Провадження № 2/760/573/21

Справа № 760/28603/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2021 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» Руденко К.В. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із позовом до відповідача в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором №190829-6727-4 від 29.08.2019 станом на 11.12.2020 у розмірі 14554,38 грн, яка складається з: 3000 грн заборгованості за кредитом; 1530 грн заборгованість за нарахованими процентами за ставкою 1.7 % за кожен день користування кредитом за період з 29.08.2019 по 28.09.2019; 10024,38 грн заборгованість за нарахованими процентами за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 29.09.2019 по 26.01.2020; судові витрати у розмірі 2102 грн та 8000 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

09.06.2021 зазначена ухвала суду отримана позивачем, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням, яке міститься в матеріалах справи.

Про наслідки невиконання ухвали про залишення без руху позивачу було роз`яснено в самому тексті ухвали від 04.01.2021.

Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Однак, вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не були виконані позивачем в повному обсязі.

Так, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

З огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху залишено не виконаним позивачем, жодних причин неможливості усунення недоліків не наведено, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч.6 ст.185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суд вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, в зв`язку з не усуненням недоліків.

Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч.2 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.175, 177 ЦПК України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.185 ЦПК України).

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч.6 ст.185 ЦПК України).

З огляду на те, що позивачем недоліки поданої заяви не усунуті у відповідності до ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 04.01.2021, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 43, 44, 185, 260 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості визнати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя - Г.О. Козленко