Справа № 187/6/20

№ 1-кп/183/1131/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гузоватого О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Тен І.О.,

прокурора Сухомлина А.О.,

захисника Попова В.А.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12019040520000583 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не маючого постійного місця проживання, без реєстрації місця проживання, останнє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 17.09.2004 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 31.01.2006 року Царичанським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано 2 роки 3 місяці за вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17.09.2004 року, загальний термін покарання 5 років 3 місяці позбавлення волі. Звільнений 09.02.2006 умовно - достроково, невідбутий термін покарання 1 рік 2 місяці 19 дні;

- 15.01.2014 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді 150 годин громадських робіт;

- 28.07.2014 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у вигляді 240 годин громадських робіт;

- 25.02.2015 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області за ст. 395 КК України до 1 місяця арешту. На підставі ст. ст. 71, 72 КК України частково приєднано 15 днів за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28.07.2014 року загальний термін покарання 1 місяць 15 днів арешту. Звільнений 20.06.2015 року по відбуттю покарання;

- 26.05.2021 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

30.10.2019 року приблизно о 17.00 години ОСОБА_1 , маючи умисел, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_2 , перебуваючи поблизу продуктового магазину, який розташований по вул. Калініна, 25 в смт. Петриківка Дніпропетровської області, зловживаючи довірою останнього, а саме під приводом здійснити телефонний дзвінок з належного ОСОБА_2 мобільного телефону, взяв його до своїх рук та скориставшись тим, що потерпілий відволікся з метою відлучення до вбиральні, заволодів належним ОСОБА_2 мобільним телефоном марки «NOKIA» модель: 515.2, тип RM-952 , іmеі: НОМЕР_2 чорного кольору, чим спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 933 гривень 33 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою визнав повністю та показав, що обставини викладені в обвинувальному акті не оспорює та повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні. Також показав, що познайомився з потерпілим в день інкримінованої йому події. Разом з ним перебували поблизу автостанції біля магазину, де розпивали спиртні напої. Попросив у потерпілого телефон для здійснення дзвінка, відійшов у сторону, а потім, вирішивши його вкрасти, пішов із вказаним телефоном. Згодом, коли до нього приїхали працівники поліції з приводу даної події, він віддав потерпілому телефон. У скоєному щиро кається.

В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_1 скоєно кримінальне правопорушення, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.

Також в судовому засіданні суд роз`яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Отже, суд, дослідивши докази в межах пред`явленої підозри, не виходячи за межі пред`явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, доведена у повному обсязі і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 190 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та рецидив злочинів.

Крім того, судом враховується, що обвинувачений раніше неодноразово судимий.

Однак, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності, та активне сприяння розкриттю злочину.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Також, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який вину свою визнав повністю, розкаявся у вчиненому, а також, що завдана шкода потерпілому відшкодована у повному обсязі.

Тому, з урахуванням особливостей даного кримінального правопорушення іобставин його вчинення, особи обвинуваченого та його ставлення до скоєного, за наявності декількох пом`якшуючих покарання обставин, суд доходить висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування покарання з випробуванням, але з максимальним строком, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Також, враховуючи те, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований та не має офіційно-підтверджених джерел доходу, суд вважає недоцільним призначення йому покарання у виді штрафу чи виправних робіт.

Крім того, судом встановлено, що до постановлення вироку Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2021 року, засуджений ОСОБА_1 винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до ухвалення попереднього вироку. Цим вироком ОСОБА_1 засуджений до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 199/1496/17 кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України, не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України.

Так, за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, скоєного ним 04.11.2019 року, тобто до засудження ОСОБА_1 за цим вироком. Тому, після призначення покарання за даним вироком, яким останній звільняється від покарання з випробуванням, слід призначити ОСОБА_1 остаточне покарання відповідно вимог ч. 4 ст. 70 КК України.

Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді позбавлення волі на вказаний вище строк з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Крім того, вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат у відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта, які складають 628,04 грн. (висновок експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 19/12.1/1223 від 07.11.2019 року).

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2021 року призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на три роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зарахувати у строк відбуття покарання тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 з моменту його затримання з 11 травня 2021 року по 05 липня 2021 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 на підставі ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2021 року у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - скасувати.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти в залі суду негайно.

Речовий доказ: мобільний телефон «NOKIA» модель 515.2, тип RM-952 , imei: НОМЕР_2 чорного кольору, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити за належністю потерпілому ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 628 гривень 04 копійки.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.І. Гузоватий