ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1787/21 Справа № 175/3125/19 Суддя у 1-й інстанції - Волошина Є.В. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       30 червня 2021 року                                                        м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

       головуючого судді-доповідача                Пістун А.О.,

       суддів                                        Іванченко О.Ю., Коваленка В.Д.,

       за участю секретаря

       судового засідання                        Чугай Н.О.,

обвинуваченого                                 ОСОБА_1 ,

захисника                                        Тертишної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №12019040440000334 за апеляційною скаргою захисника Тертишної К.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2021 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 262 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

       Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

       Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 строком на 60 діб, тобто до 24 липня 2021 року включно.

       В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки обвинувачений може переховуватись від суду, та може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений розуміє невідворотність настання покарання за вчинені злочини у разі доведення вини у скоєнні кримінального правопорушення, а також обвинувачений не має сталого заробітку, міцних соціальних зв`язків, офіційного джерела доходів. Крім того, обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування не встановлено місцезнаходження більшості речей та цінностей потерпілих, а також може незаконно впливати на свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, котрі наразі в суді не допитані.

       Таким чином, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та забезпечити його належну поведінку.

       Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

       В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати до обвинуваченого ОСОБА_1 - запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання із застосуванням електронного засобу контролю та одночасним покладанням обов`язків, передбачених ст. ст. 194, 195 КПК України.

       В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з грубим порушення вимог кримінального процесуального законодавства.

       Так, захисник зазначає, що прокурор зачитав в судовому засіданні одне усне клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді продовження строків тримання під вартою всім обвинуваченим одночасно, при цьому всупереч вимогам ст. 184 КПК України обвинуваченим не надав жодного додатку. При цьому, були порушені вимоги ч. 2 ст. 184 КПК в частині надання клопотання обвинуваченим не пізніше ніж за три години до початку розгляду такого клопотання.

       Крім того, захисник зазначає, що обвинувачений тривалий час тримається під вартою, а саме з серпня 2019 року, однак за цей час у справі не вивчено жодного доказу, не допитано жодного свідка, окрім потерпілої, внаслідок неодноразових зривів судового засідання як через неявку прокурорів, так і через неявку потерпілих у справі.

       Також судом першої інстанції залишено поза увагою те, що обвинувачений має постійне місце проживання за місцем реєстрації, де характеризується позитивно, на його утриманні перебуває його цивільна дружина, двоє малолітніх дітей, раніше не судимий.

       Крім того, захисник вказує, що в Кіровському районному суді м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , та на час судового розгляду останньому було змінено запобіжний захід із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання. Будь-яких порушень за час дії вказаного запобіжного заходу з боку ОСОБА_1 вчинено не було, а всі покладені обов`язки виконувались чітко, не було жодної не явки до суду.

       Таким чином, судом першої інстанції не перевірено можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

       Позиції учасників судового провадження.

       Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу захисника і з підстав, зазначених у ній просили її задовольнити, скасувати ухвалу суду про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

       Мотиви апеляційного суду.

       Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

       Рішенням Конституційного суду України від 13.06.2019 року №4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

       У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

       Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду цього питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

       Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

       Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

       В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040440000334 за обвинуваченням ОСОБА_1 , за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 262 КК України.

       Відповідно до матеріалів провадження, до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.

       Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 26.05.2021 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 з тих підстав, що обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися.

       Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.

       При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Також, судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

       Разом з цим, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду, та може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений розуміє невідворотність настання покарання за вчинені злочини у разі доведення вини у скоєнні кримінальних правопорушень, а також обвинувачений не має сталого заробітку, міцних соціальних зв`язків, офіційного джерела доходів, а також може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування не встановлено місцезнаходження більшості речей та цінностей потерпілих, та може незаконно впливати на свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, котрі наразі в суді не допитані, тому суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою й відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.

       Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

       На думку апеляційного суду, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та належно з`ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.

       Матеріали провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.

       Таким чином, ризики, передбачені ст. 177 КПК України встановлені, про що йдеться в ухвалі та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об`єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

       З огляду на викладене, колегія суддів, не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу.

       Щодо доводів захисника обвинуваченого про те, що прокурором були порушені вимоги ч. 2 ст. 184 КПК України в частині надання клопотання обвинуваченим не пізніше ніж за три години до початку розгляду такого клопотання, апеляційний суд зазначає наступне.

       Порядок продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування, встановлений положенням ст. 199 КПК України, а під час судового розгляду статтею 331 КПК України.

       Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

       Положеннями ч. 2 ст. 184 КПК України визначено, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

       Таким чином, апеляційний суд зазначає, що прокурор, звертаючись до суду з письмовим клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мав надати копію такого клопотання за три години до початку його розгляду по суті.

       Єдиною підставою для відмови у продовженні строку тримання під вартою, передбачено ч. 5 ст. 199 КПК України, є не доведення прокурором, слідчим, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

       За таких обставин, недотримання прокурором строку надання клопотання про продовження запобіжного заходу не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про продовження строків тримання під вартою, а тому доводи апеляційної скарги сторони захисту з цих підстав, колегія суддів вважає безпідставними.

       При цьому, обвинувачений ОСОБА_1 з моменту проголошення ухвали суду про продовження йому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мав можливість ознайомитись як з клопотанням прокурора так і безпосередньо з ухвалою суду та навести мотиви своєї незгоди з судовим рішенням у апеляційній скарзі для чого він мав достатньо часу.

       Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання за місцем реєстрації, де характеризується позитивно, на його утриманні перебуває його цивільна дружина, двоє малолітніх дітей, раніше не судимий, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апеляційний суд вказані обставини та особу обвинуваченого враховує в сукупності з іншими обставинами, однак з метою запобігти вищезазначеним ризикам, беручи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_1 обвинувачується, можливу міру покарання, суспільний інтерес, судом першої інстанції було обґрунтовано продовжено щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

       Крім того, позитивні характеристики обвинуваченого не можуть бути визнані судом самостійною підставою для пом`якшення обраного запобіжного заходу та не спростовують наявність встановлених судом ризиків, що також спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

       Щодо стосується тривалого часу розгляду справи, то колегія суддів, хоча і констатує тривалість судового розгляду, проте враховує критерії для визначення розумності строків кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 28 КПК України, зокрема, складність даного кримінального провадження, соціальний інтерес до злочинів, об`єм матеріалів, які досліджуються судом, а також поведінку учасників кримінального провадження.

       За таких об`єктивних обставин, колегія суддів не вбачає істотного порушення загальних засад кримінального провадження — розумність строків, передбаченого п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України та сам факт тривалості судового розгляду у даному випадку не свідчить, що ця обставина перешкодила чи могла перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване оскаржуване судове рішення.

       Всі інші викладені захисником апеляційні доводи були предметом дослідження суду при продовженні ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги судом не встановлено.

       З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об`єктивно з`ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

       Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого – залишити без задоволення.

       Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

       Апеляційну скаргу захисника Тертишної К.О. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1    - залишити без задоволення.

       Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2021 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 262 КК України - залишити без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:        

       А.О. Пістун О.Ю. Іванченко В.Д. Коваленко