з чим, 17 лютого 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області задовольнив заяву ОСОБА_2 та визнав виконавчі листи, що видані по цивільній справі № 127/1547/14-ц на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року такими, що повністю не підлягають виконанню.

11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Староміського відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із заявою про закінчення виконавчих проваджень та зняття обтяжень, у якій просив орган державної виконавчої служби винести постанову про закінчення всіх виконавчих проваджень, відкритих у зв`язку з виконанням рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року по справі № 127/1547/14-ц та зняти всі арешти, накладені на все його майно при виконанні рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року по справі № 127/1547/14-ц. Виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників. Скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання постанови, а також провести всі необхідні дії у зв`язку закінченням виконавчого провадження.

28 серпня 2020 року та 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звертався до Староміського відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із запитами про надання інформації щодо результатів розгляду заяви закінчення виконавчих проваджень та зняття обтяжень.

Однак у відповіді на його заяви йому було повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту з майна, оскільки виконавчі провадження були завершені згідно п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із бездіяльністю Староміського відділу ДВС у місті Вінниці Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо не зняття арешту та існування безпричинного обтяження, що порушує його конституційні права на вільне розпорядження власністю, заявник звернувся в суд з даною скаргою, у якій просив визнати неправомірною бездіяльність Староміського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) з не зняття арешту накладеного на все майно ОСОБА_1 згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №48598398 від 02 вересня 2015 та зобов`язати Староміський відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №48598398 від 02 вересня 2015.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким задовольнити скаргу в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про необхідність оскарження ОСОБА_1 постанов про закінчення виконавчих проваджень. Вважає, що доказів виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року об`єктивно не може існувати, у зв`язку з втратою ним юридичної сили внаслідок виконання виконавчих листів, виданих на його підставі, такими що не підлягають виконанню. Крім того, посилається на доводи та обставини викладені ним в поданій скарзі до суду першої інстанції.

09 червня 2021 року староміський відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило аргументи заявника викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та застосував до них норми права, які відповідають вказаним обставинам.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам ухвала суду відповідає.

Апеляційним судом встановлено, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року, у справі № 127/1547/14-ц позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № CNL-B00/003/2006 від 20 січня 2006 року в розмірі 14 685, 24 доларів США, що еквівалентно 314 998,40 грн., з яких: 13719,49 доларів США, що еквівалентно 294 283,06грн. – залишок заборгованості за кредитним договором, 965,75 доларів США, що еквівалентно 20715,34 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 3149,99 гривень.

За вказаним вище судовим рішенням Вінницьким міським судом Вінницької області 31 серпня 2015 року було видано стягувачу виконавчі листи № 127/1547/14-ц, які в подальшому передані на примусове виконання до Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, де було відкрито виконавче провадження.

02 вересня 2015 року державним виконавцем Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, під час примусового виконання виконавчого листа №127/1547/14-ц за заявою стягувача винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

З матеріалів справи слідує, що на примусовому виконанні перебувало два виконавчих провадження, а саме:

- АСВП № 48598398 з примусового виконання виконавчого листа №127/1547/14-ц, виданий 31 серпня 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області, яке завершено 26.08.2016 року, згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»;

- АСВП № 52519536 з примусового виконання виконавчого листа №127/1547/14-ц, виданий 31 серпня 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області, яке завершено 27 червня 2018 року згідно п.7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 2 частини 1 ст. 47 від 21 квітня 1999 року Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, в редакції чинній на час винесення постанов, передбачалося, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV передбачалось, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. Державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом положень вищевказаної статті повернення виконавчого листа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника.

Отже, доводи заявника про те, що державний виконавець повертаючи виконавчі листи стягувачу безпідставно не зняв арешт з майна не заслуговують на увагу.

Ухвалою від 17 лютого 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області задовольнив заяву ОСОБА_2 та визнав виконавчі листи, що видані по цивільній справі № 127/1547/14-ц на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року такими, що повністю не підлягають виконанню.

11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Староміського відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із заявою про закінчення виконавчих проваджень та зняття обтяжень, у якій просив орган державної виконавчої служби винести постанову про закінчення всіх виконавчих проваджень, відкритих у зв`язку з виконанням рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року по справі № 127/1547/14-ц та зняти всі арешти, накладені на все його майно при виконанні рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року по справі № 127/1547/14-ц. Виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників. Скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання постанови, а також провести всі необхідні дії у зв`язку закінченням виконавчого провадження.

28 серпня 2020 року та 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звертався до Староміського відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із запитами про надання інформації щодо результатів розгляду заяви закінчення виконавчих проваджень та зняття обтяжень.

У відповіді Староміського відділу ДВС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 12 листопада 2020 року скаржнику роз`яснено, що оскільки постанови про повернення виконавчого документа стягувачу по АСВП № 48598398 від 26 серпня 2016 та по АСВП № 52519536 від 27 червня 2018 року в судовому порядку не оскаржувалися та не скасовувались у Староміського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відсутні підстави для зняття арешту з всього рухомого і нерухомого майна ОСОБА_1 , на яке було накладено арешт під час виконання вище вказаних виконавчих проваджень. Також відсутні підстави для закінчення вказаних вище виконавчих проваджень.

Судом встановлено, що виконавчі провадження у відділі ДВС відсутні та наразі органами державної виконавчої служби повторно не проводяться виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа №127/1547/14-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчих проваджень та зняття арешту з майна не надав відповідних доказів, які б свідчили про наявність підстав для зняття арешту з майна, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Окрім цього, стягувачем також не надано підтверджуючих документів про повне виконання боржником заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним в порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної суми винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документу до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також провадяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. (ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».)

Пункт 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Матеріалами справи підтверджується, що виконавчі листи, які видані в цивільній справі № 127/1547/14-ц для виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року, визнано такими, що не підлягають виконанню відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2020 року, тобто, після того, як державним виконавцем виконавчі листи було повернуто стягувачу, ПАТ «ОТП Банк».

Тобто, на момент визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, такі було повернуто стягувачу, а відтак державний виконавець, з врахуванням положень ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», не вправі був виносити постанову про закінчення виконавчого провадження і зняття арешту.

Водночас, слід звернути увагу на те, що підстави для відновлення виконавчого провадження чітко визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ч. 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Разом з тим, постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу учасниками справи не оскаржені та не скасовані в установленому законом порядку, а відтак у відділу ДВС відсутні правові підстави для поновлення виконавчих проваджень та задоволення заяви ОСОБА_1 .

В свою чергу стягувач та боржник вправі звернутися до державного виконавця із заявою про зняття арешту та надати докази виконання судового рішення, або ж оскаржити постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу. Така можливість для учасників справи не втрачена.

З огляду на викладене, суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що вирішуючи заяву ОСОБА_1 про закінчення виконавчих проваджень та зняття арешту з майна Староміський відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) діяв в межах своїх повноважень та у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Належних і допустимих доказів на спростування вказаних висновків суду матеріали справи не містять.

Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни судового рішення – не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України і її слід залишити без змін.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий                О.Ю. Береговий

Судді:                О.С. Панасюк

                                                                       М.М. Якименко