УХВАЛА

01 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 5023/6452/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

ПАТ АБ "Укргазбанк": Сподін В. С.,

ліквідатора ФОП Фільчікової Н. М.: арбітражного керуючого Корольова В. В. (особисто)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021

у складі колегії суддів: Барбашової С. В. - головуючої, Істоміної О. А., Пелипенко Н. М.

та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.02.2021

у складі судді Кононової О. В.

у справі за заявою Фізичної особи-підприємця Фільчікової Наталі Михайлівни

про визнання банкрутом

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог заяви ліквідатора

1. Господарським судом Харківської області здійснюється провадження у справі № 5023/6452/11 за заявою Фізичної особи-підприємця Фільчікової Наталі Михайлівни (далі - ФОП Фільчікова Н. М., боржник) про банкрутство.

2. Постановою від 18.08.2011 Господарський суд Харківської області визнав ФОП Фільчікову Н. М. банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру боржника.

3. 09.12.2020 до Господарського суду Харківської області надійшла заява арбітражного керуючого Корольова В. В. (вх. № 28796) про затвердження реєстру вимог кредиторів, в якій ліквідатор посилаючись на те, що ухвали Господарського суду Харківської області про затвердження реєстру вимог кредиторів або визнання окремих вимог у справі № 5023/6452/11 про неплатоспроможність ФОП Фільчікової Н. М. не приймалися, просить:

1) визнати кредиторські вимоги до ФОП Фільчікової Н. М.:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі - ТзОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал") на суму 129 570,96 грн, у тому числі 129 445,96 грн основне зобов`язання - друга черга, 125,00 грн - витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;

- Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") на суму 4 316 907,01 грн, у тому числі 458 241,01 грн - друга черга, основне зобов`язання, 2 929 000,00 грн - позачергово, основне зобов`язання забезпечене заставою майна боржника, 929 666,00 грн - позачергово, пеня забезпечена заставою майна боржника;

2) включити до реєстру відомості про майно боржника, що є предметом застави: нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 138,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Леніна, буд. 64/1;

3) затвердити реєстр вимог кредиторів ФОП Фільчікової Н. М. відповідно до визнаних вимог.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Ухвалою від 03.02.2021 Господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні заяви ліквідатора боржника арбітражного керуючого Корольова В. В. (вх. № 28796 від 09.12.2020) про затвердження реєстру вимог кредиторів ФОП Фільчікової Н. М.

5. Місцевим господарським судом враховано, що матеріали справи містять докази звернення до суду після прийняття постанови про визнання ФОП Фільчікової Н. М. банкрутом кредиторів (ПАТ АБ "Укргазбанк", ПАТ "Універсал Банк") та відповідні листи суду про необхідність звернення з такими вимогами безпосередньо до ліквідатора, на якого покладено обов`язок ведення реєстру вимог кредиторів.

6. Крім того, судом першої інстанції взято до уваги, що під час здійснення своїх повноважень як ліквідатора, арбітражний керуючий П`янов С. В. долучав до матеріалів справи реєстр вимог кредиторів ФОП Фільчікової Н. М. (вх. № 8496 від 05.03.2013), який був складений за результатами розгляду вимог кредиторів у відповідності до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та до якого увійшли вимоги ФОП Татаркіної Г. О. у розмірі 319 500,00 грн, вимоги ПАТ "Універсал Банк" у розмірі 448 945,96 грн та вимоги ХФ ВАТ АБ "Укргазбанк" у розмірі 3 387 028,47 грн як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.

7. З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки: 1) постанова про визнання банкрутом ФОП Фільчікової Н. М. винесена судом 18.08.2011 у відповідності до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла на час її винесення), 2) провадження у справі про банкрутство ФОП Фільчікової Н. М. відбувалось відповідно особливостей, встановлених статтями 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство у відповідній редакції), які передбачали особливий спрощений порядок щодо банкрутства суб`єктів підприємницької діяльності - громадянина, в якому була відсутня стадія проведення попереднього засідання із розглядом вимог кредиторів та затвердження відповідного реєстру, 3) Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено особливий порядок провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб, який не є аналогічним з тим, що був встановлений Законом про банкрутство, у суду відсутні повноваження для розгляду вимог кредиторів та затвердження відповідного реєстру у відповідності до вимог КУзПБ, позаяк провадження у цій справі здійснюється зовсім за іншою процедурою, ніж та, що встановлена для фізичних осіб КУзПБ.

8. Східний апеляційний господарський суд постановою від 13.04.2021 ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.02.2021 у справі № 5023/6452/2011 залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для розгляду та затвердження реєстру вимог кредиторів ФОП Фільчікової Н. М.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 26.04.2021 ПАТ "АБ "Укргазбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.02.2021 у справі № 5023/6452/11, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду заяви ліквідатора про затвердження реєстру вимог кредиторів ФОП Фільчікової Н. М. до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ПАТ "АБ "Укргазбанк")

10. ПАТ "АБ "Укргазбанк" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема таке:

- судами помилково застосовано під час розгляду заяви ліквідатора про затвердження реєстру вимог кредиторів положення статей 47-49 Закону про банкрутство замість КУзПБ;

- відсутність ухвали про визнання вимог кредиторів чи затвердження реєстру вимог кредиторів перешкоджає проведенню зборів кредиторів та створює перешкоди для здійснення процедури банкрутства.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ліквідатора боржника Корольова В. В.

11. Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Корольов В. В. у відзиві на касаційну скаргу підтримує доводи скарги та просить її задовольнити, зазначаючи, зокрема, що відсутність ухвали про визнання вимог кредиторів та затвердження реєстру перешкоджає вирішенню питань щодо визначення ліквідаційної маси, порядку та умов реалізації майна на аукціоні, оплати вимог кредиторів, завершенню ліквідаційної процедури.

Позиція Верховного Суду

12. Проаналізувавши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на таке.

13. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

14. Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

15. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

16. Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

17. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

18. Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз`яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

19. Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

20. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

21. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справах "Levages Prestations Sevices v. France"; від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomes de la Torre v. Spain").

22. У рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб".

23. Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення ЄСПЛ від 15.02.2000 у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії", від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").

24. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

25. Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

27. Суд звертає увагу, що 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

28. З дня введення в дію КУзПБ визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

29. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

30. Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ приводить до висновку, що законодавцем за темпоральним принципом визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

31. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

32. Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.

33. Слід зазначити, що умови прийнятності касаційної скарги встановлені главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України (залишення без руху, повернення, відмова у відкритті чи відкриття касаційного провадження), які мають універсальний характер для будь-якої форми господарського судочинства, не зазнали змін у зв`язку з введенням в дію КУзПБ.

34. Натомість новелами КУзПБ є інше, ніж передбачене Законом про банкрутство, врегулювання особливостей оскарження судових рішень у процедурі банкрутства та розгляду спорів, у яких однією зі сторін є боржник.

35. Законодавцем у статті 9 КУзПБ встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство (основне провадження).

36. Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

37. Частиною третьою статті 9 КУзПБ визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

38. Аналіз частини третьої статті 9 КУзПБ свідчить, що до переліку судових рішень, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку віднесено, з поміж іншого, ухвали суду за результатами розгляду грошових вимог кредиторів.

39. Зазначений в частині третій статті 9 КУзПБ перелік судових рішень, що підлягають самостійному касаційному оскарженню, є вичерпним і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення, які відсутні у зазначеному переліку, унеможливлює здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

40. Із матеріалів касаційної скарги вбачається, що об`єктом касаційного оскарження у цій справі є ухвала Господарського суду Харківської області від 03.02.2021 про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про затвердження реєстру вимог кредиторів ФОП Фільчікової Н. М. та постанова Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021, якою зазначену ухвалу суду залишено без змін.

41. Суд акцентує увагу, що прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішень не вплинуло на розмір заявлених грошових вимог кредиторів боржника, кількість кредиторів боржника та черговість задоволення вимог останніх.

42. Ураховуючи наведене суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про затвердження реєстру вимог кредиторів боржника, постановлення якої в якості юридичного наслідку не тягне за собою зміну:

- розміру заявлених грошових вимог кредиторів боржника;

- кількості кредиторів боржника;

- черговості задоволення вимог останніх, не підпадає під об`єкти касаційного оскарження визначені частиною третьою статті 9 КУзПБ.

43. Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України).

44. Відповідно до частини першої статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

45. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

46. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21.10.2020 у справі "Diya 97 v. Ukraine").

47. У рішенні ЄСПЛ у справі "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

48. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

49. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

50. В ухвалах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18, від 24.06.2019 у справі № 26-30/109-09-3307 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 910/9883/17 викладено висновки щодо необхідності закриття касаційного провадження у випадку відкриття касаційного провадження за скаргою на рішення, яке не підлягає перегляду у касаційному порядку.

51. З огляду викладене та з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 та ухвалу Господарського суду Київської області від 03.02.2021 у справі № 5023/6452/11 підлягає закриттю на підставі статті 296 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.02.2021 у справі № 5023/6452/11.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк