Номер провадження: 22-ц/813/3754/21

Номер справи місцевого суду: 521/17502/18

Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2021 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого                        Сегеди С.М.,

суддів:                        Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

               за участю секретаря                Хухрова С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 , на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність Старшого Державного виконавця відділу з примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Мельниченко Анни Володимирівни, за участю боржника ОСОБА_4 ,

встановив:

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця відділу з примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі – ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області) Мельниченко А.В., за участі боржника ОСОБА_4 (т.1, а.с.1-3), в якій просила:

визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. в рамках виконавчого провадження ВП № 50692731 щодо неподання до ДП «СЕТАМ» заявки на реалізацію арештованого майна – 1/2 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку під літерою «К», загальною площею 192,4 кв. м, житловою – 118,3 кв. м, та яке належить боржнику ОСОБА_4 ;

зобов`язати старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. вчинити дії щодо примусової реалізації арештованого майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 50692731, а саме подати до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна – 1/2 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку під літерою «К», загальною площею 192,4 кв. м, житловою площею 118,3 кв. м, яке належить боржнику ОСОБА_4 , відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.

Скарга мотивована тим, що на виконанні ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області перебуває виконавче провадження ВП № 50692731 щодо виконання виконавчого листа від 29 серпня 2013 року № 2/1519/7032/11, виданого Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 3 197 665,80 грн. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2013 року у справі № 2/1519/7032/11 не виконано, виконавче провадження триває у зв`язку з тим, що боржник – ОСОБА_5 , за змовою з іншими особами, постійно вчиняє заходи щодо накладення арешту на майно в інших судових справах.

Також скаржник зазначила, що старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В., провівши належну оцінку майна, не подає заявку до ДП «СЕТАМ» щодо передання на реалізацію арештованого майна на електронних торгах, мотивуючи це тим, що на майно накладено арешти в інших судових справах за позовами третіх осіб до ОСОБА_5 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року скарга ОСОБА_3 на бездіяльність старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. задоволена (т.1, а.с. 35-39).

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційні скарги представника ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області та ОСОБА_4 залишено без задоволення. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року залишено без змін (т.1, а.с. 113-118).

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 , на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність старшого державного ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В., за участю боржника ОСОБА_4 (т.1, а.с. 142-143).

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року було скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (т.2, а.с. 80-85).

Вирішуючи питання про слухання справи у відсутність учасників справи, на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів зазначає, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, призначеного на 23.06.2021 року, на 10.00 год.(т.2, а.с.192-199).

Більше того, представник скаржника ОСОБА_3 – адвокат Оксюта В.В. направив на адресу Одеського апеляційного суду заяву про слухання справи за його відсутності та за відсутності його довірителя (т.2, а.с.202).

При цьому, Одеський апеляційний суду виходить із того, що за змістом ст.368 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Оскільки жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).        

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення, яким є постанова суду, є 05.07.2021 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення скарги ОСОБА_3 , суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що на виконанні ДВС перебуває виконавче провадження ВП №50692731 щодо виконання виконавчого листа №2/1519/7032/11 від 29.08.2013 р., виданого Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 3 197 665,80 грн. На даний час рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.06.2013 р. у справі №2/1519/7032/11 не виконано.

В порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 14.04.2017р. (ВП №50692731) та постановою від 22.08.2018 р. (ВП №55576133) накладено арешт на майно: 1/2 частку домоволодіння, розташованого за адресою:  АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку під літерою «К», загальною площею 192,4 кв. м., житловою 118,3 кв. м., яке належить боржнику - ОСОБА_7 .

В подальшому, постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. від 29.08.2018 р. виконавче провадження ВП №50692731 (стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 3 197 665,80 грн.) було об`єднане з виконавчим провадженням ВП №55576133 (стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 862 128,99 грн.) у зведене виконавче провадження ПВ№57098374.

На виконання постанови від 25.05.2018 р. (ВП№50692731) суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ІНВЕСТИЦІИНО-КОНСАЛТИНГОВЕ БЮРО «ТРІАДА» було виготовлено звіт про незалежну оцінку майна від 01.06.2018 р., який 12.06.2018 р. подано до ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області та зареєстровано за вхід. №4226/081-32/39/88 (а.с.).

Однак, старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В., провівши належну оцінку майна боржника, не подавала до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна на електронних торгах, мотивуючи це тим, що існують інші арешти на майно в інших судових справах за позовами третіх осіб до ОСОБА_5 .

Вирішуючи спір, суд виходив із того, що у відповідності до ч. 1. ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у ч.8 ст. 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

При цьому, судом вказано, що реалізація арештованого майна відбувається згідно з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2831/5 (далі – Порядок).

За змістом п. 1 розділу II Порядку реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 2 розділу II Порядку встановлено, що організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Положеннями п. 3 розділу II Порядку встановлено, що Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404- VIII «Про виконавче провадження» - копія акту опису та арешту майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам ч.6 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»); у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

11.09.2018 р. представник ОСОБА_3 звернувся до начальника ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця по ВП №57098374. До скарги було додано лист Департаменту ДВС №2911/25578-33-18120.5.2 від 15.08.2018 р., згідно якого наявність обтяжень об`єктів нерухомого майна, а саме арешту, не є перешкодою звернення стягнення в порядку примусового виконання рішень та проведення електронних торгів з продажу нерухомого майна боржника.

Однак, 11.10.2018 р. представником ОСОБА_3 поштою отримано лист №09.1-7702/В-8 від 24.09.2018 р., за підписом в.о. начальника ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коржової Ю.Е. про відмову в задоволені скарги у зв`язку з тим, що на нерухоме майно боржника накладено арешти по іншим справам.

У зв`язку з цими обставинами, ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. Державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії та використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

При цьому суд правильно виходив із того, що відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій, у встановленому цим Законом порядку.

Оскільки, згідно з положеннями розділу X Порядку, наявність арештів (обтяжень) на нерухомому майні, яке реалізоване шляхом продажу на електронних торгах, не є перешкодою для виникнення права власності на це майно та його реєстрації, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення скарги ОСОБА_3 .

Суд також дійшов обгрунтованого і правильного висновку про те, що десятиденний строк ОСОБА_3 на скарження бездіяльності ст. державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В., за участю боржника ОСОБА_4 , не пропущений.

При цьому суд правильно виходив із того, що згідно з ч. 5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 449 ЦПК України рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця - на 6 день після отримання відповіді про відмову в задоволенні її заяви про передачу майна на реалізацію від 17.10.2018 р.

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 , про те, що оскаржуваним судовим рішенням порушено її права та обов`язки, а також права та обов`язки її малолітнього сина ОСОБА_2 , то вони є необгрунтованими, виходячи з викладеного, та з огляду на наступні обставини.

Так, як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є бездіяльність старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В., за участі боржника ОСОБА_4 (т.1, а.с.1-3), яка на думку скаржника ОСОБА_3 є незаконною.

Як було зазначено вище, у жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В., за участі боржника ОСОБА_4 (т.1, а.с.1-3).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року даний спір був вирішений з постановленням судового рішення (т.1, а.с.35-39).

В подальшому, постановою Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційні скарги представника ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області та ОСОБА_4 на вказане судове рішення залишено без задоволення. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року було залишено без змін, тобто судове рішення набрало законної сили (т.1, а.с. 113-118).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти скарги ОСОБА_3 , оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім викладеного, колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 , направлена не на що інше, як на перегляд законного і обґрунтованого судового рішення, яке набрало законної сили і у відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання на всій території України

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 – 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

                                постановив:        

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 

Судді Одеського апеляційного суду:                С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

       Т.В. Цюра