Справа № 369/2398/21

Провадження № 2/369/3118/21

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Янченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Безкоровайної М.Л.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович про зупинення виконавчого провадження ВП №64310666 від 27.01.2021 року, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегул Іваном Івановичем до вирішення даного спору по суті; визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису вчиненого 09.09.2020 року, Личук Т.В. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області, зареєстрований в реєстрі за №3496 про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222) заборгованості у сумі 264 363, 29 грн. з ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

У лютому 2021 року йому стало відомо, що його карткові рахунки було заблоковано. З автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України йому стало відомо про те, що існує виконавче провадження №АСВП: 64310666, дата відкриття 27.01.2021 року, приватний виконавець Крегул І.І., боржником по якому є ОСОБА_1 , стягувачем - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». Листом від 15.02.2021 року ОСОБА_1 було проінформовано про те, що у приватного виконаця Крегула І.І. перебуває виконавче провадження №64310666 з примусового виконання виконавчого напису №3496 від 09.09.2020 року, що видав нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості, що виникла за кредитним договором від 28.07.2006 року №251/ПВ-06 між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач жодних правовідносин з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не мав та не має. Кредитних угод, окрім як з ТОВ «Укрпромбанк» ніколи не укладав.

Також позивач зазначає, що 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», згідно якого ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №251/ПВ-06 від 28.07.2006 року.

Правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Дельта Банк» за вказаним кредитним договором, як вказує приватний виконавець, є ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитним договором. Жодних повідомлень щодо відступлення прав вимоги позивач не отримував. Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 , яку вказує приватний виконавець, становить 264 363,29 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив суд зупинити виконавче провадження ВП №64310666 від27.01.2021 року, відкрите приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом Іваном Івановичем та виконавчий напис вчинений 09.09.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального окргугу Івано-Франківської області Личук Т.В., зареєстрований в реєстрі за №3496 про стягнення на користь товаристива з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222) заборгованості у сумі 264 363,29 грн. з ОСОБА_1 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 11.03.2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено та зупинено стягнення з ОСОБА_1 , на підставі виконавчого напису вчиненого 09.09.2020 року, приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №3496 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222) заборгованості у сумі 264 363,29 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2021 року позовну вимогу про зупинення виконавчого провадження ВП №64310666 від 27.01.2021 року, відкритого приватним виконавцем виконавчого оккругу Київської області Крегулом Іваном Івановичем до вирішення даного спору по суті - залишено без розгляду та закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

У судове засідання відповідач та треті особи не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. 30.06.2021 року до канцелярії суду подав заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі, вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

01.07.2021 року до канцелярії суду надійшла заява від представника позивача адвоката Голуба В.Є. щодо судових витрат, відповідно до якої він просить суд врахувати та стягнути фактично понесені витрати на правничу допомогу та витрати на сплату судового збору.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік), а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок).

Згідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису.

З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що зазначено в правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у справі №6-887цс17 від 05 липня 2017 року.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11.03.2015 у справі №6-141цс14, від 20.05.2015 у справі №6-158цс15, від 05.07.2017 у справі №6-887цс17 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц (провадження №14-83цс18), від 19.09.2018 року у справі № 207/1587/16 (провадження № 14-12559св18), від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19).

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме у такому розмірі.

Згідно з п.п. 2.1 п.2 гл. 16 розд. ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата й місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають стосунок до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп. 2.2 п. 2 гл. 16 розд. ІІ порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень сторонам. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення (пп. 2.3 п. 2 гл. 16 розд. ІІ порядку).

За змістом підпунктів 3.1-3.5 пункту 3 глави 16 розділу 2 Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Відповідно до п. 2 Переліку, для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше.

У пункті 10 листа Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3496 від 09.09.2020 про стягнення на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості, що виникла за кредитним договором від 28.07.2006 року №251/ПВ-06 між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 на загальну суму 264 363 (двісті шістдесят чотири гирвні триста шістдестя три гривні) 29 коп. з яких: сума заборгованості за кредитним договором складає 111 105 (сто одинадцять тисяч сто п`ять гривень) 40 коп., сума заборгованості за відсотками складає 152 957 (сто п`ятдестя дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім гривень) 89 коп., за вчинення виконавчого напису нотаріусом складає 300,00 (триста гривень) 00 коп.

За вказаним виконавчим написом приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І.І. відкрито виконавче провадження №64310666.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до інформації, яка міститься в матеріалах справи, а саме:

- ОСОБА_1 є Боржником за Кредитним договором 251/ПВ-06 від 28 липня 2006 року, укладеним з ТОВ «Український промисловий банк», ідентифікаційний код юридичної особи 19357325;

- правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Український промисловий банк» являється Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи 34047020);

- правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №2273/К від 02 липня 2020 року являється Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи 40340222, місцезнаходження: 03056, м. Київ, пров. Ковальський, буд. №19, офіс №147).

В порядку п. 1.2, п. 1.3 кредитного договору від 28.07.2006 року кредитування рахунку в межах кредитної лінії у розмірі 31365,00 (тридцять одна тисяча триста шістдестя п`ять) дол. США 00 центів. здійснюється протягом 36 місяців, тобто до 27 липня 2009 року.

В порядку п.п. 5.2, 5.3, 5.4 кредитного договору від 28.07.2006 року у випадку порушення строків повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним, комісії та інших платежів, передбачених цим договором Банк має право вимагати, а позичальник зобов`язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості. У випадку порушення позичальником своїх обов`язків, передбачених цим договором (крім тих, що зазначені в п. 5.2 цього договору), Банк має право вимагати від позичальника, а позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф у розмірі 1 (один)% від суми кредиту за кожен випадок такого порушення. Крім сплати штрафних санкцій винна сторона відшкодовує іншій стороні в повному обсязі заподіяні збитки.

Тому враховуючи вище викладене в порядку п. 1.2, п. 1.3 кредитного договору від 28.07.2006 року у зв`язку із закінченням строку кредитування та виникнення у Банку права вимагати від позичальника сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості.

Таким чином позикодавець відповідно до статті 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто, як встановлено судом, до 28.07.2009 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.

Як вбачається з оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, визначена відповідачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках за користування позикою включає період з 02.07.2020 року по 01.09.2020 року, який виходить за межі строку кредитування.

Крім того, позивач зазначає, що при вчиненні приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 3496 від 09.09.2020 року, було порушено строк позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). До спірних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Як вбачається з виконавчого напису нотаріуса, з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за простроченої заборгованості за сумою кредиту та відстоками за період з 02 липня 2020 року по 01 вересня 2020 року.

Таким чином, грошові вимоги, з метою погашення яких відповідач звернувся за вчиненням виконавчого напису про стягнення боргу, виходить за межі встановленого законодавством трирічного строку позовної давності.

Так як, за правилом ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови в задоволенні заявлених вимог, включення відповідачем до складу заборгованості платежів, сплата яких прострочена більш, ніж на три роки, також свідчить про спірність заявленої до погашення суми боргу.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки, суд приходить обґрунтованого висновку, що заборгованість ОСОБА_1 не є безспірною, відтак приватний нотаріус вчинив виконавчий напис без дотримання вимог законодавства про безспірність заборгованості.

Крім того, боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та мати змогу усунути допущені порушення чи оскаржити вимогу у судовому порядку. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання позивачем зазначеної вимоги, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості оспорити вимогу кредитора або ж виконати її, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення. Наявність одного лише факту направлення такої вимоги боржнику недостатньо для висновку про її безспірність.

Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання позивачем нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що з наявних в матеріалах справи письмових доказів, судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення-вимоги про наявність заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису, а також ту обставину, що відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача, що зазначена заборгованість не є безспірною, а тому вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що нотаріусом було вчинено виконавчий напис на підставі документів, що не свідчать про безспірність вимог ТОВ «ФК» «Еліт Фінанс» щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.03.2021 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Почивачем була надана заява про витрати на професійну правничу допомогу в якій зазначено обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості і підтверджено актом виконаних робіт згідно договору №17/02-21 від 17 лютого 2021 року про надання правової (правничої) допомоги укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Голубом В.Є.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень, 1500,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу із проведення наради із замовником, 3000 грн. витрати на професійну правничу допомогу із вивчення матеріалів з метою підготовки для складання позову, 1500 грн. витрати на професійну правничу допомогу із аналізом законодавства, 3000 грн. витрати на професійну правничу допомогу із підготовки та складання позовної заяви, 2000 грн. витрати на професійну правничу допомогу із складання заяви про забезпечення позову, 1000 грн. витрати на професійну правничу допомогу із підготовки додаткових пояснень та заяв по справі, 4000 грн. витрати на професійну правничу допомогу із участі адвоката у судових засіданнях, 4000 грн. гонорар адвоката. Крім того, підлягають стягненню: 1816,00 грн. - судовий збір за подання позовної заяви, 454,00 грн. -судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 141, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 3496, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем від 09.09.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 251/ПВ-06 від 28 липня 2006 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий Банк» код ЄДРПОУ 19357325, правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» (код ЄДРПОУ 34047020) за вказаним кредитним договором є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40340222) на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №2273/К від 02 липня 2020 року, заборгованості за кредитним договором № 251/ПВ-06 від 28 липня 2006 року, стягнення заборгованості здійснюється за пероід з 02 липня 2020 року по 01 вересня 2020 року, сума заборгованості складається з: суми заборгованості за тілом кредиту - 111 105 (сто одинадцять тисяч сто п`ять гривень) 40 коп.; суми заборгованості за відсотками - 152 957 (сто п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім гривень) 89 коп.; вартості послуг нотаріуса за вчинення виконавчого напису - 300 (триста гривень) 00 коп., всього 264 363 (двісті шістдесят чотири тисячі триста шістдесят три) грн. 29 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: м. Київ, просп. Ковальський, буд. 19, оф. 147) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять гривень) 00 коп. - судовий збір за подання позовної заяви, 454 (чотириста п`ятдесят чотири гривні) 00 коп. -судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, 20 000 (двадцять тисяч гривень) 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Янченко