РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/902/21

Провадження № 2-а/293/14/2021

05 липня 2021 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Божок Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову, винесену інспектором роти батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області серії БАБ № 918206 від 02.04.2021 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.3 ст. 121 та ч.1 ст.126 КУпАП, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову зазначає, що вищевказана постанова є незаконною, оскільки інспектором під час її складання неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а себе вважає невинним. З даного приводу зазначає, що належний йому транспортний засіб знаходився на ремонті, у зв`язку з чим в серпні 2020 року не зміг вчасно пройти техогляд. Після здійснення повного ремонту вказаного транспортного засобу він записався на його проходження в Центр технічної діагностики, який знаходиться за адресою: с. Оліївка Житомирського району, вул. Садова, 2 на 02.04.2021. По дорозі зі свого села до випробовувальної лабораторії 02.04.2021 о 9 год 50 хв його зупинили працівники патрульної поліції в напрямку дороги Виступовичі-Житомир. Вказує, що він пояснював працівникам поліції, що саме їде на проходження даного технічного огляду в с. Оліївка і після цього зможе надати протокол перевірки технічного стану свого транспортного засобу, на що не було звернуто увагу працівниками патрульної поліції, а було складено спірну постанову. Крім того, постанова про адміністративне правопорушення, на думку позивача, повинна містити відомості про тип транспортного засобу та посилання на конкретну норму закону, підзаконного акту, що передбачає періодичність проведення технічного огляду саме для такого транспортного засобу.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою від 20.04.2021суд позовну заяву позивача залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі (а.с.15-16).

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 29.04.2021 суд поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду з вказаним позовом; прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначив на 11 год 24.05.2021 (а.с.25-27).

24.05.2021 суд протокольною ухвалою відклав розгляд справи за клопотанням позивача для надання додаткових доказів у справі на 12 год 10.06.2021 (а.с.31).

10.06.2021 суд ухвалою задовольнив клопотання позивача; замінив відповідача у справі та залучив до участі у справі замість первісного відповідача УПП в Житомирській області належного відповідача - ГУНП в Житомирській області; відклав розгляд справи на 22.06.2021 (а.с.44-45) .

22.06.2021 адміністративна справа не розглядалась, у зв`язку з відсутністю енергопостачання (а.с.52).

29.06.2021 від позивача надійшла заява, в якій просить відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник Божок Л.В. , яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 25.06.2021 № 587 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії від 24.06.2010, позов підтримали з викладених у ньому підстав, просили його задовольнити. Вважають, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст. 126 та ч. 3 ст. 121 КУпАП, а саме відсутня вина.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом подачі відзиву на позов не скористався, його неявка відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції та Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ст.ст.121, 126 КУпАП). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частиною 5 ст.258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.

Аналогічне положення міститься і в підпунктах 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону №3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із наступними змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, згідно з п.п.б п.31.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

У відповідності до п.п. ґ п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до ст.35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Також, постановою КМУ від 30.01.2012 р. № 137 затверджено Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, в якому визначено періодичність проходження обов`язкового технічного контролю, зокрема, для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку.

Відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, настає за частиною 3 статті 121 КУпАП та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників" від 01.07.2004 року № 1961-IV у редакції Закону України від 24.09.2008 p. N 586-VI) передбачено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов`язковим.

Пунктом 21.2 ст. 21 вказаного Закону передбачено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Згідно з п. 21.3 ст. 21 вказаного Закону, при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом (п.21.4 ст. 21 Закону).

Крім того, статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ч.1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

Із матеріалів справи вбачається, що 02.04.2021 поліцейським Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 918206. Згідно постанови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом: КАМАЗ 5410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 02.04.2021 о 9 год 50 хв в Житомирській області в Житомирському районі по автодорозі Виступовичі - Житомир керував автомобілем та не пройшов обов`язковий технічний контроль, а також був відсутній поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п.б п.31.3 та п.п. ґ п.2.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП та ч.3 ст. 121 КУпАП. Вказаною постановою прийнято по справі рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень. При цьому інспектором при винесенні постанови застосовано правила статті 36 КУпАП (а.с.5).

Згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб КАМАЗ 5410, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1991 року випуску, дата першої реєстрації В -15.10.2004, дата реєстрації В1 - 15.10.2015, тип транспортного засобу - спеціалізований вантажний самоскид, номер шасі НОМЕР_2 , повна маса - 15125, маса без навантаження - 6800, тому в силу чинного законодавства підлягає обов`язковому технічному контролю з періодичністю його проходження - щороку (а.с.10).

Однак, як з`ясовано в судовому засіданні, позивач не міг вчасно пройти обов`язковий технічний контроль транспортного засобу з тих підстав, що він довгий час перебував в ремонті. Після ремонту позивач записався на його проходження в Центр технічної діагностики, на 02.04.2021 на 10 год.

Судом встановлено, що позивач 02.04.2021 рухався на своєму транспортному засобі КАМАЗ 5410, р.н НОМЕР_1 по автодорозі Виступовичі - Житомир до Центру технічної діагностики, який знаходиться за адресою: с. Оліївка Житомирського району, вул. Садова 2 для проходження обов`язкового технічного контролю, та не доїжджаючи декілька метрів до с. Оліївка був зупинений інспектором поліції.

Долучений ОСОБА_1 до матеріалів справи протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 012259-00059-21 від 02.04.2021свідчить про те, що він дійсно у день його зупинки інспектором поліції рухався до випробовувальної лабораторії - Цетру технічної діагностики, з метою проходження обов`язкового технічного контролю. Згідно вказаного протоколу (ВР №659429) транспортний засіб КАМАЗ 5410, р.н НОМЕР_1 після технічного контролю визнано технічно справним, та встановлено дату чергового проходження обов`язкового технічного контролю: не пізніше 02.04.2022 (а.с.48).

Щодо відсутності у позивача, на момент зупинки його інспектором поліції, полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, то суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься копія долученого позивачем полісу № АР /9925072, оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні. Відповідно до вказаного полісу позивач 02.04.2021 уклав зі страховиком АТ «СГ ТАС» договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з терміном дії до 02.04.2022, страховий платіж був сплачений 02.04.2021 у розмірі 1055 грн. (а.с.50).

Відповідно до абз.6, 7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до Закону України "Про дорожній рух", укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов`язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України "Про дорожній рух".

Однак, інспектор поліції при розгляді справи вказані обставини справи до уваги не взяв та склав оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З огляду на зазначене, законодавцем визначено правові ознаки суб`єктивної сторони адміністративних правопорушень у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху.

При цьому, суд звертає увагу, що особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Вказані обставини, на думку суду, ставлять під сумнів обґрунтованість та законність винесення оскаржуваної постанови, оскільки винесена без урахування всіх конкретних обставин справи та без урахування пояснень позивача, який вказував інспектору, що їде саме на проходження обов`язкового технічного контролю.

Щодо посилання позивача на порушення процесуального порядку винесення постанови, в результаті чого (та як наслідок) постанова інспектора поліції, яка фактично винесена з порушенням адміністративного законодавства не може бути визнана законною, варто зазначити, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справ і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.

Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має змогу спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Доказування в адміністративному судочинстві не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама оскаржувана постанова, оскільки лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а отже рішення відповідача слід вважати необґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 02.04.2021серії БАБ № 918206 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 3 ст. 121 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в розмірі 908 грн. підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 72-79, 90, 139, 241-246, 250-251, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 918206 від 02.04.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст. 121 та ч.1 ст.126 КУпАП, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено о 15 год 20 хв. 05.07.2021

Головуюча суддя Л.Й. Проценко